Ухвала

від 08.12.2016 по справі 823/1412/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1412/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

08 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Бєлової Л.В.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Правобережного міжрайонного управління водного господарства до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Правобережне міжрайонне управління водного господарства звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області та просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.06.2016 №0000261200 .

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року позов задоволено частково: визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 13.06.2016 №0000261200 Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області в частині застосування до Правобережного міжрайонного управління водного господарства штрафу на суму 8587,30грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 10.06.2016 старшим державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб було проведено камеральну перевірку позивача на предмет дотримання ним своєчасності сплати узгоджених грошових зобов'язань з плати за землю, за результатами якої складено Акт від 10.06.2016 №333/23-25-12-046/3366687.

В ході проведення перевірки були зафіксовані порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених зобов'язань з податку на землю за січень-жовтень 2015 року більш ніж на 30 календарних днів.

На підставі вищеозначеного Акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення від 13.06.2016 №0000261200, яким до позивача застосовано штраф у сумі 9541,44 грн. у відповідності пп.2 п.126.1 ст.126 ПК України.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що грошове зобов'язання, самостійно задеклароване платником податку, яке у подальшому самостійно зменшене (відкориговане) у встановлений законом спосіб (шляхом подання уточненої декларації), не вважається податковим боргом і помилкові показники не можуть враховуватися для розрахунку штрафних санкцій податковим органом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до підп.14.1.72.п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно з п.286.2.ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п.287.4. ст.287 ПК України податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 126.1. ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2015 позивач подав декларацію (вх.№9025683258) за зобов'язаннями з плати за землю за 2015 рік на загальну суму 57248,64 грн. (щомісячна плата - 4770,72 грн.).

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом 2015 року вказані зобов'язання не були сплачені позивачем добровільно через відсутність бюджетних асигнувань .

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого зобов'язання з податку за землю за січень-жовтень 2015 року та, як наслідок, про правомірність застосування штрафних санкцій у порядку та розмірах, визначених статтею 126 ПК України .

В свою чергу, вирішуючи питання щодо обґрунтованості та правильності розрахунку таких штрафних санкцій, колегія суддів звертає увагу на наступне.

21 Січня 2016 року позивач, виявивши помилку в задекларованих сумах за 2015 рік, подав відповідачу уточнюючий розрахунок (вх.№9274025227) до вищевказаної декларації, яким зменшив свої зобов'язання на 51523,78 грн. та зазначив загальну суму коштів до сплати за 2015 рік як 5724,86 грн. (477,07грн. - щомісячна плата за січень-листопад 2015 року та 477,09 грн. - за грудень 2015 року).

Так, відповідно до п.54.1.ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він згідно з абзацом першим п.50.1.ст.50 ПК України зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

В контексті наведених вище обставин справи слід також відзначити, що відповідач не проводив документальної перевірки для встановлення правильності самостійного обчислення позивачем зобов'язань з податку за землю, та не підтвердив жодним належним а допустимим доказом правомірність обліку раніше задекларованих (помилкових) грошових зобов'язань за 2015 рік.

Таким чином, на переконання колегії суддів, за наявності дійсної (прийнятої податковим органом) уточнюючої декларації грошове зобов'язання, самостійно задеклароване платником податку, яке у подальшому самостійно відкориговане у встановлений законом спосіб, не вважається податковим боргом і помилкові показники не можуть враховуватися для розрахунку штрафних санкцій податковим органом.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки факт порушення позивачем граничних строків сплати спірних зобов'язань підтверджено в ході судового розгляду справи, однак поряд з цим встановлено порушення розрахунку податковим органом базової суми спірних податкових зобов'язань, - оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині різниці між застосованою обліковою ставкою податкового зобов'язання та фактично задекларованою позивачем.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 13 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Бєлова Л.В.

Мамчур Я.С