Постанова

від 14.12.2016 по справі 913/872/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.12.2016 справа №913/872/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 - за довіреністю від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуКомунального підприємства «Житлосервіс «Промінь» м.Сєвєродонецьк на рішення господарського суду Луганської області від 22.09.2016р. по справі№913/872/16 (суддя Якушенко Р.Є.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» м. Луганськ до відповідача: Комунального підприємства «Житлосервіс «Промінь» м.Сєвєродонецьк простягнення 31 977,96грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» м.Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства «Житлосервіс «Промінь» м.Сєвєродонецьк про стягнення 31 977,96грн., з яких: 00 грн. 36 коп. - заборгованість за спожиту активну електроенергію за період з жовтня 2015 року по червень 2016 року; 9 161 грн. 49 коп. - 3 % річних; 22 069 грн. 74 коп. - інфляційні нарахування; 746 грн. 37 коп. - заборгованість з плати за перевищення договірної величини споживання електроенергії за травень 2016 року (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.09.2016р. №7030/16).

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.09.2016р. у справі №913/872/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Житлосервіс «Промінь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» заборгованість за спожиту активну електроенергію за зобов'язаннями жовтень 2015 року - червень 2016 року (включно) в сумі 00 грн. 36 коп. та заборгованість по оплаті санкції за перевищення договірної величини споживання електроенергії за травень 2016 року в сумі 746 грн. 37 коп.; 3 % річних в сумі 8 101 грн. 78 коп. за період прострочення з 29.10.2015р. по 15.07.2016р. та інфляційні нарахування в сумі 19 401 грн. 31 коп. за період прострочення з листопада 2015 року по червень 2016 року за зобов'язаннями жовтень 2015 року - червень 2016 року окремо за кожним рахунком, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 217 грн. 35 коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 1 059 грн. 71 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 2 667 грн. 69 коп. відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку і просив рішення місцевого господарського суду змінити та відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 8 101,78грн. та інфляційних витрат в сумі 19 401,31грн.

Підставою для часткового скасування рішення місцевого господарського суду апелянт вважає порушення норм матеріального та процесуального права та посилається на те, що підписавши спільні протокольні рішення, позивач погодився на зміну порядку розрахунку за спожиту електричну енергію, а тому, розрахунки сум інфляційних витрат та 3% річних здійснені з порушенням умов договору про постачання електричної енергії №942 від 07.02.2014р., який 24.04.2015р. та 28.01.2016р. переукладено.

Крім того, скаржник посилається на Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 13.01.2015 № 85-VIII та зазначає, що потрібно відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних витрат з посиланням на форс-мажорні обставини, які спричинені проведенням антитерористичної операції.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», як постачальником електроенергії, та Комунальним підприємством «Житлосервіс «Промінь», як споживачем, були укладені договори № 942 від 07.02.2014, від 24.04.2015 та від 28.01.2016 про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти (далі - договір) з додатком «Порядок розрахунків».

Відповідно до розділу 1 цих договорів «Предмет договору» Постачальник, постачає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електричних установок Споживача з загальною дозволеною потужністю 1696,5 кВт (у кожному році), величини якої по кожному об'єкту зазначені у додатку до договору «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача», а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 3.1 договорів сторони визначили суму договору з урахуванням ПДВ на кожний рік.

Ціна цих договорів може бути зменшена за взаємною згодою Сторін. Фактична ціна цих договорів визначається з: вартості договірної величини споживання електричної енергії; вартості послуг з перетікання реактивної електричної енергії.

Вартість договірної величини споживання електричної енергії визначається згідно з Додатком В«Порядок розрахунківВ» . Вартість послуг з перетікання реактивної електричної енергії визначається згідно з Додатком В«Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергіїВ» (пункт 3.2 договорів).

Пунктом 5.2 договорів сторони встановили, що місце поставки електричної енергії визначено відповідно до додатку В«Перелік струмоприймачів СпоживачаВ» .

У розділі 6 договорів сторони встановили права та обов'язки сторін, згідно з пунктом 6.1 яких Споживач, зокрема, зобов'язався: оформлювати результати відповідно до Додатку В«Форма В«Акт про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергіїВ» , та направляти уповноваженого представника до Сєвєродонецького РЕМ за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, 24, для подання Акту про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії за розрахунковий період і отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію та інших платежів, передбачених Договором.

