Постанова

від 28.09.2017 по справі 918/7/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2017 р. Справа № 918/7/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Дужич С.П. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання Дика А.І.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача 1 - ОСОБА_1, ОСОБА_2 довіреність б/н від 09.03.2016

відповідача 2 - не з'явився

відповідача 3 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні ОСОБА_3п.А. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_3п.А." на рішення господарського суду Рівненської області від 14.12.2016 у справі № 918/7/15 (суддя Войтюк В.Р. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Север-Сталь"

до відповідача 1 Тодіні Коструціоні ОСОБА_3п.А. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_3п.А."

до відповідача 2 Аккорд Індастріал Костракшн Інвестмент Корпорація

до відповідача 3 Саліні ОСОБА_4п.А.

про стягнення боргу в сумі 3 391 118 грн. 17 коп., з яких 2 928 146 грн. 83 коп. - сума боргу внаслідок зниження курсу Євро по відношенню до гривні, 407 617 грн. 33 коп. - інфляційних втрат, 55 354 грн. 01 коп. - 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Север-Сталь" (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А." в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А." (по тексту - відповідач 1) про стягнення боргу в сумі 3 391 118,17 грн., з яких 2 928146,83грн. - сума боргу, що виникла за Контрактом субпідряду на виконання ремонту автодороги М06 Київ-Чоп в Україні, контракт км14+080 - км128+000 від 03.05.2012 року внаслідок заниження курсу Євро по відношенні до гривні, 407 617,33 грн. - інфляційних втрат, 55 354,01 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 12.02.2015 року залучено до участі у справі в якості відповідача 2 Акорд Індастріал Костракшн Інвестмент Корпорація, ВАТ (Аkkord Industry Costruction Investment Corporation, OSJC) та відповідача 3 Саліні ОСОБА_5П.А. (Salini construttori S.P.A.).

17.08.2015 року до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач зазначає, що сторонами контракту від 03.05.2012 року станом на 03.09.2013 року підписано проміжний платіжний сертифікат на суму 66 268,09 Євро, або 641 253,71 грн., станом на 03 вересня 2013 року офіційний курс євро по відношенню до гривні встановлений НБУ 10,556355 грн., відтак розмір коштів, які підрядник повинен був сплатити субпідряднику за виконані роботи на момент підписання зазначеного сертифікату повинен був становити 699 579,50 грн., відтак сума боргу, яку підрядник зобов'язаний доплатити субпідряднику внаслідок невірного розрахунку курсу валют становить 58 295,79 грн.

Оскільки вказана заява позивача по своїй суті є заявою про зміну предмету позову, та враховуючи ті обставини що вона була подана після початку розгляду справи по суті без дотримання вимог статті 57 ГПК України місцевим господарським судом таку заяву було залишено без розгляду.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 14.12.2016 у справі № 918/7/15 (суддя Войтюк В.Р.) позов задоволено частково. Підлягає до стягнення з Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Север-Сталь" 2754267,42 грн. заборгованості, 50482,33 грн. 3% річних, 382843,17 грн. інфляційних втрат та 68693,95 грн. судового збору. В задоволенні позову про стягнення 173 879,41 грн. заборгованості, 4871,68 грн. 3% річних та 24774,16 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач 1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 14.12.2016 у даній справі скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування підстав для його скасування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права.

Ухвалою апеляційного суду від 22.03.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, ухвалою суду від 18.04.2017 виправлено описку, допущену в ухвалі Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 у справі № 918/7/15 та призначено розгляд скарги на 28.09.2017.

У відповідності до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 та Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 апеляційний суд звертався із судовими дорученнями про надання правової допомоги щодо повідомлення відповідача 2 та відповідача 3 про час і місце розгляду судом даної справи.

В судове засідання 28.09.2017 року представники позивача, відповідачів 2, 3 не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, що стверджується наявними у справі матеріалами, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача, відповідачів 2, 3 за наявними у справі матеріалами.

В судове засідання прибули представники відповідача 1, які підтримали доводи апеляційної скарги, просять суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників відповідача 1, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.05.2012 року між "Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А." в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А.", як уповноваженим учасником Договору про спільну діяльність від 29.09.2011 року "Тодіні Аккорд Саліні" (діючим як Підрядник), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Север-Сталь" (діючим як Субпідрядник) було укладено Контракт субпідряду на виконання ремонту автодороги М06 Київ-Чоп, в Україні, Контракт км 14+080 - км 128+000 (надалі - Контракт)(а.с. 8-21 у т.1)

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, як визначено це приписами ст. 629 ЦК України.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час розгляду даної справи доказів недійсності Контракту чи окремих його положень, в даному випадку тих, що стосуються порядку здійснення розрахунків між сторонами, господарському суду не надано.

