Рішення

від 14.12.2016 по справі 910/17447/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016Справа №910/17447/16 За позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД"

про стягнення 34345,56 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Губенко І.В. (за дов.)

від відповідача Олексюк І.М. (за дов.), Євстігнєєв А.С. (за дов.)

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.12.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство "ХДІ страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 34345,56 грн.

Позовні вимоги обгрунтоваані тим, що позивач виплатив за Генеральним договором добровільного страхування № G07-006198-97 від 27.11.2014 страхове відшкодування, в зв'язку з пошкодженням вантажу, що перевозився страхувальником, у ДТП 07.03.2015, яка сталась на території Республіки Польща. Вартість матеріального збитку згідно звіту № 10-08/26 від 08.04.2015, завданого в результаті ДТП власнику пошкодженого товару становить 54822,24 грн. Позивач відшкодував завданий збиток у сумі 50793,52 грн.

Перевезення вантажу здійснювалось ТОВ "Ініс ЛТД" на підставі договору про надання транспортних послуг під час перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні. Відповідальність перевізника була застрахована ПрАТ "СК "ПЗУ Україна". Страховик відповідача перерахував позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 16447,96 грн., оскільки, винним у ДТП визнано водія ТОВ "Ініс ЛТД".

В зв'язку з частковою сплатою страховиком позивача суми відшкодованого матеріального збитку, позивач звернувся до відповідача з позовною вимогою про стягнення частини не погашеного виплаченого страхового відшкодування у розмірі 34345,56 грн.

Ухвалою суду від 27.09.2016 порушено провадження у справі № 910/17447/16, розгляд останньої призначено на 19.10.2016.

Через загальний відділ діловодства суду 17.10.2016 від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 19.10.2016 розгляд справи відкладено на 28.11.2016 та замінено Публічне акціонерне товариство "ХДІ страхування" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Євроінс Україна".

Через загальний відділ діловодства суду 22.11.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про застосування строків позовної давності та відмову в позові на цій підставі. Відповідач зазначає, що в даному випадку відбулась заміна кредитора у зобов'язанні, а тому перебіг строку позовної давності розпочався з моменту заподіяння збитку у ДТП. Відповідач просив застосувати річний строк позовної давності, передбачений ст.. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Оскільки ДТП сталась 07.03.2015, а позивач звернувся до суду 22.09.2016, то річний строк позовної давності ним пропущений, а у позові має бути відмовлено. Докази надсилання претензії, подані позивачем є неналежними, оскільки невідомо що направив позивач на адресу відповідача, опис вкладення відсутній.

Через загальний відділ діловодства суду 14.12.2016 від позивача надійшли пояснення на відзив, в яких він заперечує проти застосування строку позовної давності, оскільки, він не був пропущений позивачем.

Ухвалою суду від 28.11.2016 продовжено строк вирішення спору. В судовому засіданні 28.11.2016 оголошено перерву до 14.12.2016.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "ХДІ Страхування" як страховиком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" як страхувальником укладено генеральний договір добровільного страхування вантажів № G07-006198-97, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням вантажем, що перевозиться та зазначається Форма акту звірки розрахунків відповідно до п. 18 цього договору. Вигодонабувачем являється особа, зазначена в Сертифікатах на кожне відправлення вантажу.

Назва вантажу, точна назва вантажу та кількість місць та вага зазначаються в сертифікатах про страхування на кожне відправлення вантажу, що було здійснено у звітному періоді, але завжди один з наведених нижче, зокрема - корми для тварин (п. 5 генерального договору).

Позивачем надано копію договору про транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному автомобільному сполученні від 15.05.2014, укладений між ТОВ "Асстра Україна" (експедитор) та ТОВ "Рояль Канін Україна" (замовник), відповідно до умов якого експедитор зобов'язувався укладати від свого імені за рахунок замовника договори перевезення у міжнародному автомобільному сполученні для транспортування вантажів замовника, а замовник зобов'язувався виплачувати відповідну винагороду експедитору.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" (виконавець) укладено договір № AUP 011.10 від 04.10.2010 відповідно до якого виконавець бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу, а замовник зобов'язується встановлену за перевезення плату. Взаємовідношення замовника та виконавця ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного шляхового перевезення вантажів та Протоколу до Конвенції від 05.07.1978, Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів з використанням книги МДП. На кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення, що має перелік умов та особливостей та є додатком до даного договору. Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка з відмітками відправника вантажу, перевізника (експедитора) одержувача вантажу та митних органів (п. 1.2, 2.2, 2.3, 2.4 договору).

Відповідач надав копію Транспортного замовлення № 20150225-1212 від 25.02.2015 до договору № AUP 011.10 від 04.10.2010 на перевезення за маршрутом Франція - Україна корму для тварин зі строком доставки вантажу: 05.03.2015- 10.03.2015.

До матеріалів справи надано копію інвойсу № 100304523 від 03.03.2015 та CMR № 049 від 03.03.2015 на підтвердження здійснення перевезення корму для тварин загальною вартістю 30094,24 Євро автомобілем д.р.н НОМЕР_1, маршрутом: Франція - Україна. Поставка відбувалась на підставі договору поставки № 01 від 20.12.2013 (в редакції угоди про внесення змін і доповнень від 12.06.2014), укладеного між Акціонерним товариством спрощеного типу "Рояль Канін САС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рояль Канін Україна".

Судом встановлено, що ТОВ "Ініс ЛТД" на підставі договору № AUP 011.10 від 04.10.2010 на замовлення ТОВ "Асстра Україна" здійснювалось перевезення вантажу від АТСТ "Рояль Канін САС" до ТОВ "Рояль Канін України".

07.03.2015 у с. Бжезіцах, Республіки Польща відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю сідлового тягача Рено Магнум д.р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом Вілтон д.р.н НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_6 Автомобіль з напівпричепом виїхав на обочину, після чого напівпричіп перевернувся на правий бік. З вантажу, який перевозився було зірвано транспортні пломби, а вантаж висипався на проїзну частину дороги. ДТП сталась з вини водія ОСОБА_6, оскільки він не погодив швидкості до атмосферних умов, за що був покараний як винуватець ДТП патрулем Дорожнього руху Управління поліції повіту у м. Свіднику штрафом у сумі 100 польських злотих. Вказані обставини підтверджуються довідкою від 08.03.2015 виданої у відділенні поліції м. Пяски. Повідомлення про випадок та про виплату страхового відшкодування подано до страховика 07.03.2015 страхувальником ТОВ "Асстра Україна".

Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу: сідловий тягач Рено Магнум д.р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом Вілтон д.р.н НОМЕР_3 належать ТОВ "Ініс ЛТД".

16.03.2015 ТОВ "Рояль Канін Україна" звернулось до ТОВ "Асстра Україна" з претензією № 16-03/2015, в якій вимагало відшкодувати вартість втраченого та пошкодженого вантажу у розмірі 3256,51 євро у строк до 16.04.2015. Крім того, ТОВ "Рояль Канін Україна" повідомило ПАТ "ХДІ Страхування", що страхове відшкодування у розмірі 3256,51 євро за договором № G07-006198-97 від 27.11.2014 має бути перераховано на рахунок ТОВ "Рояль Канін Україна".

Згідно висновку № 10-08/26 про розмір матеріального збитку від 08.04.2015 та звіту про незалежну оцінку від 08.04.2015 розмір матеріального збитку, що був завданий власнику вантажу ТОВ "Рояль Канін Україна", який застрахований ТОВ "Асстра Україна", та постраждав внаслідок ДТП становить 54822,24 грн.

Згідно акту невідповідності від 11.03.2015 та листа ТОВ "Логістик Україна" № 12/03-01 від 12.03.2015 було виявлено недостача, забруднення та бій вантажу.

Відповідно до страхового акту від 16.04.2015 № 393-07/15-97 та розрахунку страхового відшкодування до нього сума страхового відшкодування визначена позивачем в розмірі 50793,52 грн. Вартість відновлювального ремонту згідно звіту 54822,24 грн. - франшиза 4028,72 грн.=50793,52 грн.

На підставі страхового акту від 16.04.2015 № 393-07/15-97 та заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом перерахування коштів у сумі 50793,52 грн. на рахунок ТОВ "Рояль Канін Україна"., що підтверджується платіжними дорученнями від 17.04.2015 № 695 на суму 50793,52 грн. без ПДВ.

28.05.2015 позивач повідомив ТОВ "Рояль Канін Україна" та ТОВ "Асстра Україна", що ним було відшкодовано вартість пошкодженого товару, а тому просило узгодити дату передачі йому всього оплаченого пошкодженого товару (лист вих. 474).

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" укладено договір страхування № 312.994053419.20223 від 03.02.2015. Даний договір укладено згідно вимог чинного законодавства України, Правил страхування добровільної відповідальності автоперевізників і експедиторів ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" № 230.1/2 від 20.06.1999. Страхові випадки - відповідальність за майно з загальним лімітом відповідальності 6500000,00 грн. та франшизою по кожній страховій події - 1500,00 доларів США. Даний договір розповсюджується на перевезення, здійснені в тому числі на транспортному засобі: сідловий тягач Рено Магнум д.р.н. НОМЕР_2, напівпричіп Вілтон д.р.н НОМЕР_3.

ТОВ "Ініс ЛТД" 12.03.2015 повідомило ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" про ДТП, яка сталась 07.03.2015.

Позивач звернувся до ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" та ТОВ "Ініс ЛТД" з листом від 10.06.2015 № 510, в якому просив перерахувати йому суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 50793,52 грн. Вказаний лист був отриманий ТОВ "Ініс ЛТД" 12.06.2015, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

11.05.2016 позивач звернувся до ТОВ "Ініс ЛТД" з претензією про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу № 360, в якій зазначив про сплату ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" суми страхового відшкодування у розмірі 16447,96 грн., в зв'язку з чим просив відповідача сплатити суму заподіяного збитку у розмірі 34345,56 грн. (50793,52 грн.-16447,96 грн=34345,56 грн.). Отримання претензії 13.05.2016 підтверджується матеріалами справи.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму страхового відшкодування не сплатив.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що позивач виплатив вигодонабувачу суму страхового відшкодування за пошкоджений вантаж у розмірі 50793,52 грн. В зв'язку з чим у нього виникло право зворотної вимоги до страховика та заподіювача шкоди.

