Рішення

від 14.12.2016 по справі 910/19944/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016Справа №910/19944/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄМ-ГРУП"

про стягнення заборгованості 15 433,68 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: Громич І.В. - представник за довіреністю б/н від 01.09.16

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні 14.12.16р., в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄМ-ГРУП" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості 15 433,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами Договору поставки алкогольних напоїв імпортного виробництва № Б1121874 від 10.03.2016р. (надалі - Договір), відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару у розмірі 4 610,40 грн., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 12 000,00 грн. За неналежне виконання договірних зобов'язань, з посиланням на п.п. 7.3., 7.4. Договору та ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні у сумі 760,86 грн., пеня у сумі 2 461,48 грн. та 3% річних у сумі 211,34 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.11.2016 порушено провадження у справі № 910/19944/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 30.11.2016.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.11.2016р. розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою представника відповідача на 14.12.2016р.

У судове засідання, призначене на 14.12.2016р., з'явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали суду надав документи для долучення до матеріалів справи, надав пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення судового розгляду не подавав.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 14.12.2016 не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

10.03.2016р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № БІ121874 про поставку, згідно якого позивач зобов'язався передавати у власність відповідача товар, а останній в свою чергу зобов'язався приймати і оплачувати такий товар (алкогольні напої імпортного виробництва).

Сторони визначили умови поставки у розділі 4 договору, зокрема: позивач зобов'язався здійснити поставку товару зі складу позивача в межах асортименту та кількості, визначених в накладних, на зазначену адресу за рахунок позивач (п. 4.4).

Також у п. 6.2. договору передбачає, що приймання товару за кількістю здійснюється в момент його передачі та підписання накладних, а за якістю, у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання товарів за якістю П-7. Відповідач гарантує, що особи, які здійснюють приймання товару від імені позивача та як ставлять підпис на документах, що засвідчують поставку товару є уповноваженими особами відповідача на прийом товару від позивача.

Згідно з п. 2.1. договору, ціна, кількість та асортимент кожної партії товару узгоджуються сторонами і визначаються в накладних.

Пунктом 5.1 договору визначено, що відповідач зобов'язаний оплатити товар протягом 14 календарних днів, рахуючи з моменту виконання поставки відповідної партії товару.

За неналежне виконання зобов'язань, передбачених п. 5.1. даного договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення (п.7.3. договору поставки).

За користування грошовими коштами позивача, яке може відбуватися у зв'язку з простроченням відповідачем оплати за товар, відповідач повинен сплатити на користь позивача 40% річних (0,1% в день) від прострочення суми за весь час прострочення (п. 7.6. договору поставки).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 16 610,40 грн., згідно видаткових накладних №2049/4897 від 11.03.2016р. та № 2319/5170 від 16.03.2016р., копії яких наявні в матеріалах справи, а оригінали були оглянуті у судовому засіданні, проте в порушення умов договору відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 4 610,40 грн., чим спричинив виникнення заборгованості у розмірі 12 000,00 грн.

Внаслідок не погашення боргу відповідачем у досудовому порядку, позивач подав на розгляд суду позов, в якому просив суд стягнути з відповідача 15 433,68 грн., з яких: 12 000,00 грн. - основного боргу, 2461,48 грн. - пені, 211,34 грн. - 3% річних, 760,86 грн. - індекс інфляції та 1378,00 грн. - судового збору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами та скріплені печатками, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте, відповідач, в порушення домовленостей, частково розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 12 000, 00 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу в розмірі 12 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 461,48 грн., 3% річних у розмірі 211,34 грн., інфляційні у розмірі 760,86 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.6. договору передбачено, що за неналежне виконання зобов'язань, передбачених п. 5.1. даного договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Крім цього, сторони у п. 7.6. договору визначили, що за користування грошовими коштами позивача, яке може відбуватися у зв'язку з простроченням відповідачем оплати за товар, відповідач повинен сплатити на користь позивача 40% річних (0,1% в день) від прострочення суми за весь час прострочення.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за поставлений товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2461,48 грн., 3% річних у розмірі 211,34 грн., інфляційні у розмірі 760,86 грн. за розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України зазначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

На підставі викладеного, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄМ-ГРУП" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 39/11, код ЄДРПОУ 40264718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (02088, м. Київ, вул. Харченко Євгенія, 42, код ЄДРПОУ 35871504) 12 000 (дванадцять тисяч) грн. - основного боргу, 2 461 (дві тисячі чотириста шістдесят одна) грн. 48 коп. - пені, 760 (сімсот шістдесят) грн. 86 коп. - інфляційні, 211 (двісті одинадцять) грн. 34 коп. - 3% річних та судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.12.2016.

Суддя Пукшин Л.Г.