Рішення

від 29.11.2016 по справі 905/2674/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.2016 Справа № 905/2674/16 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енерго - Дон» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд» про cтягнення 988625,64грн . за участю представників:

від позивача:ОСОБА_1- представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго - Дон» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд» основного боргу у розмірі 571718,23грн., інфляційних втрат у розмірі 258154,54грн., 3% річних у розмірі 33099,92грн., пені у розмірі 79626,23грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №02/13 від 03.01.2013 щодо здійснення своєчасної оплати вартості поставленого товару.

На підтвердження вищезазначених обставин, позивач надає належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №02/13 від 03.01.2013, додаткової угоди від 27.12.2013, акту звірки взаєморозрахунків, розрахунку ціни позову, видаткових накладних, податкових накладних, специфікацій до договору, актів зарахування зустрічної взаємної заборгованості між сторонами від 30.05.2014, від 30.04.2015, претензії, платіжних доручень.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів, а саме первинних документів по договору №02/13 від відповідача у зв»язку з відсутністю останніх у позивача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.09.2016 порушено провадження, призначено справу до розгляду та витребувано у відповідача на підставі ст.38 Господарського процесуального кодексу України необхідні для розгляду справи докази.

Позивач 08.11.2016 подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 571718.23грн., збитки від інфляції у розмірі 376817,35грн., 3% річних у розмірі 37801,75грн., пеню у розмірі 2288,31грн.

Вказана заява мотивована тим, що відповідачем, станом на момент складення заяви не сплачена сума заборгованості, тому позивач донараховує інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог , відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Перевіривши підстави та вимоги заяви про збільшення позовних вимог та порядок дотримання позивачем вимог про направлення вказаної заяви відповідачу, суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Подальший розгляд справи здійснюється в межах вимог про стягнення основного боргу у розмірі 571718.23грн., збитків від інфляції у розмірі 376817,35грн., 3% річних у розмірі 37801,75грн., пені у розмірі 2288,31грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.11.2016 на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

08.11.2016 та 17.11.2016 у судових засіданнях на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях оголошувалися перерви.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем відповідачу поставки товарів, вартість яких позивач просить стягнути. Окрім того, відповідач пояснив, що в нього відсутні витребувані судом первинні документи, оскільки останні не були передані підприємству колишнім керівником. Відповідач заявляє про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення неустойки, а також посилається на те, що в нових розрахунках позивачем здійснено помилки при розрахунку пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Також, 29.11.2016 відповідачем надані додаткові письмові пояснення до матеріалів справи, в яких останній зазначив, що за його даними основний борг є меншим, ніж заявлено до стягнення. За даними відповідача оплату на суму 300000,00грн., яка перерахована платіжним дорученням №738 від 15.05.2014 і зарахована не відомо з яких підстав в погашення заборгованості за поставку від 29.01.2013, від 07.02.2013, від 20.02.2013. від 30.04.2013, від 24.07.2013 та від 25.07.2013.Оплата від 21.05.2014 на суму 22429,05грн. не могла бути зарахована в погашення заборгованості за поставку від 25.07.2013, тому що платіж містить чітке зазначення платежу із посиланням на рахунок від 20.05.2014. Оплата від 04.06.2014 на суму 250000,00грн. не могла бути зарахована в погашення заборгованості за поставку від 29.10.2013, від 11.02.2014 та від 13.02.2014, тому що платіж містить чітке зазначення платежу із посиланням на рахунок від 14.05.2014. Оплата від 21.07.2014 на суму 74738,66грн. не могла бути зарахована в погашення заборгованості за поставку від 21.07.2014, тому що платіж містить чітке зазначення платежу із посиланням на рахунок від 27.06.2014. В результаті некоректного зарахування позивачем здійснених відповідачем оплат, безпідставно спрямовано сплачені кошти в погашення заборгованості з найдавнішим строком виникнення. В таких діях відповідач вбачає свідоме введення позивачем суду в оману, адже в разі правильного рознесення сум оплат виявиться, що відносно частини заборгованості сплила позовна давність (3 роки).

29.11.2016 позивач надав додаткові письмові пояснення до матеріалів справи, в яких зазначив, що згідно договору поставки від 03.01.2013 позивач в період з 03.01.2013 по 19.04.2015 здійснив відповідачу 45 поставок продукції на загальну суму 4743598,94грн., з яких відповідач сплатив лише 4171880,71грн., що призвело до утворення заборгованості за договором у розмірі 571718,23грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за вказаним договором №02/13 станом на 04.04.2016.

Також, 29.11.2016 представник позивача у судовому засіданні надав письмові пояснення, в яких зазначив, що рахунки за договором не є обов'язковими і у зв'язку з тим, що оплата передбачена за фактом поставки - відповідач повинен самостійно слідкувати і належним чином виконувати обов'язки з оплати за поставлений товар. Щодо платіжного доручення №738 від 14.06.2014 позивач не заперечує, що це було одне платіжне доручення на загальну суму 866889,56грн. і в акті звірки взаєморозрахунків цей платіж враховано як два платежу. Щодо платіжного доручення від 21.05.2014 на суму 22429,05грн., оскільки рахунки не є обов'язковими документами, то в платіжному дорученні відповідач повинен був конкретно вказати за яку поставку призначена вказана оплата. Саме платник повинен належним чином здійснити оплату продукції. Теж саме обґрунтування було враховано і при врахуванні платежу від 04.06.2014 на суму 250000,00грн. і при платежу від 21.07.2014 на суму 74738,66грн. Відповідач зазначаючи, що позивач вводить суд в оману, при цьому не спростовує інші враховані позивачем оплат, здійснені відповідачем, за якими штрафні санкції не стягуються. Стверджуючи, що позивачем пропущено позовну давність, відповідач чітко не зазначає за якими саме поставками.

