Постанова

від 29.11.2016 по справі 826/15782/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2016 року 14:55 № 826/15782/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представників позивача - Бузанова М.М., Лівандовського В.В., Левадовського О.С.,

представника відповідача - Мельника А.А.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Електротехнічний завод» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, встановлення відсутності компетенції щодо винесення податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство «Електротехнічний завод» до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві щодо залишення без розгляду заперечень ПАТ «Електротехнічний завод» на акт документальної планової виїзної перевірки від 16.09.2016 року №282/26-15-14-01-02/22965117;

- зобов'язати Головне управління ДФС у м. Києві вчинити дії по розгляду наданих ПАТ «Електротехнічний завод» заперечень на акт документальної планової виїзної перевірки від 16.09.2016 року №282/26-15-14-01-02/22965117 за участю представника ПАТ «Електротехнічний завод»;

- визнати відсутність повноважень у Головного управління ДФС у м. Києві щодо винесення податкових повідомлень-рішень за актом документальної планової виїзної перевірки від 16.09.2016 року №282/26-15-14-01-02/22965117 без розгляду заперечень ПАТ «Електротехнічний завод».

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковий орган протиправно залишив заперечення позивача на акт документальної планової виїзної перевірки від 16.09.2016 року №282/26-15-14-01-02/22965117 без розгляду, оскільки ПАТ «Електротехнічний завод» не пропущено строк для подання заперечень.

В ході судового розгляду даної справи представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши думку представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 29.07.2016 року по 09.09.2016 року на підставі пп.75.1.1, п75.1, ст. 75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДФС у м. Києві про проведення перевірки від 13.07.2016 року №4267 та наказу про продовження термінів від 26.08.2016 року №5292, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, на підставі направлень, виданих ГУ ДФС у м. Києві від 29.07.2016 року №849/26-15-14-01-02, №850/26-15-14-01-02, №848/26-15-14-01-02, №847/26-15-14-01-02, №1964/26-15-14-03-03, №1345/26-15-14-06-03, №1842/26-15-14-04-06, №1842/26-15-14-04-06, проведена документальна планова виїзна перевірка публічного акціонерного товариства «Електротехнічний завод» (код ЄДРПОУ 22965117) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №282/26-15-14-01-02/22965117 від 16.09.2016 року.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Електротехнічний завод»:

- п.44.1 ст. 44, п.134.1 ст.134, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, ст.134, п.138.1, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.8 п.139.1 ст.139 ПК України, п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2633910 грн, у тому числі: 2013 рік - 193150 грн, 2014 рік - 829939 грн; 2015 рік - 1608080 грн; 1 квартал 2016 року - 2741 грн.;

- абз. «а» п.198.1 та абз. 1 та 2 пп.198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3975221 грн, в тому числі: 2013 рік - 349287 грн, в т.ч. січень - 6408 грн, лютий - 3 грн, березень - 648 грн, квітень - 14307 грн, травень - 6008 грн, червень - 46835 грн, липень - 13793 грн, серпень - 40614 грн, вересень - 8291 грн, жовтень - 40894 грн, листопад - 70845 грн, грудень - 100641 грн; 2014 рік - 1607642 грн, в т.ч. січень - 121284 грн, лютий - 97721 грн, березень - 136055 грн, квітень - 197042 грн, травень - 162235 грн, червень - 161975 грн, липень - 131159 грн, серпень - 167972 грн, вересень - 99627 грн, жовтень - 7389 грн, листопад - 177735 грн, грудень - 147448 грн; 2015 рік - 2015246 грн, в т.ч. січень - 59665 грн, лютий - 57573 грн, березень - 162766 грн, квітень - 175721 грн, травень - 118894 грн, червень - 183808 грн, липень - 211175 грн, серпень - 278021 грн, вересень - 256761 грн, жовтень - 195353 грн, листопад - 220984 грн, грудень - 94525 грн, 2016 рік - 3046 грн, в т.ч. січень - 3046 грн;

- пп.164.2.4 п.164.2 ст. 164, пп. «е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, ст. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.173.1 ст. 173 ПК України, внаслідок чого встановлено несплату податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 111232,94 грн;

- пп. 1.1 та пп.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст. 168, п.173.1 ст. 173 ПК України, внаслідок чого встановлено не сплату військового збору у суму 8388,14 грн.

16.09.2016 року податковий орган надіслав на адресу позивача акт документальної планової виїзної перевірки від 16.09.2016 року №282/26-15-14-01-02/22965117.

ПАТ «Електротехнічний завод» подало до Головного управління ДФС у м. Києві заперечення на акт про результати документальної планової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства «Електротехнічний завод» (код ЄДРПОУ 22965117) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року №282/26-15-14-01-02/22965117 від 16.09.2016 року.

Дані заперечення зареєстровані в контролюючому органі 27.09.2016 року за №39265/10.

За результатами розгляду заперечень ПАТ «Електротехнічний завод» Головне управління ДФС у м. Києві листом №21498/10/26-15-14-0102 від 03.10.2016 року повідомлено, що відповідно до вимог Кодексу граничний термін подання заперечення 26.09.2016 року, а відтак - заперечення ПАТ «Електротехнічний завод» до акта перевірки від 16.09.2016 року №282/26-15-14-01-02/22965117 залишено без розгляду, а його висновки - без змін, що відповідає вимогам Кодексу.

Незгода позивача із діями податкового органу щодо залишення без розгляду заперечень на акт перевірки зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Порядок оформлення результатів перевірок визначений ст. 86 ПК України.

Так, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (п.86.1 ст.86 ПК України).

Згідно з п.86.3 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Відповідно до п.86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Матеріалами справи підтверджується, що примірник акта перевірки №282/26-15-14-01-02/22965117 від 16.09.2016 року надіслано ПАТ «Електротехнічний завод» засобами поштового зв'язку 16.09.2016 року та отримано представником позивача 20.09.2016 року, про що зазначає сам податковий орган у листі №21498/10/26-15-14-0102 від 03.10.2016 року.

За таких обставин, граничним строком для подання заперечень на акт перевірки від 16.09.2016 року №282/26-15-14-01-02/22965117 є 27.09.2016 року (п'ятий робочий день, де 21.09.2016 - перший робочий день, 22.09.2016 року - другий робочий день, 23.09.2016 року - третій робочий день, 26.09.2016 року - четвертий робочий день, 27.09.2016 року - п'ятий робочий день).

Відтак, наведене свідчить, що позивачем вчасно подано заперечення на акт перевірки від 16.09.2016 року №282/26-15-14-01-02/22965117.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління ДФС у м. Києві щодо залишення без розгляду заперечень ПАТ «Електротехнічний завод» на акт документальної планової виїзної перевірки від 16.09.2016 року №282/26-15-14-01-02/22965117 є протиправним, а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд виходить з того, що позивачем вчинено дії щодо розгляду заперечень на акт перевірки, а відтак оскаржувана бездіяльність з боку податкового органу відсутня.

Відповідно, задоволенню підлягають і похідні від наведеної вище позовні вимоги про зобов'язання Головного управління ДФС у м. Києві вчинити дії по розгляду наданих ПАТ «Електротехнічний завод» заперечень на акт документальної планової виїзної перевірки від 16.09.2016 року №282/26-15-14-01-02/22965117 за участю представника ПАТ «Електротехнічний завод».

При цьому, беручи до уваги, що відповідні повноваження податкового органу щодо розгляду наданих ПАТ «Електротехнічний завод» заперечень на акт документальної планової виїзної перевірки від 16.09.2016 року №282/26-15-14-01-02/22965117 є дискреційними повноваженнями такого органу, суд враховує положення обов'язкової до застосування судової практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року.

При вирішенні вказаної справи Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними.

Фраза «передбачено законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п. 1 статті 8.

Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави.

Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Відповідно, оскільки інших, крім тих, що були наведені вище і визнані судом протиправними, підстав для залишення без розгляду заперечень на акт перевірки наведено не було, суд вважає обґрунтованими вказані позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача вчинити дії по розгляду наданих ПАТ «Електротехнічний завод» заперечень на акт документальної планової виїзної перевірки від 16.09.2016 року №282/26-15-14-01-02/22965117 за участю представника ПАТ «Електротехнічний завод».

Водночас, в частині позовних вимог щодо визнання відсутності повноважень у Головного управління ДФС у м. Києві щодо винесення податкових повідомлень-рішень за актом документальної планової виїзної перевірки від 16.09.2016 року №282/26-15-14-01-02/22965117 без розгляду заперечень ПАТ «Електротехнічний завод», суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Згідно з положеннями п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Суд звертає увагу, що спір про наявність/відсутність у суб'єкта владних повноважень компетенції може мати місце у спорі саме між суб'єктами владних повноважень. Тобто, такі спори можливі між суб'єктами владних повноважень, з приводу реалізації їхньої компетенції у відповідній сфері управління.

Додатково суд зазначає, що здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

За таких обставин, зважаючи на наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даній частині позовних вимог позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, а відтак підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Частиною 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Електротехнічний завод» задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління ДФС у м. Києві щодо залишення без розгляду заперечень ПАТ «Електротехнічний завод» на акт документальної планової виїзної перевірки від 16.09.2016 року №282/26-15-14-01-02/22965117.

Зобов'язати Головне управління ДФС у м. Києві вчинити дії по розгляду наданих ПАТ «Електротехнічний завод» заперечень на акт документальної планової виїзної перевірки від 16.09.2016 року №282/26-15-14-01-02/22965117 за участю представника ПАТ «Електротехнічний завод».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Електротехнічний завод» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2756,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов