Ухвала

від 15.03.2017 по справі 816/1463/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 р.Справа № 816/1463/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника позивача Масляного О.В.

представника відповідача Пилипенка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2016р. по справі № 816/1463/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" (далі - позивач, ТОВ "ВКП "Котлогаз"), 07.09.2016 року звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просив суд визнати неправомірним та скасувати: податкове повідомлення - рішення від 04.04.2016 року №0000202203/447, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 187500,00 грн., з яких 125000,00 грн. за основним платежем та 62500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с.5-11)

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірним рішенням нараховано позивачу податкових зобов'язань у зв'язку з не підтвердженням реальності господарських операцій позивача з ТОВ "РТК Стил". Позивач зауважив, що в акті перевірки № 169/16-03-14-02-14/23543186 від 14.03.2016 року контролюючий орган зробив такі висновки у зв'язку з відсутністю в видаткових накладних даних щодо осіб, які підписали первинні документи, наявність в товарно-транспортних накладних недоліків в їх оформленні, не зазначення у сертифікаті якості виду товару, а також у зв'язку з отриманням результатів перевірки спірного контрагента ТОВ "РТК Стил". Позивач вважає такі висновки відповідача безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2016р. задоволено адміністративний позов ТОВ "ВКП "Котлогаз": визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000202203/447 від 04.04.2016 року; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької ОДПІ на користь ТОВ "ВКП "Котлогаз" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2812,50 грн. (а.с.141-144)

На зазначену постанову суду Кременчуцькою ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2016р. по справі № 816/1463/16 та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ "ВКП "Котлогаз". (а.с.148-151)

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що вищевказана постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. А висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, апелянт стверджує, що господарські операції позивача не мали ознак реальності здійснення, а первинні документи не відповідали вимогам законодавства.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції,пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ "ВКП "Котлогаз" зареєстроване юридичною особою, перебуває на податковому обліку, є платником податку на додану вартість. (а.с.12-21)

Кременчуцькою ОДПІ на підставі наказу від 29.02.2016 року №177 (а.с.99), направлення від 29.02.2016 року №147/16-03-14-02 (а.с.100), згідно з п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ВКП "Котлогаз" (код 23543186) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "РТК Стил" (код 38383560) за період липень 2015 року та правомірність відображення їх у податковій звітності. За результатами проведеної перевірки складено акт від 14.03.2016 року №169/16-03-14-02-14/23543186. (а.с.22-38)

Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення (а.с.38):

- пп.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 125000 грн.;

- пп.44.1, 44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134. ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 112500 грн.

На підставі висновків проведеної перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000192203/446 від 04.04.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 168750,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 112500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 56250,00 грн. (а.с.41-42);

- № 0000202203/447 від 04.04.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 187500,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 125000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 62500,00 грн. (а.с.39-40, 101)

Не погодившись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "ВКП "Котлогаз" було направлено відповідні скарги на податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 23.08.2016 року №18255/6/99-99-11-01-01-25 скаргу ТОВ "ВКП "Котлогаз" було частково задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000192203/446 від 04.04.2016 року в частині донарахувань по операціях за період 2015 року щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ТОВ РТК Стил та в частині застосованої штрафної санкції по податку на прибуток за 2015 рік, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення №0000202203/447 від 04.04.2016 року залишено без змін. (а.с.110-112)

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №0000202203/447 від 04.04.2016 року, ТОВ "ВКП "Котлогаз" звернулось до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять належним чином оформлені первинні документи, а спірні господарські операції позивача мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товари (роботи, послуги) були передані, оплата проведена.

При цьому суд першої інстанції звернув увагу, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, так само і не покладає обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Положеннями ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно із п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп.198.1 та 198.2 вищевказаної статті Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Положеннями п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В той же час, відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Щодо підтвердження даних податкового обліку ).

Отже, про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ свідчать наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, які впливають на її реальний зміст.

При цьому, визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

В той же час, наявність у суб'єкта господарювання формально складених первинних документів не може бути визнано судом достатньою підставою для включення відповідних сум до складу витрат та податкового кредиту, якщо факт реальності господарських операцій не знаходить свого підтвердження належними і допустимими доказами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне перевірити під час розгляду даної справи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Так, в акті перевірки від 14.03.2016 року №169/16-03-14-02-14/23543186 податковим органом вказано, що в рахунку на оплату відсутня посада і прізвище особи, яка виписала рахунок на оплату, а сума, яка підлягає оплаті, виправлена вручну. Також, перевіряючими відмічено, що у видатковій та товарно-транспортній накладних не зазначена посада особи, яка отримала товар, в сертифікаті відповідності не зазначено вид товару. Крім того, податковим органом зазначено, що на підставі наявної інформації щодо перевірки контрагента позивача, а саме, ТОВ РТК Стил , неможливо встановити походження товару (конденсаційний економайзер ЕСО6) та неможливо підтвердити реальність поставки по ланцюгу ТОВ Альф Трейд - ТОВ РТК Стил - ТОВ ВКП Котлогаз .

