Ухвала

від 06.12.2016 по справі 5016/246/2012(5/7)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

06 грудня 2016 року Справа № 5016/246/2012(5/7)

Кредитори:

1. Гр. ОСОБА_1, 54049, м.Миколаїв, вул. Єсеніна, 89.

2. Публічне акціонерне товариство В«ФІДОБАНКВ» , 01601, м.Київ, вул. Червоноармійська, 10, код ЄДРПОУ 14351016.

3. Державна податкова інспекція у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, 54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/2.

4. Гр. ОСОБА_2, 20800, Черкаська область, Кам'янський район, м.Кам'янка, вул.Леніна, 14.

5. Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», 03150, м.Київ, вул. Ковпака, 29.

Банкрут: Приватне підприємство "МАЖАР-2", 54000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 21354334

Ліквідатор (заявник 1): ОСОБА_3, 54001, м.Миколаїв. вул. Шевченка, 71, офіс 327, адреса для листування: 54017, м.Миколаїв, а/с №55.

Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, 54000, м.Миколаїв, вул. 8-Березня, 107.

Заявник 2: Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК».

Відповідач: ОСОБА_4, 18009, м.Черкаси, вул. Кавказька, буд. 1/1.

Суддя Василяка К.Л.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від кредиторів:

від банкрута: ОСОБА_3 - ліквідатор.

в судовому засіданні приймає участь:

СУТЬ СПРАВИ : про визнання недійсною угоди у справі про банкрутство ПП «МАЖАР-2».

08.04.2015р. від ліквідатора ПП «Мажар-2» та ПАТ «ФІДОБАНК» до суду надійшла заява про визнання недійсною угоди банкрута, в якій заявники просили визнати угоду від 19.11.2012р. про відмову від договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Мажар-Авто» від 01.11.2011р., укладену між ПП «Мажар-2» та гр. ОСОБА_4, та стягнути з останнього на користь ПП «Мажар-2» кошти в сумі 350000,0 грн. і судовий збір.

Розгляд заяви неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 01.11.2016р. розгляд заяви був призначений на 06.12.2016р.

Гр. ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив. Як вбачається з матеріалів справи, гр. ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.

Представник ПАТ «ФІДОБАНК» в судове засідання також не з'явився, вимоги ухвали суду від 01.11.2016р. не виконав, витребувані судом документи не надав.

Ліквідатор в судовому засіданні просить суд розглянути заяву за наявними в матеріалах справи документами.

Заслухавши в судовому засіданні ліквідатора, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд, -

встановив :

Ухвалою суду від 13.02.2012р. було порушено провадження у справі про банкрутство ПП «Мажар-2» за ознаками ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою суду від 21.02.2012р. боржника - ПП «Мажар-2» було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5

Ухвалою суду від 14.03.2012р. припинено процедуру банкрутства ПП «Мажар-2», передбачену нормами ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та здійснено перехід до загальних процедур банкрутства (на стадію ліквідаційної процедури).

Ухвалою суду від 02.07.2013р. було припинено повноваження ліквідатора ПП «Мажар-2» арбітражного керуючого ОСОБА_5, ліквідатором підприємства-банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6

Ухвалою суду від 07.08.2014р. припинено повноваження ліквідатора ПП «Мажар-2» арбітражного керуючого ОСОБА_6, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3

В ході здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором встановлено, що 01 листопада 2011 року між приватним підприємством «Мажар-2» та гр. ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Мажар-Авто».

Відповідно до умов п.1.1 вказаного договору, ПП «Мажар-2» передало у власність гр. ОСОБА_4 частку у статутному капіталі ТОВ «Мажар-Авто», розмір якої становить 100% статутного капіталу товариства «Мажар-Авто» вартістю 350000,0 грн., а гр. ОСОБА_4 прийняв дану частку та зобов'язався сплатити за неї кошти в сумі 350000,0 грн.

Умовами п.2.2 договору його учасники визначили порядок розрахунків: не пізніше 10 листопада 2011 року - 210000,0 грн. та не пізніше 01 жовтня 2012 року - 140000,0 грн.

Ліквідатор та ПАТ «Фідобанк» звернулись до господарського суду із заявою в межах справи про банкрутство ПП «Мажар-2» про банкрутство ПП «Мажар-2» розглядається заява ліквідатора ОСОБА_3 та ПАТ «ФІДОБАНК» до гр. ОСОБА_4 про визнання недійсною угоди банкрута від 19.11.2012р. про відмову від договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Мажар-Авто» від 01.11.2011р., яка була укладена між ПП «Мажар-2» та гр. ОСОБА_4

У даній заяві ліквідатор та банку стверджують, що гр. ОСОБА_4 не виконав належним чином своїх зобов'язань за договором та не сплатив ПП «Мажар-2» кошти в сумі 350000,0 грн. Отже, у банкрута наявна дебіторська заборгованість, яка, на думку заявників, підлягає стягненню.

В подальшому, 19 листопада 2012 року між ПП «Мажар-2» в особі ліквідатора ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_4 була укладена Угода про відмову від договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Мажар-Авто».

Заявники зазначають, що вказана угода укладена з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає визнанню недійсною, враховуючи наступне: 1) угода укладена з порушенням інтересів боржника та кредиторів, оскільки ліквідатор повинен був не відмовлятись від договору купівлі-продажу, а вжити заходів по стягненню з гр. ОСОБА_4 дебіторської заборгованості; 2) угода не була спрямована на реальне настання правових наслідків, оскільки, згідно з умовами договору, ПП «Мажар-2» набуває прав власника частки у статутному капіталі ТОВ «Мажар-Авто» після державної реєстрації змін до установчих документів. Ліквідатор ПП «Мажар-2» звернувся до державного реєстратора для проведення державної реєстрації такої зміни, однак отримав відмову, у зв'язку з неможливістю включення до складу засновників юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про припинення; 3) зміст угоди суперечить чинному законодавству України, а саме, ч.1 ст.212, ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України, а також ст. 167 Господарського кодексу України та ст.4 Статуту ТОВ «Мажар-Авто».

Гр. ОСОБА_4 у відзиві на заяву ліквідатора ПП «Мажар-2» та банку зазначає, що вказана заява не підлягає задоволенню, оскільки, по-перше, ним належним чином сплачені грошові кошти згідно з умовами договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, по-друге, ліквідатор ОСОБА_5, укладаючи спірну угоду, діяв в межах повноважень, наданих Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та в інтересах кредиторів, оскільки станом на 2011 рік баланс ТОВ «Мажар-Авто» становив близько 3,5 млн. грн.; по-третє, спірна угода відповідає вимогам чинного законодавства як за формою так і за змістом; по-четверте, оскільки спірна угода укладена в межах справи про банкрутство, у ліквідатора відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про визнання її недійсною в межах справи про банкрутство.

На підтвердження здійснення оплати за договором, гр.ОСОБА_4 надав копії квитанцій до прибуткових касових ордерів.

06.06.2015р. від арбітражного керуючого ОСОБА_5 до суду надійшли письмові пояснення по суті заявлених вимог, в яких він зазначає, що він діяв в межах повноважень, передбачених ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме, вжив заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. За таких обставин, діючому ліквідатору слід вжити заходів з реалізації частки у статутному капіталі ТОВ «Мажар-Авто», а отримані грошові кошти направити на погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство ПП «Мажар-2».

07.07.2015р. від гр. ОСОБА_4 надійшли доповнення до відзиву, в яких він зазначає, що оскільки заява банку та ліквідатора не містить жодних вимог до боржника, дана заява не підвідомча господарському суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ПП «Мажар-2», та має розглядатись в порядку цивільного судочинства та в порядку позовного провадження.

14.09.2015р. ліквідатор надав суду заперечення проти наданих копій квитанцій до прибуткових касових ордерів, та зазначає, що вказані квитанції ним не розцінюються як належні докази сплати коштів за договором.

14.09.2015р. ПАТ «ФІДОБАНК» надав суду клопотання про призначення технічної експертизи документів - квитанцій до прибуткових касових ордерів, наданих гр. ОСОБА_4

15.09.2015р. гр. ОСОБА_4л. надав суду письмові пояснення з приводу обставин, при яких він сплачував грошові кошти за договором купівлі-продажу від 01.11.2011р.

Ухвалою суду від 15.09.2015р. в ході розгляду заяви ліквідатора та ПАТ «Фідобанк» про визнання недійсною угоди банкрута за клопотанням ПАТ «Фідобанк» було призначено судову технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 09.02.2016р. на вирішення експерту був поставлений перелік питань.

Листом від 09.02.2016р. вказані ухвали разом з оригіналами квитанцій до прибуткових касових ордерів №688 від 03.11.2011р., №690 від 04.11.2011р. та №703 від 09.11.2011р. були направлені до Київського науково-дослідного інституту.

17.10.2016р. від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшло повідомлення про неможливість дачі висновку судово-технічної експертизи документів у зв'язку з ненаданням експертам витребуваних додаткових матеріалів, необхідних для вирішення питань експертизи.

Станом на дату судового засідання, ліквідатор та ПАТ «ФІДОБАНК» не надали суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про несплату гр. ОСОБА_4 коштів за договором купівлі-продажу від 01.11.2011р.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для неприйняття наданих квитанцій до прибуткових касових ордерів, в якості доказів оплати гр. ОСОБА_4 350000,0 грн. за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 01.11.2011р.

При розгляді заяви ліквідатора та банку господарським судом прийнято до уваги наступне.

Згідно з нормами ч. 6 ст. 3 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Нормами ч. 1 ст. 25 вказаного Закону визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до норм ч. 10 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 214 Цивільного кодексу України, особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Суд не приймає до уваги твердження арбітражного керуючого ОСОБА_5, що він діяв в межах статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та вживав заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, оскільки станом на дату укладання спірної угоди - 19 листопада 2012 року частка у статутному капіталі ТОВ «Мажар-Авто» належала не банкруту - ПП «Мажар-2», а гр. ОСОБА_4, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Право власності гр. ОСОБА_4 не було оскаржено чи будь-яким чином не визнано банкрутом.

Отже, зважаючи на обмеженість волевиявлення ліквідатора, який виконує повноваження керівника підприємства, нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у ліквідатора ПП «Мажар-2» ОСОБА_5, були відсутні правові підстави для укладання такої угоди та відмови від договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Мажар-Авто».

Стосовно клопотань гр. ОСОБА_4 щодо необхідності розгляду вказаної заяви окремо в позовному провадженні, слід зазначити наступне.

Системний аналіз положень Закону N 2343-XII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону N 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону N 2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 13.04.2016р. у справі №3-304гс16).

Отже, заява ліквідатора та банку в частині визнання недійсною угоди від 19.11.2012р. про відмову від договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Мажар-Авто» від 01.11.2011р. підлягає задоволенню.

При цьому, зважаючи на належне виконання гр. ОСОБА_4 умов договору купівлі-продажу від 01.11.2011р. щодо оплати за придбану частку у статутному капіталі, заява ліквідатора та банку в частині стягнення з гр. ОСОБА_4 коштів сумі 350000,0 грн. задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 3 1 , 24, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 86 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ліквідатора ПП «Мажар-2» арбітражного керуючого ОСОБА_3 та ПАТ «Фідобанк» б/г від 07.05.2015р. задовольнити частково.

2. Визнати недійсною угоду від 19 листопада 2012 року про відмову від договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Мажар-Авто» від 01 листопада 2011 року, укладену між приватним підприємством «Мажар-2» та гр. ОСОБА_4.

3. В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Суддя К.Л. Василяка