Представники позивача та відповідача клопотань щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України .

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, вислухавши правову позицію позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

03.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго - Дон» (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соціально - промислове будівництво «Укрелектромережбуд» (Покупець, відповідач) підписаний договір поставки №02/13 (далі - Договір).

27.12.2013 між сторонами підписана додаткова угода до договору, якою змінено п.7.1. Договору.

За умовами вказаного договору Постачальник зобов'язався поставити у власність Покупця продукцію виробничо - технічного призначення (далі - продукція), в асортименті, кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками , узгодженими сторонами в Договорі та специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору Покупець зобов'язаний прийняти продукцію у свою власність та своєчасно оплатити її вартість. Поставка Продукції здійснюється партіями протягом строку дії Договору. Партією продукції вважається продукція, вказана в одній специфікації (п.1.3. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, по цінам, з якісними характеристиками та в строки, визначені сторонами в специфікаціях до Договору. Умови поставки продукції - DDP, відповідно «Інкотермс - 2010», якщо інше не обумовлено у відповідних специфікаціях до Договору. Місце пункту призначення вказуються сторонами у відповідних специфікаціях до Договору. У випадку, коли сторонами в специфікаціях узгоджені інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими в міжнародних торгових термінах «Інкотермс - 2010», з врахуванням узгоджених сторонами застережень і умов поставок у відповідних специфікаціях (п.3.2. Договору).

На підтвердження поставки Постачальник зобов'язаний надати Покупцю наступні товаросупровідні документи: рахунок - фактуру, податкову накладну, відповідні товаросупровідні накладні, сертифікат якості та відповідності, специфікації (п. 3.3 договору).

Згідно з п.3.4. Договору датою поставки вважається дата, вказана представником Покупця на відповідних товаросупровідних документах. Наданих Постачальником, про приймання продукції.

Відповідно до п.4.1. Договору ціна на продукцію, що поставляється Постачальником встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до Договору. Загальна вартість кожної партії продукції, що поставляється Продавцем, вказується у відповідних специфікаціях до Договору, які є його невід'ємними частинами. Розрахунки за продукцію, що поставляється по договору здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з моменти поставки, якщо інше не узгоджено у відповідних специфікаціях до Договору (п.4.2. Договору). При надходженні грошових коштів на поточний рахунок Постачальника від Покупця, сторони узгоджують, що у будь - якому випадку вони надходять в рахунок оплати поставленої Постачальником продукції.

Згідно з п.7.1. Договору (в редакції додаткової угоди) останній вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами. Сторони прийшли до згоди, що у випадку неналежного виконання сторонами своїх обов'язків, строк дії договору встановлюється до 31.12.2014 включно. У випадку не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань по Договору, строк дії Договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань. Дострокове розірвання Договору допускається виключно за згодою двох сторін. Договір вважається розірваним після завершення всіх розрахунків між сторонами.

Належним чином засвідчена копія договору поставки №02/13 від 27.12.2013 підписана сторонами та наявна в матеріалах справи.

Між сторонами підписані специфікації до Договору №1 від 22.01.2013 на суму 6270,00грн., №2 від 29.01.2013 на суму 59034,50грн., №3 від 29.01.2013 на суму 78307,80грн., №4 від 07.02.2013 на суму 19353,05грн., №5 від 20.02.2013 на суму 23069,26грн., 34 від 12.03.2013 на суму 58375,20грн., №7 від 30.04.2013 на суму 1076,40грн., №8 від 24.07.2013 на суму 125152,25грн., №9 від 25.07.2013 на суму 7447,20грн., №10 від 09.09.2013, №11 від 25.09.2013 на суму 343,44грн., №12 від 29.10.2013 на суму 11595,60грн. Умовами вказаних специфікацій передбачено розрахунки за поставлену Постачальником продукцію протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою містить елементи договору поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивачем поставлений товар, проте, як зазначає останній, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, позивач змінив своє місцезнаходження, переїхавши до м. Полтава, отже всі первісні документи бухгалтерського обліку по договору №02/13 від 03.01.2013 залишилися у м. Донецьку. Судом відзначається, що ані позивачем на відповідачем не надано до матеріалів справи усіх первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання договору №02/13. Разом з тим, виходячи з того, що обставини проведення Антитерористичної операції на території міста Донецька та Донецької області є загальновідомим фактом, який не потребує доведенню, то з метою встановлення дійсних правовідносин між сторонами щодо виконання договору №02/13, судом витребувані документи податкового обліку, а саме податкові накладні, декларації з ПДВ разом з додатком №5 (реєстр виданих, отриманих податкових накладних). На виконання вимог ухвали суду, сторонами до матеріалів справи надані відповідні документи податкового обіку.

За приписами ст.ст 15 , 16 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Статтею 22 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.1. п. 44.2 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України (ст. 185.1 Податкового кодексу України)

Згідно з п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на момент здійснення господарських операцій) датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника - податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону Україна., оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Статтею 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на момент здійснення господарських операцій) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.п. 201.6 , 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Проаналізувавши вищевказані норми права, суд приходить до висновку, що податкові декларації, податкові накладні та реєстри виданих та отриманих податкових накладних, разом з доказами надіслання вказаних документів до органів податкової звітності є належними доказами на підтвердження здійснення господарських операції з поставки товарів, оскільки як позивач так і відповідач є платниками податку на додану вартість та мають відповідний податковий номер (позивач - 330188405618, відповідач - 315348105026).

За наданих позивачем та відповідачем документів суд встановив наступне.

