Рішення

від 18.12.2016 по справі 904/10253/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.12.2016 Справа № 904/10253/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест", м. Київ

до Корпорації "Веесві", м. Дніпро

про стягнення 120 000, 00 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 12 від 05.07.2016, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 23 від 01.12.2016, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Корпорації "Веесві" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 120 000,0 грн., перерахованих двома платежами: 70 000,00 грн. - 09.04.2013 та 50 000,00 грн. - 18.04.2013.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вказані грошові кошти перераховувались ним у порядку надання відповідачеві безвідсоткової поворотної фінансової допомоги за договорами № 09/04 від 09.04.2013 та № 18/04/1 від 18.04.2013, права вимоги за якими позивач відступив новому кредиторові - Товариству з обмеженою відповідальністю "Білтек Буд" за договорами №№ 1-18, 2-18 від 18.08.2015.

За результатом вирішення спору між новим кредитором та відповідачем про стягнення відступленої позивачем суми боргу рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2016 у справі № 904/10009/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016, була встановлена відсутність правової підстави для виникнення заборгованості відповідача за договорами про надання йому безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Зважаючи на вказане судове рішення, позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю "Білтек Буд" розірвали укладені між ними договори про відступлення права вимоги.

У якості правової підстави звернення до суду позивач посилається на статтю 1212 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні за змістом позову.

Відповідач заперечує проти позову. У поданому до суду відзиві вказує на те, що спірні грошові кошти дійсно були ним отримані від позивача з призначенням платежу в порядку надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги за договорами № 09/04 від 09.04.2013 та № 18/04/1 від 18.04.2013, однак ці договори між сторонами не укладалися і відповідач жодних перемовин щодо цього з позивачем не мав. Разом з тим до відповідача надходили пропозиції підписати договори поворотної фінансової допомоги з позивачем "заднім числом", але до цього часу позивач з позовом про повернення заявлених до стягнення грошових коштів як безпідставно перерахованих не звертався.

Фактично вказані кошти були отримані відповідачем за виконання ним субпідрядних робіт зі створення Алеї ОСОБА_3 у парку ОСОБА_4 у м. Київ за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтек Буд", який жодних перерахувань на банківські рахунки відповідача не здійснив і від укладення субпідрядного договору ухилився.

Відповідач стверджує, що позивачеві на момент перерахування коштів було відомо про відсутність договорів поворотної фінансової допомоги, а тому, посилаючись на статті 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, вважає, що стосовно вимоги про стягнення перерахованих 18.04.2013 коштів у сумі 50 000,00 грн. строк позовної давності сплив 19.04.2016, а стосовно вимоги про стягнення перерахованих 09.04.2013 коштів у сумі 70 000,00 грн. строк позовної давності сплив 10.04.2016 (а.с. 41 - 44 том 1).

З огляду на викладене представник відповідача подав 07.12.2016 заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 37 - 39 том 1).

У судовому засіданні 13.12.2016 представник позивача проти застосування строку позовної давності заперечував, вказуючи на те, що фактично строк позовної давності для нього починає перебіг після встановлення судом у справі №904/10009/15 факту відсутності правових підстав вважати укладеними між сторонами договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду від 16.11.2016 з призначенням розгляду справи на 07.12.2016, після чого розгляд справи відкладався на 13.12.2016.

У судовому засіданні 13.12.2016 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до банківської виписки за 09.04.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" 09.04.2013 було перераховано на банківський рахунок Корпорації "Веесві" 70 000,00 грн. з призначенням платежу: "надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно договору № 09/04 від 09.04.2013 без ПДВ" (а.с. 10 том 1).

Відповідно до банківської виписки за 18.04.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" 18.04.2013 було перераховано на банківський рахунок Корпорації "Веесві" 50 000,00 грн. з призначенням платежу: "надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно договору № 18/04/1 від 18.04.2013 без ПДВ" (а.с. 11 том 1).

За змістом пунктів 1, 4 договорів про відступлення права вимоги №№ 1-18, 2-18 від 18.08.2015, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" (далі - Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білтек Буд" (далі - Новий кредитор), первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги за договорами про надання поворотної фінансової допомоги № 18/04/1 від 18.04.2013 та № 09/04 від 09.04.2013 на суму 50000,00 грн. та 70 000,00 грн. відповідно (а.с. 12 - 15 том 1).

Згідно з актами приймання-передачі документів за вказаними договорами про відступлення права вимоги первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв оригінали договорів про надання поворотної фінансової допомоги № 18/04/1 від 18.04.2013 та № 09/04 від 09.04.2013 разом із виписками з рахунку ТОВ "Саарланд Буд Інвест" щодо перерахування коштів у сумі 50 000,00 грн. та 70 000,00 грн.

За наслідком розгляду справи № 904/10009/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтек Буд" до Корпорації "Веесві", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Голд ОСОБА_5" про стягнення 683 729,82 грн., рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2016 (суддя Ярошенко В.І.) у позові було відмовлено повністю.

При цьому судом встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено наявності правової підстави для виникнення у відповідача заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, оскільки примірники цих договорів, наданих позивачем та третіми особами, не містять підпису з боку Корпорації "Веесві" та укладення цих договорів ним заперечується.

Постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 та Вищого господарського суду України від 26.10.2016 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2016 залишено без змін.

