Ухвала

від 01.12.2016 по справі 910/20703/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

01.12.2016Справа № 910/20703/14

За скаргою публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК"

на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала Олександра Олександровича

у справі за позовом публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК"

до товариства з обмеженою відповідальністю "С.О.В. Гавань"

про стягнення 8 646 479,86 дол. США, що еквівалентно 112 479 047,53 грн.

за участю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники:

від заявника (позивача) - Максюк С.В. - представник за довіреністю;

від відповідача - не з'явився;

від відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України - Соколов Г.О. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядалась справа за позовом публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" до товариства з обмеженою відповідальністю "С.О.В. Гавань" про стягнення 8 646 479,86 дол. США, що еквівалентно 112 479 047,53 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 року у справі № 910/20703/14 позов задоволено повністю.

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано накази № 910/20703/14 від 14.11.2014 року.

08.11.2016 року до суду надійшла скарга від публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій скаржник просить суд визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесенні постанови у виконавчому проваджені №45630484 від 20.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві; скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому проваджені №45630484; зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2016 року у справі № 910/20703/14 вказана скарга призначена до розгляду.

25.11.2016 року від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на скаргу, в якому зазначено, що державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження ВП №45630484 здійснено запити до Управління ДАІ ГУ МВС України у місті Києві щодо наявності транспортних засобів у боржника, до Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо інформації про наявність яхт, цінних паперів боржника, винесено постанову про арешт майна боржника, винесена постанова про розшук майна боржника, а відтак державним виконавцем були вчинені всі необхідні дії з метою виконання наказу Господарського суду міста Києві від 14.11.2014 року у справі №910/20703/14.

01.12.2016 року скаржником подано заяву про зміну підстав поданої скарги, яка за своїм змістом є додатковими поясненнями до поданої скарги.

Розглянувши подану скаргу, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 року у справі №910/20703/14 позов задоволено повністю.

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано накази №910/20703/14 від 14.11.2014 року.

Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.12.2014 року ВП №45630484 відкрито виконавче провадження з виконання наказу №910/20703/14 від 14.11.2014 року про стягнення з ТОВ «С.О.В.Гавань» на користь публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" 5 236 250 дол США 00 центів, що у гривневому еквіваленті становить - 68 116 554 грн 04 коп. - заборгованість за кредитом, 3 018 774 дол США 75 центів що у гривневому еквіваленті становить - 39 270 190 грн. 19 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 391 455 дол США 11 центів що у гривневому еквіваленті становить - 5 092 303 грн 30 коп - 3% річних.

20.10.2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документа наказу Господарського суду міста Києва від 14.11.2014 року у справі №910/20703/14 стягувачеві ВП №45630484, мотивована тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби у процедурі виконання рішення господарського суду передбачено ст.121-2 ГПК України, відповідно до якої скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Наразі, стягувач оскаржує бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а саме не вчинення передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій, спрямованих н виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Пунктом 5.1.1 Наказу Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5 «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій» (надалі - інструкція) визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні зокрема шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Наразі, в матеріалах справи, відсутні докази вчинення державним виконавцем необхідних дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N512/5, які були б спрямовані на здійснення примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 14.11.2014 року у справі №910/20703/14.

За змістом ст.124 Конституції України, ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

У Рішенні від 26.06.2013 по справі №1-7/2013 Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень п.2 ч.2 ст.17, п.8 ч.1 ст.26, ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що Конституційний Суд України, розглядаючи цю справу, брав до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно із Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 зі справи «Совтрансавто-Холдинг» проти України" визначено, що «одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів» (згадується в п.4 Інформаційного листа №01-8/1427 від 18.11.2003 Вищого господарського суду України «Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні»).

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищенаведене, а також виходячи з того, що доказів проведення виконавчих дій, а саме доказів звернення із відповідними запитами до органів державної податкової інспекції, установ банку, кредитних організацій, з виконання наказу у даній справі суду не надано, доводи викладені стягувачем у скарзі визнаються судом обґрунтованими, а подана ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" скарга на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підлягає задоволенню.

Посилання скаржника на те, що державний виконавець не звертався до суду який видав виконавчий документ за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання зобов'язання за рішенням, як підстава для задоволення даної скарги, безпідставні, оскільки за змістом ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» таке звернення є правом державного виконавця, а не обов'язком.

Керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України суд,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" задовольнити.

2. Визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесенні постанови у виконавчому проваджені №45630484 від 20.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві

3. Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому проваджені №45630484.

4. Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», з виконання наказу господарського суду міста Києва від 14.11.2014 року у справі №910/20703/14.

Суддя Шкурдова Л.М.