Поставка продукції відповідно до видаткових накладних №8, №11, №12 на загальну суму 143612,30грн. відображена з боку позивача в податковій декларації за січень 2013 року та додатку №5 (реєстр наданих та отриманих накладних), вказана декларація відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 19.02.2013, реєстр виданих та отриманих податкових накладних відповідно до квитанції №2 доставлений 28.02.2013. З реєстру вбачається, що видаткові накладні датуються №8 від 22.01.2013 на суму 6270,00грн., а №11 на суму 59034,50грн. та №12 від 29.01.2013 на суму 78307,80грн. З боку відповідача вказані накладні відображені в податковій декларації за січень 2013 року, а саме в розділі «податковий кредит» з податковим номером 330188405618, яка відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 18.02.2013.

Поставка продукції відповідно до видаткових накладних №14, №30 на загальну суму 42422,31грн. відображена з боку позивача в податковій декларації за лютий 2013 року та додатку №5 (реєстр наданих та отриманих накладних), вказана декларація відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 19.03.2013, реєстр виданих та отриманих податкових накладних відповідно до квитанції №2 доставлений 20.03.2013. З реєстру вбачається, що видаткові накладні датуються №14 від 07.02.2013 на суму 19353,05грн., а №30 від 20.02.2013 на суму 23069,26грн. З боку відповідача вказані накладні відображені в податковій декларації за лютий 2013 року, а саме в розділі «податковий кредит» з податковим номером 330188405618 на суму 35351,92грн. без ПДВ та ПДВ у розмірі 7070,38грн., яка відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 19.03.2013.

Поставка продукції відповідно до видаткових накладних №14, №30 на загальну суму 42422,31грн. відображена з боку позивача в податковій декларації за лютий 2013 року та додатку №5 (реєстр наданих та отриманих накладних), вказана декларація відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 19.03.2013, реєстр виданих та отриманих податкових накладних відповідно до квитанції №2 доставлений 20.03.2013. З реєстру вбачається, що видаткові накладні датуються №14 від 07.02.2013 на суму 19353,05грн., а №30 від 20.02.2013 на суму 23069,26грн. З боку відповідача вказані накладні відображені в податковій декларації за лютий 2013 року, а саме в розділі «податковий кредит» з податковим номером 330188405618 на суму 35351,92грн. без ПДВ та ПДВ у розмірі 7070,38грн., яка відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 19.03.2013.

Поставка продукції відповідно до видаткової накладної №45 на суму 58375,20грн. відображена з боку позивача в податковій декларації за березень 2013 року та додатку №5 (реєстр наданих та отриманих накладних), вказана декларація відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 17.04.2013, реєстр виданих та отриманих податкових накладних відповідно до квитанції №2 доставлений 17.04.2013. З реєстру вбачається, що видаткова накладна №45 датується 12.03.2013 на суму 58375,20грн. З боку відповідача вказана накладна відображена в податковій декларації за березень 2013 року, а саме в розділі «податковий кредит» з податковим номером 330188405618 на суму 48646,00грн. без ПДВ та ПДВ у розмірі 9729,20грн., яка відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 17.04.2013.

Поставка продукції відповідно до видаткової накладної №75 на суму 1076,40грн. відображена з боку позивача в податковій декларації за квітень 2013 року та додатку №5 (реєстр наданих та отриманих накладних), вказана декларація відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 17.04.2013, реєстр виданих та отриманих податкових накладних відповідно до квитанції №2 доставлений 17.05.2013. З реєстру вбачається, що видаткова накладна №75 датується 30.04.2013 на суму 1076,40грн. З боку відповідача вказана накладна відображена в податковій декларації за квітень 2013 року, а саме в розділі «податковий кредит» з податковим номером 330188405618 на суму 897,00грн. без ПДВ та ПДВ у розмірі 179,40грн., яка відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 15.05.2013.

Поставка продукції відповідно до видаткових накладних №121, №124 на загальну суму 132599,45грн. відображена з боку позивача в податковій декларації за липень 2013 року та додатку №5 (реєстр наданих та отриманих накладних), вказана декларація відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 15.08.2013, реєстр виданих та отриманих податкових накладних відповідно до квитанції №2 доставлений 15.08.2013. З реєстру вбачається, що видаткові накладні датуються №121 від 24.07.2013 на суму 125152,25грн., а №124 від 25.07.2013 на суму 7447,20грн. З боку відповідача вказані накладні відображені в податковій декларації за липень 2013 року, а саме в розділі «податковий кредит» з податковим номером 330188405618 на суму 110499,54грн. без ПДВ та ПДВ у розмірі 22099,91грн., яка відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 15.08.2013.

Поставка продукції відповідно до видаткових накладних №156, №161 на загальну суму 37126,37грн. відображена з боку позивача в податковій декларації за вересень 2013 року та додатку №5 (реєстр наданих та отриманих накладних), вказана декларація відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 18.10.2013, реєстр виданих та отриманих податкових накладних відповідно до квитанції №2 доставлений 18.10.2013. З реєстру вбачається, що видаткові накладні датуються №156 від 09.09.2013 на суму 36782,93грн., а №161 від 25.09.2013 на суму 343,44грн. З боку відповідача вказані накладні відображені в податковій декларації за вересень 2013 року, а саме в розділі «податковий кредит» з податковим номером 330188405618 на суму 30938,64грн. без ПДВ та ПДВ у розмірі 6187,73грн., яка відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 17.10.2013.

Поставка продукції відповідно до видаткової накладної №189 на суму 11595,60грн. відображена з боку позивача в податковій декларації за жовтень 2013 року та додатку №5 (реєстр наданих та отриманих накладних), вказана декларація відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 19.11.2013, реєстр виданих та отриманих податкових накладних відповідно до квитанції №2 доставлений 19.11.2013. З реєстру вбачається, що видаткова накладна №189 датується 29.10.2013 на суму 11595,60грн. З боку відповідача вказана накладна відображена в податковій декларації за жовтень 2013 року, а саме в розділі «податковий кредит» з податковим номером 330188405618 на суму 9663,00грн. без ПДВ та ПДВ у розмірі 1932,60грн., яка відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 19.11.2013.