Судом встановлено, що ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" частково сплатило суму страхового відшкодування у розмірі 16447,96 грн., в зв'язку з чим позивач просить стягнути частину страхового відшкодування у розмірі 34345,56 грн. з відповідача.

За приписами статті 9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа №72/14-612/1-1559 від 16.05.2007р. Міністерства закордонних справ України «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Частиною 1 статті 1 Конвенції визначено, що вона застосовується до будь-якого автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Тому, враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956.

З врахуванням ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» , ст.4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до положень ст. 17 Конвенції «Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Судом встановлено, що пошкодження вантажу сталось з вини відповідача.

Отже, оскільки позивачем здійснено виплату страхового відшкодування, до нього в силу вимог ст. 993 ЦК України перейшло право вимоги до осіб, винних у заподіянні шкоди в межах виплаченого страхового відшкодування, внаслідок чого підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми виплаченого позивачем страхового відшкодування за вирахуванням 16447,96 грн. сплачених страхувальником.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України). Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

Факт перебування громадянина ОСОБА_6 у трудових відносинах з ТОВ "Ініс ЛТД" відповідачем не заперечується. Крім того, відповідач не висловив будь-яких заперечень по суті заявлених вимог, а посилався лише на пропуск позивачем строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові. З винної особи за регресною вимогою стягується розмір визначеного відшкодування за зобов'язанням з відшкодування шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то витрати з такої особи стягуються у цих межах.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, то вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 926 ЦК України позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 6 ст. 315 ГК України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно ч. 1 до ст.. 32 Конвенції термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності починається: a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки. День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

Судом встановлено, що поставка пошкодженого товару відбулась 10.03.2015. Отже з 11.03.2015 почався відлік річного строку позовної давності.

Згідно ч. 2 ст. 32 Конвенції пред'явлення претензії в письмовій формі припиняє відлік терміну позовної давності до того дня, коли перевізник у письмовій формі відхилив претензію і повернув додані до неї документи. У випадку часткового визнання претензії відлік терміну позовної давності відновляється лише стосовно тієї частини претензії, яка залишається предметом спору. Тягар доказу факту отримання претензії або відповіді на неї, а також повернення документів, лежить на стороні, яка посилається на ці факти. Відлік терміну позовної давності не призупиняється внаслідок пред'явлення подальших претензій на тій ж підставі.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією про сплату страхового відшкодування № 510 від 10.06.2015. Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 03150 5000574 8 підтверджено, що 12.06.2015 уповноважений представник відповідача отримав претензію позивача. Відповідач відповіді на претензію не надав, суму страхового відшкодування не сплатив.

Тобто 12.06.2015 (в межах річного строку) припинив відлік термін позовної давності, а оскільки, відповідач не в письмовій формі претензію не відхилив і не повернув додані до неї документи, то відлік терміну позовної давності не поновився і не є пропущеним.

За таких умов суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності та відмови в позові в зв'язку з його спливом.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 ГПК України претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку .

Згідно п. 2, 11 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., (Правила № 270) рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "М", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення. Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Відповідно до п. 17 Правил № 270 внутрішні реєстровані поштові відправлення (крім прямих контейнерів), поштові перекази можуть прийматися для пересилання з рекомендованим повідомленням про їх вручення. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення.

Згідно п. 19, 60 Правил № 270 внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. Внутрішні поштові відправлення з позначкою "Звіт" (листи та бандеролі з оголошеною цінністю, посилки), а також поштові відправлення з вкладенням дорогоцінних металів, ювелірних виробів і нумізматичних монет та їх колекцій подаються для пересилання лише з описом вкладення.

Отже судом встановлено, що відправник претензії не зобов'язаний складати опис вкладення для відправлення рекомендованим внутрішнім відправленням претензії боржнику.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача про відсутність опису вкладення для підтвердження факту направлення на їх адресу саме претензії в зв'язку з наступним. Вказана претензія містила вимоги як до відповідача так і до ПрАТ "СК ПЗУ Україна" (страхувальника), яке за результатами розгляду вказаної претензії сплатило позивачу частково суму страхового відшкодування у розмірі 16447,96 грн. Крім того, Відповідач не надав будь-яких доказів для спростування факту отримання його повноважним представником 12.06.2015 саме претензії від 10.06.2015 № 510.

Оскільки, відповідач не довів, що майно було пошкоджено внаслідок дії непереборної сили, не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" (04128, м. Київ, вулиця Туполєва, 17, код ЄДРПОУ 21469899) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 102, код 22868348) страхове відшкодування у розмірі 34345 (тридцять чотири тисячі триста сорок п'ять) грн. 56 коп., витрати по оплаті судового збору у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.12.2016

Суддя І.В. Усатенко