Постанова
від 21.03.2017 по справі 910/18969/16
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2017 р. Справа№ 910/18969/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від позивача: Закатюра І.О. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ РДБ-БУД"

на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2016р.

у справі №910/18969/16 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРГІПС"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ РДБ-БУД"

про стягнення 156 524,30 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРГІПС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ РДБ-БУД" про стягнення 156 524,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016р. матеріали позовної заяви направлені за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2016р. порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду.

16.11.2016р. до суду першої інстанції позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, у результаті чого позивач просив стягнути з відповідача 123 067,31 грн., з яких: 74 510,33 грн. основний борг, 16 177,47 грн. пеня, 13 522,36 грн. курсова різниця, 16 442,77 грн. 10% штраф, 348,95 грн. 3% річні, 2 065,43 грн. інфляційні втрати.

Позов обґрунтовувався тим, що вартість поставленого позивачем товару, з відстрочкою в оплаті на 60 календарних днів, у розмірі 199 703,20 грн., оплачено відповідачем частково, внаслідок чого позивач нарахував до стягнення передбачені договором штрафні санкції, курсову різницю, і на підставі 625 ЦК України 3% річні та інфляційні втрати за час прострочки.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.12.2016р. у справі №910/18969/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ РДБ-БУД" на користь ТОВ "ІНТЕРГІПС" 74 510,33 грн. основного боргу, 13 337,14 грн. курсової різниці, 6 458,82 грн. пені, 16 442,77 грн. 10% штрафу, 348,95 грн. 3% річних, 2 065,43 грн. інфляційних втрат та 1 697,45 грн. судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ РДБ-БУД" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваного рішення, скаржником зазначено про прийняття судом першої інстанції рішення, яке не відповідає нормам матеріального та процесуального права, при неправильному встановлені обставин справи.

Відповідно до протоколу Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017р. вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017р. апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ РДБ-БУД" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.03.2017р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.03.2017р., у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, змінено та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю, Руденко М.А.

Відповідач до судового засідання, що відбулось 21.03.2017р., не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи є можливим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 08.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРГІПС" (далі - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ РДБ-БУД" (далі - відповідач, Покупець) було укладено Договір № 080701 поставки з розстроченням платежу у фіксованій сумі (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язував передати у власність Покупця будівельні матеріали в асортименті (далі - Товар), а Покупець - прийняти та оплатити його в повному обсязі (п. 1.1 Договору).

Згідно до п. 1.6 Договору встановлено, що строки поставки, асортимент, одиниці виміру Товару та ціна одиниці Товару визначаються Сторонами на кожну партію на етапі прийняття заявки та зазначаються в рахунках-фактурах і видаткових накладних.

Пунктом 1.8 Договору передбачено, що до даного договору застосовується наступна формула розрахунку Товару: Покупець має право на відстрочення платежу строком на 60 календарних днів від дати поставки за отриманий від Постачальника Товар на суму до 200 000,00 грн. Відлік початку простроченого платежу розпочинається з дати першої поставки Товару на умовах відстрочення.

Датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами видаткової накладної, що є виключним, належним та достовірним доказом виконання Постачальником зобов'язання щодо здійснення поставки кожної відповідної партії Товарів (п. 2.3 Договору).

За змістом пункту 3.2 Договору загальна сума Договору визначається, як сума усіх видаткових накладних, які будуть підписані між сторонами протягом дії даного Договору.

Частинами 3-4 п. 3.3 Договору сторони домовились, що рахунки-фактури виставляються Постачальником в національній валюті з урахуванням валютної вартості Товару та курсу долару США на міжбанківському ринку на момент їх видання. При збільшенні валютного курсу на момент оплати більше ніж на 3% Покупець зобов'язаний врахувати та сплатити вказану різницю відповідно до виставленого Постачальником рахунку-фактури. Міжбанківський курс продажу долару США розраховується згідно даних сайту: www.finance.ua. У разі порушення умов сплати курсової різниці, Покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі суми курсової різниці.

Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками підприємств і діє до 31.12.2016р. включно, а в частині невиконання будь-яких зобов'язань, Договір продовжує дію до виконання Сторонами всіх взаємних зобов'язань (п. 10.1 Договору).

Згідно до видаткових накладних:

№0000056418 від 12.07.2016р. на суму 8 794,71 грн.,

№0000056419 від 12.07.2016р. на суму 49 243,25 грн.,

№0000056504 від 12.07.2016р. на суму 7 400,00 грн.,

№0000058541 від 18.07.2016р. на суму 2 816,00 грн.,

№0000058740 від 18.07.2016р. на суму 13 993,09 грн.,

№0000059090 від 19.07.2016р. на суму 2 444,46 грн.,

№0000059618 від 20.07.2016р. на суму 8 311,50 грн.,

№0000059622 від 20.07.2016р. на суму 9 132,85 грн.,

№0000059964 від 20.07.2016р. на суму 4 965,43 грн.,

№0000060486 від 21.07.2016р. на суму 1 458,77 грн.,

№0000060487 від 21.07.2016р. на суму 4 049,00 грн.,

№0000060767 від 22.07.2016р. на суму 4 644,35 грн.,

№0000061007 від 22.07.2016р. на суму 2 602,80 грн.,

№0000062036 від 26.07.2016р. на суму 1 145,00 грн.,

позивач за період з 12.07.2016р.-26.07.2016р. поставив, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 121 001,21 грн.