Поставка продукції відповідно до видаткових накладних №171, №19 на загальну суму 5564,86грн. відображена з боку позивача в податковій декларації за лютий 2014 року та додатку №5 (реєстр наданих та отриманих накладних), вказана декларація відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 19.03.2014. З реєстру вбачається, що видаткові накладні датуються №171 від 11.02.2014 на суму 5564,86грн., а №19 від 13.02.2014 на суму 232,20грн. З боку відповідача вказані накладні відображені в податковій декларації за лютий 2014 року, а саме в розділі «податковий кредит» з податковим номером 330188405618 на суму 4637,38грн. без ПДВ та ПДВ у розмірі 927,48грн., яка відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 19.03.2014.

Поставка продукції відповідно до видаткової накладної №41 на суму 211844,16грн. відображена з боку позивача в податковій декларації за березень 2014 року та додатку №5 (реєстр наданих та отриманих накладних), вказана декларація відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 17.04.2014. З реєстру вбачається, що видаткова накладна №41 датується 19.03.2014 на суму 211844,16грн. З боку відповідача вказана накладна відображена в податковій декларації за березень 2014 року, а саме в розділі «податковий кредит» з податковим номером 330188405618 на суму 176536,80грн. без ПДВ та ПДВ у розмірі 35307,38грн., яка відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 15.04.2014.

Поставка продукції відповідно до видаткових накладних №171, №19 на загальну суму 5564,86грн. відображена з боку позивача в податковій декларації за лютий 2014 року та додатку №5 (реєстр наданих та отриманих накладних), вказана декларація відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 19.03.2014. З реєстру вбачається, що видаткові накладні датуються №171 від 11.02.2014 на суму 5564,86грн., а №19 від 13.02.2014 на суму 232,20грн. З боку відповідача вказані накладні відображені в податковій декларації за лютий 2014 року, а саме в розділі «податковий кредит» з податковим номером 330188405618 на суму 4637,38грн. без ПДВ та ПДВ у розмірі 927,48грн., яка відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 19.03.2014.

Поставка продукції відповідно до видаткових накладних №71, №72 на загальну суму 800435,94грн. відображена з боку позивача в податковій декларації за квітень 2014 року та додатку №5 (реєстр наданих та отриманих накладних), вказана декларація відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 19.05.2014. З реєстру вбачається, що видаткові накладні датуються №71 від 15.04.2014 на суму 332499,00грн., а №72 від 15.04.2014 на суму 133405,99грн. З боку відповідача вказані накладні відображені в податковій декларації за квітень 2014 року, а саме в розділі «податковий кредит» з податковим номером 330188405618 на суму 667029,95грн. без ПДВ та ПДВ у розмірі 133405,99грн., яка відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 19.05.2014.

Поставка продукції відповідно до видаткових накладних №116, №92, №93, №95, 396, №98, №90, №109, №110, №111 на загальну суму 2541578,34грн. відображена з боку позивача в податковій декларації за травень 2014 року та додатку №5 (реєстр наданих та отриманих накладних), вказана декларація відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 19.06.2014. З реєстру вбачається, що видаткові накладні датуються №116 від 12.05.2014 на суму 45236,48грн., №92 від 14.05.2014 на суму 303615,76грн., №93 від 08.05.2014 на суму 250142,82грн., №95 від 14.05.2014 на суму 566889,56грн., №96 від 15.05.2014 на суму 362948,64грн., №98 від 15.05.2014 на суму 16912,50грон., №90 від 21.05.2014 на суму 83519,66грн. Видаткові накладні №109 на суму 780844,58грн., №110 на суму 48282,42грн., №111 на суму 83185,92грн. від 29.05.2014 в реєстрі податкових накладних не зазначені, з тих підстав, що вони враховані зробленою попередньою оплатою відповідача 21.05.2014 на суму 1000000,00грн., що відображено в реєстрі (правило «першої події»). З боку відповідача вказані накладні відображені в податковій декларації за травень 2014 року, а саме в розділі «податковий кредит» з податковим номером 330188405618 на суму 2191054,52грн. без ПДВ та ПДВ у розмірі 438210,90грн., яка відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 16.06.2014.

Поставка продукції відповідно до видаткових накладних №133, №134, №135, №136, №148, №150, №151 на загальну суму 321214,51грн. відображена з боку позивача в податковій декларації за червень 2014 року та додатку №5 (реєстр наданих та отриманих накладних), вказана декларація відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 19.07.2014, реєстр відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 19.07.2014. З реєстру вбачається, що видаткові накладні датуються №133 від 23.06.2014 на суму 171669,05грн., №134 від 30.06.2014 на суму 52395,55грн., №135 від 30.06.2014 на суму 52926,12грн., №136 від 18.06.2014 на суму 6265,08грн., №148 від 04.06.2014 на суму 29066,83грн., №150 від 27.06.2014 на суму 6098,28грн., №151 від 27.06.2014 на суму 2793,60грн. Дана сума враховує зроблену в даному місяці попередню оплату на 100000,00грн., тобто сума попередньої оплати врахована за правилом «першої події». З боку відповідача вказані накладні відображені в податковій декларації за червень 2014 року, а саме в розділі «податковий кредит» з податковим номером 330188405618 на суму 351012,09грн. без ПДВ та ПДВ у розмірі 70202,42грн., яка відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 16.07.2014.

Поставка продукції відповідно до видаткових накладних №174, №178, №179 на загальну суму 212359,19грн. відображена з боку позивача в податковій декларації за липень 2014 року та додатку №5 (реєстр наданих та отриманих накладних), вказана декларація відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 11.08.2014. З реєстру вбачається, що видаткові накладні датуються №174 від 21.07.2014 на суму 98673,19грн. (сума у розмірі 100000,00грн. врахована у звітність в попередньому місяці (в червні) - за правилом «першої події». Тому податкова накладна виписана тільки на різницю), №178 від 30.07.2014 на суму 2518,80грн., №179 від 30.07.2014 на суму 11167,20грн. З боку відповідача вказані накладні відображені в податковій декларації за липень 2014 року, а саме в розділі «податковий кредит» з податковим номером 330188405618 на суму 93632,66грн. без ПДВ та ПДВ у розмірі 18726,53грн., яка відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 18.08.2014.

Поставка продукції відповідно до видаткових накладних №192, №204 на загальну суму 40099,67грн. відображена з боку позивача в податковій декларації за серпень 2014 року та додатку №5 (реєстр наданих та отриманих накладних), вказана декларація відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 22.09.2014. З реєстру вбачається, що видаткові накладні датуються №192 від 29.08.2014 на суму 7323,84грн., №204 від 29.08.2014 на суму 32775,83грн. З боку відповідача вказані накладні відображені в податковій декларації за серпень 2014 року, а саме в розділі «податковий кредит» з податковим номером 330188405618 на суму 33416,39грн. без ПДВ та ПДВ у розмірі 6683,28грн., яка відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 16.09.2014.

Поставка продукції відповідно до видаткової накладної №206 на суму 123637,58грн. відображена з боку позивача в податковій декларації за вересень 2014 року та додатку №5 (реєстр наданих та отриманих накладних), вказана декларація відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 20.10.2014. З реєстру вбачається, що видаткова накладна №206 датується 05.09.2014 на суму 123637,58грн. З боку відповідача вказана накладна відображена в податковій декларації за вересень 2014 року, а саме в розділі «податковий кредит» з податковим номером 330188405618 на суму 103031,32грн. без ПДВ та ПДВ у розмірі 20606,26грн., яка відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 17.10.2014.

Поставка продукції відповідно до видаткових накладних №264, №266 на загальну суму 11179,02грн. відображена з боку позивача в податковій декларації за жовтень 2014 року та додатку №5 (реєстр наданих та отриманих накладних), вказана декларація відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 20.11.2014. З реєстру вбачається, що видаткові накладні датуються №264 від 31.10.2014 на суму 9321,42грн., №266 від 08.10.2014 на суму 1857,60грн. З боку відповідача вказані накладні відображені в податковій декларації за жовтень 2014 року, а саме в розділі «податковий кредит» з податковим номером 330188405618 на суму 9315,85грн. без ПДВ та ПДВ у розмірі 1863,17грн., яка відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 19.11.2014.

Поставка продукції відповідно до видаткової накладної №278 на суму 28600,44грн. відображена з боку позивача в податковій декларації за листопад 2014 року та додатку №5 (реєстр наданих та отриманих накладних), вказана декларація відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 17.12.2014. З реєстру вбачається, що видаткова накладна №278 датується 06.11.2014 на суму 28600,44грн. З боку відповідача вказана накладна відображена в податковій декларації за листопад 2014 року, а саме в розділі «податковий кредит» з податковим номером 330188405618 на суму 23833,70грн. без ПДВ та ПДВ у розмірі 4766,74грн., яка відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 17.12.2014.

Поставка продукції відповідно до видаткових накладних №56, №54 на загальну суму 20277,60грн. відображена з боку позивача в податковій декларації за квітень 2014 року та додатку №5 (реєстр наданих та отриманих накладних), вказана декларація відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 19.05.2014. З реєстру вбачається, що видаткові накладні датуються №56 від 16.04.2015 на суму 430.56грн., №54 від 10.04.2015 на суму 19847,04грн. З боку відповідача вказані накладні відображені в податковій декларації за квітень 2015 року, а саме в розділі «податковий кредит» з податковим номером 330188405618 на суму 16898,00грн. без ПДВ та ПДВ у розмірі 3379,60грн., яка відповідно до квитанції №2 доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 19.05.2014.

Суд звертає увагу, що вищенаведені податкові накладні, відображені в реєстрі відданих податкових накладних, є підтвердженням здійснення позивачем господарської операції, а саме поставки товару за договором №02/13 від 03.01.2013, формування податкового кредиту та податкових зобов»язань в залежності від того, яка подія настала раніше, відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Також, позивачем на підтвердження поставки товару по договору 302/13 до матеріалів справи надані деякі видаткові накладні, а саме №156 від 09.09.2013 на суму 36782,93грн. (з відповідною податковою накладною №153 від 09.09.2013), №161 від 25.09.2013 на суму 343,44грн. (з відповідною податковою накладною №165 від 25.09.2013), №189 від 29.10.2013 (з відповідною податковою накладною №185 від 29.10.2013), №109 від 29.05.2014 на суму 780844,58грн., №111 від 29.05.2014 на суму 83185,92грн., №110 від 29.05.2014 на суму 48282,42грн. (з відповідною податковою накладною №119 від 21.05.2014), №133 від 18.06.2014 на суму 171669,06грн. (з відповідною податковою накладною №140 від 18.06.2014), №134 від 18.06.2014 на суму 52395,55грн. (з відповідною податковою накладною №142 від 18.06.2014), №135 від 18.06.2014 на суму 52926,12грн. (з відповідною податковою накладною №134 від 18.06.2014), №136 від 18.06.2014 на суму 6265,08грн. (з відповідною податковою накладною №139 від 18.06.2013), №148 від 18.06.2014 на суму 29066,83грн. (з відповідною податковою накладною №131 від 04.06.2014), №150 від 27.06.2014 (з відповідною податковою накладною №157 від 27.06.2014), №151 від 27.06.2014 на суму 2793,60грн. (з відповідною податковою накладною №158 від 27.06.2014), №174 від 21.07.2014 на суму 198673,19грн., №178 від 30.07.2014 на суму 2518,80грн. (з відповідною податковою накладною №181 від 30.07.2014), №192 від 29.08.2014 на суму 7323,84грн. (з відповідною податковою накладною №202 від 29.08.2014), №204 від 29.08.2014 на суму 32775,83грн. (з відповідною податковою накладною №201 від 29.08.2014), №206 від 05.09.2014 на суму 123637,58грн. (з відповідною податковою накладною №208 від 05.09.2014), №264 від 31.10.2014 на суму 9321,42грн. (з відповідною податковою накладною №270 від 31.10.2014), №278 від 20.11.2014 на суму 28600,44грн. На вказаних накладних міститься підпис повноважного представника відповідача, що свідчить про отримання останнім товару.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування вищевказаних обставин. На вимогу суду відповідачем до матеріалів справи також надані декларації з податку на додану вартість разом з реєстрами виданих та отриманих податкових накладних та доказами, на підтвердження подання звітності до податкових органів, за спірний період. Дослідивши надані відповідачем документи податкової звітності судом встановлено, що останні відображають у такому ж порядку та обсязі господарські операції по виконанню договору №02/13 як і документи подані позивачем. Відповідачем не надано заперечень по суті декларування позивачем сум з податкового кредиту та податкової звітності на виконання договору №02/13.

Отже, відповідно до наданих позивачем та відповідачем видаткових накладних, податкових накладних, податкових декларацій та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних позивач здійснив поставку, а відповідач отримав товар по договору №02/13 на загальну суму 4743598,94грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме відповідно до платіжних доручень №421 від 19.03.2014 на суму 21,1844,16грн., №571 від 15.04.2014 на суму 800435,94грн., №721 від 08.05.2014 на суму 250142,82грн., и№728 від 12.05.2014 на суму 13570,95грн., 3738 від 14.05.2014 на суму 866889,56грн., №771 від 21.05.2014 на суму 22429,05грн., №777 від 21.05.2014 на суму 1000000,00грн., №848 від 04.06.2014 на суму 29066,83грн., №850 від 04.06.2014 на суму 250000,00грн., №891 від 18.06.2014 на суму 52395,55грн., №987 від 27.06.2014 на суму 100000,00грн., №984 від 27.06.2014 на суму 276650,07грн., №1090 від 21.07.2014 на суму 74738,66грн., №1391 від 30.09.2014 на суму 70000,00грн., №1432 від 08.10.2014 на суму 1857,60грн., №1607 від 06.11.2014 на суму 28600,44грн., №389 від 10.04.2015 на суму 19847,04грн., №421 від 17.04.2015 на суму 430,56грн., №17713,67грн. на суму 29.10.2015 на суму 17713,67грн. Окрім того, між сторонами проведено зарахування зустрічних позовних вимог 30.05.2014 на суму 12741,25грн. та 30.04.2015 на суму 14151,36грн. Отже, загальна сума оплат, здійснених відповідачем складає, про яку зазначає позивач, складає 4171880,71грн.

За таких обставин, позивач заявляє до стягнення з відповідача основний борг у розмірі 571718,23грн., який виник за період з 15.06.2014 по 01.12.2014. Також на підтвердження наявності вказаної заборгованості матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 по 04.04.2016 з кінцевим сальдо у розмірі 571718,23грн., який підписаний сторонами та скріплений печатками їх підприємств.

Відповідач в своїх письмових поясненнях зазначає про невірність врахування часткових оплат здійснених відповідачем, на думку останнього, він сплатив 4738770,21грн.

Судом не приймаються заперечення відповідача в цій частині з огляду на наступне.

Матеріали справи містять платіжні доручення з призначенням платежу «по договору №02/13 від 03.01.2013» на загальну суму 4086612,90грн., платіжне доручення №1506 від 20.10.2014 на суму 50000,00грн., на яке посилається відповідач, не є належним доказом оплати товару саме по договору №02/13 від 03.01.2013, оскільки останнє має призначення платежу «по договору №15/16 від 15.06.2011». Окрім того, позивачем наданий акт звірки взаєморозрахунків за період за січень 2011 року - грудень 2015 року за договором №15/06 від 15.06.2011, в якому чітко відображено, що оплата товару відповідачем по договору №15/06 від 15.06.2011 відбулася саме платіжним дорученням №1506 від 20.10.2014 на суму 50000,00грн. Посилання відповідача на те, що позивачем оплата платіжним дорученням №738 від 14.05.2014 невірно зарахована в погашення заборгованості за поставку від 29.01.2013, від 07.02.2013, від 20.02.2013, від 30.04.2013, від 24.07.2013 та від 25.07.2013 судом не приймається, оскільки п.4.3. Договору встановлено, що при надходженні грошових коштів на поточний рахунок постачальника від покупця, сторони узгоджують, що у будь-якому випадку вони надходять в рахунок оплати продукції, що поставляється. Вказаною умовою Договору чітко не встановлено, що зарахування коштів має відбуватися відповідно по актам, рахункам, окрім того відповідачем до матеріалів справи останніх не надано, тому суд погоджується з висновками позивача, що вказаний платіж враховано як оплати за поставку товару, яка відбулася 14.05.2014 на суму 566889,56грн., а остання сума у розмірі 300000,00грн. врахована за поставку товару раніше. З тих же підстав і зараховано платежі на суми 22429,05грн., 250000,00грн. та 74738,66грн., як погашення відповідачем попередньо виниклої заборгованості по договору №02/13 від 03.01.2013.

Отже, матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем оплати вартості поставленого позивачем товару по договору №02/13 на суму 4171880,71грн.

З вищенаведеного суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем по Договору складає 571718,23грн. та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу.

