Ухвала

від 14.12.2016 по справі 826/6246/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6246/16 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєлової Л.В.

суддів: Глущенко Я.Б.,

Желтобрюх І.Л.

за участю секретаря судового засідання: Козлової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «НВФ «Масальот», ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року позивач, ОСОБА_3, звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просила зобов'язати Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича звільнити з-під арешту та зняти заборону відчуження з квартири АДРЕСА_1, загальною площею 205,00 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), та скасувати запис від 15 липня 2015 року про арешт та заборону відчуження зазначеної квартири.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2016 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2016 року та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов - задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, а провадження по справі - закриттю з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 серпня 2008 року між громадянкою ОСОБА_7 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» (покупець) укладено договори купівлі-продажу: 1) квартири АДРЕСА_2, загальною площею 191,60 кв.м; 2) машиномісця НОМЕР_2 в підвалі жилого будинку № АДРЕСА_1, загальною площею 13,70 кв.м.

Посвідчення вищезазначених договорів було здійснено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. та зареєстровано в реєстрі за № 3666 та № 3672.

07 серпня 2008 року між Акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру», правонаступником якого, в свою чергу, є Публічне акціонерне товариство «Неос Банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» укладено кредитний договір № 002-91/2008, за умовами якого Банк зобов'язався відкрити боржнику кредитну лінію у сумі 5.600.000, 00 грн. в тому числі для придбання нерухомості в сумі 2.410.000, 00 грн. строком з 07 серпня 2008 року до 04 серпня 2023 року зі сплатою 19 % річних та проведення ремонту, придбання меблів та на сплату інших витрат пов'язаних з поточною діяльністю товариства в сумі 3.190.000, 00 грн. строком з 07 серпня 2008 року до 04 серпня 2023 року зі сплатою 19 % річних.

З метою забезпечення виконання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» перед Банком зобов'язань по Кредитному договору № 002-91/2008, між зазначеними сторонами укладено іпотечні договори:

- іпотечний договір від 07 серпня 2008 року, яким передано в іпотеку нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» на праві власності: машиномісце номер АДРЕСА_1, загальною площею 13,70 кв.м., заставна вартість якого становить 174 540 грн.;

- іпотечний договір від 07 серпня 2008 року, яким передано в іпотеку нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» на праві власності: квартира номер АДРЕСА_1, загальною площею 191,6 кв.м., яка складається з 4 жилих кімнат площею 80,40 кв.м., заставна вартість 5 717 200 грн.

Обтяження за цими іпотечними договорами були зареєстровані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. 07 серпня 2008 року за номером 3670 (іпотечний договір від 07 серпня 2008 року, за яким була передана в іпотеку квартира) та номером 3676 (іпотечний договір від 07 серпня 2008 року, за яким було передано машиномісце.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17 серпня 2009 року у справі 34/432 за позовом Банку до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» розірвано кредитний договір № 002-91/2008 від 07 серпня 2008 року та присуджено до стягнення з боржника на користь Банку кошти на суму 5.993.142,62 грн., за рахунок коштів, отриманих від реалізації спірного майна шляхом проведення публічних торгів.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17 серпня 2009 року у справі № 34/432 залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 11 лютого 2010 року.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2010 року у справі № 2-8394/2010 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Олеван плюс» до ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» про визнання переважного права купівлі об'єкту оренди та переведення прав та обов'язків покупця за договорами купівлі-продажу задоволено. А саме: визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Олеван плюс» переважне право купівлі квартири АДРЕСА_3, загальна площа якої становить 205 кв.м. і складається з 4 жилих кімнат; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Олеван плюс» переважне право купівлі машиномісця НОМЕР_2 в підвалі жилого будинку по АДРЕСА_1, загальна площа якого становить 13, 70 кв.м.; переведено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Олеван плюс» права та обов'язки покупця квартири АДРЕСА_4, загальна площа якої становить 205 кв.м., за договором купівлі-продажу від 07 серпня 2009 року, укладеним між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. і зареєстрованим реєстрі за № 3666; переведено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Олеван Плюс» права та обов'язки покупця машиномісця НОМЕР_2 в підвалі жилого будинку по АДРЕСА_1, загальна площа якого становить 13,70 кв.м., за договором купівлі-продажу від 07 серпня 2009 року, укладеним між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. і зареєстрованим реєстрі за № 3672.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2011 року у справі № 2-7039/2011 зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петрову С.М. виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про заборону на нерухоме майно, зареєстровані 07 серпня 2008 року за № 7705621 на підставі іпотечного договору № 3669 від 07 серпня 2008 року та № 7705777 на підставі іпотечного договору № 3675 від 07 серпня 2008 року; виключити з Державного реєстру іпотек записи, зареєстровані за № 7705708 на підставі іпотечного договору № 3669 від 07 серпня 2008 року та № 7705849 на підставі іпотечного договору № 3675 від 07 серпня 2008 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Олеван плюс» на підставі вищевказаного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2010 року у справі № 2-8394/2010 перевело на себе права та обов'язки покупця спірного майна.

На підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2011 року у справі № 2-7039/2011 виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек запис про заборону відчуження майна, що є предметом іпотеки (предметом спору у даній справі), після чого послідовно здійснено відчуження спірного майна, за договорами купівлі-продажу від 21 вересня 2011 року № 6620 та № 6616 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Менеджмент Груп», за договорами від 29 грудня 2011 року № 8176 та № 8173 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Масальот».

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВФ «Масальот» у забезпечення зобов'язань ОСОБА_10 передало спірне майно в іпотеку на підставі договору іпотеки від 26 червня 2014 року, іпотекодержатель - ОСОБА_6

Між тим, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2012 року у справі № 22-ц/2690/7623/12 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2010 року скасовано та ухвалено по справі нове рішення, яким в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Олеван Плюс» до ОСОБА_7 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» про визнання переважного права купівлі об'єкту оренди та переведення права та обов'язків покупця за договорами купівлі-продажу - відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 квітня 2012 року у справі № 22-2690/924/12 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2011 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Олеван плюс» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петрової С.М., третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру», про усунення перешкод у розпорядженні майном шляхом виключення з реєстру заборон - відмовлено.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березні 2012 року у справі № 2-9193/11 визнано недійсним договір оренди майна з правом викупу від 09 серпня 2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Олеван плюс» та ОСОБА_7

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство «Неос Банк», як правонаступник Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру», звернулося до Шевченківського районного суду м.Києва з заявою про поворот виконання рішення суду від 02 вересня 2011 року у справі №2-7039/2011.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 грудня 2014 року у справі № 761/34634/14-ц заяву Публічного акціонерного товариства «Неос Банк» про поворот виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2011 року у справі № 2-7039/2011 задоволено: зобов'язано будь-якого приватного нотаріуса, який виконує функції реєстратора Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна поновити в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна раніше існуючі в них записи, а саме:

- поновити в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону на нерухоме майно, зареєстрований 07 серпня 2008 року о 16 год. 22 хв. за № 7705621 приватним нотаріусом Петровою С.М. на підставі іпотечного договору № 3669 від 07 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Петровою С.М., щодо квартири АДРЕСА_5;

- поновити в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону на нерухоме майно зареєстрований 07 серпня 2008 року о 16 год. 31 хв. за № 7705777 приватним нотаріусом Петровою С.М. на підставі іпотечного договору № 3675 від 07 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Петровою С.М., щодо машиномісця НОМЕР_2 в підвалі жилого будинку № АДРЕСА_1;

- поновити в Державному реєстрі іпотек запис про іпотеку зареєстрований 07 серпня 2008 року о 16 год. 26 хв. за № 7705708 приватним нотаріусом Петровою С.М. на підставі іпотечного договору № 3669 від 07 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Петровою С.М., щодо квартири АДРЕСА_6, іпотекодержатель акціонерний банк «АвтоЗАЗбанк», код 19358784, іпотекодавець Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» код 19124621, розмір основного зобов'язання 5 600 000 гривень, строк 04 серпня 2023 року.

- поновити в Державному реєстрі іпотек запис про іпотеку зареєстрований 07 серпня 2008 року о 16 год. 35 хв. за № 705849 приватним нотаріусом Петровою С.М. на підставі іпотечного договору № 3675 від 07 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Петровою С.М., щодо машиномісця НОМЕР_2 в підвалі житлового будинку № АДРЕСА_1, іпотекодержатель акціонерний банк «АвтоЗАЗбанк», код 19358784, іпотекодавець Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» код19124621, розмір основного зобов'язання 5 600 000,00грн., строк 04 серпня 2023 року.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 лютого 2015 року ухвала Шевченківського районного суду від 08 грудня 2014 року № 761/34534/14-ц залишена без змін.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня 2015 року у справі № 761/34534/14-ц було роз'яснено зміст резолютивної частини ухвали цього суду від 08 грудня 2014 року. Дана ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня 2015 року набрала законної сили 24 червня 2015 року.

27 квітня 2015 року ОСОБА_6 (як продавець) та ОСОБА_3 (як покупець) уклали договір купівлі-продажу квартири, згідно якого продавець передав у власність покупцю за плату квартиру за номером АДРЕСА_1, яка виступала забезпеченням за договором позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименком Д.Б. 26 червня 2014 року за реєстровим № 1148, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, згідно договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименком Д.Б. 26 червня 2014 року за реєстровим № 1149, укладеного між ОСОБА_6 та майновим поручителем Товариство з обмеженою відповідальністю «НВФ Масальот» (код ЄДРПОУ 34427546).

Згідно п.п. 2, 4, 5 і 8 цього договору, зазначена квартира складається з 4-х житлових кімнат, загальною площею 205,00 кв.м., та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «НВФ Масальот» на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. 29 грудня 2012 року за реєстровим № 8173 та зареєстрованого в Комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 13 січня 2012 року.

У відповідності до ст. 38 Закону України «Про іпотеку»від 05 червня 2003 року № 898-IV та вимоги про усунення порушення зобов'язання за договором позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименком Д.Б. 26 червня 2014 року за реєстровим № 1148, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, продавець, він же іпотекодержатель за договором іпотеки, має право на задоволення вимог за договором іпотеки - звернути стягнення на вищезазначену квартиру шляхом її продажу від свого імені на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименком Д.Б. 26 червня 2014 року за реєстровим № 1149. Продавець гарантує, що ним виконані всі вимоги ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

15 липня 2015 року приватним нотаріусом Войтовським B.C., за заявами Публічного акціонерного товариства «Неос Банк» поновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше існуючі записи про заборону відчуження нерухомого майна та про іпотеку, які були виключені з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майн на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2011 року, яке було скасовано 25 квітня 2012 року.

Предметом розгляду адміністративної справи №826/16940/15 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, треті особи: Публічне акціонерне товариство «НЕОС БАНК», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» було рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича №22878649 від 15 липня 2015 року про державну реєстрацію іпотечного договору №3669, виданого 07 серпня 2008 року щодо квартири АДРЕСА_1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року, у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

У межах справи, що розглядається позивач просить зобов'язати Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича звільнити з-під арешту та зняти заборону відчуження з квартири АДРЕСА_1, загальною площею 205,00 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), та скасувати запис від 15 липня 2015 року про арешт та заборону відчуження зазначеної квартири.

Розглянувши дану справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 та абз. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Згідно з положеннями ст. 461 Закону України «Про нотаріат» нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і який має печатку такого реєстратора.

Відповідно до ч. 1 і 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до положень ст.. 321, 386 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно з ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Так, у межах даної справи позивач просить зобов'язати Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича звільнити з-під арешту та зняти заборону відчуження з квартири АДРЕСА_1, загальною площею 205,00 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), та скасувати запис від 15 липня 2015 року про арешт та заборону відчуження зазначеної квартири.

При цьому, позивач не просить скасувати рішення суб'єкта владних повноважень, яким накладено відповідні заборони.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2016 року у справі №806/3787/13-а.

Натомість, способи захисту права власності передбачені Главою 29 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Отже юрисдикція адміністративних судів відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо оскарження його дій та бездіяльності. Проте ця норма має застосовуватися з урахуванням положень статей 216, 386, 388, 392, 393 Цивільного кодексу України щодо способів захисту права власності, а також положень Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів України стосовно юрисдикції судів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2015 року (К/800/10673/13).

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, позивач просить звільнити з-під арешту та зняти заборону відчуження зі спірного майна та скасувати запис про арешт та заборону відчуження такого майна, колегія суддів дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а стосується оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин, а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з п. 1 ч.1. ст. 157, ч.1 203 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та закриває провадження у справі, якщо встановить, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги: скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 41, 157, 195, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2016 року - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2016 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «НВФ «Масальот», ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про зобов'язання вчинити дії - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 14.12.2016

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді Я.Б. Глущенко, І.Л. Желтобрюх

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Глущенко Я.Б.

Желтобрюх І.Л.