Ухвала

від 13.12.2016 по справі 820/3359/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 р.Справа № 820/3359/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2016р. по справі № 820/3359/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

17.06.2016 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд", звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000691401 від 25.05.2016 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області на загальну суму 301509,00 грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 108000,00 грн., за 2015 рік - 166509,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 27000,00 грн.;

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2016 року по справі № 820/3359/16 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Харківській області № 0000691401 від 25.05.2016 року.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (код 36624196, поштовий індекс 61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19) у розмірі 4522.65 грн. (чотири тисячі п'ятсот двадцять дві гривні 65 копійок).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2016 року по справі № 820/3359/16 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що при винесенні постанови окружним адміністративним судом не дотримано вимоги ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що в свою чергу обумовлює звернення з даною апеляційною скаргою та порушення перед апеляційним адміністративним судом вимог про скасування такої постанови і ухвалення нового рішення.

У відповідності до ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (далі - ТОВ "Мітрейд") зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради 27.08.2009 року, перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 28.08.2009 року.

Відповідно до Відомостей від 19.02.2016 року № 03.1-11/643 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, видами діяльності ТОВ "Мітрейд" за КВЕД - 2010 є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля хімічними продуктами; роздрібна торгівля пальним; роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

ГУ ДФС у Харківській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Мітрейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.

За результатами планової виїзної перевірки складений акт від 15.04.2016 року № 178/20-40-14-01-08/36624196, яким встановлено порушення вимог, зокрема, п.п.14.1.36, п.п.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п.138.1.1 п. 138.1, п. 138. 2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 274509 грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 108000 грн., за 2015 рік - 166509 грн.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 301509 грн., в тому числі за основним платежем - 274509 грн. та штрафними санкціями - 27000 грн.

Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000691401 від 25.05.2016 року є необґрунтованим, а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом визначено, що між позивачем та контрагентами: ПрАТ "УСК Капітал", а також ПрАТ "СК Кремінь" укладено договори страхування майна.

За вказаними договорами позивач сплачував страхові внески, проте, договори страхування ТОВ "Мітрейд" не виконані, в результаті чого відбулося зменшення економічної вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування за 2015 рік.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено колегією суддів, що між ТОВ "Мітрейд" (страхувальник) та ПрАТ "Страхова компанія Кремінь" (повірений) укладено договір добровільного страхування майна від 01.10.2015 року № 1001439-17-01-14 (разом з додатками).

Відповідно до п.п.1.1 вказаного договору добровільного страхування предметом договору страхування є майновий інтерес страхувальника (вигодонабувача), що не суперечить законодавству України і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном.

Згідно п.п. 8.2.3 зазначеного договору страхування визначено, що дія договору припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі несплати страхувальником чергового страхового платежу (чергової частки страхового платежу) у встановлені цим договором страхування строки.

При цьому, дія цього договору припиняється з 0 год. 00 хв. дня, що йде за днем, зазначеним як останній строк внесення чергового страхового платежу (чергової частини страхового платежу). Внесена частка страхового платежу у цьому випадку не повертається.

На підтвердження виконання умов вказаного договору страхування, їх сплати позивачем до матеріалів справи надано акти здачі - приймання послуг, платіжні доручення.

Також, у результаті господарської діяльності між ТОВ "Мітрейд" (страхувальник) та ПрАТ "Український Страховий Капітал" (повірений) укладено генеральний договір добровільного страхування майна юридичних осіб від 02.02.2015 року № М/МВ 02/02-04.

Відповідно до п.п.1.1 вказаного генерального договору добровільного страхування визначено, що предметом договору страхування є майновий інтерес страхувальника, що не суперечить законодавству України, пов'язаний з володінням, користуванням та розпорядженням майна, заявленим на страхування. Підпунктом 1.4 вказаного договору страхування визначено, що предметом договору страхування є застрахованим на території місцезнаходження майна, а саме м. Харків, вул. Цементна, 6а, вул. Плиткова,12. Згідно п.п. 7.1.2 зазначеного договору страхування - дія договору припиняється за згодою сторін, а також у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки.

На підтвердження виконання умов вказаного договору страхування, їх сплати, позивачем до матеріалів справи надано акти здачі-приймання послуг, платіжні доручення.

