Ухвала

від 15.12.2016 по справі 826/22741/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22741/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

15 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилад Імпекс Автоматизація» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернулася до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.03.2015 №0001512202, відповідно до якого ТОВ «Прилад Імпекс Автоматизація» збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 1 029 199 грн. за основним платежем та на 257 300 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом установлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Прилад Імпекс Автоматизація" (код ЄДРПОУ 33632208) з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ "Компанія Алегробуд" (код ЄДРПОУ 38260232) за період з 01.07.2014р. по 30.09.2014р., ТОВ "Відекс" (код ЄДРПОУ 39080345) за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р., ТОВ "Сімер Ленд" (код ЄДРПОУ 39145606) за період з 01.09.2014р. по 30.09.2014р., ТОВ "Далас" (код ЄДРПОУ 38782543) за період з 01.09.2014 р. по 31.10.2014р. та ТОВ "ТК "Лакрес" (код ЄДРПОУ 39315528) за період з 01.10.2014р. по 31.10.2014р.

За результатами перевірки складено акт від 23.02.2015 №1047/26-51-22-02/33632208, згідно із висновками якого установлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ "Прилад Імпекс Автоматизація" завищено суму податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинами із вказаними контрагентами загалом на 1 029 199,0 грн., в ч. по періодах: липень 2014р. на суму ПДВ 50654,0 грн.; серпень 2014р. на суму ПДВ 64546,0 грн.; вересень 2014р. на суму ПДВ 475536,0 грн.; жовтень 2014р. на суму ПДВ 438463,0 грн.

Такі висновки мотивовано тим, що господарські операції позивача із його контрагентами-постачальниками: ТОВ "Компанія Алегробуд", ТОВ "Відекс", ТОВ "Сімер Ленд", ТОВ "Далас" та ТОВ "ТК "Лакрес" не мали реального характеру.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.03.2015 №0001512202, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 1 029 199 грн. за основним платежем та на 257 300 грн. за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вказаного рішення скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, є помилковими, внаслідок чого спірне рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведене кореспондує приписам пункту 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (пункт 201.8 статті 208 ПК України).

Наразі встановленню підлягають обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

При цьому, в силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Прилад Імпекс Автоматизація" було зареєстровано платником ПДВ з 26.12.2011р. і по день перевірки. До основних видів діяльності товариства належить - 71.12 - "Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах".

Між TOB «Прилад Імпекс Автоматизація» (Покупець) та TOB «Сімер Ленд» (Постачальник) укладено Договір поставки № 120814 від 12.08.2014, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) Покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків), а Покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку та у строки, передбачені договором.

На підтвердження реального руху активів у процесі та за результатами виконання умов цього Договору, позивачем надано копії: видаткових накладних на підтвердження здійснення поставки, товарно-транспортних накладних на підтвердження обставин транспортування товару, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, за якими було прийнято товар, копії складених постачальником рахунків-фактур, банківських виписок стосовно підтвердження факту здійснення оплати за товар, та копії виписаних постачальником податкових накладних, які оформлені відповідно до вимог ст. 201 ПК України.

Також між TOB «Прилад Імпекс Автоматизація» (Покупець) та TOB «ТК «Лакрес» (Постачальник) укладено Договір № 01/2014 від 01.10.2014, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця обладнання, матеріали, запчастини та комплектуючі до обладнання (далі - Товар) в асортименті, в кількості та по ціні, зазначеній в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених договором.

На підтвердження реального руху активів у процесі та за результатами виконання умов цього Договору, позивачем надано копії: видаткових накладних на підтвердження здійснення поставки, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії складених постачальником рахунків-фактур, банківських виписок на підтвердження факту здійснення оплати за товар, та копії виписаних TOB «ТК «Лакрес» податкових накладних, які оформлені відповідно до вимог ст. 201 ПК України.

Також, з матеріалів справи вбачається, що TOB «Прилад Імпекс Автоматизація» (Покупець) та TOB «Далас» (Постачальник) укладено Договір поставки товару № 030314 від 03.03.2014, за умовами якого Постачальник зобов'язується на умовах, визначених договором, передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар. Згідно із специфікацією до договору, предметом поставки були пароохолоджувач, імпульсна трубка, дренажний згін, болт, кріплення, тримач, скоба, гайка, шайба.

