Постанова

від 14.12.2016 по справі 903/610/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р. Справа № 903/610/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Позивача - приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" на рішення господарського суду Волинської області від 05 жовтня 2016 року у справі № 903/610/16 (суддя Костюк С.В. )

за позовом приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта"

до Луцької міської ради

про розірвання договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, представник згідно довіреності №01-09 від 01 вересня 2016 рпоку; ОСОБА_2, представник згідно довіреності № 02/09 від 01 вересня 2016 року;

відповідача - ОСОБА_3 представник згідно довіреності 1.1-8/5156 від 16 серпня 2016 року.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство В«Виробничо-комерційна фірма В«ДомінантаВ» (надалі - Позивач) звернулось в господарський суд Волинської області до Луцької міської ради (надалі - Відповідач) з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 28 лютого 2002 року.

Рішенням господарського суду Волинської області від 05 жовтня 2016 року в позові було відмовлено.

Не погоджучись з даним судовим рішенням, Позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, вказаних у даній апеляційній скарзі.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2016 року апеляцйну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

На виконання вимог ухвали суду від 31 жовтня 2016 року, Відповідач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу (а.с 81-91), в якому з підстав, викладених в ньому, просить апеляційну скаргу заилшити без задоволення, а рішення місцевого гсоподарського суду без змін.

В судовому засіданні від 14 грудня 2016 року представники Позивача підтримали доводи, які висвітлені в апеляційній скарзі, просять рішенням господарського суду Волинської області скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні від 14 грудня 2016 року представник Відповідача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, а відтак просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати. При цьому, суд виходив з наступного.

Як встановлено Рівненським апеляційним господарським судом, розпорядженням виконавчого комітету Луцької міської ради №204-рв від 18 червня 2001 року було оголошено конкурс на кращу концепцію та проект завершення будівництва торгового комплексу в районі колишнього ринку «Ювілейний».

15 серпня 2001 року виконавчим комітетом Відповідача прийнято розпорядження №270-рв, відповідно до якого переможцем конкурсу визнано Позивача та зобов'язано переможця подати на затвердження проект відводу земельної ділянки під будівництво торгового комплексу та проведення землеустрою прилеглої території, укласти з Відповідачем договір на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди (згідно пункту 2 даного розпорядження загальна площа земельної ділянки надана в користування становить 0,35 Га, терміном на 50 років).

При прийнятті зазначеного розпорядження враховано пропозиції викладені в протоколі засідання журі по розгляду пропозицій на кращу концепцію та проект завершення будівництва торгового комплексу в районі колишнього ринку «Ювілейний» від 03 серпня 2001 року (а.с.56-57).

Зокрема, в даному протоколі визначено перелік питань, які необхідно врахувати при будівництві торгового комплексу ВКФ «Домінанта».

28 лютого 2002 року між Відповідачем та Позивачем на підставі рішення №270-рв від 15 серпня 2001 року «Про виконання розпорядження від 18 червня 2001 року №204-рв «Про конкурс на кращий проект будівництва торгового комплексу в районі колишнього ринку «Ювілейний», було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Луцьким міським управлінням земельних ресурсів 11 березня 2002 року за №409 (а.с.13).

За умовами даного Договору, а саме підпунктів 1.1 та 1.2 Відповідач передав, а Позивач прийняв на умовах оренди земельну ділянку площею 2129 кв.м. строком на 50 років для будівництва та обслуговування торгового комплексу на проспекті Соборності, 11а в м. Луцьку.

Відповідно до умов підпункту 3.2 Договору Позивач взяв на себе зобов'язання виконувати роботи по прибиранню та благоустрою прилеглої території та наданої території (в тому числі санітарної зони) згідно з планом землекористування.

12 березня 2002 року між Відповідачем та Позивачем було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1771 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4. За умовами договору земельна ділянка знаходиться за адресою м.Луцьк, пр.Соборності,11а, передана для будівництва та обслуговування торгового комплексу (а.с.39).

На підставі даного договору Позивачу видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ВЛ №097887, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №174 (а.с.47).

Згідно плану земельної ділянки визначено межі земельної ділянки, яка знаходиться в оренді Позивача по договору від 28 лютого 2002 року №860 та у власності фірми згідно державного акту від 19 серпня 2004 року №174 (а.с.52-53).

Згідно рішення виконкому Відповідача від 30 грудня 2003 року №553 Позивачу видано свідоцтво на право власності на торговий центр (літ.А-2) загальною площею 2287,5 кв.м. в м.Луцьку, пр.Соборності,11а, в подальшому частина торгових приміщень в торговому центрі фірмою була відчужена по договорах купівлі-продажу (а.с.40-46).

Тобто, як слідує з вищезазначеного, надана Позивачу земельна ділянка згідно розпорядження №270-рв від 15 серпня 2001 року знаходиться частково у власності фірми, що підтверджено актом на право власності на землю (0,1471 га.), а частково в користуванні, що підтверджується договором оренди землі від 28 лютого 2002 року (0,2129 га.).

Листом від 27 листопада 2007 року №14/11 Позивач звертався до Відповідача про внесення змін до договору оренди стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки (а.с.49).

Рішенням міської ради від 17 квітня 2008 року №26/78 було відмовлено у зміні цільового призначення земельної ділянки площею 0,2129 га (а.с.50).

27 травня 2016 року Позивач звернувся з клопотанням №03/05 до міського голови щодо передачі частини орендованої землі за адресою м. Луцьк, пр. Соборності, 11а, в суборенду та дозволу розташування тимчасових споруд для здійснення торгівлі (а.с.14), а 07 червня 2016 року з заявою №03/06 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки (а.с.21).

Рішенням Відповідача від 27 липня 2016 року №11/82 відмовлено в достроковому припиненні права користування земельною ділянкою та зобов'язано Позивача здійснювати господарську діяльність на земельній ділянці з дотриманням договору оренди землі (а.с.23).

Апеляційний господарський суд констатує, що порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений статтею 188 Господарського кодексу України (надалі - ГК), де, зокрема, зазначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

За приписами частин 3, 4 статті 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Приписами статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. кожна сторона повнинна вжити усіх заходів, необхідних для належного викоання нею зобов'язання. враховуючи інтереси другої строни та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зобов'язана сторона має право відмовитись від викоання зобов'язання у разі неналежного викоання другою строною обо'язків, що є необхідною умовою виконання.

Разом з тим, статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого осбистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом припинення правовідношення.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договром є домовленість двох або більше сторін. српямована на вствнолення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписи статті 729 ЦК України регламентують можливість укладення договору найму (оренди) земельної ділянки, відносини по якому регулюються законом.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду землі", орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до вимог статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

При цьому істотна зміна обставин повинна ускладнити виконання зобов'язань настільки, що це призведе до неможливості його виконання у зв'язку з такими обставинами. Під зміною обставин розуміються ускладнення, що пов'язані з дійсними перешкодами виконання такого зобов'язання.

Проаналізувавши вищевказані норми права в сукупності з доказами наявними в матеріалах справи, суд констатує не лише наявність підстав для розірвання договору в зв'язку із неоплатою Позивачем орендної плати (яка за поясненями Позивача не спростована Відповідачем - є триваючою; право своєчасно вимагати котре за змістом статті 24 Закону України "Про оренду землі" належить Відповідачу), але й підстави для статтей 652 ЦК України.

При цьому суд констатує, що істотною зміною обставин, якими строни керувались при укладенні, і зміна котрої прошла настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б Договір (або уклали б на інших умовах) є значна зміна витрат на утримання орендованої земельної ділянки згідно Договору, та значне збільшення орендної плати за землю, що призвело до неможливості Позивачем виконання даного Договору (у зв'язку із великим фінансовим навантаженням, про котре при укладенні Договору в 2002 році Позивач не знав і не міг знати). При цьому Позивач серед доказів надав довідку (а.с. 48), з якої вбачається (і що не спростовано Відповідачем), що дані витрати істотно змінилися:

- орендна плата з 4 664 грн у 2002 році та 17 714 грн у 2007 році зросла до 101 445 грн у 2015 році;

- всі витрати (з урахуванням описаної вище орендної плати) з 19 989 грн у 2002 році та 84 950 грн у 2007 році зросла до 505 165 грн у 2015 році.

Відтак, враховуючи вищевикладені норми законодавства, суд апеляційної інстанції приходть до висновку, що у даному спорі присутня істотна зміна обcтавин, яку Позивач не міг передбачити при укладенні спірного договору, а тому, колегія Рівненського апеляційного гоcподарського суду констатує, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до рішення Відповідача від 27 липня 2016 року №11/82, а саме пунктом 2 резолютивної частини, зобов'язано Позивача здійснювати господарську діяльність на земельній ділянці з дотриманням умов договору оренди землі (а.с. 23). Оцінивши даний пункт, суд критично оцінює його, адже діюче законодавство України визначає волю особи в здійсненні своєї підприємницької діяльності та не передбачає права інших осіб, в тому числі органів місцевого самоврядування, примушувати юридичні особи та підприємців здійснювати свою підприємницьку діяльність примусово.

Враховуючи усе вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи наведені Позивачем в апеляційній скарзі є підставними та обгрунтваними, підтверджуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, і є доведеними матеріальними та процесуальними нормами діючого законодавства України.

Усе вищевказане у даній судовій постанові, вказує на неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права - що в силу дії пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскарженого рішення господарського суду Волинської області.

З огляду на усе встановлене вище в даній судовій постанові, апеляційний суд скасовує оскаржуване рішення та приймає нове рішення, яким задовільняє позовні вимоги повністю та покладає на Відповідача судові витрати по справі.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" на рішення господарського суду Волинської області від 05 жовтня 2016 року у справі №903/610/16 - задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 05 жовтня 2016 року у справі №903/610/16 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

4. Розірвати укладений між Луцькою міською радою (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, код 34745204) та приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1а, код 13361656) договір оренди земельної ділянки без номера від 28 лютого 2002 року, посвідчений приватним нотарусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4, в реєстрі за №860 та зареєстрований Луцьким міським управлінням ресурсів у книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування 11 березня 2002 року за №409.

5. Стягнути з Луцької міської ради (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, код 34745204) на користь приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1а, код 13361656) 1 378 грн судового збору за розгляд позовної заяви та 1515 грн 80 коп. судових витрат за розгляд апедяційної скарги.

6. Господарському суду Волинської області видати відповідний наказ.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

9. Справу № 903/610/16 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.