Також на підтвердження наявності відповідного майна, що було предметом страхування за вказаними договорами, а також наявності відповідних приміщень для зберігання вказаного майна позивачем надано відповідні договори оренди та суборенди приміщень за адресам: м. Харків, вул. Цементна, 6а, вул. Плиткова,12, відповідні акти приймання - передачі приміщень тощо, а також відповідні видаткові накладні, акти приймання нафтопродуктів на відповідне зберігання тощо.

Як встановлено з письмових пояснень, необхідність укладання вказаних договорів страхування обумовлено наявністю в господарській діяльності позивача в певний проміжок часу певних ризиків під час купівлі - продажу паливо - мастильних матеріалів, придбанням та реалізацією яких здійснює позивач в своїй господарській діяльності, а саме вказані договори страхування укладені на вимогу ПрАТ "ОТП БАНК", у зв'язку з наданням останнім грошових коштів за Овердрафтом (договір про надання банківських послуг), оскільки застраховане майно є предметом застави у відповідних договорах з ПАТ "ОТП БАНК".

На підтвердження наявності підстав для укладення договорів страхування з ПрАТ "УСК Капітал" та ПрАТ "СК Кремінь" позивачем до матеріалів справи надано відповідний договір про надання банківських послуг від 27.02.2014 року №CR14-082/700-2, а також договір застави від 27.02.2015 року №PL15-070/700.

Колегія суддів зазначає зазначає, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами: ПрАТ "УСК Капітал" та ПрАТ "СК Кремінь" є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно п.п.14.1.231 п.14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності

Склад валових витрат та порядок їх визначення ст.ст.138, 139 ПК України.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК України, в редакції, що діяла на станом на 2014 рік, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Відповідно п.п. 141.1.2 п. 141.1 ст. 141 ПК України, в редакції, що діяла станом на 2015 рік, об'єкт оподаткування страховика, до якого застосовується ставка, визначена відповідно до підпунктів 136.2.1 та 136.2.2 пункту 136.2 статті 136 цього Кодексу, розраховується як сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих за договорами страхування і співстрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу об'єкта оподаткування страховика тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.

Підпунктом 134.1.1 п. 134 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно п.138.1 ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Також, зазначені норми надають платнику податків право відносити витрати, пов'язані із страхуванням фінансових ризиків та майна, до витрат, які впливають на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, за умови їх підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Положенням ст. 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичним та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно положень ст. 979 ЦК України передбачено за договором страхування, що одна сторона страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій стороні, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що страхування як спосіб захисту осіб від настання певних подій, обумовлених договором страхування не включає такої ознаки як обов'язкове та неминуче настання відповідної події та повної сплати страхових внесків.

Надання страхових послуг має у своїй суті не лише виплату страхового відшкодування, а й надання застрахованій особі захисту, а взаємовідносини з приводу повних або часткових розрахунків стосуються лише сторін договору страхування.

Колегія суддів зазначає, що надання послуг страхування не пов'язано безпосередньо з настанням страхового випадку чи виплати повної суми страхових внесків у визначений період. Страховий випадок може настати чи не настати, адже метою страхування є забезпечення страхувальнику певних гарантій компенсацію понесених збитків в разі настання страхового випадку. Визначені гаранті забезпечуються повіреним, при регулярному внесені страховиком страхових внесків.

Договір страхування вважається укладеним з моменту внесенням страхувальником першого страхового внеску, а отже підтвердженням фактично наданої послуги страхування є укладення договору страхування з моменту внесення першого страхового платежу.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.02.2010 року по справі №К-7154/07.

Отже, позивачем дотримано вимог Податкового кодексу України з реалізації права на відображення валових витрат по операціях з ПрАТ "УСК Капітал", а також ПрАТ "СК Кремінь", позивачем подано декларації з податку на прибуток. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Враховуючи, що позивачем певний проміжок часу сплачувалося суми страхових внесків за договорами страхування майна, укладеними з вказаними повіреними для здійснення господарської діяльності шляхом забезпечення договору застави, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними договорами, актами, платіжними дорученнями, видатковими накладними, отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують правомірність віднесення позивачем до сум валових витрат по взаємовідносинам з ПрАТ "УСК Капітал", а також ПрАТ "СК Кремінь", на підставі сплачених страхових внесків за договорами страхування, відповідно до первинних бухгалтерських документів.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000691401 від 25.05.2016 року є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2016 року по справі № 820/3359/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2016р. по справі № 820/3359/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В. Судді Чалий І.С. П'янова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 16.12.2016 р.