Ухвала

від 13.12.2016 по справі 916/3460/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"13" грудня 2016 р. Справа № 916/3460/16

Суддя господарського суду Одеської області Петров В.С., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_1 СервісВ» до Інженерно-технологічного інституту „БіотехнікаВ» Національної академії аграрних наук України про визнання договорів оренди нерухомого майна продовженими на новий строк та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_1 СервісВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Інженерно-технологічного інституту „БіотехнікаВ» Національної академії аграрних наук України про визнання продовженими на новий строк укладених між сторонами договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме договору № 11 від 30.12.2009 р., договору № 12 від 30.12.2009 р., № 17 від 30.12.2009 р., а також зобов’язання відповідача здійснити заходи щодо погодження з Національною академією аграрних наук України та підписання додаткових угод до вказаних договорів про продовження (поновлення) строку їх дії до 31.10.2019 р. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

За результатами проведеного конкурсу на право укладення договору оренди 30.12.2009 р. Інженерно-технологічний інститут В«БіотехнікаВ» ОСОБА_2 аграрних наук (на теперішній час Інженерно-технологічний інститут В«БіотехнікаВ» Національної академії аграрних наук України) та ТОВ В«ОСОБА_1 Сервіс , за погодженням з ОСОБА_2 академією аграрних наук, уклали договори оренди нерухомого майна, що належить до держаної власності - державного окремого індивідуально визначеного майна: нежитлових приміщень інженерно-лабораторного корпусу Інженерно-технологічного інституту В«БіотехнікаВ» ОСОБА_2 Аграрних Наук України, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 19 (реєстраційний № 00495929.1. АААГВГ 796, інвентаризаційний № 01044), що перебуває на балансі відповідача, зокрема:

- договір № 17 на нежитлові приміщення загальною площею 211,7 кв.м, на третьому поверсі корпусу;

- договір № 12 на нежитлові приміщення загальною площею 107,3 кв.м, на другому поверсі корпусу;

- договір № 11 на нежитлові приміщення загальною площею 210,6 кв.м, на першому поверсі корпусу (надалі - договори оренди).

Факт передачі відповідного окремого індивідуально визначеного майна - нежитлових приміщень інженерно-лабораторного корпусу Інженерно-технологічного інституту В«БіотехнікаВ» ОСОБА_2 академії аграрних наук, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 19 (реєстраційний № 00495929.1. АААГВГ 796, інвентаризаційний № 01044) підтверджується актами приймання-передачі від 30.12.2009 р. відповідно до кожного з зазначених договорів.

Як вказує позивач, в подальшому між відповідачем та орендарем були укладені аналогічні за своїм змістом та датою підписання додаткові угоди до кожного з перелічених договорів, а саме: № 1 від 01.01.2011 р., № 2 від 01.10.2011 р., б/н від 22.10.2012 р. та б/н від 31.10.2013 р. Так, відповідно до додаткових угод від 31.10.2013 р. строк дії договорів було продовжено до 31.10.2016 р.

12.09.2016 р. позивачем як орендарем на адресу відповідача було направлено лист за вих. № 45/09 з проханням продовжити строк дії спірних договорів оренди шляхом укладення відповідних додаткових угод. Вказаний лист, до якого також було додано новий звіт про оцінку нерухомого майна та два примірники додаткової угоди, підписаної з боку орендаря (підтверджується відповідним описом), було отримано відповідачем 12.09.2016 р. за вх. № 313, про що свідчить відповідна відмітка про реєстрацію. Проте, за ствердженнями позивача, будь-якої відповіді на звернення з боку відповідача на адресу орендаря не надійшло. Крім того, позивач стверджує, що впродовж місяця після закінчення терміну дії договорів оренди з боку відповідача на адресу орендаря також не надходило будь-яких повідомлень про небажання продовжувати термін дії договорів оренди, або відповідей на листи орендаря.

При цьому позивач посилається на п. 10.4. спірних договорів оренди, згідно яких у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цім договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід’ємною частиною договору при обов’язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об’єктом оренди.

Наразі позивач вказує, що доказом відсутності заперечень з боку відповідача щодо продовження строку дії договорів оренди впродовж місяця після закінчення строку його дії (31.10.2016 р.) є прийняті ним платежі орендаря в рахунок внесення орендної плати за листопад та грудень 2016 р. (після закінчення строку дії договорів оренди) та виставлені і оплачені рахунки по компенсації витрат за комунальні послуги. Так, позивач вважає, що орендарем та відповідачем було здійснено низьку конклюдентних дій (направлення повідомлення орендаря про бажання продовжувати договори оренди, відсутність протилежного повідомлення з боку відповідача, прийняття відповідачем орендної плати за два місяці після спливу строків дії договорів оренди), які породжують правові наслідки у вигляді продовження або поновлення дії договорів оренди на новий строк на тих же умовах.

