Постанова

від 07.02.2017 по справі 910/17447/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р. Справа№ 910/17447/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

cекретар Колеснік М.П.

за участю представників:

від позивача - Губенко І.В. (дов. від 06.01.2017, №2-ЮР),

від відповідача - не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНІС ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Євроінс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНІС ЛТД"

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ХДІ страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 34 345,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 Публічне акціонерне товариство "ХДІ страхування" замінено його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Євроінс Україна".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 позов Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" страхове відшкодування у розмірі 34 345, 56 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНІС ЛТД" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.02.2017.

06.02.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній наголошує на тому, що позивач виплатив за генеральним договором добровільного страхування № G07-006198-97 від 27.11.2014 страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням вантажу, що перевозився страхувальником під час дорожньо - транспортної пригоди 07.03.2015, яка відбулась на території Республіки Польща. Вартість матеріального збитку згідно звіту № 10-08/26 від 08.04.2015, завданого в результаті дорожньо - транспортної пригоди власнику пошкодженого товару становить 54 822,24 грн. Позивачем відшкодовано завданий збиток у сумі 50 793,52 грн. Перевезення вантажу здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" на підставі договору про надання транспортних послуг під час перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні. Відповідальність перевізника була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна". Страховик відповідача перерахував позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 16 447,96 грн., оскільки, винним у дорожньо-транспортній пригоді визнано водія Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД". У зв'язку з частковою сплатою страховиком позивача суми відшкодованого матеріального збитку, позивач звернувся до відповідача з позовною вимогою про стягнення частини не погашеного виплаченого страхового відшкодування у розмірі 34 345,56 грн. Крім того, представник позивача в наданому письмовому відзиві заперечує проти застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, оскільки, він не був пропущений позивачем.

У судове засідання 07.02.2017 з`явився представник позивача, який надав усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, місце та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги, у зв`язку з неможливістю направити у судове засідання належного представника.

Колегія суддів, вивчивши доводи поданого клопотання, заслухавши думку представника позивача, вирішила в задоволенні клопотання відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.9.2. постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті, та зважаючи на те, що при подані такого клопотання відповідачем не було надано належних та допустимих доказів поважності причини неможливості направлення представника відповідача у призначене судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановивши, що наявні матеріали справи є достатніми для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, вирішив розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача, встановивши наступне:

27.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "ХДІ Страхування" як страховиком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" як страхувальником укладено генеральний договір добровільного страхування вантажів № G07-006198-97, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням вантажем, що перевозиться. Вигодонабувачем являється особа, зазначена в сертифікатах на кожне відправлення вантажу.

Відповідно до договору про транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному автомобільному сполученні від 15.05.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рояль Канін Україна" (замовник), експедитор зобов'язувався укладати від свого імені за рахунок замовника договори перевезення у міжнародному автомобільному сполученні для транспортування вантажів замовника, а замовник зобов'язувався виплачувати відповідну винагороду експедитору.

04.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" (виконавець) укладено договір № AUP 011.10, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу, а замовник зобов'язується сплатити встановлену за перевезення плату. Взаємовідношення замовника та виконавця ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного шляхового перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів з використанням книги МДП. На кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення, що має перелік умов та особливостей та є додатком до даного договору. Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка з відмітками відправника вантажу, перевізника (експедитора), одержувача вантажу та митних органів (п. 1.2, 2.2, 2.3, 2.4 договору).

Відповідно до транспортного замовлення № 20150225-1212 від 25.02.2015 до договору № AUP 011.10 від 04.10.2010 на перевезення за маршрутом Франція - Україна корму для тварин, строк доставки вантажу 05.03.2015- 10.03.2015.

Під час розгляду справи судом першої інстанції до матеріалів справи долучено копію інвойсу № 100304523 від 03.03.2015 та CMR № 049 від 03.03.2015 на підтвердження здійснення перевезення корму для тварин загальною вартістю 30 094,24 євро автомобілем з державний номерним знаком НОМЕР_3/НОМЕР_4 за маршрутом Франція - Україна. Поставка відбувалась на підставі договору поставки № 01 від 20.12.2013 (в редакції угоди про внесення змін і доповнень від 12.06.2014), укладеного між Акціонерним товариством спрощеного типу "Рояль Канін САС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рояль Канін Україна".

Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" на підставі договору № AUP 011.10 від 04.10.2010 на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" здійснювалось перевезення вантажу від Акціонерного товариства спрощеного типу "Рояль Канін САС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рояль Канін України".