На підтвердження реального руху активів у процесі та за результатами виконання умов цього Договору, позивачем надано копії: видаткових накладних на підтвердження здійснення поставки, товарно-транспортних накладних на підтвердження обставин транспортування товару, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, за якими було прийнято товар, копії складених постачальником рахунків-фактур, банківських виписок стосовно підтвердження факту здійснення оплати за товар, та копії виписаних постачальником податкових накладних, які оформлені відповідно до вимог ст. 201 ПК України.

Також, між TOB «Прилад Імпекс Автоматизація» (Покупець) та TOB «Компанія Алегробуд» (Постачальник) укладено Договір поставки № 0121 від 07.07.2014, за умовами якого Постачальник зобов'язується на умовах, визначених договором, передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар. Згідно із специфікацією до договору, предметом поставки були імпульсна трубка, кріплення, шайби, болти та ін..

На підтвердження реального руху активів у процесі та за результатами виконання умов цього Договору, позивачем надано копії: видаткових накладних на підтвердження здійснення поставки, товарно-транспортних накладних на підтвердження обставин транспортування товару, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, за якими було прийнято товар, копії складених постачальником рахунків-фактур, банківських виписок стосовно підтвердження факту здійснення оплати за товар, та копії виписаних постачальником податкових накладних, які оформлені відповідно до вимог ст. 201 ПК України.

Між TOB «Прилад Імпекс Автоматизація» (Покупець-) та TOB «Відекс» (Постачальник) укладено Договір поставки № 1 від 18.07.2014 р., за умовами якого Продавець зобов'язується поставляти партії товару відповідно до номенклатури, кількості та технічних вимог, зазначених у специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору. Згідно із специфікацією до договору, предметом поставки були відповідний фланець та прокладки (Ду200, Ду100, Ду80).

На підтвердження реального руху активів у процесі та за результатами виконання умов цього Договору, позивачем надано копії: видаткових накладних на підтвердження здійснення поставки, товарно-транспортних накладних на підтвердження обставин транспортування товару, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, за якими уповноваженими особами підприємства було прийнято товар, копії складених постачальником рахунків-фактур, банківських виписок стосовно підтвердження факту здійснення оплати за товар, та копії виписаних постачальником податкових накладних, які оформлені відповідно до вимог ст. 201 ПК України.

Матеріалами справи підтверджується, що операції TOB «Прилад Імпекс Автоматизація» по взаєморозрахунках із контрагентами за весь період взаємовідносин були проведені в обліку та звітності. Суми податку на прибуток, податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентами, включені до податкових зобов'язань відповідних періодів та відображені у реєстрі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкової декларації з податку на прибуток та з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується реєстром отриманих і виданих податкових накладних TOB «Прилад Імпекс Автоматизація», податковими деклараціями TOB «Прилад Імпекс Автоматизація» з податку на додану вартість з додатками.

Стосовно використання придбаного товару у власній господарській діяльності, то як вбачається із матеріалів справи, товар за спірними договорами поставки відповідно був придбаний Позивачем з метою використання його у власній господарській діяльності та був в подальшому реалізований контрагентам позивача, що підтверджується, зокрема договорами поставки із ТОВ «Куб-Газ», ПАТ «Дніпроазот», ТОВ «Термоелектро-Україна» та ін., а також наданими на підтвердження виконання умов цих договорів копій документів первинного бухгалтерського обліку - видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних, довіреностей та інших документів.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно з п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Іншими словами, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із ТОВ "Компанія Алегробуд", ТОВ "Відекс", ТОВ "Сімер Ленд", ТОВ "Далас" та ТОВ "ТК "Лакрес" документи, копії яких містяться у матеріалах, колегія суддів вважає, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій та складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов'язань що виникають з наведених вище договорів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Також апеляційний суд враховує, що податковий орган в акті перевірки не ставить під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Судова колегія відзначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наразі, наданими позивачем документами у повній мірі підтверджуються обставини реального руху активів у процесі здійснення господарських операцій із названими контрагентами, оскільки у TOB «Прилад Імпекс Автоматизація» наявні зміни у структурі активів.

Доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача основних засобів жодним належним та допустимим доказом не підтверджена.