Статтею 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Розділом 4 Контракту сторонами було врегульовано фінансові умови, а, зокрема, пунктом 22.1 статті 22 Контракту встановлено, що загальна сума, яку Підрядник повинен заплатити Субпідряднику за виконані роботи по умовам цього Контракту, визначається відомістю фактично виконаних робіт, в євро без урахування ПДВ, при цьому сторонами було визначено, що оплата буде проводитися в гривні по курсу НБУ на день підписання проміжного платіжного сертифікату, а також ПДВ.

Поняття та порядок оформлення сторонами проміжних платіжних сертифікатів визначено сторонами у статті 17 Контракту, у якій, зокрема, визначено, що схвалення робіт, виконаних по Контракту, здійснюється підрядником і інженером шляхом інспекції, складення і підписання відповідного проміжного платіжного сертифікату, який оформляється щомісячно на суму виконаних робіт.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що сторонами не надано проміжних платіжних сертифікатів, оскільки з матеріалів справи вбачається, що сторонами протягом терміну дії Контракту було підписано один проміжний платіжний сертифікат - №1 від 03.09.2013 року на загальну суму 66268,09 євро, в якому встановлено курс НБУ на 03.09.2013р. (з розрахунку 1 євро дорівнює 10,556355 грн.) (а.с. 24, 25 у т. 1).

Укладення та підписання сторонами проміжного сертифікату № 1 від 03.09.2013 року вбачається також і з довідки про вартість виконаних будівельних робіт */та витрати**/ за вересень 2013 року, складеної сторонами по формі № КБ-3, і з акту приймання виконаних будівельних робіт* за вересень 2013 року, складеного сторонами по формі № КБ-2в, в яких безпосередньо здійснено посилання на проміжний сертифікат №1 від 03.09.2013р.

Ні одна із сторін в ході судового розгляду справи не оспорювала факт підписання проміжного платіжного сертифікату № 1 від 03.09.2013 року та його зміст, в тому числі і вказаний у ньому курс НБУ.

Будь-яких інших проміжних платіжних сертифікатів господарському суду не надано і сторони не повідомляли суд про підписання (складання) таких сертифікатів, судом їх також не здобуто.

У відповідності до пункту 18.1 статті 18 Контракту сторони взяли на себе зобов'язання по завершені всіх робіт по Контракту скласти кінцевий сертифікат, який повинен бути схвалений, підписаний і сертифікований Підрядником та Інженером.

12.05.2014 року сторонами було підписано Сертифікат про завершення робіт №2 від 07.05.2014р. на загальну суму 735781,49 євро (а.с. 27-28 у т. 1). Підписання такого кінцевого сертифікату підтверджується також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати* за травень 2014 року, складеної сторонами по формі № КБ-3, і актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 року, складеного сторонами по формі №КБ-2в, в яких безпосередньо здійснено посилання на кінцевий сертифікат.

Складені та підписані сторонами за встановленою примірною формою № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та примірною формою № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" акти та довідки, які містять посилання на проміжний сертифікат №1 від 03.09.2013р. та кінцевий сертифікат про завершення робіт №2 від 07.05.2014р. спростовують висновок про наявність заборгованості відповідача 1 перед позивачем, оскільки загальна вартість виконаних будівельних робіт в гривнях з ПДВ по таким документам визначена в розмірі 8760490,78 грн., що відповідає розміру сплачених позивачу аідповідачем 1 грошових коштів.

Так, в період з 2012 року по 2014 рік відповідачем 1 було перераховано позивачу грошові кошти на загальну суму 8760490,78 грн. платіжними дорученнями № 2805 від 26.09.12 (на суму 500 000,00 грн.), № 3603 від 06.11.12 (на суму 500 000,00 грн.), № 3658 від 12.11.12 (на суму 1 040 000,00 грн.), № 1373 від 14.06.13 (на суму 1 600 000,00 грн.), № 1949 від 23.08.13 (на суму 300 000,00 грн.), № 1990 від 03.09.13 (на суму 300 000,00 грн.), № 1994 від 04.09.13 (на суму 300 000,00 грн.), № 2216 від 08.10.13 (на суму 300 000,00 грн.), № 2337 від 24.10.13 (на суму 1 500 000,00 грн.), № 2391 від 04.11.13 (на суму 1 500 000,00 грн.), № 270 від 02.04.14 (на суму 420 000,00 грн.), № 428 від 16.05.14 (на суму 200 000,00 грн.), № 1069 від 26.12.14 (на суму 300 490,78 грн.) (а.с. 7-18 у т. 4).

Отримання вказаних сум грошових коштів позивачем не заперечується.

Відповідно, доводи наведені відповідачем 1 в апеляційній скарзі щодо відсутності заборгованості перед позивачем є підставними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.

Доводи позивача про необхідність застосування у розрахунках між сторонами курсу Національного Банку України станом на дату укладення Сертифікату про завершення робіт № 2 від 07.05.2014р. не знайшли свого підтвердження, оскільки застосування такого обмінного курсу сторони Контракту не погоджували, адже вказаний сертифікат є кінцевим, а не проміжним сертифікатом.

Колегія суддів відмічає, що пунктом 22.1 статті 22 Контракту сторони погодили застосування при здійсненні розрахунків курсу НБУ саме на день підписання проміжного платіжного сертифікату, а не кінцевого. Оскільки сторонами не було надано суду доказів зміни вказаного пункту Контракту або визнання його недійсним, то зважаючи на презумпцію правомірності правочину, встановлену ст.204 ЦК України, у даному випадку доводи позивача не ґрунтуються ні на умовах укладеного сторонами Контракту, ні на нормах чинного законодавства.

У зв'язку із вказаним, будь-який курс валют, вказаний у Сертифікаті про завершення робіт №2 від 07.05.2014р. не має жодного значення для встановлення наявності або відсутності боргу у відповідача 1 перед позивачем, оскільки згідно зі ст. 843 ЦК України у Контракті сторони чітко встановили спосіб визначення ціни роботи з прив'язкою до курсу НБУ станом на день підписання проміжного платіжного сертифікату і це зобов'язання сторони не змінювали, а тому застосування будь-якого іншого курсу вказаного у будь-якому іншому документі, окрім проміжного сертифікату, не ґрунтується на матеріалах справи та не знаходить свого підтвердження.

В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження своїх вимог в частині застосування до розрахунків сторін по Контракту курсу НБУ на дату укладення Сертифікату про завершення робіт №2 від 07.05.2014р., а не на день підписання проміжного платіжного сертифікату як про це вказано у пункті 22.1 статті 22 Контракту.

Таким чином, розрахунок позивачем (з метою визначення суми боргу) вартості виконаних робіт в гривнях шляхом множення вартості робіт, визначеної сторонами в розмірі 674466,37 євро, на курс відмінний від встановленого сторонами у проміжному сертифікаті як це погоджено у Контракті, а саме на курс НБУ станом на дату кінцевого сертифікату 07.05.2014р. в розмірі 16,247803 грн. за 1 євро або на дату фактичного підписання сторонами кінцевого сертифікату - 12.05.2014р. в розмірі 15,993464грн. за 1 євро - не передбачено Контрактом і не ґрунтується на домовленості сторін.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність заборгованості відповідача 1 перед позивачем за Контрактом субпідряду на виконання ремонту автодороги М06 Київ-Чоп, в Україні, Контракт км 14+080 - км 128+000 від 03.05.2012 року.

Приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України поширюються на правовідносини з прострочення виконання основного грошового зобов'язання, а відтак інфляційні втрати і відсотки річних нараховуються саме на суму основного боргу.

З огляду на встановлення колегією суддів відсутності боргу відповідача 1 перед позивачем за Контрактом, відсутніми є і підстави для покладання на відповідача 1 відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Окрім того, як відповідачів у цій справі судом першої інстанції було залучено Акорд Індастріал Костракшн Інвестмент Корпорація, ВАТ (Аkkord Industry Costruction Investment Corporation, OSJC) та Саліні ОСОБА_5П.А. (Salini construttori S.P.A.), які як і відповідач 1 є учасниками Договору про спільну діяльність Тодіні Аккорд Саліні від 29.09.2011р.

Положеннями ст. 1130 ЦК України встановлено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові, при цьому така діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Частиною 2 ст. 1138 ЦК України встановлено, що якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Частиною 2 ст. 543 ЦК України встановлено, що солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Зважаючи на вказані норми законодавства та встановлений факт відсутності боргу у відповідача 1 перед позивачем по Контракту відсутніми є і правові підстави для задоволення позовних вимог до Акорд Індастріал Костракшн Інвестмент Корпорація, ВАТ (Аkkord Industry Costruction Investment Corporation, OSJC) та Саліні ОСОБА_5П.А. (Salini construttori S.P.A.), як учасників Договору про спільну діяльність Тодіні Аккорд Саліні від 29.09.2011р.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 99 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення вимог про стягнення боргу, а також в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних.

Відповідно до пункту 2 ч.1 ст.103 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А." в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А." задоволити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 14.12.2016 зі справи № 918/7/15 скасувати.

Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Север-Сталь" (10001, м. Житомир, вул. Східна, 80, код 34973350) на користь Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А." в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_3П.А." (33024, м. Рівне, вул.Соборна, 446, код 26603641) 74604 (сімдесят чотири тисячі шістсот чотири) грн. 60 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Рівненської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Юрчук М.І.