Одночасно з рахунками Постачальник надає Споживачу під розпис два екземпляри підписаного зі свого боку Акту про використану електричну енергію, який складається за формою, наведеною у додатку В«Форма В«Акт про використану електричну енергіюВ» . Споживач повертає один екземпляр підписаного зі свого боку Акту про використану електричну енергію разом з Актом про зняття показів розрахункових засобів обліку за наступний розрахунковий період.

Підпунктом 6.1.5 Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії за діючими роздрібними тарифами, встановленими відповідно до Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та здійснювати інші платежі згідно з умовами додатку В«Порядок розрахунківВ» .

Порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності передбачений розділом 9 договорів.

Строк дії договору визначений в пункті 13.1 у розділі 13 договорів.

У пункті 1 Додатку В«Порядок розрахунківВ» до договорів (а.с.15,22,29) визначено, що розрахунковим вважається період, який починається з 21 числа поточного місяця та триває до 20 числа (включно) наступного місяця.

Величина коштів, яку необхідно оплатити за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, визначається наступним чином: обсяг спожитої (переданої) електричної енергії між датами зняття показів розрахункових засобів обліку множиться на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду (пункт 3 Додатку до договорів В«Порядок розрахунківВ» ).

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії, а також несе відповідальність за порушення умов договору та правил користування електричною енергією.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договорів позивач поставив відповідачу у період з жовтня 2015 року по червень 2016 року (включно) активну електроенергію на загальну суму 874 264 грн. 86 коп.

Обсяги спожитої електроенергії за період з жовтня 2015 року по червень 2016 року (включно) позивач підтверджує відповідними звітами про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії відповідачем, актами приймання - передавання товарної продукції (активної електроенергії) та рахунками, які залучені до матеріалів справи та підписані обома сторонами без заперечень.

Сторони визначили порядок здійснення оплати та облік електричної енергії у розділі 4 договорів, згідно з пунктом 4.1 яких розрахунки проводяться шляхом оплати Споживачем за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію згідно з вимогами Додатку «Порядок розрахунків».

У відповідності з пунктом 8 до договорів від 07.02.2014 та від 24.04.2015 та з пунктом 9 Додатку до договору від 28.01.2016 В«Порядок розрахунківВ» передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за перетікання реактивної електричної енергії, оплату сум на відшкодування збитків, оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Розрахунок за не обліковану електроенергію споживач здійснює на підставі наданого постачальником рахунку протягом 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після його отримання.

Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточні рахунки постачальника.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заборгованість, яка виникла в період жовтень 2015 року - червень 2016 року, за спожиту активну електроенергію в сумі 874 264 грн. 86 коп., була частково сплачена відповідачем самостійно: 21.01.2016р. в розмірі 184,63грн.; 21.02.2016р. - 0,46грн.; 01.03.2016р. у розмірі - 77 551,05грн.; 02.03.2016р. - 60 000,00грн.; 21.08.2016р. у розмірі - 88 225,36грн., що підтверджується випискою по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання».

Крім того, судовою колегією встановлено, що у спірному періоді відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій», Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області (сторона № 1), Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації (сторона № 2), Фінансовим управлінням Сєвєродонецької міської ради (сторона № 3), Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (сторона 4), Комунальним підприємством «Житлосервіс «Промінь» (сторона №5), Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (сторонам №6) та ДП «Енергоринок» (сторона остання) було підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету з одночасним погашенням заборгованості за спожиту електроенергію перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання»:

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій» визначено, що розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Так, підписаними спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків було передбачено погашення заборгованості Комунального підприємства «Житлосервіс «Промінь» за спожиту електроенергію перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання»:

- за спільним протокольним рішенням від 15.03.2016р. сторона 5 перераховує стороні 6 кошти за спожиту в січні-лютому 2016р. електроенергію в сумі 330 533,00грн.;

- за спільним протокольним рішенням від 18.04.2016р. сторона 5 перераховує стороні 6 кошти за спожиту в 2016р. електроенергію в сумі 101 944,00грн.;

- за спільним протокольним рішенням від 18.05.2016р. сторона 5 перераховує стороні 6 кошти за спожиту в 2016р. електроенергію в сумі 113 053,00грн.;

- за спільним протокольним рішенням від 14.06.2016р. сторона 5 перераховує стороні 6 кошти за спожиту в 2016р. електроенергію в сумі 102 773,00грн.