07.03.2015 у с. Бжезіцах Республіки Польща відбулась дорожньо -транспортна пригода за участю вантажного сідлового тягача „RENAULT MAGNUM" (державний номерний знак НОМЕР_1) з напівпричепом бортовим тентованим „WIELTON" (державний номерний знак НОМЕР_2), під керуванням ОСОБА_6. Дорожньо - транспортна пригода сталась з вини водія ОСОБА_6, оскільки останнім не було дотримано швидкість у відповідних атмосферних умовах, за що останній був покараний як винуватець дорожньо-транспортної пригоди патрулем дорожнього руху управління поліції повіту у м. Свіднику штрафом у сумі 100 польських злотих. Вказані обставини підтверджуються довідкою від 08.03.2015 виданої у відділенні поліції м. Пяски. Повідомлення про випадок та про виплату страхового відшкодування подано до страховика 07.03.2015 страхувальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна".

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вантажний сідловий тягач „RENAULT MAGNUM" (державний номерний знак НОМЕР_1) з напівпричепом бортовим тентованим „WIELTON" (державний номерний знак НОМЕР_2) належать Товариству з обмежною відповідальністю "ІНІС ЛТД".

16.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рояль Канін Україна" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" з претензією № 16-03/2015, в якій вимагало відшкодувати вартість втраченого та пошкодженого вантажу у розмірі 3 256,51 євро у строк до 16.04.2015. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рояль Канін Україна" повідомило Публічне акціонерне товариство "ХДІ Страхування", що страхове відшкодування у розмірі 3 256,51 євро за договором № G07-006198-97 від 27.11.2014 має бути перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Рояль Канін Україна".

Згідно висновку № 10-08/26 про розмір матеріального збитку від 08.04.2015 та звіту про незалежну оцінку від 08.04.2015 розмір матеріального збитку, що був завданий власнику вантажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Рояль Канін Україна", який застрахований Товариством з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" та постраждав внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 54 822,24 грн.

Згідно акту невідповідності від 11.03.2015 та листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Україна" № 12/03-01 від 12.03.2015 було виявлено недостачу, забруднення та пошкодження вантажу.

Відповідно до страхового акту від 16.04.2015 № 393-07/15-97 та розрахунку страхового відшкодування до нього сума страхового відшкодування визначена позивачем в розмірі 50 793,52 грн. (вартість відновлювального ремонту згідно звіту 54 822,24 грн. - франшиза 4 028,72 грн. = 50 793,52 грн.).

На підставі страхового акту від 16.04.2015 № 393-07/15-97 та заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди шляхом перерахування коштів у сумі 50 793,52 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Рояль Канін Україна", що підтверджується платіжними дорученнями від 17.04.2015 № 695 на суму 50 793,52 грн. без ПДВ.

28.05.2015 позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Рояль Канін Україна" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна", що ним було відшкодовано вартість пошкодженого товару, а тому просить узгодити дату передачі йому всього оплаченого пошкодженого товару (лист вих. № 474 від 28.05.2015).

03.02.2015 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" було укладено договір страхування № 312.994053419.20223. Даний договір укладено згідно вимог чинного законодавства України, правил страхування добровільної відповідальності автоперевізників і експедиторів Приватного акціонерного товариства "СК "ПЗУ Україна" № 230.1/2 від 20.06.1999. Страхові випадки - відповідальність за майно з загальним лімітом відповідальності 6 500 000,00 грн. та франшизою по кожній страховій події - 1 500,00 доларів США. Даний договір розповсюджується на перевезення, здійснені в тому числі на транспортному засобі вантажному сідловому тягачі „RENAULT MAGNUM" (державний номерний знак НОМЕР_1) з напівпричепом бортовим тентованим „WIELTON" (державний номерний знак НОМЕР_2).

12.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" повідомило Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про дорожньо - транспортну пригоду, яка сталась 07.03.2015.

Позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" з листом від 10.06.2015 № 510, в якому просив перерахувати йому суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 50 793,52 грн. Вказаний лист був отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" 12.06.2015, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

Враховуючи відсутність відповіді відповідача на вищевказаний лист, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" з претензією № 360 про стягнення страхового відшкодування, в якій зазначив про сплату Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" суми страхового відшкодування у розмірі 16 447,96 грн., в зв'язку з чим просив відповідача сплатити суму заподіяного збитку у розмірі 34 345,56 грн. (50 793,52 грн. - 16 447,96 грн. = 34 345,56 грн.). Відповідач відповідь на претензію не надав, суму страхового відшкодування не сплатив.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНІС ЛТД", подаючи апеляційну скаргу, мотивує свої доводи тим, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність підстав для застосування строків позовної давності та відмову в позові на цій підставі. Відповідач зазначає, що оскільки відбулась заміна кредитора у зобов'язанні, перебіг строку позовної давності слід розпочинати з моменту заподіяння збитку дорожньо-транспортною пригодою. Відповідач просить застосувати річний строк позовної давності, передбачений статтею 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась 07.03.2015, а позивач звернувся до суду 22.09.2016, то річний строк позовної давності пропущено, а позов не підлягає задоволенню.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що докази надсилання претензії, подані позивачем є неналежними, оскільки, враховуючи відсутність опису вкладення, достовірно невідомо, який саме документ було направлено позивачем на адресу відповідача.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за платіжним дорученням від 17.04.2015 №695 виплатив вигодонабувачу суму страхового відшкодування за пошкоджений вантаж у розмірі 50 793,52 грн. В зв'язку з чим у нього виникло право зворотної вимоги до страховика та заподіювача шкоди. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" частково сплатило суму страхового відшкодування у розмірі 16 447,96 грн., у зв'язку з чим позивач просить стягнути частину страхового відшкодування у розмірі 34 345,56 грн. з відповідача.

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції. Згідно листа №72/14-612/1-1559 від 16.05.2007 Міністерства закордонних справ України "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" вищевказана конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Частиною 1 статті 1 Конвенції зазначено, що вона застосовується до будь-якого автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Враховуючи той факт, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, то на спірні правовідносини поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.

З урахуванням положень статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, які мають пріоритет над нормами, передбаченими законодавством України.

Згідно частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до положень статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, пошкодження вантажу сталось з вини відповідача. Враховуючи той факт, що позивачем здійснено виплату страхового відшкодування, в силу вимог статті 993 Цивільного кодексу України до останнього перейшло право вимоги до осіб, винних у заподіянні шкоди в межах виплаченого страхового відшкодування.

На підставі вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми виплаченого позивачем страхового відшкодування, за вирахуванням 16 447,96 грн. сплачених страхувальником, підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За приписами частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Факт перебування громадянина ОСОБА_6 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" як при розгляді справи судом першої інстанції, так і при поданій апеляційної скарги не заперечувався останнім. Крім того, в поданій апеляційній скарзі відповідач не висловив будь-яких заперечень по суті заявлених вимог, а наголосив лише на тому, що позивачем при зверненні із позовом пропущено річний строк позовної давності.

Проте, доводи апелянта в яких останній наголошує на необхідності застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, не приймаються до уваги колегією суддів та спростовуються наступним.

Відповідно до статті 926 Цивільного кодексу України позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статтей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Згідно частини 6 статті 315 Господарського суду України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно частини 1 статті 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка пошкодженого товару відбулась 10.03.2015, а це означає що з 11.03.2015 почався відлік річного строку позовної давності.

Частиною 2 статті 32 вищевказаної Конвенції передбачено, що пред'явлення претензії в письмовій формі припиняє відлік терміну позовної давності до того дня, коли перевізник у письмовій формі відхилив претензію і повернув додані до неї документи. У випадку часткового визнання претензії відлік терміну позовної давності відновляється лише стосовно тієї частини претензії, яка залишається предметом спору. Тягар доказу факту отримання претензії або відповіді на неї, а також повернення документів, лежить на стороні, яка посилається на ці факти. Відлік терміну позовної давності не призупиняється внаслідок пред'явлення подальших претензій на тій ж підставі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату страхового відшкодування № 510 від 10.06.2015. З наявного рекомендованого зворотного повідомленням про вручення поштового відправлення № 03150 5000574 8, долученого представником позивача до відзиву на апеляційну скаргу, вбачається, що 12.06.2015 уповноваженим представником відповідача отримано поштове відправлення позивача.

Згідно пунктів 2, 11 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "М", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення. Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності та з оголошеною цінністю.

Відповідно до пункту 17 Правил № 270 внутрішні реєстровані поштові відправлення (крім прямих контейнерів), поштові перекази можуть прийматися для пересилання з рекомендованим повідомленням про їх вручення. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення.

Пунктами 19, 60 Правил № 270 внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. Внутрішні поштові відправлення з позначкою "Звіт" (листи та бандеролі з оголошеною цінністю, посилки), а також поштові відправлення з вкладенням дорогоцінних металів, ювелірних виробів і нумізматичних монет та їх колекцій подаються для пересилання лише з описом вкладення.

На підставі вищенаведеного, колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач як відправник не був зобов'язаний складати опис вкладення для відправлення поштового відправлення відповідачу.

При цьому, колегією суддів не приймається до уваги твердження апелянта викладенні в апеляційній скарзі про ненадання позивачем опису вкладення для підтвердження факту направлення на адресу відповідача та отримання 12.06.2015 повноважним представником саме претензії від 10.06.2015 № 510, оскільки останнім не надано будь-яких інших доказів для спростування даного факту.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Євроінс Україна" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" страхового відшкодування у розмірі 34 345, 56 грн.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи апелянта про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.

З огляду на зазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у справі №910/17447/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНІС ЛТД" - без задоволення.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНІС ЛТД" залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНІС ЛТД" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у справі №910/17447/16 - без змін.

Матеріали справи №910/17447/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко