Постанова

від 17.04.2007 по справі 13/355-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський,

3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "17" квітня 2007 р.                                                          

Справа № 13/355-06

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                       

при

секретарі                                               

             ,

за

участю представників сторін:

від

позивача:     не з"явився

від

відповідача: Шкільнюк Т.А. - представника за довіреністю №121-НЮ              від 23.01.2006р.,

розглянувши

апеляційну скаргу суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Козятин

на

рішення господарського суду Вінницької області

від

"12" грудня 2006 р. у справі № 13/355-06 ( суддя Тісецький

С.С. )

за

позовом суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,

м.

Козятин 

до

Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна

залізниця"        

(

м. Київ ) в особі структурного підрозділу ДТГО "Південно-Західна

залізниця" - вокзалу

станції

Козятин 

про

визнання договору оренди від 10.01.2000р. дійсним (згідно із заявою про зміну

предмету

позову від 04.02.2006р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від "12"

грудня 2006 р. у справі № 13/355-06 відмовлено у позові суб"єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( м. Козятин ) до Державного

територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"( м.

Київ ) в особі структурного підрозділу ДТГО "Південно-Західна

залізниця" - вокзалу станції Козятин про визнання договору оренди від

10.01.2000р. дійсним (згідно із заявою про зміну предмету позову від

04.02.2006р.).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач у справі подав

апеляційну скаргу, в якій просив оскаржене рішення скасувати з підстав,

зазначених у скарзі, та прийняти нове рішення , яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що судом першої

інстанції порушено норми матеріального права, а саме:

- судом першої інстанції не враховано приписи ст.777 Цивільного

кодексу України, ст.285 Господарського кодексу України, ст.17 Закону України

"Про оренду державного і комунального майна";

- скаржник вважає, що фактично договірні відносини тривають.

Відповідач у письмовому відзиві №16-431 від 11.04.2007 р. на

апеляційну скаргу та його  представник у

судовому засіданні проти доводів і вимог скарги заперечив, вважаючи оскаржене

рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а скаргу - без

задоволення.

Позивач у судове засідання не з"явився, свого представника не

направив.

Зважаючи на те, що про дату, час і місце проведення судового

засідання позивач був повідомлений належним чином, про що свідчить засвідчена

копія реєстру  відправки рекомендованої

кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 05.02.2007р.,

а також, враховуючи положення ст.101 Господарського процесуального кодексу

України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів

вважає, що нез'явлення в судове засідання представника позивача не перешкоджає

переглядові справи за наявними в ній матеріалами, а тому розглянула скаргу по

суті без участі позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши наявні

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що

відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2000 р. між Козятинським

відділком Південно-Західної залізниці (орендодавець) та підприємцем (орендар)

укладено договір оренди державного майна , який у подальшому було доповнено

додатками від 16.01.2001 р., від 01.10.2001 р., доповненнями від 01.08.2002 р.,

від 01.12.2002 р., від 01.01.2004 р.

У відповідності із доповненням від 01.01.2004 р. до Договору

оренди термін дії останнього встановлено до 31.12.2004 р.

Підприємець ОСОБА_1 вважаючи, що після закінчення строку дії

договору і непродовження його на новий термін, має переважне право перед іншими

суб"єктами господарювання на продовження орендних відносин ( як це

передбачено ст.777 ЦК Україи ), звернувся до господарського суду Вінницької

області з позовом про спонукання до укладення нового договору оренди.

В процесі розгляду справи позивач за наслідком подання заяви про

зміну предмету позову просив суд зобов'язати відповідача укласти з позивачем

письмове доповнення про продовження терміну дії договору оренди державного

майна від 10.01.2000 р. на період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р.

Згідно із заявою про зміну предмету позову позивач просив суд

визнати договір оренди державного майна від 10.01.2000 р. дійсним, мотивуючи це

тим, що відповідач з позовом про розірвання згаданого договору не звертався,

жодних повідомлень позивачу про його розірвання, як передбачено п. 10.6

договору, не направляв.

Матеріали справи свідчать, що рішенням господарського суду

Вінницької області від 06.02.2006 р. вказаний позов було задоволено: договір

оренди державного майна від 10.01.2000 р. з доповненнями було визнано дійсним

на 2006 рік.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернуся до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати

та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і

неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2006 р.

рішення господарського суду Вінницької області у даній справі було скасовано, а

справу - передано на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Вінницької області від "12"

грудня 2006 р. у справі № 13/355-06 відмовлено у позові суб"єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( м. Козятин ) до Державного

територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"( м.

Київ ) в особі структурного підрозділу ДТГО "Південно-Західна

залізниця" - вокзалу станції Козятин про визнання договору оренди від

10.01.2000р. дійсним.

Судова колегія вважає вищезазначене рішення законним і

обґрунтованим з огляду на таке.

Згідно з п. 10.6 договору оренди, укладеного 10.01.2000р. між Козятинським

відділком Південно-Західної залізниці та Підприємцем,  у разі відсутності заяви однієї із сторін про

припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного

місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах,

які були передбачені договором. 

В силу ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та

комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення

або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну

дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих

умовах, які були передбачені договором.

З"ясуванням наявних у справі доказів судовою колегією

встановлено, що відповідно до п. 10.6 Договору оренди, ст. 17 Закону України

“Про оренду державного та комунального майна” відповідач листами від 01.12.2004

р., 28.12.2004 р., 10.01.2005 р., 25.02.2005 р., 06.04.2005 р., 21.04.2005 р.

повідомляв позивача про  закінчення

терміну дії Договору оренди та заявляв вимогу про звільнення орендованої

частини приміщення.

Згідно з п. 10.7 Договору оренди дія останнього припиняється

внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України “Про

оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі

закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути

орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 2 ст. 291 ГК України передбачено, що договір оренди

припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Стаття 785 ЦК України визначає, що у разі припинення договору

найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому

вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було

обумовлено в договорі.

Крім того, в даному випадку вимоги позивача про визнання договору

дійсним, не відповідають встановленим ст. 20 ГК України, ст. 16 ЦК України

способам захисту цивільних прав та інтересів.

Правочин може бути визнаний судом дійсним у випадках, передбачених

ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 218, ч. 2 ст. 219, ч. 2 ст. 220, ч. 2 ст. 221, ч. 2 ст.

224, ч. 2 ст. 226 ЦК України, які не стосуються спірних правовідносин.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції

правомірно відмовив позивачу в задоволенні його позовних вимог.

В своїй апеляційній скарзі позивач зазначив, що судом першої

інстанції не враховано приписи ст.777 Цивільного кодексу України, ст.285

Господарського кодексу України, ст.17 Закону України "Про оренду

державного і комунального майна".

Слід вказати, що вищенаведені норми передбачають переважне право

бувшого орендаря перед іншими особами, за інших рівних умов на продовження

строку дії договору оренди, укладення договору найму на новий строк, але лише у

випадку, коли у орендодавця є наміри передати майно в оренду. В матеріалах

справи відсутні докази, що свідчать про наміри позивача передати в оренду

частину транзитного залу вокзалу станції Козятин.

Натомість, із листа позивача НОМЕР_1 ( а.спр.6, т.2 ), отриманого

продавцем відповідача, вбачається, що він планував використовувати дане майно (

площу ) для виробничих потреб.

Враховуючи викладене, вищезазначені посилання скаржника не можуть

бути враховані апеляційним судом.

Крім того, слід зазначити, що при наявності заперечень наймодавця

та застосування наслідків припинення договору у зв"язку із закінченням

строку його дії, положення ст.764 ЦК України ( правові наслідки продовження

користування майном після закінчення строку договору найму, на що посилається

скаржник ),  не можуть бути застосовані.

Доводи апеляційної скарги не є переконливими, оскільки

спростовуються матеріалами справи.

Підстави для скасування оскарженого рішення відсутні, а тому його

слід залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального

кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 12 грудня

2006 року                   у справі

№13/355-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1, м. Козятин - без задоволення.

2. Матеріали справи №13/355-06 повернути до господарського суду

Вінницької області. 

Головуючий

суддя                                           

судді:

 Віддрук. 5 прим.:

-------------------------------

1

- до справи

2-4

- сторонам

5

- в наряд