Постанова

від 13.12.2016 по справі 805/2565/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Гайдар Андрій Володимирович

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року справа №805/2565/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Василенко Л.А.

Ханової Р.Ф.

при секретареві судового

засідання Томах О.О.

за участю представника позивача Ганночка Д.В. (за довіреністю)

представника відповідача Кравченка В.О. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Дружківці головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 р. у справі № 805/2565/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вейт-Сервіс» до Державної податкової інспекції у м.Дружківці головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейт-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000031400 від 11.03.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 79768,75 грн, у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 63815,00 грн за штрафними санкціями у сумі 15953,75 грн. (арк.справи 32-35)

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (арк.справи 39-41)

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду залишити без змін.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, думку представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вейт-Сервіс" (код ЄДРПОУ 30853131, вул. Свободи,б.5,м. Дружківка Донецької області, 84200) пройшов визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, з видами діяльності згідно КВЕД: 47.30 Роздрібна торгівля пальним, 46.71 оптова торгівля твердими, рідкими, газоподібним паливо і подібними продуктами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту.(арк.справи 13-14) Взятий на облік платником податків до ДПІ у м. Дружківка та зареєстрований платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва № 100286124.(арк.справи 15-16)

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Дружківці головного управління ДФС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Колегією суддів встановлено, що ДПІ у м. Дружківка проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Вейт-Сервіс" та складено Акт №36/05-10-14/30853131 від 08.02.2016 року про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Вейт-Сервіс" з питань виявлення недостовірних даних, що містяться у деклараціях акцизного податку за період з 01.01.2015 року 30.11.2015 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог:

- п.214.1.4 п.214.1 ст.214, п.216.9 ст. 216 ПК України, в частині заниження задекларованої суми акцизного податку в розмірі 63 815,00 грн у період з 01.01.2015 року по 30.11.2015 року.

Не погодившись з висновками акту перевірки №36/05-10-14/30853131 від 08.02.2016 року позивачем до податкового органу подано заперечення та 04.03.2016 року, податковим органом надано відповідь на заперечення № 16665/10/05-10-14-113, якими визначено, що порушення викладені в акті перевірки, відповідають вимогам діючого законодавства та відсутні підстави для перегляду результатів перевірки.

На підставі акту перевірки №36/05-10-14/30853131 від 08.02.2016 року, податковим органом сформовано податкове повідомлення-рішення № 0000031400 від 11.03.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 79768,75 грн, у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 63815,00 грн за штрафними санкціями у сумі 15953,75 грн.

Позивачем використано право на позасудове врегулювання спірних правовідносин шляхом оскарження податкового повідомлення-рішення до податкових органів вищого рівня.

Рішенням Державної фіскальної служби України № 15635/6/99-99-11-03-01-25 від 20.07.2016 року залишено без змін Рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 2779/10/05-99-10-01-12 від 26.05.2016 року за наслідком розгляду первинної скарги.

Колегією суддів встановлено, що на підставі укладених позивачем Договорів поставки нафтопродуктів: №1 від 02.01.2015 року з Торською міською радою, №2 від 02.01.2015 року з КП "Спектр", №5 від 02.01.2015 року з ТОВ "Гидропневаппарат" від 02.01.2015 року, №7 від 02.01.2015 року з ТОВ "ЭЛТА", №11 від 02.01.2015 року з підприємцем ОСОБА_7, № 12 від 02.01.2015 року з ТОВ "Вневедомственная охрана", №13 від 02.02.2015 року з ТОВ "Дружковский фарфоровий завод", №14 від 02.02.2015 року з ТОВ "ТПП" "Метсоюз", №16 від 03.03.2015 року з Олексеєво-Дружківською сільрадою, №18 від 10.03.2015 року з Управлінням житлово-комунального господарства, №20 від 03.04.2015 рокуз ТОВ "Метекс-2000", №26 від 23.04.2015 року з Дружківским дітячим будитко-інтернатом, № 31 від 18.05.2015 року з Дружківськю міською державною лікарнею ветеринарної медицини та Договору №4 купівлі-продажу нафтопродуктів від 26.01.2015 року з КЛЗ Центральна міська лікарня, позивач передає товар (нафтопродукти) у власність покупця, для подальшого використання товару у своїй підприємницкій діяльності або з іншою метою, не пов'язаною з особистим, сімейним та домашнім або іншим подібним використанням.

Не є спірним та підтверджується Актом перевірки і матеріалами справи та обставина, що вказані грошові зобов'язання розраховані по АЗС, виходячи із обсягів реалізації паливно-мастильних матеріалів на підставі відомостей про відпуск палива, за якими здійснювався відпуск ПММ на користь суб'єктів господарювання, які позивач у розрахунках суми акцизного податку відображав як вартість від реалізації товарів для комерційного використання і на які не нараховував акцизний податок.

Отже, спір у даній справі виник не щодо розрахунку та обсягів реалізованих підакцизних товарів, а з приводу наявності у позивача обов'язку нараховувати та сплачувати акцизний податок на обсяги проданих суб'єктам господарювання паливно-мастильних матеріалів, які ними залишались на зберігання на АЗС позивача і в подальшому отримувались частинами шляхом заправки в бензобаки транспортних засобів для використання у власній господарській діяльності.

