Постанова

від 14.12.2016 по справі 910/28037/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 910/28037/15 Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Бондар С.В., Грека Б.М., за участі представників сторін О. Степанова (дов. від 01.12.2016), О. Домашенка (дов. від 21.06.2016), А. Спасибка (дов. від 05.10.2016), В. Скольського (дов .від 24.01.2016), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія інформаційних систем та технологій" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2016 року у справі № 910/28037/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія інформаційних систем та технологій" до товариства з обмеженою відповідальністю "Демос - 90", треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Цемент", про визнання недійсним договору,

УСТАНОВИВ: У жовтні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Лабораторія інформаційних систем та технологій" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Демос - 90" про визнання недійсним договору від 23 травня 2007 року № 1/05/07 на будівництво офісно-житлового комплексу по АДРЕСА_1 з підстав порушення правил представництва.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи тим, що в справі відсутній оспорюваний договір, а тому, в зв'язку з відсутністю предмета спору, провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15 лютого 2016 року до участі у справі третіми особами залучені громадяни: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_30, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_5, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24 лютого 2016 року (суддя А. Пригунова) позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 4 квітня 2016 року до участі у справі третьою особою залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Цемент".

На стадії апеляційного провадження відповідач заявив про застосування позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2016 року (судді С. Алданова, А. Мартюк, Л.Зубець) рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено з мотивів спливу позовної давності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабораторія інформаційних систем та технологій" просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування апеляційним господарським судом частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України та залишити в силі рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Демос - 90" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте треті особи право на подання відзиву на касаційну скаргу не використали і їхні представники в судове засідання не з'явилися.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Демос - 90" подані Вищому господарському суду України клопотання про призначення судово-технічної експертизи, про зупинення касаційного провадження до завершення Голосіївським управлінням поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві досудового розслідування та прийняття процесуального рішення по кримінальному провадженню від 7 грудня 2016 року № 12016100010011683, проти яких представник позивача заперечив. Зазначені клопотання залишені без задоволення як безпідставні.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Господарськими судами встановлено, що 23 травня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Демос-90" та товариством з обмеженою відповідальністю "Лабораторія інформаційних систем та технологій" укладено договір № 1/05/07 на будівництво офісно-житлового комплексу по АДРЕСА_1 (далі - договір), відповідно до умов якого сторони домовились поєднати виробничий та фінансовий потенціал для початку будівництва житла та офісних приміщень із залученням кошів фізичних та юридичних осіб та передачі житла та офісних приміщень у власність.

Умовами договору сторони погодили, що будівництво здійснюється на земельній ділянці, площею 0, 3036 га, що надана позивачу в оренду згідно договору оренди від 18 травня 2005 року НОМЕР_1; побудований офісно-житловий комплекс є власністю товариства з обмеженою відповідальністю "Демос-90" (пункти 1.2, 2.2.3 договору).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що оспорюваний договір, як від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Демос-90", так і від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія інформаційних систем та технологій", підписаний однією і тією ж особою - ОСОБА_31, а отже направлений на реалізацію інтересів саме цієї особи.

За правилами частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України органи чи інші особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з приписами частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою. За змістом частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ураховуючи, що під час розгляду справи в суді першої інстанції громадянин ОСОБА_31 підтвердив підписання ним договору від імені обох контрагентів, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог з підстав порушення правил представництва, оскільки договір, усупереч вимогам частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України, направлений на реалізацію інтересів однієї особи.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2014 року у справі № 911/3556/13 господарського суду Київської області.

Переглядаючи рішення, апеляційний господарський суд скасував рішення та відмовив у позові з мотивів спливу позовної давності.

Такого висновку апеляційний господарський суд дійшов без урахування вимог закону.

За правилами частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Відповідач подав заяву про застосування позовної давності на стадії апеляційного провадження, проте в матеріалах справи відсутні будь-які обґрунтування неможливості її подання до суду першої інстанції.

Вирішуючи питання допустимості заяви, апеляційний господарський суд дійшов висновків, що її було подано відповідачем в суді першої інстанції в усному порядку, оскільки неможливо достовірно встановити, у тому числі з використанням технічних засобів, чи заявлялось вказане клопотання під час розгляду даної справи в суді першої інстанції.

Даний висновок господарського суду суперечить статті 32 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ґрунтується не на фактичних даних, а на припущенні стосовно процесуальних дій однієї із сторін.

Водночас апеляційний господарський суд, у порушення приписів частини 1 статті 261, частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України та статті 43 Господарського процесуального кодексу України, застосував позовну давність без установлення факту порушення прав позивача, не з'ясував та в мотивувальній частині постанови не зробив обґрунтованого висновку щодо наявності чи відсутності порушеного права.

Неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції статей 261, 267 Цивільного кодексу України, статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України зумовлює скасування постанови апеляційного господарського суду та залишення в силі рішення місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія інформаційних систем та технологій" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2016 року у справі № №910/28037/15 скасувати, рішення Господарського суду міста Києва від 24 лютого 2016 року залишити в силі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Демос - 90" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія інформаційних систем та технологій" 1 653 грн 60 коп. у рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату судового збору за подання касаційної скарги.

Видати наказ.

Доручити видати наказ Господарському суду міста Києва.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя С.В. Бондар Суддя Б. М. Грек