Ухвала

від 14.12.2016 по справі 911/3237/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

У Х В А Л А

"14" грудня 2016 р. Справа № 911/3237/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» , м. Київ

до комунального підприємства В«Комбінат комунальних послуг с. БілогородкаВ» , Київська обл., с. Білогородка

про стягнення 187537,74 гривень

За участю представників сторін:

Від позивача : ОСОБА_1,довіреність №14-75 від 21.04.2016;

Від відповідача : ОСОБА_2, довіреність №259/12-16 від 02.12.2016.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» звернувся до господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства В«Комбінат комунальних послуг с. БілогородкаВ» про стягнення 187537,74 гривень, з яких: 4655,58 гривень 3% річних, 85673,52 гривень пеня, 97208,64 гривень інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 26.11.2014 №2071/15-БО-17 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.10.2016 розгляд справи призначено на 16.11.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2016 розгляд справи відкладено на 05.12.2016.

28.11.2016 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволені.

Через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача було подано клопотання про залишення позову без задоволення.

Через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача було подано клопотання від 05.12.2016 про продовження строку розгляду спору, яке підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.12.2016 продовжено строк вирішення спору у справі №911/3237/16 на п'ятнадцять днів до 21.12.2016, розгляд справи відкладено на 12.12.2016.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає припиненню виходячи з наступного:

Верховною Радою України 03.11.2016 прийнято Закон України №1730-УIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії», який набрав чинності 30.11.2016.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 3 статті 7 цього Закону передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що основна заборгованість за поставлений природний газ за договором №2071/15-БО-17 була погашена відповідачем в 2015 році, тобто до набрання чинності цим законом.

Згідно п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Судом вбачається, що станом на час звернення позивача до суду, у нього були достатні підстави для здійснення відповідних нарахувань інфляційних втрат, річних та пені, за час вчиненого відповідачем прострочення сплати суми основної заборгованості за договором.

При цьому, суд вважає, що здійснення таких нарахувань, хоча формально і узгоджується із вимогами закону але, з урахуванням особливого порядку здійснення розрахунку за спожитий газ, неможливості відповідача впливати на повноту розрахунків споживачами, виникнення істотної різниці у тарифах, що виникає між витратами на придбання газу та вартістю послуг з теплопостачання та не своєчасного проведення державою компенсації відповідачу такої різниці, є несправедливим по відношенню до відповідача.

Підприємства теплоенергетики не мають фактичного джерела відшкодування таких (нарахованих позивачем) санкцій, оскільки ці витрати не можуть розглядатись у складі встановлених національним регулятором тарифів, з іншого боку, перекладання таких санкцій на споживача законодавчо не врегульовано.

Прийняття зазначеного вище Закону зумовлено необхідністю поліпшення фінансового становища підприємств теплоенергетики та підприємств водопостачання і водовідведення України.

Така думка суду повністю узгоджується із духом та метою зазначеного закону, що підтверджується як його змістом так і змістом Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Звертаючись із розглядуваним позовом до суду позивач вчиняє дії на захист своїх власних прав та охоронюваних законом інтересів, обравши спосіб захисту, що відповідає змісту порушення, предметом спору є санкції нараховані позивачем у зв'язку з простроченням сплати відповідачем суми основного боргу.

Але набрання чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» призвело до скасування правової підстави для проведення нарахування відповідних санкцій.

Як вже зазначалося, частиною 3 статті 7 цього Закону передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Зі змісту цієї норми вбачається, що відповідач є особою, щодо якої не можуть застосовуватися загальні положення ЦК України (ст.. 625) та ГК України (ст.. 231) в частині нарахування відповідних санкцій, а позивач не може вважатися особою чиє право на своєчасне отримання плати за природний газ може бути відновлено у спосіб пред'явлення вимог про стягнення санкцій.

Наведене дає суду підстави дійти висновку, що спору між позивачем та відповідачем щодо вимог про стягнення штрафних санкцій фактично не існує, адже його врегульовано зазначеним законом у спосіб припинення права на їх нарахування чи у спосіб проведення їх списання.

Встановлення законом певної процедури списання - створення Реєстру підприємств, подання відповідачем певного пакету документів є способом реалізації закону, що є свідченням того, що запровадження такої спеціальної процедури унеможливлює паралельне вирішення судом спору щодо вимог про стягнення нарахованих позивачем санкцій. Адже такого спору між сторонами бути не може в силу названого закону.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У зв'язку з тим, що між сторонами для судового розгляду предмет спору відсутній, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст.7 Закону України В«Про судовий збірВ» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом.

Враховуючи вищенаведене, судовий збір, сплачений за розгляд цієї справи може бути повернутий позивачу з державного бюджету за його письмовим клопотанням.

Керуючись п.1-1, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі припинити.

2. Копію ухвали направити сторонам у справі.

Суддя Р.М. Колесник