Для пояснення обставин реалізації паливно-мастильних матеріалів у спірних господарських операціях позивачем надано до суду першої інстанції первинні документи, які відображають типові обставини організації продажу ПММ та їх подальшого відпуску з АЗС, а також відображення в податковому обліку цих операцій.

Зокрема, на підтвердження відпуску нафтопродуктів за відомостями юридичним особам для використання останніми товару у власній господарській діяльності позивачем надано цілу низку договорів поставки, договорів про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких за державні кошти, договорів купівлі-продажу, за якими здійснено продаж нафтопродуктів контрагентам, договорів зберігання нафтопродуктів, акти приймання-передачі, розрахункові відомості відпуску ПММ з АЗС на підставі укладених договорів тощо.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом при визначені сум податкового зобов'язання безпідставно врахована вартість нафтопродуктів, реалізованих контрагентам для використання у господарській діяльності. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач при визначенні сум податкового зобов'язання з акцизного податку оподатковує операції з реалізації підакцизних товарів за місцем реалізації (АЗС - торгівельна точка) кінцевим споживачам (фізичні особи) для їх особистого некомерційного використання, а реалізацію юридичним особам не включає до об'єкту оподаткування через використання нафтопродуктів у своїй господарській діяльності (комерційне використання).

Колегія суддів вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування (абз. 1 та 2 пп.14.1.212 п. 14.1 ст.14 ПК України).

Згідно з ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

За нормами пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до пп. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 ПК України.

Таким чином, об'єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому, в незалежності від форми розрахунків та мети використання.

Згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, є дата надходження оплати за проданий товар, що передбачено п. 216.9 ст. 216 ПК України.

При використанні підакцизних товарів (продукції) для власних виробничих потреб датою виникнення податкових зобов'язань є дата їх передачі для такого використання, крім використання для виробництва підакцизних товарів (продукції) ( п. 216.6 ст. 216 ПК України).

Згідно Закону № 265/95-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п. 10 постанови КМ України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» № 1442 від 20.12.1997 року (далі - Правила № 1442) розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Отже, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням талонів, платіжних карток, відомостей на відпуск нафтопродуктів та смарт-карток (паливних карток), у зв'язку з чим доводи позивача, з якими помилково погодився суд першої інстанції, про те, що безготівкові розрахунки юридичних осіб за придбані нафтопродукти для використання в господарській діяльності не підпадають під визначення розрахункових операцій, згідно із Законом № 265/95-ВР, оскільки при їх здійсненні відсутня дата виникнення податкового зобов'язання, є безпідставними.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлений Інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» (далі - Інструкція № 281), затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155.

Відповідно до п. 10.3.1.1 Інструкції № 281 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1315.

Пунктом п. 10.3.1.3 цієї ж Інструкції визначено, що відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП. У цьому ж змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (пп. 10.3.4.2 Інструкції № 281).

Відповідно до п.10.3.2 Інструкції № 281 відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП.

У змінному звіті АЗС за формою № 17-НП відображаються також відпуск нафтопродуктів за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). При цьому, відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Таким чином, до графи 3 додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що саме при відпуску через мережу АЗС нафтопродуктів здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з п. 216.9 ст. 216 ПК України.

Роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів ( п. 2 Правил № 1442).

Пунктами 34 та 35 зазначених Правил встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

Тобто, через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів (в тому числі і шляхом відпуску за відомостями), а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що поняття «господарська діяльність» та «комерційна діяльність» не є тотожними. Комерційне використання паливно-мастильних матеріалів передбачене для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, тоді як позивач здійснював саме таку роздрібну реалізацію пального на АЗС саме кінцевим споживачам.

Відповідно до листа ДФС України від 20.01.2015 року № 1519/7/99-99-19-03-03-17, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група, що відповідає вимогам щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року № 199, якими визначено формат та розрядність даних, що зберігається у фіскальній пам'яті РРО, у якому передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг).

Враховуючи підпункт 3.5 пункту 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за № 105/5296, рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6.

Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група.

Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального. При цьому, диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає.

Тобто, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (пункт 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону № 265/95-ВР, через мережу АЗС, в тому числі і в безготівковій формі за допомогою паливних відомостей є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

З огляду на встановлені обставини та наведені норми законодавства, якими регулюються спірні відносини, колегія суддів дійшла висновку, що податкові зобов'язання зі сплати 5 % акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова) під час здійснення розрахункових операцій, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Дружківці головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області №0000031400 від 11.03.2016 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 79768,75 грн. є правомірним, прийнятим на підставі закону, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що висновок суду першої інстанції з посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів» що термін «споживач» обов'язково передбачає, що це фізична особа, а тому суб'єкти господарювання не є споживачами у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає недоречним, оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» визначає поняття «споживач» не у всіх суспільних правовідносинах, а лише у тих, на які розповсюджується його дія. Отже споживачами товарів (послуг) в податкових правовідносинах можуть бути не тільки особи, які підпадають під поняття споживача, визначеному у Законі України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що приймаючи спірну податкову вимогу та рішення відповідач діяв в межах законодавства, а тому судом першої інстанції безпідставно задоволено позов.

Відповідно до ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нової про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Дружківці головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 р. у справі № 805/2565/16-а - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 р. у справі № 805/2565/16-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вейт-Сервіс» до Державної податкової інспекції у м.Дружківці головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 грудня 2016 року. Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів протягом п'яти днів.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Гайдар

Судді: Л.А. Василенко

Р.Ф.Ханова