Апеляційний суд з цього приводу звертає увагу на те, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Зазначене узгоджується також із висновками Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік. заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини зазначено, що Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Досліджуючи питання щодо прояву позивачем належної обачності при виборі контрагентів, судова колегія виходить із того, що наданими позивачем доказами, копії яких містяться у матеріалах справи, підстверджується, що станом на момент підписання та виконання договорів, видання податкових накладних і т. д. юридичні особи - TOB «Компанія «Алегробуд» (код СДРПОУ 38260232), TOB «ВІДЕКС» (код СДРПОУ 39080345). TOB «Сімер Ленд» (код ЄДРПОУ 39145606). TOB «Далас» (код СДРПОУ 38782543). TOB «ТК «Лакрес» (код СДРПОУ 39315528) були зареєстрованими у юридичними особами та не перебували у стані припинення підприємницької діяльності, про що свідчать витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мали Свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, позивачем на запит було отримано інформацію, що контрагенти - TOB «Сімер Ленд» (код ЄДРПОУ 39145606), TOB «ТК «Лакрес» (код ЄДРПОУ 39315528), TOB «Далас» (код ЄДРПОУ 38782543), TOB «Компанія «Алегробуд» (код ЄДРПОУ 38260232), TOB «ВІДЕКС» (код ЄДРПОУ 39080345), - на час укладання та виконання спірних договорів із Позивачем орендували складські приміщення, що відповідно підтверджується договором оренди № 0408141 від 04 серпня 2014 року, договором № 01914 від 01 вересня 2014 року, договором суборенди нежитлового приміщення № 030714 від 01.03.2014 р., договором оренди нежитлового приміщення № 0307-2014 від 03.07.2014 р., договором оренди нежитлового приміщення № 030714 від 03.07.2014 р.

Отже позивачем доведено обставини прояву ним належної обачності при виборі контрагентів.

Колегія суддів зважає також на те, що відповідачем не наведено відомостей про існування обвинувальні вироки суду у кримінальних справах, що набули законної сили, якими встановлювався факт фіктивного підприємництва.

Судова колегія зауважує, що відповідно до чинного законодавства право платника податків на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як реальність придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження необхідними первинними документами (у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договору публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договору із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Відповідач в обґрунтування своїх доводів відносно того, що господарські операції позивача із його контрагентами-постачальниками: ТОВ "Компанія Алегробуд", ТОВ "Відекс", ТОВ "Сімер Ленд", ТОВ "Далас" та ТОВ "ТК "Лакрес" не мали реального характеру, посилається виключно на акти про неможливість проведення зустрічних звірок названих підприємств.

Водночас, слід зазначити, що ДПІ в акті перевірки не аналізуються власне договори позивача із його контрагентами ТОВ "Компанія Алегробуд", ТОВ "Відекс", ТОВ "Сімер Ленд", ТОВ "Далас" та ТОВ "ТК "Лакрес", умови поставок та характер спірних операцій.

Колегія суддів критично оцінює послання податкового органу на вказані обставини, як підставу прийняття спірних рішень, позаяк, приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, хоча в силу вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки податкового органу, не зайшли свого підтвердження та не були доведені контролюючим органом, водночас, надані позивачем докази свідчать про реальність спірних господарських операцій та правомірне формування платником сум податкового кредиту з ПДВ та формування витрат за наслідками їх здійснення.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Крім того, апелянт подаючи апеляційну скаргу, просив відстрочити сплату судового збору до вирішення справи апеляційним судом.

Назване клопотання було задоволене ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року.

Відповідно до ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з положеннями пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Судом установлено, що спір має майновий характер.

Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, становила 19297,49 грн. (1 286 499 х 1,5%).

Отже, сума, яку належить стягнути з апелянта за подання апеляційної скарги складає 21227,24 грн. (19297,49 х 110%).

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилад Імпекс Автоматизація» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року - без змін .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (02068, м. Київ, вул. О.Кошиця, ідентифікаційний код юридичної особи 39479227 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 21227 грн. 24 коп. (двадцять одна тисяча двісті двадцять сім гривень двадцять чотири копійки) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897; Банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві; Код банку отримувача (МФО) 820019; Рахунок отримувача 31211206781007; Код класифікації доходів бюджету 22030101).

Ухвала набирає закзонної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 15 грудня 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.