Рішення

від 05.12.2016 по справі 910/18969/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа № 910/18969/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ІНТЕРГІПСВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_1 РДБ-БУДВ»

про стягнення 156524,30 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 1805/01 від 18.05.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 26.09.2016 р.).

обставини справи:

До Господарського суду Київської області 27.10.2016 року на підставі ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України та ухвали від 19.10.2016 року № 910/18969/16 з Господарського суду міста Києва, за встановленою підсудністю, надійшли матеріали позовної заяви у справі № 910/18969/16 /16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ІНТЕРГІПСВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_1 РДБ-БУДВ» про стягнення 156524,30 грн. з яких: 114746,25 грн. основного боргу, 9379,67 грн. пені, 367,82 грн. 3% річних, 2065,43 грн. інфляційних, 16442,77 грн. штрафу, 13522,36 грн. курсової різниці за Договором поставки з розтроченням платежу у фіксованій сумі № 080701 від 08.07.2016 року.

Згідно автоматизованого розподілу справ, позовну заяву у справі № 910/18969/16 передано до провадження судді Господарського суду Київської області Карпечкіна Т.П.

Суддя Карпечкін Т.П. розглянувши позовну заяву у справі № 910/18969/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ІНТЕРГІПСВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_1 РДБ-БУДВ» про стягнення 156524,30 грн., визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та ухвалою суду від 28.10.2016 року порушив провадження у справі № 910/18969/16 та призначив справу до розгляду на 21.11.2016 року.

В судовому засіданні 21.11.2016 року судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва в розгляді справи на 05.12.2016 року.

16.11.2016 року представником позивача через канцелярію суду подано письмові пояснення у справі та заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог, якою останній просить стягнути з відповідача 48556,98 грн., з яких 74510,33 грн. основного боргу, 16177,47 грн. пені, 348,95 грн. 3 % річних, 2065,43 грн. інфляційних, 16442,77 грн. штрафу, 13522,36 грн. курсової різниці, у зв'язку із частковою сплатою відповідачем основного боргу в сумі 40235,92 грн.

05.12.2016 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній вказує на помилки в розрахунках заявлених до стягнення сум, та заперечує проти одночасного стягнення пені та штрафу.

В судовому засіданні 05.12.2016 року позивач позовні вимоги (уточнені) підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні 05.12.2016 року проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві, однак контррозрахунок не надав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд,-

встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 08.07.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ІНТЕРГІПСВ» (далі - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_1 РДБ-БУДВ» (далі - відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки з розстроченням платежу у фіксованій сумі № 080701 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в повному обсязі (п. 1.1 Договору).

Товаром у цьому Договорі є будівельні матеріали в асортименті (далі - Товар) (п. 1.2 Договору).

Строки поставки, асортимент, одиниці виміру Товару та ціна одиниці Товару визначаються Сторонами на кожну партію на етапі прийняття заявки та зазначаються в рахунках-фактурах і видаткових накладних (п. 1.6 Договору).

До даного договору застосовується наступна формула розрахунку Товару: Покупець має право на відстрочення платежу строком на 60 календарних днів від дати поставки за отриманий від Постачальника Товар на суму до 200000,00 грн. Відлік початку простроченого платежу розпочинається з дати першої поставки Товару на умовах відстрочення (п. 1.8 Договору).

Датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами видаткової накладної, що є виключним, належним та достовірним доказом виконання Постачальником зобов'язання щодо здійснення поставки кожної відповідної партії Товарів (п. 2.3 Договору).

Загальна сума Договору визначається, як сума усіх видаткових накладних, які будуть підписані між сторонами протягом дії даного Договору (п. 3.2 Договору).

Частинами 3 - 4 п. 3.3 Договору Сторони домовились, що рахунки-фактури виставляються Постачальником в національній валюті з урахуванням валютної вартості Товару та курсу долару США на міжбанківському ринку на момент їх видання. При збільшенні валютного курсу на момент оплати більше ніж на 3% Покупець зобов'язаний врахувати та сплатити вказану різницю відповідно до виставленого Постачальником рахунку-фактури. Міжбанківський курс продажу долару США розраховується згідно даних сайту: www.finance.ua.

У разі порушення умов сплати курсової різниці, Покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі суми курсової різниці.

Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками підприємств і діє до 31.12.2016 року включно, а в частині невиконання будь-яких зобов'язань, Договір продовжує дію до виконання Сторонами всіх взаємних зобов'язань (п. 10.1 Договору).

На виконання п. 1.1 Договору позивач за період з 12.07.2016 року по 26.07.2016 року, згідно видаткових накладних, що долучені до матеріалів справи, поставив, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 185238,00 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Незважаючи на положення чинного законодавства України, та умов Договору (п. 1.8) про розрахунок на умовах відстрочення платежу строком на 60 календарних днів, від дати поставки, за отриманий від Постачальника Товар на суму до 200000,00 грн., згідно якого відлік початку простроченого платежу розпочинається з дати першої поставки Товару на умовах відстрочення, відповідач своє зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі не виконав, розрахувався частково на суму 14465,20 грн., що підтверджується виписками з банку по рахунку позивача, які наявні в матеріалах справи, у зв'язку з чим за відповідачем станом на 11.09.2016 року (61 день з дня першої поставки Товару на умовах відстрочення) утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 185238,00 грн.

Відповідач надіслав позивачу лист б/н б/д, яким гарантував сплатити наявну заборгованість в сумі 185238,00 грн. згідно наступного графіку: 16.09.2016 року - 37078,48 грн.; 23.09.2016 року - 37078,48 грн.; 30.09.2016 року - 37078,48 грн.; 07.10.2016 року - 37078,48 грн.; 14.10.2016 року - 37078,48 грн.

Позивач, у відповідь на вказаний лист, надіслав відповідачу лист-відповідь вих. № 1509/02 від 15.09.2016 року (докази надіслання містяться в матеріалах справи), де просив погасити крім існуючої заборгованості за поставлений Товар, ще нарахований штраф та курсову різницю, який залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача 74510,33 грн. основного боргу та 13522,36 грн. курсової різниці, нарахованої на підставі та у відповідності до п. 3.3 Договору (згідно заяви про зменшення позовних вимог).

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст.626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в ході розгляду спору подав відзив на позов, в якому вказував на помилки в розрахунках позивача щодо заявлених до стягнення сум основного боргу, пені, 3% річних, штрафу, інфляційних, посилаючись на плутанину в платежах, та заперечував проти одночасного стягнення пені та штрафу, оскільки вважає таке є подвійною відповідальністю за одне і те ж порушення зобов'язання, однак контррозрахунок позову не надав, додав лише виписку по рахунку позивача.

Відтак, враховуючи п. 3.3 Договору, позивач (зважаючи на збільшення валютного курсу, на момент оплати, більше ніж на 3 %, а саме на 7,3 %, як стверджує позивач) здійснив перерахунок суми боргу з врахуванням курсової різниці гривні до долара США станом на 12.09.2016 року (перший робочий день, що слідує за останнім днем на оплату (10.09.2016 року), згідно якого курсова різниця склала 13522,36 грн.

Згідно зі ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд, перевіривши розрахунок курсової різниці позивача, встановив, що міжбанківський валютний курс долара США до гривні на сайті www.finance.ua., як передбачено сторонами в Договорі, станом на 12.07.2016 року (перша поставка) становив 24,82 грн. та станом на 12.09.2016 року (перший робочий день, що слідує за останнім днем на оплату (10.09.2016 року) становив 26,60 грн., відтак збільшився на 7,2 %, а не на 7,3 %, як зазначено позивачем, у зв'язку чим, суд здійснив правильний розрахунок курсової різниці, згідно з яким, з відповідача підлягає стягненню 13337,14 грн. курсової різниці.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача з оплати поставленого Товару, що на день прийняття рішення складає 74510,33 грн. основного боргу (згідно заяви про зменшення позовних вимог) та 13337,14 грн. курсової різниці.

