Рішення

від 13.12.2016 по справі 308/14663/14-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/14663/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання - Гайданці Г.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фортіс-Транс Спед» про стягнення заборгованості за договором найму,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором найму транспортного засобу, в тому числі інфляційні нарахування та три проценти річних.

В обґрунтування позову посилається на те, що згідно з нотаріально посвідченим договором найму (оренди) від 09.08.2012 року ОСОБА_3 передала у тимчасове платне користування ТОВ «Фортіс-Транс Спед» транспортний засіб (сідловий тягач) «SKANIA R 1641», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, строком на п'ять років.

В порушення умов п. 6 договору з урахуванням внесених до нього змін відповідач орендну плату за користування автомобілем не сплачує, у зв'язку з чим позивачем направлено відповідачу письмову вимогу про проведення розрахунку по оплаті платежів за користування автомобілем, яку залишено без задоволення.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по орендній платі у сумі 22500,00 грн., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 636,31 грн. та 3448,00 грн. інфляційних нарахувань. Крім того, позивач просить присудити на його користь понесені та документально підтверджені судові витрати, з який 265,84 грн. судового збору та 3000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги адвоката.

Відповідач заперечив з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у поданих суду письмових поясненнях та в обґрунтування своєї позиції вказує на те, що всупереч умовам договору відповідний транспортний засіб не було передано орендарем орендодавцю, про що свідчить відсутність акту приймання-передачі автомобіля. Стверджує про невикористання відповідного транспортного засобу відповідачем у своїй господарській діяльності, а відтак, відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір за приписами ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У судовому засіданні встановлено, що 09.08.2012 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фортіс-Транс Спед» (орендар) укладено договір найму (оренди) транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 09 серпня 2012р. та зареєстрований в реєстрі за №968.

Відповідно до умов пункту 1 даного договору позивачем було надано відповідачу в оренду автомобіль марки «SKANIA», модель R164LAX2NB480, (предмет договору) 2001 року випуску, номер шасі (кузова, рами) XLER4X20004450294, реєстраційний номер НОМЕР_1, за який орендар зобов'язувався сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Судом встановлено, що згідно з умовами пункту 5 та 8 даного договору сторони на момент його підписання засвідчили, що предмет договору (ТЗ) оглянутий орендарем у присутності орендодавця. Недоліків, дефектів, які перешкоджають його нормальному використанню та експлуатації або можуть призвести до пошкодження самого орендованого об'єкта, на момент огляду на виявлено. Автомобіль, що орендується, передається орендареві в оренду з моменту підписання даного договору, Орендодавець при підписанні договору передає орендарю свідоцтво про реєстрацію ТЗ і всі комплекти ключів.

Пунктом 10 договору також встановлено обов'язок орендодавця передати орендареві предмет договору в стані, який відповідає вимогам договору та його цільовому призначенню, в день підписання цього договору.

Сторони даного договору також узгодили у п. 6 розмір орендної плати у сумі 100,00 грн. щомісяця та порядок її сплати, а саме, орендна плата сплачується орендарем на рахунок орендодавця не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

В подальшому, 24.12.2012 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ «Фортіс-Транс Спед» було укладено договір про внесення змін до пункту 6 договору найму (щодо збільшення розміру плати за користування автомобілем, яку сторонами погоджено в розмірі 1000,00 грн.), посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 09 серпня 2012р. та зареєстрованого в реєстрі за №968. Даний договір про внесення змін також нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 24 грудня 2012р. та зареєстровано в реєстрі за №1436.

За п.2 договору від 24.12.2012 року всі інші умови договору найму, посвідченого 09 серпня 2012 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 968, залишаються незмінними.

Крім того, у відповідності до п. 3 договору від 24.12.2012 року, даний договір являється невід'ємною частиною договору найму від 09.08.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору найму транспортного засобу, суд констатує, що такий спрямований на набуття цивільних прав та обов'язків, тобто, передачі транспортного засобу у тимчасове оплатне користування. Окрім того, сторонами при його укладенні дотримано вимог закону щодо його нотаріального посвідчення і в подальшому відповідні пропозиції стосовно його нікчемності або недійсності сторонами не було висунуто.

Як вбачається з умов договору від 09.08.2012 року, сторонами на момент його підписання було засвідчено придатність об'єкту оренди до використання, відсутність недоліків, проведення його огляду орендарем (п.5), а також зазначено обов'язок орендодавця передати орендарю автомобіль у день підписання договору (п.10). Водночас, умови договору не місять в собі обов'язку передати автомобіль у користування орендарю за актом приймання-передачі, як окремим документом, що посвідчує факт огляду орендарем об'єкту оренди, його функціональність та придатність до використання, оскільки умовами договору факт здійснення таких дій вже засвідчено сторонами.

Окрім того, в подальшому сторонами було внесено зміни до договору найму від 09.08.2012 року та збільшено розмір орендної плати, тобто, підтверджено факт отримання у користування відповідного автомобіля, і таких обставин відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано. Посилання відповідача на відсутність акту приймання-передачі автомобіля, як окремого документу, не спростовує вищенаведених обставин та фактичного його використання у своїй господарській діяльності, що підтверджується відомостями здійснення страхування транспортного засобу, тощо.

