Постанова

від 06.12.2016 по справі 816/1463/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/1463/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційне підприємство "Котлогаз" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

07 вересня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" (надалі також по тексту - позивач, ТОВ "ВКП "Котлогаз") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі по тексту також - відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 квітня 2016 року № 0000202203/447.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що спірним рішенням нараховано позивачу податкових зобов'язань у зв'язку з не підтвердженням реальності господарських операцій позивача з ТОВ "РТК Стил". Позивач зауважив, що в акті перевірки № 169/16-03-14-02-14/23543186 від 14 березня 2016 року контролюючий орган зробив такі висновки у зв'язку з відсутністю в видаткових накладних даних щодо осіб, які підписали первинні документи, наявність в товарно-транспортних накладних недоліків в їх оформленні, не зазначення у сертифікаті якості виду товару, а також у зв'язку з отриманням результатів перевірки спірного контрагента ТОВ "РТК Стил". Позивач вважає такі висновки відповідача безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивач вважає, що проведені господарські операції з контрагентом ТОВ "РТК Стил" є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію.

Сторони у судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили, надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідач в письмових запереченнях зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Зауважив, що відповідно до акту перевірки спірного контрагента встановлено неможливість простеження ланцюгу постачання товару.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав розгляду справи за даної явки та на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить таких висновків.

Судом встановлено, що у період з 29 лютого 2016 року по 04 березня 2016 року контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ВКП "Котлогаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "РТК Стил" за період липень 2015 року та правомірність відображення їх у податковій звітності, за висновками якої складено акт № 169/16-03-14-02-14/23543186 від 14 березня 2016 року /а.с. 22-38/.

Під час перевірки було встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 125000 грн, в т.ч. за липень 2015 року.

На підставі висновків вказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2016 року № 0000202203/447, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 187500 грн, в тому числі за основним платежем у розмірі 125000 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 62500 грн /а.с. 39-40/.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з такого.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній у період, що перевірявся) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначенні вказаною нормою.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали господарські операції ТОВ "ВКП "Котлогаз" з ТОВ "РТК Стил".

Судом встановлено, що спірні відносини між позивачем та його контрагентом стосувалися придбання товарно-матеріальних цінностей. Так, 20 липня 2015 року між позивачем (покупець) та ТОВ "РТК Стил" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 275, згідно якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність матеріали та обладнання в порядку та на умовах, визначених цим договором, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити товар. У відповідності до пункту 2.1.3 вказаного договору при передачі товару постачальник зобов'язаний передати покупцю сертифікат відповідності, документ про якість, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну /а.с. 59-63/. Згідно наданої суду специфікації до вказаного договору позивачем придбано такий товар - конденсаційний економайзер ЕСО6, код товару 8404100090 в кількості 1 шт, ціною з ПДВ - 750000 грн /а.с. 64/.

На підтвердження виконання вимог вказаного договору поставки позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: видаткової накладної від 11 серпня 2015 року, сертифікату відповідності та додатку до нього, /а.с. 65, 73-74/.

На підтвердження здійснення оплати за товар позивачем надано копію платіжного доручення від 27 липня 2015 року № 2558 на загальну суму 750000 грн з відміткою банківської установи / а.с. 66/.

Підтверджуючи формування податкового кредиту з ПДВ позивачем надано копію податкової накладної № 2707008 від 27 липня 2015 року на суму 750000 грн, з яких ПДВ - 125000 грн /а.с. 76/.

Перевезення придбаного ТОВ "РТК Стил" конденсаційного економайзеру ЕСО6 здійснювалось власним транспортним засобом позивача, закріпленого за водієм ОСОБА_1, та видавалось останньому на підставі довіреності № 1231 від 10 серпня 2015 року, що підтверджується доданими до матеріалів належним чином завіреними копіями наказу, посвідчення водія, довіреності та витягу з журналу довіреностей /а.с. 67-68, 72, 75/.

Факт транспортування підтверджується доданими до матеріалів справи копіями товарно-транспортної накладної від 11 серпня 2015 року №Р261 та подорожнього листа вантажного автомобіля від 11 серпня 2015 року № 268 /а.с. 69-71/.

На підтвердження подальшого використання товару, придбаного у спірного контрагента, позивачем додано до матеріалів справи копію договору підряду від 23 червня 2015 року № 233, укладеного між ТОВ "ВКП "Котлогаз" (підрядник) та ТОВ "Реді Гармент Технолоджі Україна" (замовник), відповідно до умов якого підрядник бере на себе зобов'язання виконати: поставку обладнання, монтажні та пусконалагоджувальні роботи на об'єкті замовника за адресою Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Житомирська, 148 /а.с. 81-84/. Згідно специфікації до вказаного договору, що є його додатком №1, визначено перелік обладнання, що підлягає поставці на виконання вимог договору підряду від 23 червня 2015 року № 233, в якому, крім іншого вказано конденсаційний економайзер ЕСО6 /а.с. 85-87/.

На підтвердження реальності таких правовідносин позивачем долучено до матеріалів належним чином завірені копії первинних документів, що відповідачем не оскаржується /а.с. 88-92/.

Висловлюючи сумнів щодо реальності господарської операцій позивача з ТОВ "РТК Стил" перевіряючими в акті перевірки наведена інформація, що видаткова накладна не містить посаду особи, що отримала товар. Зі сторони покупця на видатковій накладній наявні тільки підписи, відтиск печатки відсутній та зазначено "Дука Яків Андрійович", в зв'язку з чим не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також, заперечуючи реальність факту придбання товарів у ТОВ "РТК Стил", відповідач вказує на обставини подання позивачем до перевірки з недоліками оформлення товарно-транспортної накладної, надання сертифікату якості, виданого, ніби-то, на інший товар, а також в рахунку на оплату відсутня посада і прізвище особи, яка виписала рахунок на рахунок та сума в рахунки виправлена вручну.

Щодо доводів відповідача про окремі недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій, на які ревізор посилався в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась не може бути об'єктом оподаткування.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не впливають на право позивача по формуванню податкового кредиту за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв'язку із господарською діяльністю.

При цьому, недоліків податкової накладної, на основі якої позивач має право на формування податкового кредиту, перевіряючим в ході перевірки не встановлено.

Щодо недоліків товарно-транспортної накладної слід відмітити, що вона підтверджує лише факт перевезення вантажу, а не факт придбання товару та не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту, як цього вимагає ст. 186 Податкового кодексу України, що тим самим не позбавляє платника права на формування податкового кредиту.

Щодо недоліків в оформлення рахунку на оплату, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до Листа ДФС від 28.09.2015 №9062/Б/99-99-17-02-02-14 Державної фіскальної служби України рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а має лише інформаційний характер. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги. Факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг). Зазначену позицію викладено також в листах Міністерства фінансів України від 27.11.2006 № 31-34000-20-23/25136, від 09.07.2007 № 31-34000-20/23-4579/480, від 30.05.2011 № 31-08410-07-27/13794.

Первинні документи, якими були оформлені вищевказані господарські операції містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством для надання їм юридичної доказовості.

Посилання ж відповідача на результати перевірки контрагента суд відхиляє, як безпідставні, оскільки жоден чинний на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин нормативно-правовий акт не ставив виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. При цьому факт реальності господарської операції за участю ТОВ "РТК Стил" повністю підтверджено залученими до матеріалів справи первинними документами саме бухгалтерського обліку.

Також, суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), які враховуються судом при застосуванні таких норм права, в силу приписів ст.244-2 КАС України. Підстав для відступів від вказаних висновків, суд не вбачає.

Крім того, до матеріалів справи долучено копії судових рішень у справі № 820/3840/16, якими скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами перевірки, що стала підставою для призначення перевірки позивача /а.с.119-133/.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Як висновок, суд зазначає, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства можуть тягнути негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Підставою для визначення добросовісному платнику податків грошових зобов'язань зі сплати ПДВ може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано будь-яких рішень суду щодо визнання вказаних вище договорів недійсними чи обвинувальних вироків суду, які б набрали законної сили та підтверджували факти протиправних кримінальних дій з боку посадової особи контрагента позивача ТОВ "РТК Стил" саме по господарським операціям з ТОВ "ВКП "Котлогаз".

Враховуючи наведене вище в своїй сукупності, висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління."

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Разом з цим, долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського та податкового обліку підтверджено право позивача на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 125000 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення в частині оскарження суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Отже, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд приходить до висновку, визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області № 0000202203/447 від 04 квітня 2016 року.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційне підприємство "Котлогаз" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області № 0000202203/447 від 04 квітня 2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційне підприємство "Котлогаз" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2812,50 грн (дві тисячі вісімсот дванадцять гривень 50 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 12 грудня 2016 року.

Суддя І.Г. Ясиновський