Таким чином, фактична оплата Комунальним підприємством «Житлосервіс «Промінь» за спожиту активну електроенергію Постачальнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 р. № 20 згідно взаєморозрахунків була здійсненна 29.07.2016р. на суму 648 303,00грн., що підтверджується Випискою ГУДКУ у Луганській області від 04.08.2016р. по рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання».

Згідно пунктів 5 спільних протокольних рішень їх сторони погодили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування котів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

В матеріалах справи міститься Акт звірення взаємних розрахунків станом на 21.09.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» та Комунальним підприємством «Житлосервіс «Промінь», який підписано першими особами сторін, згідно якого залишок заборгованості за активну електроенергію склав 00,36 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено існування залишку заборгованості за активну електроенергію, спожитої протягом жовтня 2015 року - червня 2016 року, у розмірі 00 грн. 36 коп.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду відносно того, що вимоги в частині стягнення боргу за спожиту активну електроенергію за період жовтень 2015 року - червень 2016 року (включно) в розмірі 00 грн. 36 коп. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9 161,49грн. за період з 29.10.2015р. по 15.07.2016р., та інфляційних витрат у розмірі 22 069,74грн. за період з листопада 2015р. по червень 2016р., зазначені періоди таких нарахувань підтверджені представником позивача у судовому засіданні апеляційного суду та письмовими поясненнями з приводу позовних вимог від 14.12.2016р.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пунктах 4, 5 вказаних Спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків, зокрема визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вказані протокольні рішення про організацію взаємних розрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, що подані суду позивачем і містяться в матеріалах справи, передбачають перерахування з Державного бюджету України відповідачу заборгованості по компенсації коштів по пільгам та субсидіям за спірний період.

Отже, уклавши вищезазначені спільні протокольні рішення про організацію взаємних розрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, сторони дійшли згоди про зміну порядку і строків взаєморозрахунків за придбану електричну енергію частково, в сумі яка залишилась несплаченою відповідачем, за жовтень, листопад, грудень 2015р. та в повному обсязі за січень-травень 2016р., поставлену відповідно до договорів про постачання електричної енергії № 942 від 28.01.2016року, у якому виникли спірні правовідносини, а тому відсутні правові підстави стверджувати про порушення відповідачем строків оплати отриманої електричної енергії, що передбачені Договором, та притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення інфляційних втрат, процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за вказаним договором. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України по справі №924/1230/14 від 01.07.2015р. (3-322гс15).

У зв'язку з простроченнями перерахуваннями самим відповідачем поза межами спільних протокольних рішень, колегія суддів здійснивши повний розрахунок 3% річних вважає, що їх дійсний розмір складає 3 681,93грн. за загальний період з 29.10.2015р. по 15.07.2016р.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат колегія суддів зазначає наступне. Згідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищевикладене, здійснивши розрахунок інфляційних витрат, у зв'язку з простроченнями перерахуваннями самим відповідачем поза межами спільних протокольних рішень, колегія суддів вважає, що дійсний розмір інфляційних витрат складає 8 062,00грн. з листопада 2015р. по червень 2016р., враховуючи що такі нарахування здійснюються починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж та розмір боргу визначається виходячи з суми, що існувала на останній день місяця.

Зазначеним обставинам господарський суд оцінки не надав, що призвело до помилкового висновку щодо можливості нарахування 3% річних та інфляційних витрат на суми заборгованості, які визначені спільними протокольними рішеннями, а саме: чатково за період січень-лютий 2016р. та в повному обсязі за березень, квітень, травень 2016р.

Щодо посилання скаржника на Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 13.01.2015 № 85-VIII, на підставі якого потрібно відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних витрат з посиланням на форс-мажорні обставини, які спричинені проведенням антитерористичної операції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 2 зазначеного Закону України встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не нараховано відповідачу штраф або неустойка (пеня), звільнення від яких передбачає зазначений закон.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальністю боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, як визначено в Постанові Верховного Суду України від 01.10.2014р. №6-113цс14. А згідно з позиції Верховного суду України, висловленої в постановах від 08.11.2010р. №3-12гс10 та від 15.11.2010р. №3-11гс10 правові наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних від простроченої суми не є штрафними санкціями.

Таким чином, спірні відносини в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат, як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання не передбачені Законом України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 13.01.2015 № 85-VIII.

За таких обставин, відповідач не обґрунтував належними та допустимими доказами вимог щодо відмови у нарахуванні 3% річних та інфляційних витрат.

Крім того, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача плати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за травень 2016 року в сумі 746 грн. 37 коп.

Частиною 6 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину Споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до пункту 6.16 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ 31.07.96р. № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за №417/1442 (далі - ПКЕЕ) постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача підвищеної оплати за електричну енергію за обсяг перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період відповідно до актів законодавства та умов договору.

Пунктом 6.17 ПКЕЕ передбачено, що у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф, він за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії підвищену згідно з законом вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом.

Середньозважений тариф розраховується як частка від ділення всієї нарахованої за розрахунковий період суми оплати за електричну енергію на обсяг всієї електричної енергії, спожитої за цей період.

Згідно з пунктом 9.1 Договору договірні величини споживання електричної енергії визначаються у Додатку «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам» на підставі відомості Споживача на обсяг очікуваного споживання електричної енергії для кожної площадки вимірювання за місяцями року, яка надається Споживачем Постачальнику не пізніше ніж за 45 днів до початку року. У разі відхилення від обсягів фактичного споживання за минулий рік на 15 % обсягу очікуваного споживання електричної енергії обґрунтовуються Споживачем за даними запланованої до використання потужності та режиму роботи електроустановок відповідно до умов цього Договору.

Згідно з підпунктом 7.4.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 9 договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із Споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт*год. і більше.

Відповідно до додатку В«Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачамВ» до договору № 942 про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти від 28.01.2016 узгоджена сторонами за договором договірна величина у травні 2016 року становить 1550 кВт*год, згідно із заявкою відповідача від 04.11.2015р.

Зі звіту про використану електроенергію по КП В«Житлосервіс В«ПроміньВ» за травень 2016 року відповідач фактично спожив електричної енергії в обсязі 1993кВт*год. Отже, відповідач перевищив договірну величину споживання електроенергії у травні 2016 року на 443 кВт*год (1993 кВт*год - 1550 кВт*год).

На підставі підпункту 7.4.2 договору про постачання електричної енергії № 942 від 28.01.2016р. відповідачу була нарахована санкція за перевищення договірної величини споживання електроенергії у травні 2016 року у вигляді вартості різниці між фактично спожитою та договірною величиною на суму 746 грн. 37 коп.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що стягнення з відповідача 746 грн. 37 коп. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, тому зазначене рішення не впливає на розгляд клопотання про надання розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 22.09.2016р. по справі №913/872/16 підлягає зміні в частині стягнення 3% річних, інфляційних витрат та розподілу судових витрат, а апеляційна скарга Комунального підприємства «Житлосервіс «Промінь» м. Сєвєродонецьк - частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлосервіс «Промінь» м.Сєвєродонецьк на рішення господарського суду Луганської області від 22.09.2016р. по справі №913/872/16 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 22.09.2016р. по справі №913/872/16 змінити в частині стягнення 3% річних, інфляційних витрат та розподілу судових витрат та викласти абзац 3 п. 2 резолютивної частини рішення у наступній редакції:

«- на поточний рахунок № 26006304703374 в філії ЛОУ АТ В«ОщадбанкВ» у м. Сєвєродонецьку, МФО 304665, код 31443937 - 3 % річних в сумі 3 681 грн. 93 коп. за період прострочення з 29.10.2015 по 15.07.2016 та інфляційні нарахування в сумі 8 062грн. 00 коп. за період прострочення з листопада 2015 року по червень 2016 року, а також витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 538 грн. 25 коп.».

Пункт 3 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«У задоволенні інших позовних вимог в цій частині відмовити».

В іншій частині - рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Луганське енергетичне об'єднанняВ» , 91021, м. Луганськ, кв. Гайового, буд.35-А, ідентифікаційний код 31443937 на користь Комунального підприємства В«Житлосервіс В«ПроміньВ» , 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійського, буд.40В, ідентифікаційний код 33503238 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 923 грн. 73 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСЛО.