Рішення

від 03.07.2017 по справі 911/3237/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2017 р. Справа № 911/3237/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , 01001, місто Київ, вулиця Б. Хмельницького, будинок 6

до Комунального підприємства «Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» , 08140, Київська область, село Білогородка, вулиця Леніна, будинок 33

про стягнення 187537,74 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 (дов. №073/06-17 від 01.06.2017).

суть спору:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» про стягнення про стягнення 187537,74 грн., з яких: 4655,58 грн. 3% річних, 85673,52 грн. пеня, 97208,64 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2017 провадження у справі №911/3237/16 припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 ухвалу господарського суду Київської області від 14.12.2017 скасовано та направлено справу №911/3237/16 до господарського суду Київської області для розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №2071/15-БО-17 від 26.11.2014 в частині оплати за поставлений природний газ у встановлений договором строк.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що остаточна оплата поставленого йому природного газу була проведена ним 02.02.2016, у зв'язку з чим вказує на безпідставність нарахування позивачем пені, 3% річних та втрат від інфляції, оскільки у відповідності до частини третьої статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, а враховуючи що заборгованість відповідача перед позивачем погашена до набрання чинності вказаним Законом, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

15.01.2014 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець) та Комунальним підприємством «Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №2071/15-БО-17 (а.с. 12-17, далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого Продавець взяв на себе зобов'язання передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах договору.

Протягом дії договору №2071/15-БО-17 від 26.11.2014 між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди до вказаного договору (а.с.18-29), якими, зокрема, змінювались положення пунктів 5.2 та 6.1 договору в частині обсягів газу та порядку розрахунку за нього.

Згідно пункту 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Пунктом 6.1. Договору в остаточній редакції передбачено, що оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами відповідно до цін і на умовах, зазначених в пункті 5.2.

Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Продавця. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно наступного за місяцем поставки газу).

Пунктом 5.3 Договору в остаточній редакції передбачено визначено, що у разі зміни на офіційному веб-сайті Продавця цін на газ та/або НКРЕ тарифів на його транспортування і розподіл вони є обов'язковими за цим Договором з моменту введення їх в дію.

У разі, якщо Покупець не погоджується на відповідні зміни, він має право змінити постачальника (Продавця) відповідно до порядку, передбаченого Законом України Про ринок природного газу .

Відповідно до пункту 5.5 договору загальна вартість природного газу за вказаним договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Договором встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

На виконання умов договору позивач протягом січня-квітня, жовтня-грудня 2015 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 213 147,02 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с.30-36).

Станом на 02.02.2016 відповідач повністю розрахувався за переданий у 2015 році природний газ, що не заперечується сторонами у справі та підтверджується довідкою №007/01-17 від 30.01.2017 (а.с. 125).

Проте, встановлені договором строки розрахунків відповідачем не були дотримані, остаточні розрахунки за поставлений газ проведені з порушенням погоджених сторонами строків, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані за періоди прострочення.

Згідно частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, в силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разу невиконання Покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а відповідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За розрахунком позивача, який перевірений судом, за прострочення платежів нараховано 4655,58 грн. 3% річних, 85673,52 грн. пені та 97208,64 грн. інфляційних втрат.

Проте, 30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , відповідно до частини третьої статті 7 якого на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

У відповідності до термінів цього Закону постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "Газ України", а учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Як визначено статтею 2 цього Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Крім цього, прийнятий Закон розділяє поняття заборгованості за спожитий природний газ та нарахованих на таку заборгованість сум неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних.

Виходячи зі змісту частини третьої статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до 30 листопада 2016 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню з 30 листопада 2016 року.

Позивач звернувся до суду з позовом, що розглядається, до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» .

Нараховані пеня, інфляційні і проценти річних позивачем на день винесення цього рішення не списані, і він наполягає на задоволенні позову, тобто, спір між сторонами на день винесення цього рішення не врегульований.

Проте, заборгованість за поставлений природний газ, що використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (пункт 1.2 Договору), погашена останнім в повному обсязі станом на 02.02.2016, тобто, до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , у звязку з чим неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних нараховані позивечем підлягають списанню з 30 листопада 2016 року.

За таких обставин підстави для стягнення нарахованих позивачем пені, інфляційних і процентів річних відсутні, а позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при відмові в задоволенні позову покладається на позивача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України суд -

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Суддя Н.Г. Шевчук

Дата складання повного рішення: 05.07.2017