Рішення

від 06.12.2016 по справі 914/2827/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016р. Справа№ 914/2827/16

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Краєвському І.В.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Біля Цитаделі», м.Львів,

Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетта-В», м.Львів,

Відповідач-2: Приватне підприємство «Дельта-Ресурс», м.Київ,

про визнання договору недійсним

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 - керівник;

Відповідача 1: не з'явився;

Відповідача 2: не з'явився

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Цитаделі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта-В» та до Приватного підприємства «Дельта-Ресурс» про визнання договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 07.11.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 22.11.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалі суду від 22.11.2016 року у справі, зокрема у зв'язку із неявкою повноважних представників Відповідачів 1 та 2 та невиконанням ними вимог ухвали суду у справі, зокрема щодо подання відзиву на позовну заяву.

Впродовж розгляду справи представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, подав заяву (вх. №46865/16), у якій просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку, позовні вимоги підтримав, надав усні пояснення, аналогічні до викладених у позовній заяві.

Відповідач 1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду у справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Відповідач 2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду у справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу 1 та Відповідачу 2 за вказаною у позовній заяві адресою їх місцезнаходження.

Як встановлено судом та вбачається із Безкоштовного запиту в ЄДРЮО та ФОП (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) від та станом на 06.12.2016р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетта В» знаходиться за адресою: 79069, Львівська область, м.Львів, вул.Морозна, буд.14.

Окрім того, як встановлено судом та вбачається із Безкоштовного запиту в ЄДРЮО та ФОП (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) від та станом на 06.12.2016р., Приватне підприємство «Дельта-Ресурс» знаходиться за адресою: 04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.21.

З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 №1556/5 (з подальшими змінами).

Конверти з ухвалами Господарського суду Львівської області по даній справі скеровані Відповідачу 1 та Відповідачу 2, підтвердженням чого є витяги з реєстрів вихідної кореспонденції суду, однак повернуті на адресу суду відділенням поштового зв'язку із відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З врахуванням вищенаведених доводів, втому числі беручи числі копії реєстрів поштових відправлень суду та інші наявні в матеріалах справи докази щодо пересилання Відповідачам ухвал суду у даній справі, суд зазначає про повне виконання судом вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України, а відтак, - приходить до висновку, що Відповідачі 1 та 2 належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі.

При цьому суд зазначає, що Відповідач 1 та Відповідач 2 повторно не забезпечили явку представника в судове засідання та не повідомили суд про причини неявки.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 -3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Сторонам щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Впродовж розгляду справи в судовому засіданні суд оглянув договори копії яких, долучені до позовної заяви та які наявні в матеріалах справ №914/4207/15 та №914/4208/15, а саме Договір підряду з виконання підготовчих робіт від 04.09.2015р., укладений між ПП «Дельта-Ресурс» та ТзОВ «Біля цитаделі»; Договір поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 24.08.2014р. №2708/1, укладений між ПП «Дельта-Ресурс» та ТзОВ «Біля цитаделі»; Договір про відступлення права вимоги від 11.01 2016 р., укладений між Приватним підприємством «Дельта-Ресурс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетта-В».

На підставі Договору про відступлення права вимоги між Приватним підприємством «Дельта-Ресурс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетта-В» від 11.01 2016 р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.02.2015 року в справі № 914/4207/15 заяву про заміну позивача - задоволено.

На підставі Договору про відступлення права вимоги між Приватним підприємством «Дельта-Ресурс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетта-В» від 11.01 2016 р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.02.2015 року в справі № 914/4208/15 заяву про заміну позивача - задоволено.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи; ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

При цьому суд зазначає, що в силу вимог ст.69 ГПК України в суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив наступне.

04.09.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біля Цитаделі» (Позивач, Замовник) та Приватним підприємством «Дельта-Ресурс» (Відповідач 1, Виконавець) укладено Договір підряду з виконання підготовчих робіт б/н (Договір підряду), за умовами якого (п.1.1.) Виконавець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Договором підряду, своїми силами, із використанням власних матеріалів та техніки провести виконання підготовчих робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку на вул. Поповича, 6-а у м.Львові.

Пунктом 2.1. Договору підряду Сторонами погоджено, що вартість робіт за Договором визначається кошторисом, який є невід'ємною частиною Договору та становить 495990,00 грн. Договірна ціна є динамічною (приблизною) та підлягає уточненню згідно актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 13.5. Договору підряду жодна із Сторін не може передавати свої права та обов'язки за даним Договором третім особам без попередньої на те згоди іншої Сторони.

Окрім того, 27.08.2014 року між Приватним підприємством «Дельта-Ресурс» (Позикодавець, Відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біля Цитаделі» (Позичальник, Позивач) укладено Договір позики (поворотної фінансової допомоги) №2708/1 (Договір позики), за умовами якого (п.1.1) Позикодавець надає Позичальнику позику (фінансову допомогу), а Позичальник зобов'язувався повернути позику у визначений Договором строк.

Пунктом 2.1. Договору позики Сторонами погоджено, що сума позики становить 1197100,00 грн.

Згідно пункту 4.2. Договору позики строк позики становить з моменту надходження суми позики на банківський рахунок Позичальника.

Відповідно до п. 9.2. Договору позики жодна із Сторін не має права передати свої права за цим Договором третій особі без письмової згоди другої Сторони.

Суд зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2016р. у справі №914/4208/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Бетта-ВВ» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Біля ЦитаделіВ» про стягнення основного боргу в сумі 473 100 грн., 3 % річних - 9 618,61 грн., пені -173 365,61 грн., інфляційних втрат - 85 313,63 грн., яке набрало законної сили, встановлено наступне:

«Як встановлено судом, за договором про відступлення права вимоги (цесії) від 11.01.2016р. первісний кредитор ПП В«Дельта-РесурсВ» передає, а Новий кредитор - ТзОВ В«Бетта-ВВ» приймає на себе право вимоги до ТзОВ В«Біля ЦитаделіВ» , що належить ПП В«Дельта-РесурсВ» , набуте ним на підставі Договору поворотної безпроцентної фінансової допомоги, укладеного між ПП В«Дельта-РесурсВ» та ТзОВ В«Біля ЦитаделіВ» . Заборгованість ТзОВ В«Біля ЦитаделіВ» перед ПП В«Дельта-РесурсВ» станом на дату укладення даного Договору становить: основний борг в сумі 473100,00 грн., 3 % річних - 11446,20 грн., пені -200 170,29 грн., інфляційних втрат - 96285,20 грн.

Пунктом 1.2. договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.01.2016р. передбачено, що право вимоги за вищезазначеним договором переходить повністю, враховуючи основну заборгованість, інфляційні втрати, три проценти річних, штрафні санкції (штраф, пеня), при цьому, як тих, право на нарахування яких виникло на момент укладення даного договору, так і тих, право на нарахування яких виникне в майбутньому.».

Крім того, наведеним рішенням суду встановлено також наступне:

«11.01.2016р. за договором про відступлення права вимоги (цесії) первісний кредитор ПП В«Дельта-РесурсВ» передав, а Новий кредитор - ТзОВ В«Бетта-ВВ» прийняв на себе право вимоги до ТзОВ В«Біля ЦитаделіВ» , що належить ПП В«Дельта-РесурсВ» , набуте ним на підставі Договору поворотної безпроцентної фінансової допомоги, укладеного між ПП В«Дельта-РесурсВ» та ТзОВ В«Біля ЦитаделіВ» .».

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, обставини щодо укладення та вищенаведених положень договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.01.2016р. б/н є встановленими.

Крім того судом встановлено, що 11 січня 2016 року між Приватним підприємством «Дельта-Ресурс» (Первісний кредитор, Відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетта-В» (Новий кредитор, Відповідач 2) укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) (Договір), за умовами якого (п. 1.1.) Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля цитаделі», що належить Первісному кредитору, набуте ним на підставі наступних договорів: Договору підряду з виконання підготовчих робіт, укладеного між ПП «Дельта-Ресурс» та ТзОВ «Біля цитаделі» від 04.09.2015р.; Договору поворотної безпроцентної фінансової допомоги укладеного між ПП «Дельта-Ресурс» та ТзОВ «Біля цитаделі» від 24.08.2014р. №2708/1.

Згідно пункту 2.1. Договору вартість відступлення права вимоги складатиме 1388717,06 грн.

Новий кредитор зобов'язується перерахувати на користь Первісного кредитора суму, що відповідає сумі, зазначеній у п.2.1. Договору до 11.01.2019 року (п.2.2. Договору).

Згідно пункту 3.1. Договору право вимоги, означене Договором, переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора у момент укладення Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за ним.

Станом на час розгляду справи по суті Сторонами суду не заявлено та не подано належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Біля Цитаделі» згоди на уступлення права вимоги та укладення оспорюваного Договору про відступлення права вимоги між Приватним підприємством «Дельта-Ресурс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетта-В» від 11.01 2016 р. В матеріалах справи такі докази відсутні.

Позивач зазначає, що, виходячи із сутності договору, який є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, недодержання однією із сторін його умов призводить до порушення відповідних прав іншої сторони, за захистом яких остання може звернутися до господарського суду відповідно до статті 1 ГПК України. Оскільки, при укладені Договору про відступлення права вимоги від 11.01.2016р. між Приватним підприємством «Дельта-Ресурс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетта-В» не було отримано згоди від Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля цитаделі», то такий Договір не відповідає вимогам положення частини 1 статті 516 ЦК України, що є наслідком недійсності такого Договору на підставі частини 1 статі 203 ЦК України.

З цих підстав Позивач просить суд визнати недійсним укладений між Приватним підприємством «Дельта-Ресурс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетта В» Договір від 11.01.2016 року б/н про відступлення права вимоги (цесії).

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами частини 3 статті 6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у пункті 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2011р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (із змінами і доповненнями), що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Так статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки це не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів. Однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Разом із цим, ураховуючи закріплене приписами статей 6 та 627 ЦК України право на свободу договору та врегулювання правовідносин на власний розсуд, а також передбачене частиною 1 статті 516 ЦК України право на встановлення договором іншого порядку заміни кредитора в зобов'язанні, відсутність передбаченої договором обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.

Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні у випадку, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Аналогічна правова позиція наведена Вищим господарським судом України у Постанові від 11.10.2016 року у справі №914/4207/15.

З підстав наведеного, зокрема, недоведення Відповідачами 1 та 2 фату отримання згоди Позивача на укладення Договору про відступлення права вимоги (цесії) та перехід від Приватного підприємства «Дельта-Ресурс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта В» права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля цитаделі», що належить ПП «Дельта-Ресурс» на підставі Договору підряду з виконання підготовчих робіт від 04.09.2015р., укладеного між ПП «Дельта-Ресурс» та ТзОВ «Біля цитаделі», а також Договору поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 24.08.2014р. №2708/1, укладеного між ПП «Дельта-Ресурс» та ТзОВ «Біля цитаделі», суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, такими що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

06.12.2016 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.12.2016р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід розподілити між Сторонами у справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача по 689,00 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4 -3 , 4 -5 , 4 -7 , 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85, 87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 11, 6, 203, 627, 629 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задоволити повністю.

2 . Визнати недійсним укладений між Приватним підприємством «Дельта-Ресурс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетта В» Договір від 11.01.2016 року б/н про відступлення права вимоги (цесії).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта В» (79069, Львівська область, м.Львів, вул.Морозна, буд.14; ідентифікаційний код 32409703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Цитаделі» (79007, Львівська область, м.Львів, пр.Свободи, 39, офіс 4А; ідентифікаційний код 38501916) 689,00 грн. судового збору.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Дельта-Ресурс» (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.21; ідентифікаційний код 32181983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Цитаделі» (79007, Львівська область, м.Львів, пр.Свободи, 39, офіс 4А; ідентифікаційний код 38501916) 689,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.