У зв'язку з тим, що відповідач за поставлений товар розраховувався несвоєчасно та не у повному обсягу позивач нараховує останньому пеню тільки на заборгованість, що виникла по видатковій накладній №96 від 15.05.2014 на суму 20854,74грн. (неоплачена сума) за період з 29.10.2015 по 28.04.2016 у розмірі 2288,31грн.

Відповідно до п.5.6. Договору у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець виплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості неоплаченої продукції.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд дослідивши матеріали справи встановив, що поставка товару за видатковою накладною №96 відбулася 15.05.2014, строк оплати по вказаній накладній, з врахуванням п.4.2. Договору, настав 16.06.2014 (оскільки 14.06.2014 та 15.06.2014 не банківські дні), отже за приписами ст.232 Господарського кодексу України пеня має нараховуватися з 17.06.2014 (початок прострочення зобов'язання) по 17.12.2014 (протягом 6 місяців). Проте позивач нараховує пеню за період з 29.10.2015 по 28.04.2016, тобто за межами встановленого нормами чинного законодавства періоду.

За таких обставин суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, які нараховує по видатковій накладній №96 від 15.05.2014 на суму 20854,74грн. за період з 29.10.2015 по 07.11.2016 у розмірі 656,50грн., по видатковій накладній №98 від 15.05.2014 на суму 16912,50грн. за період з 15.06.2014 по 07.11.2016 у розмірі 1219,09грн., по видатковій накладній №90 від 21.05.2014 на суму 83519,66грн. за період з 21.06.2014 по 07.11.2016 у розмірі 5979,09грн., по видатковій накладній №133 від 18.06.2014 на суму 171669,05грн. за період з 19.07.2014 по 07.11.2016 у розмірі 11894,55грн., по видатковій накладній №135 від 18.06.2014 на суму 52926,12грн. за період з 19.07.2014 по 07.11.2016 у розмірі 3667,13грн., по видатковій накладній №136 від 18.06.2014 на суму 6265,08грн. за період з 19.07.2014 по 07.11.2016 у розмірі 434,09грн., по видатковій накладній №150 від 27.06.2014 на суму 6098,28грн. за період з 28.07.2014 по 07.11.2016 у розмірі 418,02грн., по видатковій накладній №151 від 27.06.2014 на суму 2793,60грн. за період з 28.07.2014 по 07.11.2016 у розмірі 191,50грн., по видатковій накладній №174 від 27.06.2014 на суму 23934,53грн. за період з 21.08.2014 по 07.11.2016 у розмірі 1593,45грн., по видатковій накладній №178 від 30.07.2014 на суму 2518,80грн. за період з 30.08.2014 по 07.11.2016 у розмірі 165,83грн., по видатковій накладній №179 від 30.07.2014 на суму 11167,20грн. за період з 30.08.2014 по 07.11.2016 у розмірі 735,20грн., по видатковій накладній №192 від 29.08.2014 на суму 7323,84грн. за період з 29.09.2014 по 07.11.2016 у розмірі 464,11грн., по видатковій накладній №204 від 29.08.2014 на суму 32775,83грн. за період з 29.09.2014 по 07.11.2016 у розмірі 2077,00грн., по видатковій накладній №206 від 05.09.2014 на суму 123637,58грн. за період з 06.10.2014 по 07.11.2016 у розмірі 7763,76грн., по видатковій накладній №264 від 31.10.2014 на суму 9321,42грн. за період з 01.12.2014 по 07.11.2016 у розмірі 542,43грн., у загальному розмірі 37801,75грн. Також, позивач нараховує відповідачу інфляційні втрати по видатковій накладній №96 від 15.05.2014 на суму 20854.74грн. за період з 29.10.2015 по 07.11.2016 у розмірі 1939,49грн., по видатковій накладній №98 від 15.05.2014 на суму 16912,50грн. за період з 15.06.2014 по 07.11.2016 у розмірі 12244,65грн., по видатковій накладній №90 від 21.05.2014 на суму 83519,66грн. за період з 21.06.2014 по 07.11.2016 у розмірі 59048,40грн., по видатковій накладній №133 від 18.06.2014 на суму 171669,05грн. за період з 19.07.2014 по 07.11.2016 у розмірі 120168,34грн., по видатковій накладній №135 від 18.06.2014 на суму 52926,12грн. за період з 19.07.2014 по 07.11.2016 у розмірі 37048,28грн., по видатковій накладній №136 від 18.06.2014 на суму 6265,08грн. за період з 19.07.2014 по 07.11.2016 у розмірі 4385,56грн., по видатковій накладній №150 від 27.06.2014 на суму 6098,28грн. за період з 28.07.2014 по 07.11.2016 у розмірі 4268,8грн., по видатковій накладній №151 від 27.06.2014 на суму 2793,60грн. за період з 28.07.2014 по 07.11.2016 у розмірі 1955,52грн., по видатковій накладній №174 від 27.06.2014 на суму 23934,53грн. за період з 21.08.2014 по 07.11.2016 у розмірі 16419,09грн., по видатковій накладній №178 від 30.07.2014 на суму 2518,80грн. за період з 30.08.2014 по 07.11.2016 у розмірі 1727,90грн., по видатковій накладній №179 від 30.07.2014 на суму 11167,20грн. за період з 30.08.2014 по 07.11.2016 у розмірі 7660,70грн., по видатковій накладній №192 від 29.08.2014 на суму 7323,84грн. за період з 29.09.2014 по 07.11.2016 у розмірі 4679,93грн., по видатковій накладній №204 від 29.08.2014 на суму 32775,83грн. за період з 29.09.2014 по 07.11.2016 у розмірі 20943,76грн., по видатковій накладній №206 від 05.09.2014 на суму 123637,58грн. за період з 06.10.2014 по 07.11.2016 у розмірі 79004,41грн., по видатковій