Під час апеляційного перегляду справи Дніпропетровський апеляційний господарський суд на підставі пояснень представника позивача, наданих останнім у судовому засіданні 02.06.2016, встановив, що за актами приймання-передачі документів за договорами про відступлення права вимоги від ТОВ "Саарланд Буд Інвест" йому було передано не оригінали договорів про надання поворотної фінансової допомоги № 18/04/1 від 18.04.2013 та № 09/04 від 09.04.2013, а їх примірники, які пропонувалося підписати відповідачеві.

Залишаючи без змін постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 904/10009/15, суд касаційної інстанції звернув увагу на ту обставину, що всупереч вимогам закону, ні позивач, ані треті особи не надали судам оригіналів договорів про надання поворотної фінансової допомоги, у тому числі № 18/04/1 від 18.04.2013, № 09/04 від 09.04.2013, а відповідач, у свою чергу, заперечував їх укладення.

За таких обставин судова колегія Вищого господарського суду України погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав вважати, що між відповідачем та третіми особами існували господарські правовідносини та зазначені договори між ними укладалися.

До закінчення касаційного розгляду справи № 904/10009/15, а саме 21.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Білтек Буд" уклали договори про розірвання договору про відступлення права вимоги № 1-18 від 18.08.2015 на суму 50 000,00 грн. за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 18/04/1 від 18.04.2013 та договору про відступлення права вимоги № 2-18 від 18.08.2015 на суму 70 000,00 грн. за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 09/04 від 09.04.2013.

У якості підстави для розірвання вказаних договорів сторони послалися на встановлену судом апеляційної інстанції відсутність правової підстави для виникнення заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги (а.с. 24 - 27 том 1).

Причиною виникнення спору є відмова відповідача у цій справі повернути позивачеві безпідставно отримані від нього грошові кошти у загальній сумі 120000,00 грн.

За частинами першою, другою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Під час вирішення спору у справі № 904/10009/15 судами була встановлена відсутність правових підстав вважати, що між Корпорацією "Веесві" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" існували господарські правовідносини за договорами про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 18/04/1 від 18.04.2013 та № 09/04 від 09.04.2013, а самі такі договори укладалися.

За частиною третьою статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, даних за укладення між сторонами у цій справі договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 18/04/1 від 18.04.2013 та № 09/04 від 09.04.2013 немає.

Належні та допустимі докази щодо їх укладення були відсутні ще на час складання 18.08.2015 позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білтек Буд" актів приймання-передачі документів за договорами №№ 1-18, 2-18 від 18.08.2015 про відступлення прав вимоги, що підтверджується як судовими рішеннями у справі № 904/10009/15, так і копіями листів позивача на адресу відповідача №№ 03/06, 04/06 від 23.06.2015 з пропозиціями щодо підписання договорів про надання поворотної фінансової допомоги № 09/04 від 09.04.2013 та №04/06 від 23.06.2015 у зв'язку із втратою їх оригіналів (а.с. 51, 54 том 1).

Відсутність доказів з боку позивача стосовно будь-якої історії господарських взаємовідносин з відповідачем, яка б могла передувати і бути підставою для перерахування на банківський рахунок останнього спірних грошових коштів у якості поворотної фінансової допомоги, є додатковим підтвердженням відсутності між сторонами договірних відносин щодо цього, встановлених судами у справі №904/10009/15.

Відтак позивач, як юридична особа, через свої повноважні органи управління із законодавчо гарантованим обсягом правоздатності, зразу ж після перерахування спірних грошових коштів на банківський рахунок відповідача (09.04.2013, 18.04.2013) мав усвідомлювати можливість судового захисту своїх прав у спосіб стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів, а не відступати права їх вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Білтек Буд", не маючи у наявності укладених з відповідачем договорів про надання поворотної фінансової допомоги, зазначених у призначенні платежів під час перерахування спірних грошових коштів відповідачеві.

Викладене дає підстави погодитися з відповідачем про початок перебігу строку позовної давності: 10.04.2013 - щодо стягнення грошових коштів у сумі 70 000,00 грн.; 19.04.2013 - щодо стягнення грошових коштів у сумі 50 000,00 грн.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За таких обставин строк позовної давності щодо стягнення грошових коштів у сумі 70 000,00 грн. сплинув 10.04.2016, а щодо стягнення грошових коштів у сумі 50000,00 грн. - 19.04.2016.

З позовом до господарського суду позивач звернувся 11.11.2016, тобто з пропуском строку позовної давності (а.с. 29 том 1).

Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач у справі не надав доказів на підтвердження пропуску ним строку позовної давності з поважних причин.

Верховний Суд України у правовому висновку за наслідком розгляду справи № 6-3029цс15 зазначив наступне.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

За частинами першою, другою статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Отже, строки позовної давності слугують декільком важливим цілям, Зокрема, вони забезпечують правову визначеність і остаточність, захищають потенційних відповідачів від задавнених вимог, яким було б важко протистояти і запобігають несправедливості, що могла б виникати, якби суди мусили ухвалювати рішення стосовно подій, які мали місце в далекому минулому, і на підставі доказів, які вже могли б стати ненадійними й неповними з плином часу.

За таких обставин сама ідея позовної давності виправдана метою внести певність щодо наявних прав та обов'язків.

Викладене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.12.2016.

Суддя ОСОБА_6