Рішення

від 08.12.2016 по справі 922/3408/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2016 р.Справа № 922/3408/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка +", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агро-Дарина", м. Харків про зобов'язання виконання договору за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, дов.№ 92 від 04.11.2016 року,

відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 16..2016 року;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка +", м. Харків (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агро-Дарина" м. Харків з позовною заявою в якій просить суд зобов'язати відповідача виконати умови договору № 19А-15 від 01.03.2015 року про надання послуг, предметом якого є обігрів офісних приміщень позивача, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 111; в якості правових підстав позову - на положення ст.ст. 526, 530, 652 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 08.11.2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 листопада 2016 року розгляд справи було відкладено на 17 листопада 2016 року о 12:15.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.11.2016 року розгляд справи було відкладено на 08.12.2016 року о 10:00 год.

08 грудня 2016 року від представника позивача до канцелярії суду надійшли уточнення позовних вимог за вх. № 42111. В наданих уточненнях позивач зазначає, що в прохальній частині позовної заяви було помилково зазначено: "Зобов'язати відповідача виконати умови договору № 19А-15 від 01.03.2015 року про надання послуг, предметом якого є обігрів офісних приміщень позивача, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 111". Враховуючи той факт, що при складанні позовної заяви була допущена технічна помилка в даті договору, позивач просить суд вважати правильними позовні вимоги в наступній редакції: "Зобов'язати відповідача виконати умови договору № 19 А-15 від 01.04.2015 року про надання послуг, предметом якого є обігрів офісних приміщень позивача, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 111".

Дослідивши подані позивачем уточнення, суд вважає за необхідне прийняти їх до провадження та продовжити розгляд справи з їх урахуванням.

В призначеному судовому засіданні 08.12.2016 року були присутні представники позивача та відповідача.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача заперечує проти позову з відстав викладених у відзиві.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно, повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

01 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Агро-Дарина" (виконавцем, відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка+" (замовником, позивачем) був укладений Договір про надання послуг, відповідно до умов якого, відповідач , як виконавець за договором, прийняв на себе зобов'язання щодо обігріву офісних приміщень позивача, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 111.

Зокрема, виконавець згідно вищевказаного Договору, зобов'язався в період опалювального сезону безперебійно забезпечувати паливом котли, що знаходяться в котельній, підтримувати в працездатному стані обладнання та прилади, що знаходяться в котельній, вживати заходів щодо їх своєчасного ремонту та перевірки.

Пунктом 3.2.1. Договору сторони погодили, що виконавець має право припинити надання послуг з обігріву приміщень ТОВ "Спецтехніка+" лише при простроченні платежів за надані послуги згідно п. 2.2. цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зі свого боку виконував взяті на себе зобов'язання за вищевказаним Договором, про що свідчать платіжні доручення про здійснення оплати за надані послуги.

Проте, 21.09.2016 року позивачем був отриманий лист відповідача за вих. № 39 від 16.09.2016 року, в якому було зазначено, що у зв'язку зі зміною обставин, ТОВ СГП "Агро-Дарина" повідомляє про розірвання договору № 19 А-15 від 01.03.2015 року про надання послуг по обігріву офісних приміщень з 01.10.2016 року.

Не погоджуючись з розірванням договору, позивач 22.09.2016 року направив на адресу відповідача лист, відповідно до якого просив забезпечити своєчасне та належне виконання умов укладеного між сторонами Договору про надання послуг, зазначаючи, що в противному випадку ТОВ "Спецтехніка+" буде змушене звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що відповідачем умови договору про надання послуг № 19А-15 від 01.04.2015 року виконані так і не були, позивач і звернувся з відповідним позовом до суду в якому просить зобов'язати відповідача виконати умови договору № 19 А-15 від 01.04.2015 року про надання послуг, предметом якого є обігрів офісних приміщень позивача, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 111".

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

В пункті 4 ст. 179 Господарського кодексу України закріплено основний принцип, який визначає, що при укладенні договорів сторони мають право визначати зміст договору на основі, зокрема вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 627, 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи у відповідача на підставі Договору про надання послуг № 19А-15 від 01.04.2015 року виникло зобов'язання по обігріву офісних приміщень позивача, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 111.

Разом з цим, відповідач у своєму листі вих. № 39 від 16.09.2016 року зазначив, що "у зв'язку зі зміною обставин, ТОВ СГП "Агро-Дарина" повідомляє про розірвання договору № 19 А-15 від 01.03.2015 року про надання послуг по обігріву офісних приміщень з 01.10.2016 року".

Враховуючи вказане, слід звернути увагу, що частиною 1 ст. 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною 2 ст. 652 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла не усуснути, після їх виконання при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України, про істотній зміні обставин, які мають об'єктивно існувати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заперечує проти розірвання договору та вимагає від відповідача виконання його зобов'язань за Договором про надання послуг.

Разом з цим, відповідачем не надано доказів звернення до суду з позовом щодо розірвання, зміни або визнання недійним договору про надання послуг № 19А-15 від 01.04.2015 року, що дає суду підстави вважати, що вказаний договір є чинним та має виконуватись належним чином.

Також суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві, щодо відсутності ліцензії на постачання теплової енергії, оскільки доказів на підтвердження вказаного відповідачем надано не було. Крім того, відповідачем не було обгрунтовано, яким чином здійснювався обігрів приміщень позивача у попередній опалювальний сезон 2015-2016 років.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог та задоволення позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Агро-Дарина" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 111, код ЄДРПОУ 25611489) виконати умови договору № 19 А-15 від 01.04.2015 року про надання послуг, предметом якого є обігрів офісних приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка+" (61058, м. Харків, Сабурівська Набережна, 7, код ЄДРПОУ 38157851), які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 111".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агро-Дарина" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 111, код ЄДРПОУ 25611489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка+" (61058, м. Харків, Сабурівська Набережна, 7, код ЄДРПОУ 38157851) 1378,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/3408/16