Постанова

від 18.04.2007 по справі 10/150-04

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/150-04

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "18" квітня 2007 р.                                                           Справа № 10/150-04

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарях                                                             , Луцику С.В.,

за участю представників сторін:

від позивача:     Арустамян А.В. - представника за довіреністю від 06.02.2007р. (була присутня в засіданні суду 10.04.2007р.),

Гудименко Н.Д. - представника за довіреністю №7/10-11 від 06.02.2007р.;

від відповідача: Болховітін В.М. - арбітражний керуючий (ліквідатор);            Полінкевич А.В.., представник за довіреністю  від 01.01.2007р.

від третьої особи: Стратієнко М.М., представник за довіреністю №2684/5-10 від 03.07.2006р.    

Згідно ст.30 ГПК України  в судовому засіданні 10.04.2007р. приймав участь          Скотинюк А.Л.,

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню "Іллінцірайагротехсервіс", смт.Іллінці Вінницької області

на рішення господарського суду Вінницької області

від "14" лютого 2005 р. у справі № 10/150-04 (суддя Даценко М.В.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства по матеріально-технічному та сервісному забезпеченню "Вінницяоблагротехсервіс", м.Вінниця  

до Відкритого акціонерного товариства по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню "Іллінцірайагротехсервіс", смт.Іллінці Вінницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції, смт.Іллінці Вінницької області

про визнання права власності,

З перервою в засіданні суду з 10.04.2007р. до 18.04.2007 р. відповідно до ст. 77 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.02.2005р. у справі №10/150-04 позов, заявлений Відкритим акціонерним товариством по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню "Вінницяоблагротехсервіс" до Відкритого акціонерного товариства по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню "Іллінцірайагротехсервіс" про визнання права власності на майно, а саме: резервуари ємністю 200м.куб в кількості 12шт. на суму 6000грн., ємністю 75м.куб. - 6шт. на суму 1740грн., ємністю 400м.куб - 2 шт. на суму 6016грн., ємністю 5м.куб та 10м.куб вартістю 175грн., заправку вартістю 3060грн., що знаходиться у Вінницькій області Іллінецького району с.Сорока вул.Горького,2 та АЗС вартістю 120грн. в смт.Іллінці вул.Б.Хмельницького, 30, нафтобазу вартістю 6373грн., трансформатор вартістю 610грн., склад запчастин вартістю 944грн. в смт.Іллінці вул.Ф.Енгельса,50а, профілакторій вартістю 10580грн. в смт.Іллінці вул.Б.Хмельницького,30, задоволено частково на визнано за позивачем право власності на майно - резервуари ємністю 200м.куб в кількості 12шт. на суму 6000грн., ємністю 75м.куб. - 6шт. на суму 1740грн., ємністю 400м.куб - 2 шт. на суму 6016грн., ємністю 5м.куб та 10м.куб вартістю 175грн., заправку вартістю 3060грн., що знаходиться у Вінницькій області Іллінецького району с.Жадани вул.Горького,2 нафтобазу вартістю 6373грн., трансформатор вартістю 610грн., склад запчастин вартістю 944грн. в смт.Іллінці вул.Ф.Енгельса,50.

Провадження у справі в частині визнання за позивачем права власності на будівлю профілакторію вартістю 10580грн., розташованого в смт.Іллінці Вінницької області по вул.Б.Хмельницького,30, припинено в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

В решті позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення місцевим господарським судом прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив дане рішення скасувати та змінити рішення, відмовивши позивачу у задоволенні позовних вимог, а також стягнути з позивача судові витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 3000грн.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив наступне:

- господарський суд першої інстанції прийняв рішення на підставі договору від 20.07.2000р. про передачу майна в погашення боргу, акту прийому-передачі від 08.08.2000р., рішення правління ВАТ по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню "Іллінцірайагротехсервіс" (протокол №9 від 26.06.2000р.) про передачу в рахунок боргу майна; наказу №39-В від 12.07.2000р. голови правління "Іллінцірайагротехсервіс" Скотинюка А. "Про передачу в рахунок заборгованості основних засобів та майна; податкової накладної №60 від 08.08.2000р., однак, позивачем не надано жодних первинних документів, що підтверджували б наявність будь якої заборгованості ВАТ "Іллінцірайагротехсервіс" перед позивачем, відтак, договір №10 від 08.08.2000р. та акт про передачу майна від 08.08.2000р., а також всі докази, на підставі яких судом задоволено позов, є похідними документами, які не є первинними документами, підтверджуючими відсутність чи наявність боргових зобов'язань. Договір від 08.08.2000р., на який міститься посилання в акті передачі майна від 08.08.2000р., позивач не представив. Крім того, з акту не вбачається, яке саме майно було передане, де воно розташоване, відсутні ідентифікаційні ознаки переданого майна, номери агрегатів та шасі транспортних засобів тощо (родові ознаки майна, інвентаризаційні номери, місцезнаходження, для нерухомого майна - місцерозташування, адреси);

- місцевим господарським судом не взято до уваги, що в накладній №10 від 08.08.2000р. вказано, що майно отримано згідно довіреності ЯГЖ №217457, яка була надана представниками ВАТ "Вінницяоблагротехсервіс", однак, даний факт не відповідає дійсності, оскільки довіреності з такою серією та номером в                                ВАТ "Вінницяоблагротехсервіс" не було. Згідно повідомлення Науково-дослідного інституту проблем боротьби зі злочинністю НАВСУ встановлено, що лише 30.08.2000р. бланк довіреності форми М-2 серії ЯГЖ №217457 був придбаний у                                        ЗАТ УМТЗ "Енергокомлект" Вінницькою фірмою "Облкоопинформсервис", що розташована в м.Вінниці по вул.К.Маркса,42, тобто ніяк не міг бути наданий представниками позивача 08.08.2000р.;

- не звернув увагу господарський суд першої інстанції й на ту обставину, що в якості доказу позивач надав податкову накладну №60 від 08.08.2000р., видану нібито ВАТ "Іллінцірайагротехсервіс", однак, даний документ також сфальсифіковано, що підтверджується витягом з книги обліку товарів (робіт, послуг), в якому за номером 60 від 08.08.2000р. була виписана податкова накладна СВАТ "Відродження", м.Китайгород, де загальні обсяги продажу складають 394,22грн., база оподаткування - 328,52грн., ПДВ за ставкою 20% - 65,70грн., крім того, в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2000р. ВАТ "Іллінцірайагротехсервіс" всього податкових зобов'язань на суму 8740грн. проти вказаного  позивачем 11407,40грн. ПДВ з передачі майна;

- протягом судових засідань було з'ясовано, що в 2000 році на момент укладання договору все майно ВАТ "Іллінцірайагротехсервіс" знаходилось в податковій заставі, в зв'язку з чим заявлялось клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Іллінецької МДПІ, однак, незважаючи на заявлене клопотання, суд податкову інспекцію до участі у справі не залучив.

Постановою від 24.11.2005р. Житомирський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: головучий суддя Зарудяна Л.О., судді Голубєва Г.К. та               Горшкова Н.Ф., апеляційну скаргу відповідача задовольнив частково: рішення господарського суду першої інстанції у даній справі скасував в частині визнання права власності на майно та стягнення з відповідача судових витрат з прийняттям в цій частині нового рішення - про відмову в позові. В решті оскаржене рішення залишив без змін.

Крім того, в ході апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції було залучено до участі у справі третьою особою Іллінецьку міжрайонну державну податкову інспекцію (ухвала від 04.10.2005р., т.2 а.с.114).

Однак, переглянувши за касаційною скаргою позивача прийняті у даній справі судові акти судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд 21.02.2006р. прийняв постанову, якою скасував постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.11.2005р. та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Приймаючи постанову, суд касаційної інстанції встановив, що апеляційна інстанція при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взяла до уваги та не надала належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що свідчить про нез"ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Ухвалою від 06.04.2006р. (т.3 а.с.1) Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Гулової А.Г. та суддів Пасічник С.С. і Шкляр Л.Т. прийняв апеляційну скаргу відповідача у справі з призначенням її до розгляду.

Позивач у письмовому відзиві №37 від 06.05.2005р. та запереченнях проти апеляційної скарги (т.2 а.с.69-70,127-131) спростовує доводи останньої, надавши відповідні пояснення.

Іллінецька міжрайонна державна податкова інспекція підтримала подану відповідачем апеляційну скаргу (письмовий відзив №2607/5-24 від 03.07.2006р.,                        т.3 а.с.2), зазначивши, що станом на 08.08.2000р. (дати передачі майна у власність  ВАТ "Вінницяоблагротехсервіс") майно ВАТ по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню "Іллінцірайагротехсервіс" перебувало у податковій заставі, а тому, його відчуження могло бути здійснене лише за письмовою згодою органів державної податкової служби за місцезнаходженням платника податків. Проте, стверджує Іллінецька МДПІ, відповідачем операції по передачі майна у власність позивача із податковою інспекцією не узгодив, в зв'язку з чим продаж майна відбувся з порушенням вимог закону.

Заявою, зареєстрованою господарським апеляційним судом 04.07.2006р. за вх.№02-01/4785/06 (т.3 а.с.3-5) відповідач уточнив вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 14.02.2005р., як таке, що прийняте з неповним дослідженням доказів у справі, порушенням норм матеріального та процесуального права, принципів всебічності, повноти та об'єктивності при вирішенні даного позову.

Представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги                             ВАТ по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню "Іллінцірайагротехсервіс" та просили скасувати судове рішення у даній справі від 14.02.2005р. з прийняттям нового рішення - про відмову в позові.

Представник позивача з апеляційною скаргою не погодилась, надавши пояснення в обгрунтування своїх заперечень. Просить оскаржене рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу з вимогою про його скасування - без задоволення.

Представник третьої особи в судовому засіданні висловив свою позицію з приводу апеляційної скарги, надавши відповідні пояснення. Вважає, що вимога відповідача про скасування рішення господарського суду Вінницької області від 14.02.2005р. є цілком обгрунтованою.

В порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України Житомирський апеляційний господарський суд ухвалою від 06.02.2007р. (т.3 а.с.37) викликав для дачі пояснень у справі гр.Скотинюка А.Л., який в 2000 році займав посаду голови правління ВАТ по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню "Іллінцірайагротехсервіс".

В судовому засіданні, що відбулося 10.04.2007р.  Скотинюк А.Л. підтвердив факт свого перебування у 2000 році на посаді голови правління                                           ВАТ по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню "Іллінцірайагротехсервіс" та свого підпису на договорі про передачу майна в погашення боргу від 20.07.2000р., в протоколі засідання правління ВАТ по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню "Іллінцірайагротехсервіс" від 26.06.2000р., наказі №39-В від 12.07.2000р. по ВАТ "Іллінцірайагротехсервіс" та додатку до нього, акті передачі  майна  у власність  ВАТ "Вінницяоблагротехсервіс" від ВАТ "Іллінцірайагротехсервіс" від 08.08.2000р., накладній №10 від 08.08.2000р. на чотирьох аркушах, які знаходяться на а. с. 11 - 17,    27 - 30, т.1).

Крім того, Скотинюк А.Л. надав свої пояснення стосовно повернення заборгованості ВАТ "Вінницяоблагротехсервіс" частиною майнового комплексу                     ВАТ "Іллінцірайагротехсервіс" (заправка, що знаходиться у Вінницькій області Іллінецького району в с.Сороки, АЗС  в смт.Іллінці по  вул.Б.Хмельницького, 30,  нафтобаза, трансформатор, склад запчастин в смт.Іллінці по вул.Ф.Енгельса,50а ).

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги відповідача, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

30.09.2004р. в господарський суд Вінницької області звернулось відкрите акціонерне товариство по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню "Вінницяоблагротехсервіс" з позовом до відкритого акціонерного товариства по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню "Іллінцірайагротехсервіс" про визнання права власності на майно, а саме резервуари: 200 м. куб. - 12 шт. на суму 6000грн., 75 м. куб. - 6 шт. на суму 1740грн., 400 м. куб. - 2 шт. на суму 6016грн., нафтобаза 1 шт. вартістю 6373грн., трансформатор 1 шт. вартістю 610грн., резервуари 5м. куб. та 10 м. куб. на суму 175грн., заправка - 1 шт. вартістю 3060грн., що знаходиться за адресою  Вінницька  область,   Іллінецький  район,   с.Сорока вул.Горького,2, та АЗС вартістю 120грн. - смт.Іллінці, вул.Б.Хмельницького, 30, склад запасних частин вартістю 944 грн., що знаходиться за адресою Вінницька область, м. ллінці, вул.Енгельса, 50а, профілакторій вартістю 10580грн. - смт.Іллінці, вул.Б.Хмельницького, 30.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що відповідач, в рахунок погашення заборгованості в сумі 83198грн., існуючої перед  ВАТ  по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню "Вінницяоблагротехсервіс", 20.07.2000р. уклав з останнім договір про передачу майна, на підставі якого по накладній №10 та згідно з актом про передачу майна від 08.08.2000р. передав позивачу майно на суму 68444,40грн., зокрема, резервуари: 200 м. куб. - 12 шт. на суму 6000грн., 75 м. куб. - 6шт. на суму 1740грн., 400 м. куб. - 2 шт. на суму 6016грн., нафтобаза 1 шт. вартістю 6373грн., трансформатор 1 шт. вартістю 610грн., резервуари 5м. куб. та 10 м. куб. на суму 175грн., заправка - 1 шт. вартістю 3060грн., що знаходиться за адресою  Вінницька  область,  Іллінецький  район,  с.Сорока вул.Горького,2, та АЗС вартістю 120грн. - смт.Іллінці, вул.Б.Хмельницького, 30, склад запасних частин вартістю 944 грн., що знаходиться за адресою Вінницька область, м. Іллінці, вул.Енгельса, 50а, профілакторій вартістю 10580грн. - смт.Іллінці, вул.Б.Хмельницького, 30.

За твердженням позивача, передача майна була здійснена на підставі рішення засідання правління ВАТ "Іллінцірайагротехсервіс" від 26.06.2000р. (протокол №9) та наказу №39-В від 12.07.2000р. "Про передачу в рахунок заборгованості основних засобів та майна" голови правління ВАТ "Іллінцірайагротехсервіс" Скотинюка А.Л.

Як зазначає позивач, при зверненні до Гайсинського МБТІ щодо реєстрації права власності на придбане нерухоме майно йому стало відомо, що в провадженні господарського суду Вінницької області знаходиться справа про банкрутство                        ВАТ  "Іллінцірайагротехсервіс" і арбітражним керуючим підприємства Мисником Є.В., призначеним судовою постановою, подано документи на виготовлення технічної документації на майно, що придбане позивачем за договором від 20.07.2000р.

Листи №7-10/29 від 10.03.2004р., №7-10/71 від 24.05.2004р. та №7-10/140а від 09.09.2004р., адресовані Гайсинському та Тульчинському МБТІ, вказує позивач, в яких повідомлялось про те, що частина майна ВАТ "Іллінцірайагротехсервіс" була передана у власність ВАТ "Вінницяоблагротехсервіс", залишені без відповіді.

Наведеним, на думку позивача, порушується його право власності на придбане майно, що, в свою чергу, є підставою для звернення за судовим захистом.

На підтвердження своїх доводів позивач надав копії листа відповідача №51 від 30.06.2000р., в якому відповідач визнає факт існування заборгованості перед позивачем на суму 83198грн.; договору на передачу майна в погашення боргу від 20.07.2000р.; протоколу засідання правління ВАТ "Іллінцірайагротехсервіс" за №9 від 26.06.2000р.; наказу голови правління ВАТ "Іллінцірайагротехсервіс" Скотинюка А. №39-В від 12.07.2000р. з додатком на 2-х аркушах; акта передачі майна у власність                           ВАТ "Вінницяоблагротехсервіс" від 08.08.2000р.; податкової накладної №60 від 08.08.2000р.; листів ВАТ "Вінницяоблагротехсервіс" №7-10/71 від 24.05.2004р.,                  №7-10/140а від 09.09.2004р., адресованих начальнику Гайсинському МБТІ;  листів позивача №7-10/80 від 10.06.2004р., №7-10/140 від 26.08.2004р., №7-10/155 від 06.09.2004р., адресованих арбітражному керуючому ВАТ "Іллінцірайагротехсервіс", в яких позивач повідомляв, що частина майна, безпідставно включеного відповідачем до власності ВАТ "Іллінцірайагротехсервіс", належить ВАТ "Вінницяоблагротехсервіс"; листа позивача №7-10/29 від 10.03.2004р. до Тульчинського МБТІ, а також накладної №10 від 08.08.2000р. (т.1 а.с.10-30).

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги.

Так, заявами №7-10/205 від 25.11.2004р. та №7-10/14 від 14.02.2005р.                     (т.1 а.с.40-41, т.2 а.с.38-40) позивач уточнив місцезнаходження майна, вказавши, що фактичне розміщення резервуарів ємністю 200куб.м. (12шт.), ємністю 75куб.м. (6шт), ємністю 5 куб.м. та 10куб.м. резервуару ємністю 400куб.м., нафтобази, трансформатора, а також заправки – с.Жадани, вул.Горького,30, оскільки при виготовленні інвентарної справи на майно ВАТ "Іллінцірайагротехсервіс" було помилково зареєстровано місцезнаходження частини майна за адресою: с.Сорока, вул.Горького,2.

Заявою від 10.02.2005р. №7-10/11 позивач зменшив позовні вимоги про визнання права власності в частині будівлі профілакторію, що розташований по вул.Хмельницького 30 в м.Іллінці (т.2 а.с.28).

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечив                (т.1 а.с.45-46), стверджуючи, що позивачем не надано жодних первинних документів на підтвердження факту наявності у відповідача боргу перед                                                       ВАТ "Вінницяоблагротехсервіс", а подані позивачем договір про передачу майна в рахунок погашення боргу від 20.07.2000р., акт про передачу майна від 08.08.2000р. та накладна №10 від 08.08.2000р. не є первинними документами, що стверджують відсутність чи наявність боргових зобов'язань.

У вказаному відзиві відповідач просив стягнути на його користь з позивача судові витрати в сумі 3000грн. по оплаті послуг адвоката.

Однак, така вимога відповідача є безпідставною, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а укладення ним договору з адвокатом на ведення справи в суді було реалізацією його права на отримання платної правової допомоги.  

До того ж, вказує відповідач, в акті передачі майна, на який посилається позивач у позовній заяві, міститься вказівка на договір від 08.08.2000р., а позивач стверджує, що майно відповідачем в рахунок погашення боргу передане за договором від 20.07.2000р.

Відповідач також наголошує на тому, що на момент оформлення акта передачі від 08.08.2000р. та накладної №10 від 08.08.2000р. довіреність ЯГЖ №217457, на яку міститься посилання в накладній №10, не існувала, свідченням чому є повідомлення Науково-дослідного інституту проблем боротьби зі злочинністю НАВСУ про те, що лише 30.08.2000р. бланк довіреності форми М-2 серії ЯГЖ №217457 був придбаний у                       ЗАТ УМТЗ "Енергокомлект" Вінницькою фірмою "Облкоопинформсервис", що розташована в м.Вінниці по вул.К.Маркса,42.

Як стверджує відповідач, спірне майно є складовою частиною статутного фонду ВАТ "Іллінцірайагротехсервіс", на вартість якого були випущені акції, розмір статутного фонду не зменшувався, а питання про його зменшення мало б вирішуватися загальними зборами акціонерів, однак, з 2000-го по 2004-й рік загальні збори з порядком денним щодо зменшення розміру статутного фонду або номінальної кількості акцій не проводилися.

В додаткових поясненнях до відзиву на позовну заяву (т.1 а.с.101-102) відповідач зазначив, що податкову накладну №60 від 08.08.2000р., надану позивачем сфальсифіковано, що підтверджується витягом з книги обліку товарів (робіт, послуг), в якому за номером 60 від 08.08.2000р. була виписана податкова накладна                             СВАТ "Відродження", м.Китайгород, де загальні обсяги продажу складають 394,22грн., база оподаткування - 328,52грн., ПДВ за ставкою 20% - 65,70грн., та крім того,  в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2000р.                                    ВАТ "Іллінцірайагротехсервіс" всього податкових зобов'язань на суму 8740грн. проти вказаного позивачем 11407,40грн. ПДВ з передачі майна.

Судовою колегією враховується наступне.

В силу ст.392 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р. і діяв на час звернення позивача з позовом до суду, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюються або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його.

Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно та стаття 16 Цивільного кодексу України, яка визначає визнання права як способу захисту цивільних прав та інтересів.

Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність в позивача доказів, що підтверджують його право власності на майно.

Як вбачається з матеріалів справи, за отримані від позивача товарно-матеріальні цінності та надані ним послуги у відповідача утворилася заборгованість,  (т.2 а.с.153-222).

Згідно з підписаними представниками сторін актами звірки розрахунків станом на 01.06.2000р. розмір боргу відповідача перед позивачем складав 51353,73грн.                       (т.1 а.с.223).

В червні 2000р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплати 51353,73грн., якою відповідач визнав факт наявності боргу в сумі 51353,73грн. та зобов'язався для покриття цієї заборгованості передати позивачу майно (т.1 а.с.83,77).

З відповіді відповідача за №51 від 30.06.2000р. на іншу претензію позивача від 20.06.2000р. (т.1 а.с.10) вбачається, що заборгованість відповідача зросла до 83198грн.

Доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодних первинних документів на підтвердження факту наявності у відповідача боргу перед                                                       ВАТ "Вінницяоблагротехсервіс" спростовуються його ж діями по визнанню факту наявності боргу перед позивачем.

Крім того, як свідчать матеріали справи, частина бухгалтерських документів по ВАТ "Вінницяоблагротехсервіс" була знищена та передана в архів в зв'язку із закінченням терміну зберігання (т.1 а.с.88-91).

26.06.2000р. відбулось засідання правління ВАТ "Іллінцірайагротехсервіс", на якому було заслухано пропозицію голови правління товариства Скотинюка А.Л. щодо погашення існуючої перед позивачем заборгованості шляхом продажу основних засобів та майна, а також погоджено таку пропозицією й вирішено утворити для оцінки майна та основних фондів комісію.

Рішення засідання правління товариство оформлене протоколом №9                       (т.1 а.с.12).

12.07.2000р. головою правління ВАТ "Іллінцірайагротехсервіс" Скотинюком А.Л. було видано наказ за №39-В "Про передачу в рахунок заборгованості основних засобів та майна", яким постановлено передати позивачу основні засоби та майно на суму 68444,40грн., перелік якого вказано в додатку до наказу (т.1 а.с.13-15).

До цього переліку увійшло й спірне майно.

Дії голови правління не суперечать п.8.3.5 Статуту ВАТ по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню "Іллінцірайагротехсервіс" із змінами та доповненнями, де вказано, що голова правління вправі без доручення здійснювати дії від імені товариства, уповноважений укладати угоди від імені товариства, розпоряджатись майном товариства, тощо (т.2 а.с.89-105).

20.07.2000р. сторони уклали договір, в якому підтверджено факт існування у відповідача боргу перед позивачем в сумі 80231,73грн. та встановлено зобов'язання відповідача передати в погашення цього боргу майно на суму 68444,40грн. (т.1 а.с.11, т.2 а.с.146).

В договорі сторони узгодили, що перелік, кількість і ціна майна, яке передається, сума оцінки майна, яке відпрацювало свій амортизаційний строк, погоджується з ВАТ "Вінницяоблагротехсервіс", передача майна відбувається по акту з підписом і печаткою сторін (пункти 2.1, 2.2, 3.1 договору).

Згідно з актом від 08.08.2000р. (т.1 а.с.16-17,144-145) відповідачем було передано позивачу у власність майно на загальну суму 68444,40грн., в тому числі і спірне майно.  

Стосовно тверджень відповідача про те, що з акту не вбачається, яке саме майно було передане, де воно розташоване, в акті відсутні ідентифікаційні ознаки переданого майна, номери агрегатів та шасі транспортних засобів тощо (родові ознаки майна, інвентаризаційні номери, місцезнаходження, для нерухомого майна - місцерозташування, адреси), в зв'язку з чим цей акт не можна взяти до уваги, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачу належало інше аналогічне майно, що характеризується родовими ознаками.

Як пояснив головний бухгалтер ВАТ "Вінницяоблагротехсервіс", датою складання акту  є 08.08.2000р., після слів "згідно договору" помилково пропущено кому, в зв'язку з чим виникають припущення, що 08.08.2000р. є датою договору, однак, при складенні акту малось на увазі, що він складається до договору від 20.07.2000р., а договору від 08.08.2000р. не існує (т.1 а.с.75).

По своїй суті акт передачі майна від 08.08.2000р. є угодою між сторонами по передачі (відчуження) певного майна.

Як встановлено ст.128 Цивільного кодексу Української РСР, чинного на час передачі спірного майна по акту від 08.08.2000р., а також ст.334 Цивільного кодексу України, положення якого теж застосовуються до спірних правовідносин, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт передачі спірного майна підтверджується і накладною №10 від 08.08.2000р..

Хоча в акті від 08.08.2000р. та накладній №10 від цієї ж дати не вказано прізвищ, ім'я та по батькові осіб, які підписали вказані документи, в судовому засіданні колишній голова правління ВАТ "Іллінцірайагротехсервіс" особисто підтвердив, що підписи зі сторони відповідача на цих документах поставлено ним, Скотинюком А.Л..

Доводи відповідача про те, що в накладній №10 від 08.08.2000р. вказано, що майно отримано згідно довіреності ЯГЖ №217457, якої насправді на час передачі майна не існувало, не заслуговують на увагу, оскільки позивач не спростовує факту отримання спірного майна.

Твердження відповідача та третьої особи (Іллінецької МДПІ) про те, що на час відчуження  спірне майно перебувало в податковій заставі й було відчужене без згоди податкового органу, всупереч ст.33 Господарського процесуального кодексу України, не підтверджені належними доказами.

В матеріалах справи наявний витяг, наданий 05.01.2000р. реєстратором – Інформаційним центром Міністерства юстиції м.Вінниці про внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна (т.3 а.с.11), з якого вбачається, що в Державному реєстрі 31.12.1999р. було внесено запис про податкову заставу вантажного автомобіля ГАЗ-53 (автоцистерни), іншого транспортного засобу моделі КАВЗ, складу-гаража вартістю 512150грн.

Будь-які докази на підтвердження того факту, що спірне майно перебувало в податковій заставі, як про це стверджує відповідач та Іллінецька міжрайонна податкова інспекція, в матеріалах даної справи відсутні.

Повідомлення Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції №742р. від 23.04.1999р. (т.2 а.с.23) таким доказом не являється, оскільки в ньому не зазначено, що в податковій заставі перебуває саме спірне майно.

До того ж, з постанови від 27.10.2006р. помічника прокурора Іллінецького району про закриття кримінальної справи (т.3 а.с.30-31) вбачається, що в діях посадових осіб відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст.364,                                              ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України.

Не заслуговують на увагу й доводи відповідача щодо зменшення статутного фонду товариства, оскільки сам факт відчуження майна не свідчить про зменшення статутного фонду.

Колегія суддів, дослідивши всі в сукупності обставини справи, давши  оцінку зібраним по справі доказам, прийшла до висновку, що подані позивачем докази підтверджують його право власності на спірне майно.

Заслуговує на увагу й та обставина, що 28.09.2000р., тобто після передачі майна по акту від 08.08.2000р. у власність позивача, між сторонами у справі було укладено договір оренди майна, до якого увійшло й спірне майно, передане відповідачу по акту (т.2 а.с.228-230).

Після спливу терміну користування майном, відповідач на підставі акту від 01.04.2003р. (т.2 а.с.231) повернув майно позивачеві.

Орендодавцем майна за вищевказаним договором виступав позивач, а згідно з ст.4 Закону України від 07.02.1991р. №697-XII  "Про власність" право розпорядження майном, зокрема, передачу його у користування (оренду) іншим особам, належить власнику майна.

Таким чином, приймаючи від позивача в оренду спірне майно, відповідач фактично визнав, що позивач являється законним власником цього майна, а тому невизнання відповідачем права власності позивача на спірне майно під час розгляду даного спору має бути усунене.

Позовні  вимоги  підтверджуються  матеріалами справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства,  є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі  викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 14.02.2005р. постановлено у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду,  які викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 14 лютого 2006 року у справі №10/150-04 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по матеріально - технічному і сервісному забезпеченню "Іллінцірайагротехсервіс" - без задоволення.

2. Матеріали справи №10/150-04 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

 Віддрук. 5 прим.

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4 - третій особі

5 - в наряд