Рішення

від 14.12.2016 по справі 918/7/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2016 р. Справа № 918/7/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Север-Сталь"

до відповідача 1: Тодіні Коструціоні ОСОБА_1п.А. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_1п.А."

до відповідача 2: Аккорд Індастріал Костракшн Інвестмент Корпорація

до відповідача 3: Саліні ОСОБА_2п.А.

про стягнення боргу в сумі 3 391 118 грн. 17 коп., з яких 2 928 146 грн. 83 коп. - сума боргу внаслідок зниження курсу Євро по відношенню до гривні, 407 617 грн. 33 коп. - інфляційних втрат, 55 354 грн. 01 коп. - 3% річних,

Представники сторін :

від позивача : не з’явився;

від відповідача 1 : ОСОБА_3 (дов. № 68 від 24 лютого 2015 р.);

від відповідача 2 : не з’явився;

від відповідача 3 : не з’явився.

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводів з підстав визначених статтею 20 ГПК України не заявлено.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Север-Сталь" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Тодіні Конструціоні ОСОБА_1п.А. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_1п.А." з позовом про стягнення 3 391 118,17 грн., з яких: 2 928 146, 83 грн. - сума боргу внаслідок зниження курсу Євро по відношенню до гривні, 407 617,33 грн. - інфляційних втрат, 55 354,01 грн. - 3% річних, позовні вимоги аргументувавши тим, що між сторонами укладено контракт субпідряду на виконання ремонту автодороги. Сертифікатом №2 від 07 травня 2014 року сторони підтвердили факт виконання повного обсягу робіт, проте у вказаному сертифікаті помилково вказано курс 1 Євро пор відношенню до гривні, у зв'язку з чим не вірно визначено суму на яку виконано роботи згідно контракту.

Ухвалою суду від 12 січня 2015 року порушено провадження у справі №918/7/15, розгляд справи призначено на 26 січня 2015 року.

Ухвалою суду від 26 січня 2015 року розгляд справи відкладено на 03 лютого 2015 року.

В судовому засіданні від 03 лютого 2015 року оголошувалась перерва до 12 лютого 2015 року.

Ухвалою суду від 12 лютого 2015 року судом вирішено залучити до участі у справі в якості відповідача 2: Акорд Індастріал Костракшн Інвестмент Корпорація, ВАТ (Аkkord Industry Costruction Investment Corporation, OSJC), Азербайджан AZ 1065, м. Баку, Нариманівський район, вул. Ага Нематулла, будинок/квартал 1937, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та відповідача 3: Саліні ОСОБА_4П.А., (Salini construttori S.P.A.), вулиця Делла Датаріа, 22 - 00187 Рим, Італія, реєстраційний номер та код платника податків 00436420582.

17 серпня 2015 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач зазначає, що сторонами контракту від 03 травня 2012 року станом на 03 вересня 2013 року підписано проміжний платіжний сертифікат на суму 66 268,09 Євро, або 641 253,71 грн., станом на 03 вересня 2013 року офіційний курс євро по відношенню до гривні встановлений НБУ 10,556355 грн., відтак розмір коштів, які підрядник повинен був сплатити субпідряднику за виконані роботи на момент підписання зазначеного сертифікату повинен був становити 699 579,50 грн., відтак сума боргу, яку підрядник зобов'язаний доплатити субпідряднику внаслідок невірного розрахунку курсу валют становить 58 295,79 грн.

Щодо вказаної заяви суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до роз'яснень висвітлених в пункті 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Проте вказані позовні вимоги та обґрунтування останніх не були зазначені в позовній заяві, зокрема предметом позову є вимоги щодо стягнення заборгованості у зв'язку з невірним вказанням в сертифікаті №2 від 07 травня 2014 року курсу валют по відношенні 1 євро до гривні, заява про збільшення позовних вимог не містить обґрунтування з посиланням на вказаний сертифікат, що свідчить про заявлення додаткових позовних вимог що не стосується предмету позову, відтак позивачем змінено предмет позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

У п. 3 інформаційного листа від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"739 (у редакції інформаційного листа Вищого господарського суду України від 08.04.2008 р. N 01-8/218 "Про внесення змін до деяких інформаційних листів Вищого господарського суду України"740) Вищий господарський суд України на запитання, чи може бути збільшення розміру позовних вимог пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, відповів таке. Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Відповідно до роз'яснень висвітлених в пункті 3.12. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви.