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ВКП Котлогаз (покупець) та ТОВ РТК Стил (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №275 від 20.07.2015 року. (а.с.59-63)

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність обладнання (надалі - Товар) в порядку та на умовах, визначених цим договором, згідно затверджених покупцем параметрів, в асортименті, кількості, за цінами, які узгоджені та зазначені в специфікації та в накладній, яка повинна містити найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість товару, вартість, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити товар.

Положеннями п.1.2 Договору передбачено, що поставка здійснюється на склад покупця, або в інший спосіб на умовах само вивозу зі складу постачальника.

Крім того, умовами даного Договору встановлено, що при передачі товару постачальник зобов'язаний передати покупцю сертифікат відповідності, документ про якість, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну.

Згідно наданої суду специфікації до вказаного договору позивачем придбано такий товар - конденсаційний економайзер ЕСО6, код товару 8404100090 в кількості 1 шт., ціною з ПДВ - 750000 грн. (а.с. 64)

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано до матеріалів справи копії:

- видаткової накладної від 11.08.2015 року (а.с.65);

- податкової накладної №2707008 від 27.07.2015 року (а.с.76);

- платіжного доручення від 27.07.2015 року № 2558 на загальну суму 750000 грн. з відміткою банківської установи (а.с. 66);

- акту взаємних розрахунків між ТОВ РТК Стил та ТОВ ВКП Котлогаз (а.с.134);

- довіреності №1231 від 10.08.2015 року на ім'я ОСОБА_3 для отримання від ТОВ РТК Стил конденсаційного економайзера ЕСО6 (а.с.72);

- витягу з книги довіреностей щодо видачі відповідної довіреності (а.с.75);

- сертифікату відповідності та додатку до нього (а.с.73-74);.

- товарно-транспортної накладної від 11.08.2015 року №Р261 (а.с.69);

-подорожнього листа вантажного автомобіля №268 від 11.08.2015 року (а.с.70-71);

- наказу №70 від 15.02.2016 року Про закріплення автотранспорту за водіями (а.с.67);

- посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 (а.с.68);

- оборотно-сальдової відомості по рахунку 105 Необоротні активи , з якого вбачається наявність у ТОВ ВКП Котлогаз відповідного транспортного засобу (а.с.91-92).

На підтвердження подальшого використання товару позивачем надано до матеріалів справи копію договору підряду від 23.06.2015 року № 233, укладеного між ТОВ "ВКП "Котлогаз" (підрядник) та ТОВ "Реді Гармент Технолоджі Україна" (замовник), відповідно до умов якого підрядник бере на себе зобов'язання виконати поставку обладнання, монтажні та пусконалагоджувальні роботи на об'єкті замовника за адресою Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул. Житомирська, 148 (а.с.81-84). Згідно специфікації (додаток №1) та додатку №2 до вказаного договору, визначено перелік обладнання, що підлягає поставці на виконання вимог даного договору, в якому з-поміж іншого вказано конденсаційний економайзер ЕСО6 (а.с. 85-87).

Крім того, на підтвердження реальності здійснення таких правовідносин позивачем долучено до матеріалів належним чином завірені копії первинних документів (а.с.88-90).

Щодо доводів податкового органу про певні недоліки в оформленнф первинних документів, колегія суддів відмічає, що положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено обов'язкові реквізити первинних документів. При цьому, приписами ст.4 даного Закону визначено принципи бухгалтерського обліку, одним із яких є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню податкового кредиту за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв'язку із господарською діяльністю.

Щодо доводів податкового органу про наявність інформації щодо нереальності господарських операцій контрагента позивача (а.с.102-108), колегія суддів звертає увагу на наступне.

До матеріалів справи долучено копії судових рішень у справі № 820/3840/16 (а.с.119-125, 126-133), якими скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами перевірки ТОВ РТК Стил , що стала підставою для призначення перевірки позивача ТОВ ВКП Котлогаз .

Також, матеріали справи містять відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ РТК Стил (а.с.77-80), із якого вбачається, що підприємство зареєстроване юридичною особою, перебуває на податковому обліку та не перебуває в процесі припинення, а також вказано його місцезнаходження.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Положеннями ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача.

За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 196,, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2016р. по справі № 816/1463/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 20 березня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П. Судді (підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.