Ухвала від 13.12.2016 по справі 826/4334/16

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4334/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

13 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Кузьмишиної О.М.,

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

представника позивача: Андреєва О.В.,

представників відповідача: Кузнецової В.В., Карпика Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Ессет Менеджмент» про визнання протиправним та скасування розпорядження, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року, -

У с т а н о в и в :

ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» звернулося у суд з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження №433 від 25.02.2016 року.

Постановою Оружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ТОВ «Інтер Ессет Менеджмент», не є банком або іншою фінансовою установою, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, тобто не може бути фактором за Договором № 2, то позивач, відповідно до вимог глави 73 ЦК, не мав права відступати ТОВ «Інтер Ессет Менеджмент» своє право грошової вимоги до боржника набуте за Договором № 1.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

З матеріалів справи убачається, що розпорядженням № 433 від 25 лютого 2016 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, позивача зобов'язано вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення, а саме: при укладанні Договору № 20/07УКСБ про відступлення права вимоги по кредитному договору №11193612000 від 03.08.2007 року Товариством не виконано вимоги глави 73 ЦК України, що призвело до порушення вимоги законодавства у сфері фінансових послуг.

Позивач, уважаючи зазначене розпорядження протиправним, звернувся у суд із позовом.

Надаючи оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,

22.07.2015 року між AT «Укрсиббанк» (Первісний кредитор) та позивачем укладено договір № 69/FAA про відступлення права вимоги по кредитному договору № 11193612000 від 03.08.2007р. (далі - договір №1).

Також, 22.07.2015 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Ессет Менеджмент» укладено Договір №20/07УКСБ про відступлення права вимоги по кредитному договору №11193612000 від 03.08.2007 року (далі - Договір №2).

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до статті 1083 Цивільного кодексу України наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень глави 73 ЦК.

Тобто, правовий аналіз зазначених вище норм свідчить, що, в даному випадку, при укладенні договору відступлення права вимоги, сторона правочину, до якої переходить право вимоги за таким договором має бути банком або іншою фінансовою установою, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Договору № 2 «ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ» позивач (Первісний Кредитор за Договором № 2) в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену даним Договором, в повному обсязі відступає, а ТОВ «Інтер Ессет Менеджмент» (Новий Кредитор за Договором № 2) набуває в повному обсязі право грошових вимог Первісного Кредитора за Договором № 2 за наступним Кредитним договором: Кредитний договір № 11193612000 від 03.08.2007 з усіма змінами та доповненнями до нього, укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ТІВОЛІ» (Боржник), право вимоги по якому перейшло до Первісного кредитора за Договором № 69/FAA від 22.07.2015 про відступлення права вимоги по кредитному договору № 11193612000 від 03.08.2007, укладеному з ПАТ «УКРСИББАНК».

Пунктом 2.1 розділу 2 «ЦІНА ДОГОВОРУ ТА ПОРЯДОК ОПЛАТИ» передбачено, що первісний Кредитор та Новий Кредитор домовились, що вартість відступленого права вимоги за Кредитним договором складає 7 695 000,00 (сім мільйонів шістсот дев'яносто п'ять тисяч) гривень 00 коп., та повинна бути сплачена Новим Кредитором відповідно до п.2.2 цього договору.

Пунктом 3.7. розділу 3 «ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН» Договору № 2 передбачено право Нового Кредитора за Договором № 2 відступати право вимоги за Кредитним договором та договорами забезпечення, переліченими в п.п. в) п. 3.3. даного Договору, без будь-яких обмежень.

Згідно з інформацією, внесеної до Державного реєстру фінансових установ, який веде Нацкомфінпослуг, що також не заперечувалось позивачем, інформація про ТОВ «Інтер Ессет Менеджмент» (код за ЄДРПОУ 38926649) до Державного реєстру фінансових установ не вносилась. Також, ТОВ «Інтер Ессет Менеджмент» статусу фінансової установи не набувало, ліцензій та/або інших дозволів на надання фінансових послуг не отримувало.

Ураховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що позивачем не виконано вимоги глави 73 Цивільного кодексу України, відтак розпорядження №433 від 25.02.2016 відповідає вимогам чинного законодавства, а підстави для його скасування відсутні.

Посилання апелянта на те, що між сторонами було укладено договір відступлення права вимоги (цесії), а не факторингу, у зв'язку з чим підстави для визначення факту порушення Товариством вимог законодавства у сфері фінансових послуг відсутні, є необґрунтованими, оскільки зазначені посилання суперечать змісту Договору № 2 (предмету, ціні, правам та обов'язкам).

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на судові рішення у інших справах за № 910/31686/15, 826/16652/15, 910/6281/15, оскільки вони ухвалені за інших фактичних обставин справи та прийняті з інших підстав.

Отже, рішення місцевого суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 206, 212, 254, КАС України, суд,

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є.Пилипенко суддяО.М. Кузьмишина

(Повний текст ухвали складений 16 грудня 2016 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Кузьмишина О.М.