Вищий господарський суд України в п. 3.12 постанови пленуму від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначив: право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Оскільки подана позивачем заява по своїй суті є заявою про зміну предмету позову, та враховуючи ті обставини що вона була подана після початку розгляду справи по суті без дотримання вимог статті 57 ГПК вказана заява підлягає залишенню без розгляду.

Ухвалою суду від 11 травня 2016 року розгляд справи призначено на 14 грудня 2016 року. В судове засідання представник позивача не з'явився, про місце дату та час розгляду повідомлений належним чином що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні представник відповідача 1 позовні вимоги не визнав.

В судове засідання представник відповідача 3 не з'явився, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

В судове засідання представник відповідача 2 не з'явився.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" роз`яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (правова позиція зазначена в пункті 3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до частини 3 статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Слід зазначити, що відповідно до статті 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у разі, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Судом встановлено, що відповідач по справі є нерезидентом, який не має свого представництва на території України. Крім того, відповідно до листа Міністерства юстиції №1769-0-32-14/12.1-533-14 від 25.03.14 порядок надання правової допомоги та вручення документів на територіях держав-учасниць СНД регулюється Конвенцією про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних та кримінальних справ (22.01.1993)

Згідно зі статтею 125 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

З метою забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, дотримання процесуальних прав сторін, суд звертався із судовими дорученнями про надання правової допомоги у встановленому законодавством порядку.

Відтак, враховуючи те, що явка відповідача обов'язковою не визнавалася, суд на підставі статті 75 ГПК України дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами без участі відповідача, оскільки неявка представника останнього не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у пункті 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" яким роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03 травня 2012 року між Тодіні Коструціоні ОСОБА_1п.А. через Представництво в Україні "Тодіні Коструціоні ОСОБА_1п.А." (надалі відповідач 1 підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Север-Сталь" (надалі відповідач 2, субпідрядник) укладено контракт на виконання ремонту автодороги М03 Київ-Чоп в Україні, Контракт км 14+080-км 128+000 (надалі контракт), відповідно до предмету якого підрядник передає на субпідряд, а субпідрядник бере на себе обов’язки по виконанню робіт, усуненню будь-яких встановлених дефектів та не достатків у відповідності з технічними специфікаціями в об’ємах та видах робіт у відповідності з доданою ВОР, відповідно проекту по ремонту автодороги М03 Київ-Чоп в Україні, Контракт км 14+080-км 128+000.

З матеріалів справи вбачається, що 07 травня 2014 року сторонами оформлено згідно контракту від 03 травня 2012 року сертифікат про завершення робіт №2, на суму 674 466,37 євро, по курсу валют 12,04, що становить 8 030 449,88 грн..

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що курс валют вказано помилково з порушенням пункту 22.1. контракту, так як станом на момент підписання сертифікату про завершення робіт курс валют становив 16,247803, у зв’язку з чим позивачем не отримано а відповідачем не оплачено виконані роботи на суму 2 928 146,83 грн.

Пунктом 22.1. контракту передбачено, що загальна сума, яку підрядник повинен оплатити субпідряднику за виконання роботи по даному договору субпідряду, визначається відомістю фактично виконаних робіт, в євро без врахування ПДВ. Оплата буде проводитись в гривні по курсу НБУ на день підписання проміжного платіжного сертифікату, а також ПДВ.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання контракту зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за контрактом, також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов даної угоди.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 204 ЦК України презумується правомірність правочину.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до положень статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що сертифікат про завершення робіт оформлено 07 травня 2014 року, проте підписано субпідрядником 12 травня 2014 року, про що в сертифікаті вчинено відповідний напис, відтак в розумінні пункту 22.1. контракту оплата проводиться в гривні по курсу НБУ на день підписання проміжного платіжного сертифікату (тобто по курсу валют на станом на 12 травня 2014 року, що є днем його підписання).

Відповідно до пункту 23.6. контракту підрядник зобов’язується оплатити вартість виконаних робіт згідно виставлених фактур на протязі 7 робочих днів з моменту отримання оплати на свій рахунок зі сторони основного замовника.

Згідно відомостей розміщених на веб-порталі Національного Банку України ( https://bank.gov.ua/control/uk/curmetal/currency/search?formType=searchFormDate&time_step=daily&date=12.05.2014&outer=table&execute=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8 ) офіційний курс євро по відношенню до гривні станом на 12 травня 2014 року встановлено 15,99 грн. за 1 євро, що не відповідає курсу вказаному в сертифікаті про завершення робіт №2, в якому зазначено курс валют 12,04 грн.

Згідно вказаного сертифікату позивачем надано відповідачу послуги згідно контракту на суму 674 466,37 євро, що по курсу станом на 12 травня 2014 року складає 10 784 717,30 грн., відтак вказаним сертифікатом не враховано виконані роботи на суму 2 754 267,42 грн., які відповідачем не сплачено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 754 267,42 грн. заборгованості що утворилась у зв’язку з зазначенням сертифікаті про завершення робіт №2 від 07 травня 2014 року є законними та обґрунтованими, в задоволенні позову про втягнення 173 879,41 грн. слід відмовити з огляду на необґрунтованість вказаних вимог.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене позивач за період з 08 травня 2014 року по 21 грудня 2014 року нарахував відповідачу 55 354,01 грн. 3% річних та за травень - листопад 2014 року 407 617,33 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок нарахованих сум суд приходить до висновку, що нарахування слід починати не з 08 травня 2014 року а з 13 травня 2014 року (оскільки 12 травня 2014 року було підписано сертифікат про завершення робіт), враховуючи викладене до задоволення підлягає 50 482,33 грн. 3% річних та 382 843,17 грн. інфляційних втрат, в задоволенні позову про стягнення 4 871,68 грн. 3% річних та 24 774,16 грн. інфляційних втрат слід відмовити у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Щодо тверджень відповідача 1 про відсутність заборгованості з тих підстав, що позивач самостійно підтвердив вартість субпідрядних робіт шляхом подання до податкових органів відповідної податкової документації суд зазначає, що вказані відомості подавались до податкових органів станом на час підписання сертифікату про завершення робіт та відповідно до змісту останнього, разом з тим позивач, на думку суду, не позбавлений можливості отримати повну оплату за виконані роботи згідно положень статті 526, 837 Цивільного кодексу України. Також слід звернути увагу на ті обставини, що судом встановлено, що станом на час підписання сертифікату про завершення робіт №2 у вказаному сертифікаті зазначено невірний валютний курс, що з врахуванням положень пункту 22.1. контракту спричинило невірне встановлення загальної вартості виконаних робіт.

Щодо тверджень відповідача 1 про ненадання позивачем доказів наявної заборгованості, а саме, ненадання проміжного платіжного сертифікату суд зазначає, що відповідач також не був позбавлений можливості надати вказані сертифікати в обґрунтування своїх тверджень та заперечень щодо відсутності заборгованості та належного виконання зі своєї сторони умов контракту. Оскільки сторонами не надано проміжних платіжних сертифікатів суд оцінює доводи сторін згідно наявних в матеріалах справи доказів, а оскільки як зазначено вище станом на час підписання сертифікату про завершення робіт №2 у вказаному сертифікаті зазначено невірний валютний курс, що з врахуванням положень пункту 22.1. контракту спричинило невірне встановлення загальної вартості виконаних робіт суд вважає твердження відповідача необґрунтованими.

Згідно зі ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу вимог ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, судовий збір в сумі 68 693,95 підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, 4 386,05 грн. слід залишити за позивачем.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Тодіні Коструціоні ОСОБА_1п.А. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_1п.А." (33024, м.Рівне, вул.. Соборна 446, код 26603641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Север-Сталь" (10001, м.Житомир, вул.. Східна 18, код 34973350) 2 754 267 (два мільйони сімсот п’ятдесят чотири тисячі двісті шістдесят сім) грн. 42 коп. заборгованості, 50 482 (п’ятдесят тисяч чотириста вісімдесят два) грн. 33 коп. 3% річних, 382 843 (триста вісімдесят дві тисячі вісімсот сорок три) грн.. 17 коп. інфляційних втрат та 68 693 (шістдесят вісім тисяч шістсот дев’яносто три) грн.. 95 коп. судового збору.

3. В задоволенні позову про стягнення 173 879,41 грн. заборгованості, 4 871,68 грн. 3% річних та 24 774,16 грн. інфляційних втрат відмовити.

4. Судові витрати в сумі 4 386,05 грн. залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 19 грудня 2016 року.

Суддя Войтюк В.Р.