До того ж позивач посилається на положення ст. 285 ГК України, ст. 777 ЦК України, ч. 3 ст. 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» , вказуючи на переважність права позивача перед іншими особами на продовження договору оренди на новий строк.

В той же час 12.12.2016 р. орендарем було отримано лист відповідача за вих. № 528 про необхідність звільнення займаних нежитлових приміщень у зв’язку із закінченням строку дії договорів оренди та намірами передати відповідні нежитлові приміщення строком на три роки, в тому числі на умовах конкурсу. Таку вимогу відповідача позивач вважає свідченням наявності спору щодо факту дії договорів оренди.

Поряд з цим позивач вказує, що у нього повністю відсутня будь-яка заборгованість по сплаті орендної плати та отриманим комунальним послугам, про що свідчать відповідні бухгалтерські акти звірки станом на 31.10.2016 р. і 29,11.2016 р., які підтверджують факт отримання та неповернення відповідачем платежів з орендної плати за листопад та грудень 2016 року. Більш того, як зазначає позивач, ним були понесені великі витрати на поліпшення майна відповідача, адже одночасно з укладенням договорів оренди для забезпечення можливості користування орендованим майном виникла необхідність в переміщені лабораторії та інших підрозділів ІТІ В«БіотехнікаВ» УААН до лабораторного корпусу Хлібодарського відділення В«Головної дослідної біофабрикиВ» за адресою: Одеська область, смт. Хлібодарське, Маяцька дорога, 26. Крім того, передана в оренду будівля та приміщення у неї за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 19, а також будівля за адресою: Одеська область, смт. Хлібодарське, Маяцька дорога, 26, перебували у незадовільному технічному та санітарному стані та потребували термінового проведення капітального ремонту. У зв’язку із відсутністю достатнього фінансування на проведення ремонту за рахунок державного бюджету всі витрати по проведенню ремонту зазначеного майна взяли на себе орендарі приміщень у будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 19, в тому числі позивач по справі (за ініціативою та погодженням відповідача та управителя майна - ОСОБА_2 академії аграрних наук). Зазначені обставини підтверджуються листами ІТІ В«БіотехнікаВ» УААН за вих. № 337.1 від 21.12.2009 р., вих. № 1902 від 19.01.2010 р., вих. № 155 від 12.05.2010 р.; листом ОСОБА_2 академії аграрних наук вих. № 12-17/13 від 21.01.2010 р.

З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до суду за захистом свої законних прав та інтересів, а саме з вимогою про визнання договорів оренди продовженими (поновленими) та зобов’язання відповідача здійснити заходи щодо погодження з управителем відповідного майна - НААНУ та підписання додаткових угод про продовження строку дії договорів оренди. Адже пунктом 10.4. договорів оренди також передбачена процедура документального оформлення зазначеного факту, яка передбачає підписання додаткових угод (договорів) про продовження строків дії договорів, що при наявності спору та позиції відповідача є неможливим, оскільки ним не визнається факт та право позивача на продовження строків дії відповідних договорів оренди, що випливає з його вимог про звільнення орендованих приміщень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2016 р. позовну заяву ТОВ „ОСОБА_1 СервісВ» прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 916/3460/16 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Разом з позовною заявою позивачем було подано до господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити заявлений позов шляхом заборони Інженерно-технологічному інституту В«БіотехнікаВ» Національної академії аграрних наук України вчиняти будь-які дії щодо передачі державного окремого індивідуально визначеного майна - нежитлових приміщень інженерно-лабораторного корпусу розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 19 (реєстраційний № 00495929.1. АААГВГ 796, інвентаризаційний № 01044) в оренду або оголошення конкурсу на право укладення договору оренди щодо цього майна, в частині яка перебуває в користуванні ТОВ В«ОСОБА_1 СервісВ» . В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що орендарем та відповідачем було здійснено низьку конклюдентних дій, які породжують правові наслідки у вигляді продовження або поновлення дії договорів оренди на новий строк на тих же умовах. 12.12.2016 р. орендарем було отримано лист відповідача за вих. № 528 про необхідність звільнення займаних нежитлових приміщень у зв’язку із закінченням строку дії договорів оренди, зі змісту якого випливає, що. незважаючи на наявні правові підстави вважати договори оренди продовженими, відповідач розглядає можливість передачі відповідного майна в оренду третім особам, в тому числі на умовах проведення конкурсу та одержав відповідне погодження у управителя майна Національної академії аграрних наук України. При цьому імовірна передача спірного майна в оренду третім особам, в тому числі на умовах проведення конкурсу, при наявності цього судового спору, очевидно створить негативні наслідки правового характеру у вигляді вимог імовірних В«нових орендарівВ» щодо зайняття тих чи інших нежитлових приміщень, що додатково може порушити охоронювані законом права та інтереси позивача як орендаря відповідного майна. З огляду на вказане позивач вважає, що розгляд цієї справи може бути ускладненим, а виконання рішення суду буде неможливим.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, а також враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, господарський суд вважає, що вказана заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Не допускається накладення арешту на майно, на яке накладено арешт відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Види забезпечення позову можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, заборона вчиняти дії має стосуватися лише пакета акцій, безпосередньо пов'язаного з предметом спору. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Викладене знайшло своє відображення у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позовуВ» (із змін. та доповн.).

Разом з тим, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, оцінюючи ймовірність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову та наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, господарський суд враховує таке.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути на момент виконання рішення у разі задоволення позову.

Як встановлено судом та як вбачається з матеріалів справи, даний спір між сторонами виник у зв’язку з невизнанням відповідачем переважного права позивача на продовження спірних договорів оренди державного майна на новий строк. Разом з тим, як вбачається з доданого до заяви про забезпечення позову листа відповідача від 12.12.2016 р., останнім не визнається факт продовження спірних договорів оренди нежитлових приміщень та вказується на припинення їх дії, в той же час відповідач продовжує приймати виконання з боку позивача обов’язків орендаря приміщень.

Враховуючи зазначене, на думку суду, існує реальна загроза того, що внаслідок здійснення відповідачем відповідних дій, що направлені на передачу спірних приміщень в оренду іншим особам, можуть бути порушені вищезазначені права позивача відносно цього об’єкту, у разі встановлення судом їх наявності та задоволення позову, для відновлення яких потрібно буде додати значних зусиль.

У зв’язку з викладеним суд вважає, що є підстави для вжиття заходів забезпечення позову, які служать засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

З огляду на вищенаведене, господарський суд вважає цілком обґрунтованою заяву позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо передачі державного окремого індивідуально визначеного майна - нежитлових приміщень інженерно-лабораторного корпусу розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 19 (реєстраційний № 00495929.1. АААГВГ 796, інвентаризаційний № 01044) в оренду іншим особам до розгляду спору по суті.

При цьому слід зазначити, що вказані заходи забезпечення позову є розумними, обґрунтованими і адекватними вимогам заявника щодо забезпечення позову. Такими заходами забезпечено збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. Також існує зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, вищевказані заходи забезпечують фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а саме визнання переважного права позивача на продовження спірних договорів на новий строк. Очевидні також імовірні утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, оскільки в разі передачі спірного нерухомого майна буде неможливо або значно утруднено виконати рішення суду. Більш того, такі заходи як заборона вчиняти дії з передачі спірного об’єкту нерухомості в оренду іншим особам не перешкоджають та не можуть перешкоджати відповідним особам здійснювати господарську діяльність, предметом якої виступає вказаний об’єкт, оскільки у такому випадку обмежується лише право на передачу об’єкту нерухомості в користування.

Інші вимоги заявника про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу оголошувати конкурсу на право укладення договору оренди щодо цього майна, в частині яка перебуває в користуванні ТОВ В«ОСОБА_1 СервісВ» , задоволенню не підлягають, оскільки охоплюються вимогами про заборону вчиняти будь-які дії з передачі майна в оренду іншим особам.

Разом з тим слід зазначити, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність у застосуванні таких заходів.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_1 СервісВ» про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Заборонити Інженерно-технологічному інституту В«БіотехнікаВ» Національної академії аграрних наук України (67667, Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, буд. 26; код ЄДРПОУ 00495929) вчиняти будь-які дії щодо передачі державного окремого індивідуально визначеного майна - нежитлових приміщень інженерно-лабораторного корпусу розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 19 (реєстраційний № 00495929.1. АААГВГ 796, інвентаризаційний № 01044) в оренду іншим особам до розгляду спору по суті.

3. Стягувачем за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_1 СервісВ» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 72; код ЄДРПОУ 35118102).

4. Боржником за цією ухвалою є Інженерно-технологічний інститут В«БіотехнікаВ» Національної академії аграрних наук України (67667, Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське, вул. Мацька дорога, буд. 26; код ЄДРПОУ 00495929).

Ухвала набирає чинності з дня її прийняття

Ухвалу може бути пред’явлено для виконання до органу державної виконавчої служби протягом 3-х років з дня набрання нею чинності.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний термін з дня її прийняття.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя В.С. Петров