Відповідач вартість товару оплатив частково на суму 46 490,88 грн., що підтверджується банківськими виписками позивача, у зв'язку з чим станом на 11.09.2016р. (61 день з дня першої поставки Товару на умовах відстрочення) за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем.

15.09.2016р. листом №1509/02 позивач звернувся до покупця з вимогою по сплаті боргу у розмірі, штрафу та курсової різниці.

Листом б/н б/д відповідач гарантував постачальнику сплатити наявну заборгованість згідно графіку: 16.09.2016р. - 37 078,48 грн.; 23.09.2016р. - 37 078,48 грн.; 30.09.2016р. - 37 078,48 грн.; 07.10.2016р. - 37 078,48 грн.; 14.10.2016р. - 37 078,48 грн.

До правовідносин, що виникли між сторонами у зв'язку з вчиненням ними дій на виконання укладеного між ними Договору, застосуються положення закону, які регулюють поставку та купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов'язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов'язань відповідно до ст. 692 ЦК України.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доводячи виконання своїх зобов'язань з поставки обумовленого сторонами товару, позивач посилався на видаткові накладні (скріплені підписами та печатками сторін), згідно з якими передав, а відповідач прийняв будівельні матеріали на суму 121 001,21 грн. Проте, покупцем товар сплачено частково у розмірі 46 490,88 грн., а тому позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача борг 74 510,33 грн., який документально підтверджений та обґрунтований, тож підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення до матеріалів справи не надано.

Позивач також здійснив перерахунок суми боргу з врахуванням курсової різниці гривні до долара США (відповідно до п. 3.3 Договору) станом на 12.09.2016р. (перший робочий день, що слідує за останнім днем на оплату (10.09.2016р.), згідно якого курсова різниця склала 13 522,36 грн.

Згідно зі ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, апеляційний суд встановив, що міжбанківський валютний курс долара США до гривні на сайті www.finance.ua, як передбачено сторонами в Договорі, станом на 12.07.2016р. (перша поставка) становив 24,82 грн. та станом на 12.09.2016р. (перший робочий день, що слідує за останнім днем на оплату (10.09.2016р.) становив 26,60 грн., відтак збільшився на 7,2 %, у зв'язку чим з відповідача підлягає стягненню 13 337,14 грн. курсової різниці.

У зв'язку з простроченням відповідачем сплати боргу позивач просив стягнути з відповідача 16 177,47 грн. пені за період 11.09.2016р.-21.11.2016р., 348,95 грн. 3% річних 2 065,43 грн. та інфляційних втрат за період з 11.09.2016р.-17.10.2016р., 16 442,77 грн. 10% штрафу.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних та інфляційних проведено на суму заборгованості за період 11.09.2016р.-17.10.2016р. є арифметично вірними, тож підлягають задоволенню у розмірі 348,95 грн. 3 % річних та 2 065,43 грн. інфляційних.

Колегія суддів враховує, що правової позиції про правомірність одночасного стягнення з боржника курсової різниці та інфляційних втрат дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень в аналогічних справах (постанови ВГСУ від 25.11.2014р. у справі №906/519/14; від 21.01.2015р. у справі №924/489/14; від 26.04.2016р. у справі № 920/1621/15).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 6.5 Договору встановлено, що у разі порушення строку оплати відстроченого платежу, зазначеного у п. 3.3 Договору, Покупець зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми не перерахованої частини платежу, за кожен день прострочення, та додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від не перерахованої частини платежу, якщо прострочення відбувається понад 10 календарних днів.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, апеляційний суд встановив, що вимога щодо стягнення пені за загальний період з 11.09.2016р.-21.11.2016р. арифметично вірна та обґрунтована у сумі 6 458,82 грн., тож підлягає частковому задоволенню у встановленому розмірі.

Здійснивши перерахунок штрафу, колегією встановлено, що оскільки станом на 21.09.2016р. (11 день прострочення платежу) сума заборгованості складала 164 427,71 грн., позивач вірно обрахував штраф в розмірі 10 %, який склав 16 442,77 грн., відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо присудження до стягнення з покупця 10% штрафу у встановленому розмірі.

Відхиляючи доводи відповідача про те, що стягнення пені та штрафу є подвійною відповідальністю за одне і те ж порушення, колегія суддів враховує наступне.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зокрема, такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012р. у справі № 3-88гс11 та від 27.04.2012р. у справі 3-24гс12.

Твердження апелянта, що позивачем було поставлено товар неналежної якості, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ РДБ-БУД" на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2016р. у справі №910/18969/16 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ РДБ-БУД" на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2016р. у справі №910/18969/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2016р. у справі №910/18969/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/18969/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення21.03.2017
Оприлюднено06.04.2017
Номер документу65705744
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/18969/16

Ухвала від 27.02.2017

Господарське

Господарський суд Київської області

Карпечкін Т.П.

Постанова від 21.03.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Кропивна Л.В.

Ухвала від 06.03.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Кропивна Л.В.

Ухвала від 06.02.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Кропивна Л.В.

Ухвала від 16.01.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Кропивна Л.В.

Рішення від 05.12.2016

Господарське

Господарський суд Київської області

Карпечкін Т.П.

Ухвала від 28.10.2016

Господарське

Господарський суд Київської області

Карпечкін Т.П.

Ухвала від 19.10.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні