Постанова

від 13.12.2016 по справі 926/2540/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р. Справа № 926/2540/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії :

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

та представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 ( довіреність № 13-11-9955 від 28.09.2016);

відповідача: не з'явився ( належно повідомлений),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Місто ТБВ» , б/н від 31.10.2016 (вх.№ 01-05/5191/16 від 04.11.2016)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.10.2016

у справі № 926/2540/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства В«Комерційний Банк В«НадраВ» , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Місто ТБВ» , м. Чернівці

про стягнення 69 082,30грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТОВ «Місто ТБ» про стягнення 59 456,06грн, з яких: 20 486,48грн заборгованість з орендної плати, 8 509,76грн заборгованість з оплати комунальних послуг, 19 447,99грн штраф за несвоєчасне повернення приміщення, 5 799, 25грн штраф за порушення строків оплати, 152,18грн інфляційні втрати,4 599,27грн пеня та 461, 13грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі договору оренди №1-1 від 20.12.2013 позивач передав відповідачу в оренду частину нежитлового приміщення загальною площею 75 кв.м, що розташоване за адресою м. Чернівці, вул. Університетська,20. За умовами договору оренди відповідач мав сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа кожного місяця за попередній місяць,а також сплачувати комунальні та експлуатаційні послуги пропорційно займаній площі згідно з встановленими тарифами на такі послуги. У зв'язку з неодноразовим порушенням відповідачем умов договору було подано позов, який рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20.10.2015 у справі №926/1463/15 задоволено та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі за період з листопада 2014 року по липень 2015 року (9 місяців). Однак, як стверджує позивач, незважаючи на рішення суду, відповідач і надалі не виконував своїх зобов'язань за договором. Його заборгованість за період з 01.08.2015 по 29.02.2016 по орендній платі становить 20 486,48грн. Крім того, у відповідача наявна заборгованість з оплати комунальних послуг на загальну суму 8 509,76грн( 3039,15 грн за електроенергію, 5 470,61грн за газ). На підставі п. 10.2.1 та п.10.2.2 договору, якими встановлено, що у випадку прострочення оплати платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення, за кожен день прострочення, а у випадку прострочення платежів більше ніж 25 календарних днів, орендар сплачує штраф у розмірі 20% від простроченої суми, позивач просив стягнути з відповідача 4 599,27грн пені та 5 799,25грн штрафу. На підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення 152,18грн інфляційних втрат та 461,13грн 3% річних. Крім того, у зв'язку з закінченням строку дії договору 30.04.2016 та неповерненням орендованого майна, позивач просив на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України та п.10.2.5 договору стягнути 19 447,99грн неустойки за період з 01.05.2016 по 10.08.2016.

29.09.2016 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій вказав, що ним донараховано штрафні санкції станом на 29.09.2016. Відтак просив стягнути з відповідача 69082,30грн, з яких: 20 486,48грн заборгованість з орендної плати, 8 509,76грн заборгованість з оплати комунальних послуг, 28 876,18грн штрафу за несвоєчасне повернення приміщення, 5 799,25грн штрафу за порушення строків оплати, 152,18грн інфляційних втрат, 4 717грн пені та 541,45грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.10.2016 у справі №926/1540/16 (суддя Проскурняк О.Г.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 20 486,48грн заборгованості з орендної плати, 8 509,76грн заборгованості по комунальних платежах, 4 717грн пені, 152,18грн інфляційних втрат, 541,45грн 3% річних, 28 876,18грн штрафу за несвоєчасне повернення приміщень та 1 254грн судового збору. В частині стягнення 5 799,25грн штрафу за порушення строків оплати відмовлено.

Рішення суду мотивоване ст. 61 Конституції України, ст.ст. 526,625 ЦК України, 193, 231, 232 ГК України, правовою позицію Верховного Суду України, викладеною в постановах від 24.12.2013 у справі №3-37гс13 та від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15. При частковому задоволенні позову суд першої інстанції виходив з обгрунтованості заявлених позовних вимог щодо стягнення 20 486,48грн заборгованості з орендної плати та 8 509,76грн заборгованості по сплаті комунальних платежів, з якої 3 039,15грн заборгованість по оплаті електроенергії, спожитої в період січня-березня та липня -вересня 2015 року, та 5 470,61грн заборгованість по оплаті газу, спожитого в січні-лютому 2015 року та в лютому 2016 року, 4 717грн пені, 152,18грн інфляційних втрат, 541,45грн 3% річних, 28 876,18грн штрафу за несвоєчасне повернення приміщень. Відмовляючи у стягненні 5 799,25грн штрафу, нарахованого на підставі п.10.2.2 договору за порушення строків оплати більше, ніж на 25 календарних днів, суд вказав, що позивачем заявлена до стягнення пеня на підставі п.10.2.1 договору та дійшов висновку, що по суті виникає подвійне притягнення до відповідальності за одне й те ж саме правопорушення, що порушує встановлений ст. 61 Конституції України принцип заборони подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та передати справу на новий розгляд.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що під час розгляду справи 03.10.2016 представник позивача звернувся із заявою про збільшення позовних вимог, однак станом на день прийняття оскаржуваного рішення (17.10.2016) ним не отримано такої заяви , у зв'язку з чим відповідач не мав змоги у повному обсязі ознайомитися з матеріалами справи та підготуватися до судового засідання, що на думку апелянта, є грубим порушенням ст. 22 та ст.56 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, просить залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказує, що відповідач ігнорував вимоги суду щодо надання відзиву на позов та забезпечення явки свого представника в судові засідання, у зв'язку з чим суд, намагаючись створити необхідні умови для встановлення фактичних обстави справи, відкладав розгляд справи неодноразово. Також зазначає, що 29.09.2016 ним через канцелярію суду подано заяву про збільшення позовних вимог з додатками надсилання цієї заяви відповідачу, а саме з оригіналом опису вкладення у цінний лист та оригіналом квитанції. Вказує, що відповідач вправі був ознайомитись з матеріалами справи, однак із невідомих причин він цього не зробив.

В судові засідання апеляційного суду (29.11.2016 та 13.12.2016) скаржник не забезпечив явки свого представника, двічі продавав клопотання про відкладення розгляду справи. У клопотанні від 12.12.2016 скаржник просив відкласти розгляд справи у зв'язку з тим, що не може подати довідку територіального органу Державного казначейства про зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 535 від 28.11.2016, оскільки на його запит ще не надійшла відповідь.

В судовому засіданні 13.12.2016 представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві, просив залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний суд відхиляє клопотання скаржника про відкладення розгляду справи з огляду на те, що неявка в судове засідання представника скаржника не унеможливлює розгляду апеляційної скарги. Крім того, на запит суду Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова надало відповідь від 02.12.2016 за № 03-58/601 про зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в сумі 137,00грн, сплаченого ТОВ «Місто ТБ» платіжним дорученням № 535 від 28.11.2016.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 20.12.2013 ПАТ В«Комерційний Банк В«НадраВ» (орендодавець) та ТОВ В«Місто ТБВ» (орендар) уклали договір оренди частини нежилого приміщення №1-1.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування на строк, визначений у даному договорі, на умовах оренди частину нежитлового приміщення, загальною площею 75,00 кв. м, розташоване на першому поверсі: коридор 1-1 пл.48 кв.м; приміщення 1-2 площею 21,8 кв.м; вбиральня 1-3 площею 1,5 кв.м; вмивальня 1-4 пл.1.1 кв.м; комора 1-5 площею 2,6 кв.м нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Університетська, 20.

Пунктом 4.1 встановлено, що строк оренди розпочинається з дати передачі приміщення за актом приймання-передачі та припиняється 30 квітня 2016 року.

Відповідно до пункту 5.1 орендна плата за місяць оренди складає 2 926,64 грн, в тому числі ПДВ.

Згідно з п.5.3 договору орендна плата нараховується, починаючи з 121 календарного дня від дати передачі приміщення орендарю за актом приймання передачі (включно) по день повернення приміщення орендодавцю за актом приймання-передачі (включно).

Відповідно до пунктів 5.4, 5.5 договору протягом 5 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі, визначеному в пункті 5.1 цього договору, за останні 2 місяці оренди. Орендна плата за п'ятий та наступні місяці оренди сплачується орендарем щомісячно в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця безпосередньо на підставі даного договору без виставлення окремого рахунку та без складання актів приймання-передачі послуг оренди, не пізніше 10 числа кожного місяця, за попередній місяць.

Плата комунальних та експлуатаційних послуг, а саме холодне і гаряче водопостачання, водовідведення, електроенергія, центральне опалення, утримання будинку і прибудинкової території, оренда земельної ділянки, охорона приміщення, інше при необхідності, не входить до розрахунку орендної плати та компенсується орендарем пропорційно займаній площі згідно з встановленими тарифами на такі послуги, що підтверджується оплачуваними орендодавцем рахунками, протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання від орендодавця відповідного рахунку, або на підставі окремо укладених договорів (п.5.6).

Повернення орендодавцю приміщення, що орендується, здійснюється орендарем за актом приймання-передачі (п.9.1).

Згідно з п. 10.2.1 у випадку прострочення оплати платежів за договором орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення, за кожний день прострочки.

Відповідно до пункту 10.2.2 договору у випадку порушення орендарем строків оплати платежів за договором більше, ніж на 25 календарних днів, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 20% від простроченої суми.

У випадку несвоєчасної передачі (повернення) приміщення винна сторона сплачує штраф у розмірі подвійної денної орендної плати за кожен день затримки передачі приміщення (п.10.2.5).

25.12.2013 згідно з актом прийому-передачі майна позивач передав в платне користування, а відповідач прийняв частину нежитлового приміщення загальною площею 75,00 кв.м, що розташоване за адресою м. Чернівці, вул. Університетська, 20.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20.10.2015 у справі №926/1463/15, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2016, позов ПАТ «КБ «Надра» до ТОВ «Місто ТБ», заявлений у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди частини нежилого приміщення №1-1 від 20.12.2013, задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 26 339,76 грн заборгованості з орендної плати, 7 343,30грн компенсації вартості орендної плати за земельну ділянку, 1 881,37грн заборгованості з компенсації вартості спожитої електроенергії, 1 896,77грн заборгованості з компенсації вартості спожитого газу, 4 787,66грн інфляційних втрат, 4 936,87грн пені, 4 682,64рн штрафу та 1001,93грн судового збору. З вказаного рішення вбачається, що судом присуджено до стягнення з відповідача 26 339,76 грн заборгованості з орендної плати, яка нарахована за період з листопада 2014 по липень 2015 року, та 3 378, 14грн заборгованості з оплати комунальних послуг, рахунки на оплату яких були виставлені за період квітень -червень 2015 року (електроенергія) та березень 2015 року (газ).

Доказів сплати орендної плати за період з 01.08.2015 по 29.02.2016 відповідач суду не подав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надавав відповідачу акти приймання - передачі наданих послуг та виставляв рахунки-фактури на відшкодування витрат на оплату спожитих відповідачем газу та електроенергії:

- №10.1 (ЕГ) від 20.03.2015 за січень 2015 року на суму 2 421,91 грн (497,53грн за електроенергію та 2 421,91грн - природний газ);

- №10.2. (ЕГ) від 20.03.2015 за лютий 2015 року на суму 2 371,55 грн (565,58грн за електроенергію та 1 769,33грн за природний газ);

- №10.3. (ЕГ) від 08.05.2015 за березень 2015 року на суму 501,88 грн за електроенергію;

- №11.8.2. (ЕГ) від 17.09.2015 за липень 2015 року на суму 236,06 грн за електроенергію;

- №11.8.3. (ЕГ) від 21.09.2015 за серпень-вересень 2015 року на суму 1 201,46 грн за електроенергію;

- №2.16. (ЕГ) від 04.05.2016 за лютий 2016 року на суму 1 776,90 грн за природний газ.

Надсилання відповідачу актів та рахунків підтверджено списками згрупованих поштових відправлень, описами вкладення у цінні листи та квитанціями від 24.09.2015 (а.с. 35-37), від 13.05. 2016 (а.с. 42-44).

Доказів відшкодування витрат на оплату електроенергії та газу відповідач суду не подав.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчилюється у відсотках від суми несвочасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору оренди №1-1 від 20.12.2013 позивач передав відповідачу в оренду частину нежитлового приміщення загальною площею 75,00 кв.м, що розташоване за адресою м. Чернівці, вул. Університетська, 20. За умовами договору відповідач мав сплачувати щомісячно орендну плату не пізніше 10 числа кожного місяця, за попередній місяць. Однак доказів сплати орендної плати за період з серпня 2015 року по лютий 2016 року відповідач суду не подав, його заборгованість за вказаний період становить 20 486,48грн.