Статтею 762 Цивільного кодексу України на орендаря покладено обов'язок щомісячно сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець (орендодавець) має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі припинення договору найму згідно зі ст. 785 ЦК України наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 07.11.2014 року було направлено на адресу відповідача письмову вимогу про відмову від договору оренди та сплату заборгованості по орендній платі, яка отримана відповідачем 08.11.2014р. і залишена без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено в судовому засіданні відповідач не сплачує орендну плату з 09 серпня 2012 року по 08 листопада 2014 року.

Пунктом 6 договору найму з врахуванням внесених до нього змін за договором від 24.12.2012р розмір плати за користування транспортним засобом складає за період з 09.08.2012р. по 24.12.2012р. суму 500грн., а за період з 24.12.2012р. по 08.11.2014 року суму 22000грн., а всього 22500грн.

Згідно із частиною другою ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення на її користь з ТОВ «Фортіс-Транс Спед» інфляційних втрат у сумі 3448,00грн. на підставі ст. 625 ЦК України є обґрунтованими. Водночас, з урахуванням погодженої сторонами договору дати виконання щомісячного грошового зобов'язання у виді орендної плати з вказівкою на п'яте число місяця, наступного за розрахунковим, порушення відповідачем права на одержання орендної плати відбулося 06 вересня 2012 року, відтак, безпідставним є нарахування суми трьох процентів річних за 05 вересня 2012 року,оскільки періоди нарахування трьох відсотків річних розпочалися з 06.09.2012 року. У зв'язку з скорегованим судом розрахунком в межах позовних вимог щодо стягнення трьох процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України до задоволення підлягає сума 634,47 грн., а в решті позовних вимог належить відмовити.

Згідно із ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. На день розгляду справи з боку відповідача відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не надано доказів на підтвердження відсутності заборгованості по орендній платі.

Враховуючи зазначене та принцип диспозитивності цивільного судочинства, закріплений ст. 11 ЦК України, приймаючи до уваги те, що на день розгляду справи з боку відповідача відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не надано доказів виконання ним своїх зобов'язань по договору оренди, суд приходить до висновку про те, що позов щодо стягнення заборгованості по орендній платі є обґрунтованим, обставини, викладені в ньому, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому він підлягає до задоволення частково в сумі 22500,00 грн. заборгованості з несплату передбачених договором найму платежів, 634,47 грн. три проценти річних від простроченої суми та 3448,00 грн. інфляційних нарахувань . А у задоволенні вимоги про стягнення трьох процентів річних, нарахованих за 05 вересня 2012 року, належить відмовити у зв'язку з безпідставністю такого нарахування.

Щодо заперечень відповідача, останнім не доведено наявність обставин, які унеможливлювали використання об'єкта оренди та є підставою для звільнення від сплати орендної плати у розумінні ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, а, натомість, як вбачається з листа ТОВ «Фортіс-Транс Спед» від 10 листопада 2014 року №10/11-2, адресованого ФОП ОСОБА_3 у відповідь на лист «Про відмову від договору найму (оренди) транспортних засобів та сплату заборгованості за договорами», орендар прийняв пропозицію щодо розірвання договорів, в тому числі й оренди спірного предмета договору, при цьому відмовився проводити розрахунки за оренду транспортних засобів до повного погашення заборгованості за надані транспортні послуги у сумі 39000,00 грн. згідно з актами виконаних робіт, тобто виконання грошового зобов'язання відповідачем покладено в залежність від настання визначеної події - сплати заборгованості, що виникла з інших правовідносин.

Стосовно стягнення судових витрат по справі суд виходить із наступного.

Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 12 ЦПК України. За приписами ст. 79, 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Крім того, ч. 2. ст. 84 ЦПК України визначає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Визначення окремим процесуальним діям наведеним у вищевказаному Законі, за які відшкодовуються витрати на правову допомогу у цивільному процесі, дав Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові від 17.10.2014 року №10.

Відповідно до п.48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року№10, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Крім того, за ст. 56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Представником позивача надано як договір №37/с від 18.11.2014 року про надання правової допомоги, укладеного з позивачем ОСОБА_3, так і розрахунок вартості правової допомоги, квитанцію «22 від 18 листопада 2014 року, представником проведені процесуальні дії, що дає підстави суду для задоволення позовних вимог в частині стягнення судових витрат судового збору в розмірі 265,84грн., та за надання правової допомоги в розмірі 3000грн., а всього 3265,84грн.

На підставі ч. 3 ст. 209 та ч. 1 ст. 218 ЦПК України 13 грудня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 16 грудня 2016 року.

Керуючись ст. ст. 60, 79, 84, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фортіс-Транс Спед» (вул. Борканюка, 20, с. Руські Геївці, Ужгородський район, Закарпатська області, код ЄДРПОУ 37407352) на користь ОСОБА_3 (вул. Володимирська, 78/3, м. Ужгород, Закарпатська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 22500,00 (двадцять дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок заборгованості з несплату передбачених договором найму платежів, 634,47 (шістсот тридцять чотири) гривні 47 копійок три проценти річних від простроченої суми та 3448,00 (три тисячі чотириста сорок вісім гривень 00 копійок інфляційних нарахувань.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фортіс-Транс Спед» (вул. Борканюка, 20, с. Руські Геївці, Ужгородський район, Закарпатська області, код ЄДРПОУ 37407352) на користь ОСОБА_3 (вул. Володимирська, 78/3, м. Ужгород, Закарпатська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 265 (двісті шістдесят п'ять) гривень 84 копійки судового збору та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на оплату правової допомоги адвоката.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча О.М. Світлик