накладній №264 від 31.10.2014 на суму 9321,42грн. за період з 01.12.2014 по 07.11.2016 у розмірі 542,43грн., у загальному розмірі 5322,53грн., у загальному розмірі 376817,35грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом перевірена вірність зробленого позивачем розрахунку 3% та встановлено, що він є арифметично невірним, у зв'язку з тим, що позивачем не враховано, що 2016 рік містить 366 днів та відповідно деяких видаткових накладних встановлено не вірно строк оплати, а саме не враховано настання строку оплату в не банківський день, отже, як наслідок, невірно визначено період прострочення зобов'язання. Судом зроблений власний розрахунок 3% річних, а саме по видатковій накладній №96 від 15.05.2014 на суму 20854,74грн. (хоча позивачем і зазначено чітко вказано кількість днів нарахування- 383 дня, проте період нарахування вказаний безпосередньо позивачем становить 376 днів) за період з 29.10.2015 по 31.12.2015 (64 день) у розмірі 109,70грн., з 01.01.2016 по 07.11.2016 (312 днів) у розмірі 533,33грн., по видатковій накладній №98 від 15.05.2014 на суму 16912,50грн. за період з 15.06.2014 по 31.12.2015 у розмірі 782,61грн., з 01.01.2016 по 07.11.2016 у розмірі 432,52грн., по видатковій накладній №90 від 21.05.2014 на суму 83519,66грн. за період з 21.06.2014 по 31.12.2015 у розмірі 3837,33грн., з 01.01.2016 по 07.11.2016 у розмірі 2135,91грн. по 07.11.2016 у розмірі 5979,09грн., по видатковій накладній №133 від 18.06.2014 на суму 171669,05грн. за період з 19.07.2014 по 31.12.2015 у розмірі 7492,30грн., з 01.01.2016 по 07.11.2016 у розмірі 4390,22грн., по видатковій накладній №135 від 18.06.2014 на суму 52926,12грн. за період з 19.07.2014 по 31.12.2015 у розмірі 2309,90грн., з 01.01.2016 по 07.11.2016 у розмірі 1353,52грн., по видатковій накладній №136 від 18.06.2014 на суму 6265,08грн. за період з 19.07.2014 по 31.12.2015 у розмірі 273,43грн., з 01.01.2016 по 07.11.2016 у розмірі 160,22грн., по видатковій накладній №150 від 27.06.2014 на суму 6098,28грн. за період з 28.07.2014 по 31.12.2015 у розмірі 261,14грн., з 01.01.2016 по 07.11.2016 у розмірі 155,96грн., по видатковій накладній №151 від 27.06.2014 на суму 2793,60грн. за період з 28.07.2014 по 31.12.2015 у розмірі 119,63грн., з 01.01.2016 по 07.11.2016 у розмірі 71,44грн., по видатковій накладній №174 від 27.06.2014 на суму 23934,53грн. за період з 21.08.2014 по 31.12.2015 у розмірі 979,68грн., з 01.01.2016 по 07.11.2016 у розмірі 612,10грн., по видатковій накладній №178 від 30.07.2014 на суму 2518,80грн. за період з 30.08.2014 по 31.12.2015 у розмірі 101,24грн., з 01.01.2016 по 07.11.2016 у розмірі 64,42грн., по видатковій накладній №179 від 30.07.2014 на суму 11167,20грн. за період з 30.08.2014 по 31.12.2015 у розмірі 448,83грн., з 01.01.2016 по 07.11.2016 у розмірі 285,59грн., по видатковій накладній №192 від 29.08.2014 на суму 7323,84грн. за період з 30.09.2014 по 31.12.2015 у розмірі 275,70грн., з 01.01.2016 по 07.11.2016 у розмірі 187,30грн., по видатковій накладній №204 від 29.08.2014 на суму 32775,83грн. за період з 30.09.2014 по 31.12.2015 у розмірі 1233,81грн., з 01.01.2016 по 07.11.2016 у розмірі 838,20грн., по видатковій накладній №206 від 05.09.2014 на суму 123637,58грн. за період з 06.10.2014 по 31.12.2015 у розмірі 4593,22грн., з 01.01.2016 по 07.11.2016 у розмірі 3161,88грн., по видатковій накладній №264 від 31.10.2014 на суму 9321,42грн. за період з 01.12.2014 по 31.12.2015 у розмірі 302,63грн., з 01.01.2016 по 07.11.2016 у розмірі 238,38грн., у загальному розмірі 37801,75грн., у загальному розмірі 37742,14грн.

Судом перевірений розрахунок інфляційних втрат позивача та визначено його арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У зв'язку із задоволенням позову частково, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючисьст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарськогопроцесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціально - промислове будівництво «Укрелектромережбуд» (84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Широка, буд.6, код ЄДРПОУ 31534814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго - Дон» (36014, м.Полтава, вул.Жовтнева, буд.54, кімната 514 код ЄДРПОУ 33018842) основний борг у розмірі 571718(п'ятсот сімдесят одна тисяча сімсот вісімнадцять)грн. 23коп., 3% річних у розмірі 37742(тридцять сім тисяч сімсот сорок п'ять)грн. 14коп., інфляційні втрати у розмірі 376817(триста сімдесят шість тисяч вісімсот сімнадцять)грн. 35коп. та судовий збір у розмірі 14794(чотирнадцять тисяч сімсот дев'яносто чотири)грн. 16коп.

3.Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго - Дон» (36014, м.Полтава, вул.Жовтнева, буд.54, кімната 514 код ЄДРПОУ 33018842) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 8642(вісім тисяч шістсот сорок дві)грн. 87коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України

Дата складення повного рішення: 05.12.2016.

Суддя Д.М. Огороднік