Крім орендної плати відповідач мав відшкодовувати позивачу комунальні та експлуатаційні послуги (п.5.6 договору), зокрема, відшкодовувати вартість електроенергії, газу пропорційно займаній ним площі згідно з встановленими тарифами упродовж 5 (п'яти) робочих днів після отримання від орендодавця відповідного рахунку.

Позивач надіслав відповідачу рахунки на оплату газу та електроенергії, проте відповідач їх не оплатив, його заборгованість за газ і електроенергію становить 8 509,76грн.

Факт наявності вказаної заборгованості з орендної плати та з відшкодування витрат на оплату електроенергії та газу не заперечується скаржником в апеляційній скарзі.

На підставі п. 10.2.1 договору за прострочення оплати платежів за договором позивач заявив до стягнення пеню в сумі 4 717грн, в тому числі 4 202,64грн пені, яка нарахована на суму заборгованості з орендної плати за період з 11.09.2015 по 10.09.2016, та 514,36грн пені, яка нарахована на суму заборгованості з оплати комунальних послуг за період з 06.10.2015 по 28.09.2016.

При цьому період нарахування на суму заборгованості за кожен місяць зокрема не перевищує 6-місячного строку, встановленого ч.6 ст. 232 ГК України.

На підставі пункту 10.2.2 договору, яким встановлено, що у випадку порушення орендарем строків оплати платежів за договором більше, ніж на 25 календарних днів, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 20% від простроченої суми, позивачем заявлено до стягнення 5 799,35грнштрафу, який нарахований на суму боргу 28996,24грн (заборгованість з орендної плати + заборгованість з комунальних платежів).

На підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявлені до стягнення 152,18грн інфляційних втрат та 541,45грн 3% річних.

З матеріалів справи вбачається, що строк оренди закінчився 30.04.2016, однак відповідач не повернув позивачу орендованого приміщення за актом приймання-передачі, як це передбачено п.9.1 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Договором (п.10.2.5) встановлено, що у випадку несвоєчасної передачі (повернення) приміщення винна сторона сплачує штраф у розмірі подвійної денної орендної плати за кожен день затримки передачі приміщення.

За період з травня 2016 по 28.09.2016 позивачем заявлений до стягнення штраф у розмірі подвійної орендної плати в сумі 28 876,18грн за неповернення приміщення.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості та підставності позовних вимог в частині стягнення 20 486,48грн заборгованості з орендної плати, 8 509,76грн заборгованості по сплаті комунальних платежів, з якої 3 039,15грн заборгованість по оплаті електроенергії та 5 470,61грн заборгованість по оплаті газу, 4 717грн пені, 152,18грн інфляційних втрат, 541,45грн 3% річних та 28 876,18грн штрафу за несвоєчасне повернення приміщень. Також вважає правомірною відмову у стягненні 5 799,25грн штрафу з огляду на те, що за прострочення оплати орендної плати та комунальних платежів позивачем заявлена до стягнення пеня і одночасне стягнення пені та штрафу за одне і те ж саме порушення не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.122013 у справі № 3-37гс13 та від 21.10.2015 у справі 6-2003цс15.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те,що він не отримав заяви позивача про збільшення позовних вимог, не мав змоги у повному обсязі ознайомитися з матеріалами справи та підготуватися до судового засідання, що на думку апелянта, є грубим порушенням ст. 22 та ст.56 ГПК України, оскільки в матеріалах справи наявні докази надіслання позивачем на адресу ТОВ «Місто ТБ» (58002, м. Чернівці, вул. Університетська,20) заяви про збільшення позовних вимог, а саме опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та список згрупованих поштових відправлень від 27.09.2016.

Крім того, матеріалами справи (повідомленнями про вручення поштового відправлення) підтверджено, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи судом, отримав ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи (а.с.4, 62), відтак відповідно до ст. 22 ГПК України вправі був ознайомитися з матеріалами справи. Однак відповідач не скористався наданим йому правом.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 20 486,48грн заборгованості з орендної плати, 8 509,76грн заборгованості по сплаті комунальних платежів, 4 717грн пені, 152,18грн інфляційних втрат, 541,45грн 3% річних, 28 876,18грн штрафу за несвоєчасне повернення приміщень, 1254,00 грн судового збору та про відмову у стягненні 5 799,25 грн штрафу законним і обгрунтованим.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для скасування чи зміни рішення та для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.10.2016 у справі № 926/2540/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 16.12.2016.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.В. Зварич

Суддя Я.О. Юрченко