Постанова

від 13.12.2016 по справі 820/5286/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 грудня 2016 р. Справа № 820/5286/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Король Д.О.,

за участю: представника позивача - Сеник С.Г.,

представника відповідача - Пилипенка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей" до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавський області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавський області, в якому просить суд скасувати рішення від 30.08.2016 р. вих. №1538/10/16-07-17-23 про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків договору про спільну діяльність №927 від 15.09.2004 р. податковий номер 473544036, уповноважена особа - ТОВ "Цефей".

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що рішення від 30.08.2016 р. Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавський області ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, оскільки прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити посилаючись на письмові заперечення.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей" (код 32869749) зареєстроване як юридична особа за адресою: 62303, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Лозівська. буд. 96, згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ТОВ "Цефей" (32869749) перебуває на обліку в податкових органах як учасник договору №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004 p., відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність (код ТРДПАУ 473544036).

Крім того, ТОВ "Цефей" (32869749) як, уповноважена особа за договором №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004 р. є платником з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавський області проведено перевірку стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, за результатами якої складено акт від 03.08.2016 року №2(а.с.59).

У вказаному вище акті перевірки вказано, що ТОВ "Цефей" вповноважена особа ПО Договору спільної діяльності №927 було реалізовано заставлене майно описаного в податкову заставу згідно актів опису №6 від 15.12.2015 року, №7 від 14.07.2016 року, а саме природний газ в кількості 7810,907 тис. м. куб., про що свідчать копії актів приймання-передачі від 31.01.2016 р., від 29.02.2016 р., від 31.03.2016 р., від 30.04.2016 р., від 30.06.2016 р., чим порушено п. 92.1-92.3 ст. 92 Податкового кодексу України.

У зв'язку із порушенням ТОВ "Цефей" правил відчуження майна, що перебуває у податковій заставі в.о. начальника Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області прийнято рішення про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків від 30.08.2016 року №1538/10/16-07-17-23(а.с.8).

Проте, позивач не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного рішення, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 88 Податкового кодексу України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

У разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

За визначенням ст. 91 Податкового кодексу України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Пунктом 3.7 Положення про проведення перевірок сатану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №573, передбачено, що за результатами проведеної перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, складається акт про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, який реєструється в журналі реєстрації актів перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

В ході розгляду справи судом встановлено, що природний газ було реалізовано на аукціонах (публічних торгах) за цінами, що склалися за їх підсумками.

Факт реалізації позивачем природного газу на аукціонах (публічних торгах) підтверджується аукціонними свідоцтвами №ЕЦ-13-1 про продаж енергоресурсів на аукціоні від 28.12.2015 р., №ЕЦ-14-1 про продаж енергоресурсів на аукціоні від 14.01.2016 р., №ЕЦ-14-2 про продаж енергоресурсів на аукціоні від 14.01.2016 р., №ЕЦ-16-1 про продаж енергоресурсів на аукціоні від 18.02.2016 р., №ЕЦ-18-1 про продаж енергоресурсів на аукціоні від 17.03.2016 р., №ЕЦ-19-1 про продаж енергоресурсів на аукціоні від 18.04.2016 р., №ЕЦ-21-1 про продаж енергоресурсів на аукціоні від 19.05.2016 р.(а.с.70-87).

Відповідно до ст. 92 Податкового кодексу України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

Згідно частини 4 п. 14.1.71 ст. 14 Податкового кодексу України, звичайною ціною вважається ціна, що склалася за підсумками аукціону (публічних торгів).

Проте, представником відповідача в ході перевірки не було встановлено ціни реалізації майна, до знаходилося у податковій заставі.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Згідно з приписами п. 94.5 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

За змістом п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:

платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення від 30.08.2016 р. Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавський області підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, під час прийняття постанови суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. ст. 69, 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із врахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей" до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавський області про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати рішення від 30.08.2016 року вих. №1538/10/16-07-17-23 про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків договору про спільну діяльність №927 від 15.09.2004 року, податковий номер 473544036, уповноважена особа - ТОВ "Цефей".

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей" (код ЄДРПОУ 32869749) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавський області (код ЄДРПОУ - 38601394).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 15 грудня 2016 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.