Ухвала

від 08.12.2016 по справі 826/7187/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7187/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

08 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Бєлової Л.В.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Харківській області та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2013 року №0001312200.

Справа неодноразово переглядалась судами різних інстанцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії ГУ «Шебелинкагазвидобування» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено Акт від 03 грудня 2013 року №437/20-01-22-47/00153146.

В ході проведення перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.1 ст.314, п.1 ст.315, п.1 ст. 317 ПК України, яке виразилось в безпідставному занижені збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року на загальну суму 5 729 245,80 грн.

На підставі вищеозначеного Акта перевірки ДПІ у Балаклійському районі було винесено податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2011 року №0004242312, яким ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії ГУ «Шебелинкагазвидобування» визначено суму грошового зобов'язання у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності в розмірі 6 877 366,66 грн., в тому числі основний платіж - 5 729 245,80 грн. та штрафні санкції - 1 148 120,86 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що внутрішньогосподарське переміщення не є поставкою природного газу, оскільки не передбачає переходу права власності на нього і не породжує, не змінює і не припиняє будь-яких прав та обов'язків. Крім того, філії та структурні підрозділи не є юридичними особами та не можуть укладати договори та, відповідно, виступати як постачальник і споживач, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Балаклійському районі від 23 грудня 2013 року №0001312200 є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з пунктом 314.1 статті 314 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Відповідно до пункту 315.1 статті 315 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування збором є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення - на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу.

Пунктом 317.1 статті 317 Податкового кодексу України визначено, що споживачами є такі категорії: населення, бюджетні установи, підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб'єктів господарювання, в тому числі блочні (модульні) котельні, інші суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які використовують природний газ для виробництва товарів та надання послуг, на інші власні потреби.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що обов'язковий збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ сплачується суб'єктом господарювання, який постачає природній газ споживачем на договірній основі.

Таким чином, для правильного визначення наявності у певного конкретного суб'єкта господарювання обов'язку нараховувати та сплачувати збір, а також подавати розрахунок, має значення визначення термінів «постачальник» та «споживач» .

Податковим кодексом України не визначається поняття постачальника природного газу та газовидобувного підприємства, а тому, в силу пункту 5.3 цього Кодексу, згідно з яким інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами, слід звернутись до спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють відносини в цій сфері.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» газовидобувне підприємство - це суб'єкт господарювання, що відповідно до спеціального дозволу на користування надрами видобуває природний газ на території України і в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Згідно з визначенням статті 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» постачання природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів; постачання природного газу - це господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Згідно з пунктом 1.13 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» постачальник природного газу за регульованим тарифом - суб'єкт господарської діяльності, який згідно з умовами відповідної ліцензії постачає природний газ безпосередньо споживачам на визначеній території за тарифами, які підлягають державному регулюванню.

Відповідно до пункту 9 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1729, постачальниками природного газу можуть бути суб'єкти господарської діяльності, які в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу.

Таким чином, газовидобувне підприємство та постачальник природного газу здійснюють різні види діяльності, які потребують отримання різних дозволів (ліцензій).

Зокрема, спеціальний дозвіл на користування надрами видається центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та надає право суб'єкту господарювання користуватися надрами, а ліцензія на постачання природного газу видається Національною комісією регулювання електроенергетики та надає право суб'єкту господарювання постачати природний газ споживачам.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави стверджувати, що постачальником природного газу є суб'єкт господарювання (юридична особа), який одержав відповідну ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим чи нерегульованим тарифом та здійснює постачання природного газу на підставі одержаної ліцензії безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

Відповідно до статті 315 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування збором є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення - на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу.

Платниками збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Споживачами є такі категорії: населення, бюджетні установи, підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб'єктів господарювання, в тому числі блочні (модульні) котельні, інші суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які використовують природний газ для виробництва товарів та надання послуг, на інші власні потреби.

Тобто, збір справляється з підприємств та їх відокремлених підрозділів, які постачають (продають) природний газ для інших підприємств та їх відокремлених підрозділів на підставі укладених договорів та підписаних актів прийому-передачі природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, філія ГУ «Шебелинкагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування», діє на підставі положення про філію, затвердженого в.о. голови правління ПАТ «Укргазвидобування» від 28 грудня 2012 року, та є газовидобувним підприємством.

У період, що перевірявся, філія ГУ «Шебелинкагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» згідно балансу фактичного надходження та розподілу природного газу здійснювала лише передачу природного газу власного видобутку філіям ПАТ «Укргазвидобування»: УБМР «Укргазспецбудмонтаж», БУ «Укрбудгаз», Управлінню з переробки газу та газового конденсату, УОК «Червона Рута», «УкрНДІгаз», ГУ «Укргазпромгеофізика».

Тобто, за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року філія ГПУ «Шебелинкагазвидобування» згідно балансу фактичного надходження та розподілу природного газу здійснювала передачу природного газу власного видобутку іншим філіям в межах однієї юридичної особи, без укладання договорів постачання природного газу, а відповідно до внутрішнього порядку взаємодії структурних підрозділів ПАТ «Укргазвидобування» .

Водночас, визначення об'єкта оподаткування та платника збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів всіх форм власності здійснюється з урахуванням договору, укладеного між суб'єктами господарювання - юридичними особами або їх уповноваженими представниками. При цьому, постачання природного газу передбачає передачу його однією особою іншій з переходом права власності на такий природний газ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внутрішньогосподарське переміщення не є поставкою природного газу, оскільки не передбачає переходу права власності на нього і не породжує, не змінює і не припиняє будь-яких прав та обов'язків, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Балаклійському районі від 23 грудня 2013 року №0001312200 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що філія не є юридичною особою в розумінні Цивільного кодексу України та не може бути стороною договору, а тому оскільки ГПУ «Шебелинкагазвидобування» не є юридичною особою, воно не може самостійно бути стороною договору та, відповідно, виступати як постачальник та/або споживач.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2016 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 13 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Бєлова Л.В.

Мамчур Я.С