Постанова

від 13.03.2017 по справі 922/3408/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2017 р. Справа № 922/3408/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Камишева Л.М. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Кладько А.С.

за участю представників сторін:

позивача - Ігнатенко О.О., довіреність № 103 від 26.12.16 р.

відповідача - Проскурін О.О. довіреність б/н від 30.11.16 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 18 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08.12.16 р. у справі № 922/3408/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка +", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агро-Дарина", м. Харків

про зобов'язання виконання договору

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка +", м. Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило зобов'язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агро-Дарина" виконати умови договору № 19А-15 від 01.03.2015 р. про надання послуг, предметом якого є обігрів офісних приміщень позивача, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 111 з посиланням на ст. ст. 526, 530, 652 Цивільного кодексу України.

08.12.2016 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з уточненням позовних вимог (вх. № 42111), в яких зазначив, що в прохальній частині позовної заяви помилково зазначено: "Зобов'язати відповідача виконати умови договору № 19А-15 від 01.03.2015 р. про надання послуг, предметом якого є обігрів офісних приміщень позивача, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 111". Тобто, при складанні позовної заяви допущена технічна помилка в даті договору, у зв'язку з чим позивач просить суд вважати правильними позовні вимоги в наступній редакції: "Зобов'язати відповідача виконати умови договору № 19 А-15 від 01.04.2015 р. про надання послуг, предметом якого є обігрів офісних приміщень позивача, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 111".

Судом першої інстанції прийняті заявлені уточнення позовних вимог та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2016 р. у справі № 922/3408/16 позов задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Агро-Дарина" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 111, код ЄДРПОУ 25611489) виконати умови договору № 19 А-15 від 01.04.2015 р. про надання послуг, предметом якого є обігрів офісних приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка+" (61058, м. Харків, Сабурівська Набережна, 7, код ЄДРПОУ 38157851), які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 111". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агро-Дарина" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 111, код ЄДРПОУ 25611489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка+" (61058, м. Харків, Сабурівська Набережна, 7, код ЄДРПОУ 38157851) 1378,00 грн. судового збору.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не надав доказів звернення до суду з позовом щодо розірвання, зміни або визнання недійним договору про надання послуг № 19А-15 від 01.04.2015 р., а отже договір є чинним та має виконуватись належним чином, та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням додаткових пояснень), вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у запереченні та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 01.04.2015 р. між ТОВ СП "Агро-Дарина" (виконавець) та ТОВ "Спецтехніка+" (замовник) укладений договір про надання послуг, відповідно до умов якого, виконавець за договором, прийняв на себе зобов'язання щодо обігріву офісних приміщень позивача, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 111. Виконавець зобов'язався в період опалювального сезону безперебійно забезпечувати паливом котли, що знаходяться в котельній, підтримувати в працездатному стані обладнання та прилади, що знаходяться в котельній, вживати заходів щодо їх своєчасного ремонту та перевірки.

Пунктом 3.2.1. договору сторони погодили, що виконавець має право припинити надання послуг з обігріву приміщень ТОВ "Спецтехніка+" лише при простроченні платежів за надані послуги згідно з п. 2.2. цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором, про що свідчать платіжні доручення про здійснення оплати за надані послуги.

21.09.2016 р. позивачем отриманий лист від відповідача № 39 від 16.09.2016 р., в якому зазначено, що у зв'язку зі зміною обставин, ТОВ СГП "Агро-Дарина" повідомляє про розірвання договору № 19 А-15 від 01.03.2015 р. про надання послуг по обігріву офісних приміщень з 01.10.2016 р.

22.09.2016 р. позивач направив на адресу відповідача лист, в якому не погодився з розірванням договору та просив забезпечити своєчасне та належне виконання умов укладеного між сторонами договору про надання послуг, зазначивши, що ТОВ "Спецтехніка+" буде змушене звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідач умови договору про надання послуг № 19А-15 від 01.04.2015 р. в подальшому не виконував.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не надав доказів звернення до суду з позовом щодо розірвання, зміни або визнання недійним договору про надання послуг № 19А-15 від 01.04.2015 р., а отже договір є чинним та має виконуватись належним чином, та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32 , 34 ГПК України , доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України , визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України , сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України ).

Згідно зі ст. 629 ЦК України , договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи у відповідача на підставі договору про надання послуг № 19А-15 від 01.04.2015 р. виникло зобов'язання по обігріву офісних приміщень позивача, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 111.

При цьому, як зазначено вище, відповідач звернувся до позивача з листом № 39 від 16.09.2016 р., в якому зазначив, що "у зв'язку зі зміною обставин, ТОВ СГП "Агро-Дарина" повідомляє про розірвання договору № 19 А-15 від 01.03.2015 р. про надання послуг по обігріву офісних приміщень з 01.10.2016 року".

Згідно з ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною 2 ст. 652 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла не усуснути, після їх виконання при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, розірвання договору можливо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України, про істотній зміні обставин, які мають об'єктивно існувати. Доказів такої зміни обставин відповідач не надав.

В даному випадку позивач заперечує проти розірвання договору та вимагає від відповідача виконання його зобов'язань за укладеним договором.

При цьому, сторонами договору не визначено строку дії договору, а отже укладений договір діє безстроково. Сторонами не представлено доказів існування намірів досягнути згоди щодо строку дії договору у період його дії. За відсутності в господарському договорі строку дії договору у суду немає підстав вважати його неукладеним, враховуючи що починаючи з дати набрання силу договором, останній виконувався сторонами, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем..

Вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог, суд зазначив, що відповідачем не надано доказів звернення до суду з позовом щодо розірвання, зміни або визнання недійним договору про надання послуг № 19А-15 від 01.04.2015 р., що дає суду підстави вважати, що договір є чинним та має виконуватись належним чином.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 08.12.16 р. у справі № 922/3408/16 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 08.12.16 р. у справі № 922/3408/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Медуниця О.Є.