У зв'язку з простроченням відповідачем сплати боргу позивач просить стягнути з відповідача 16177,47 грн. пені на підставі п. 6.5 Договору за період з 11.09.2016 року по 21.11.2016 року, 348,95 грн. 3% річних за період з 11.09.2016 року по 17.10.2016 року, 2065,43 грн. інфляційних за період з 11.09.2016 року по 17.10.2016 року в порядку ст. 625 ЦК України, 16442,77 грн. 10 % штрафу на підставі п. 6.5 Договору.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

У разі порушення строку оплати відстроченого платежу, зазначеного у п. 3.3 Договору, Покупець зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми неперерахованої частини платежу, за кожен день прострочення, та додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від не перерахованої частини платежу, якщо прострочення відбувається понад 10 календарних днів (п. 6.5 Договору).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що пеня нарахована за фактичні періоди прострочення платежів на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано, у відповідності до п. 6.5 Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» в межах заявленого періоду в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, тому вимога про стягнення пені правомірна та обґрунтована.

Однак, судом було виявлено помилки в наданому позивачем розрахунку пені, зокрема, помилки в періодах нарахування, оскільки позивач помилково на усі суми боргу з врахуванням часткових проплат починає проводити нарахування з першого дня прострочки, тобто з 11.09.2016 року, а не з відповідної дати, з якої почала існувати відповідна сума заборгованості, у зв'язку з чим, безпідставно збільшує кількість днів прострочки та заявлену до стягнення суму пені.

Судом було здійснено правильний розрахунок пені, згідно з якими з відповідача підлягає стягненню 6458,82 грн. пені за правильний період в межах заявленого позивачем періоду.

Перевіривши розрахунок штрафу, нарахований у відповідності до п. 6.5 Договору, в розмірі 10 % від не перерахованої частини платежу, якщо прострочення відбувається понад 10 календарних днів, суд встановив, що оскільки станом на 21.09.2016 року (11 день прострочення платежу) сума заборгованості складала 164427,71 грн., позивач вірно обрахував штраф в розмірі 10 %, який склав 16442,77 грн., у зв'язку з чим, суд дійшов до висновку про задоволення вимоги про стягнення 10 % штрафу в розмірі 164427,71 грн.

Також, судом враховано, що пеня та штраф є окремими видами відповідальності і їх одночасне стягнення не суперечить нормам чинного законодавства, крім того, обидва види відповідальності та її розмір погоджені сторонами в Договорі, тому посилання відповідача на неможливість одночасного стягнення пені і штрафу спростовуються вищезазначеним.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних та інфляційних проведено на суму заборгованості в розмірі 114746,25 грн. за період з 11.09.2016 року по 17.10.2016 року. Враховуючи встановлені судом обставини та те, що фактично станом на 11.09.2016 року існувала заборгованість 185238,00 грн., яка включає в себе заборгованість в розмірі 114746,25 грн., на яку позивач здійснює відповідні нарахування, які є арифметично вірними, вимоги про стягнення 348,95 грн. 3 % річних та 2065,43 грн. інфляційних підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 113163,44 грн. з яких 74510,33 грн. основного боргу, 13337,14 курсової різниці, 6458,82 грн. пені, 16442,77 грн. 10 % штрафу, 348,95 грн. 3 % річних та 2065,43 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним (уточненим) позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_1 РДБ-БУДВ» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, код 37166032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ІНТЕРГІПСВ» (03038, м. Київ, вул. Нововокзальна, буд. 21, код 21660060) 74510 (сімдесят чотири тисячі п'ятсот десять) грн. 33 коп. основного боргу, 13337 (тринадцять тисяч триста тридцять сім) грн. 14 коп. курсової різниці, 6458 (шість тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 82 коп. пені, 16442 (шістнадцять тисяч чотириста сорок два) грн. 77 коп. 10 % штрафу, 348 (триста сорок вісім) грн. 95 коп. 3 % річних та 2065 (дві тисячі шістдесят п'ять) грн. 43 коп. інфляційних та 1697 грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто сім) 45 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.12.2016 р.

Суддя Т.П. Карпечкін