Постанова

від 14.12.2016 по справі 904/3240/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р. Справа№ 904/3240/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 14.12.2016

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Поліпром" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 (повне рішення складено 26.09.2016)

у справі №904/3240/16 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Поліпром"

до Дніпропетровської обласної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Новомосковська районна державна адміністрація

про визнання договору оренди поновленим,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 у справі №904/3240/16 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Поліпром" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 у справі №904/3240/16 та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2016 прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи №904/3240/16 у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового процесу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Коротун О.М. відкладено розгляд справи, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи.

14 листопада 2016 року представником третьої особи, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, подано клопотання, в якому Новомосковська районна державна адміністрація просить розгляду справи без участі представника третьої особи.

12 грудня 2016 Дніпропетровська обласна державна адміністрація, на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2016 у справі №904/3240/16 - без змін. Також відповідачем надано клопотання про розгляд справи без участі представника Дніпропетровської обласної державної адміністрації, у зв'язку з відсутністю фінансування на відрядження.

14 грудня 2016 року, до початку судового засідання, представником апелянта подано додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2016 у справі №904/3240/16 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача брав участь в судових засіданнях, надавав пояснення, підтримував доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Поліпром" задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва 19.09.2016 у справі №904/3240/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судові засідання не з'явились, надіславши клопотання про розгляд справи без участі їх представників. Враховуючи зазначені вище клопотання, а також те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання, приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу та справу без участі представників відповідача та третьої особи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 03.05.2005 між Новомосковською районною державною адміністрацією (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю наукову-виробничого підприємства "Поліпром" (орендар за договором) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Мопаншо Н.П. та зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 19.05.2005 за № 04:05:12602080.

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, на підставі розпорядження першого заступника голови Новомосковської районної державної адміністрації № 401 від 23.03.2005, а орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 1,93 га, із них: 1,93 га - землі рекреаційного призначення на території Піщанської сільської ради.

Згідно з пунктом 3.1. договору земельна ділянка надається в оренду строком на 10 (десять) років, починаючи з моменту державної реєстрації цього договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що по закінченню терміну дії договору орендар має переважне право на поновлення цього договору на новий термін. В цьому разі зацікавлена сторона повинна письмово повідомити іншу сторону про намір щодо продовження дії цього договору на новий термін не пізніше, ніж за 2 місяці до його закінчення. Сторона, яка отримала таке повідомлення, повинна, не пізніше 10 (десяти) днів з моменту його отримання, надати зацікавленій стороні письмову згоду або незгоду, щодо продовження дії його договору на новий термін. У разі недосягнення сторонами згоди щодо продовження дії цього договору на новий термін - дія цього договору припиняється згідно до умов цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2015 позивач направив на адресу Новомосковської районної державної адміністрації лист від 10.07.2015 про належне оформлення відносин оренди земельної ділянки, відповідно до якого просить Новомосковську районну державну адміністрацію укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Листом № 02-22-2330/0/327-15 від 03.08.2015 Новомосковської районної державної адміністрації лист надала відповідь про необхідність внесення до Державного земельного кадастру відомостей про оформлення земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру.

В свою чергу, 11.04.2016 позивач звернувся до Дніпропетровської обласної державної адміністрації з листом про належне оформлення відносин оренди земельної ділянки, відповідно до якого просить укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки.

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю наукову-виробничого підприємства "Поліпром" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дніпропетровської обласної державної адміністрації з вимогою про визнання поновленим і продовженим договору оренди земельної ділянки від 03.05.2005.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Дніпропетровської обласної державної адміністрації порушено термін розгляду питання щодо поновлення договору оренди земельних ділянок.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2016 справу № 904/3240/16 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

При прийняті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, Законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ЗК України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договорами найму (оренди), які підпадають під правове регулювання норм § 3 глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Нормами статті 15 Закону України "Про оренду землі" зазначено, що строк дії договору є істотною умовою договору оренди землі.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку на який його було укладено.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Приписами статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент закінчення строку дії договору оренди врегульовано, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" пунктом 2.17 роз'яснено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011) та з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Приписи статей 319, 626 Цивільного кодексу України свідчать про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та як вбачається з матеріалів справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем в порушення норм чинного законодавства України не було дотримано процедури та строків пролонгації договору оренди земельної ділянки. Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення до відповідачів з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі орендар у встановлені строки та доказів направлення проекту відповідної додаткової угоди.

Переважне право орендаря на укладення договору на новий строк може бути реалізоване перед іншими особами, за умови надсилання орендодавцю проекту відповідної додаткової угоди, який підлягає перевірці ним на відповідність вимогам закону і узгодженню шляхом прийняття рішення про поновлення договору та подальшого укладення про це додаткової угоди до договору. Недотримання такої процедури, зокрема внаслідок не надсилання орендарем проекту додаткової угоди, є підставою для відмови в задоволенні вимог позивача про визнання договору поновленим.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що посилання позивача одночасно на частини 1 та 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", як на підставу своїх вимог є безпідставними і необґрунтованим.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" об'єднує два випадки пролонгації договору оренди. Такий правовий висновок виклав Верховний Суд України в постанові від 25.02.2015 у справі N6-219цс14.

Так, частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.03.2016 у справі № 6-146цс16.

Проте, спірний договір оренди земельної ділянки припинив свою дію з 19.05.2015 на підставі пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" та пункту 3.1 договору за закінченням строку, на який його було укладено.

Як вже зазначалось вище, п. 3.2 договору передбачено, що по закінченню терміну дії договору орендар має переважне право на поновлення цього договору на новий термін. В цьому разі зацікавлена сторона повинна письмово повідомити іншу сторону про намір щодо продовження дії цього договору на новий термін не пізніше, ніж за 2 місяці до його закінчення. Сторона, яка отримала таке повідомлення, повинна, не пізніше 10 (десяти) днів з моменту його отримання, надати зацікавленій стороні письмову згоду або незгоду, щодо продовження дії його договору на новий термін.

Однак, матеріали справи також не містять доказів, що позивач звертався до Новомосковської райдержадміністрації до закінчення строку дії договору оренди - не пізніше ніж за 2 місяці до його закінчення.

Лист Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Поліпром" від 10.07.2015 (зареєстрований в райдержадміністрації від 15.07.2016 за №2367/0/326-15) щодо належного оформлення відносин оренди земельної ділянки, на який посилається позивач подано з порушенням приписів ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а також умов договору оренди, якими чітко визначено зобов'язання орендаря повідомити орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а саме до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором.

Таким чином, на сьогоднішній день, договір оренди є таким, що припинив свою дію.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача про визнання поновленим і продовженим договір оренди землі, раніше укладений між Новомосковською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю наукову-виробничого підприємства "Поліпром" від 03.05.2005, на тих самих умовах і на той самий строк, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2016 у справі №904/3240/16 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2016 у справі №904/3240/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Поліпром" - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Поліпром" на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2016 у справі №904/3240/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2016 у справі №904/3240/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 904/3240/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк