Рішення

від 08.12.2016 по справі 911/3307/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2016 р. Справа № 911/3307/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Інтекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

про стягнення 97 250,97 грн

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 31.10.2016);

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. №633/03-УРБ-16 від 14.11.2016).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Інтекс» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - відповідач) про стягнення 97 250,97 заборгованості, з яких 70 791,16 грн інфляційних втрат та 26 459,81 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №3367 від 27.01.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2016 порушено провадження у справі №911/3307/16 та призначено справу до розгляду на 17.11.2016.

04.11.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшов супровідний лист №161 від 31.10.2016 (вх. №22819/16) з доданими до нього документами.

16.11.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №23753/16).

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2016 розгляд справи відкладено на 08.12.2016.

08.12.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №25508/16), згідно якого відповідач заперечив проти задоволення позову.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

У судовому засіданні 08.12.2016 представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.12.2016 заперечив проти задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2014 року між ПП В«ІнтексВ» та ТОВ В«Фоззі-ФудВ» було укладено договір поставки № 3367, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Відповідно до. п. 2.1. договору асортимент і ціна товару, що поставляється за договором, відображається сторонами в специфікації. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник при поставці товару. Специфікація може бути змінена винятково за попереднім узгодженням сторін відповідно до умов п. 2.3. договору.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється протягом 60 календарних днів від дати поставки товару за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п.п. 2.5. договору. Якщо постачальник виконав вимоги п.п. 2.5. договору пізніше 7-денного строку термін відстрочення платежу рахується від дати належного виконання постачальником всіх умов п.п. 2.5. договору. В разі, коли останній день строку платежу припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язання є перший за ним робочий день. В першу чергу погашається вартість отриманого товару, в другу чергу всі інші платежі, передбачені договором.

На виконання вимог договору позивач поставив відповідачу товар за договором на загальну суму 4 899 381,12 грн, проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково на суму 3 624 000,00 грн, а також повернув товар на суму 6177,60 грн, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 1 269 203,52 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5414/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фоззі-ФудВ» на користь Приватного підприємства В«ІнтексВ» 1 269 203,52 грн боргу за поставлений згідно договору поставки №3367 від 27.01.2014 товар, 17 142,99 грн пені, 2 811,45 грн 3% річних та 494,17 грн інфляційних втрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2016, рішення господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5414/15 скасовано частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фоззі-ФудВ» на користь Приватного підприємства В«ІнтексВ» 1 269 203,52 грн боргу за поставлений згідно договору поставки №3367 від 27.01.2014 товар, 17 142,99 грн пені, 2 811,45 грн 3% річних за період з 16.09.2015 до 07.12.2015.

Судом встановлено, що відповідач оплатив суму основного боргу у розмірі 50 000,00 грн 09.08.2016, суму осново боргу у розмірі 1 219 203,52 грн 18.08.2016, що підтверджується випискою по рахунку позивача від 08.09.2016.

Оскільки відповідач здійснив погашення основного боргу частками 09.08.2016 та 18.08.2016 з моменту винесення рішення господарського суду Київської області від 09.03.2016 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016, позивач просить стягнути з відповідача 70 791,16 грн інфляційних втрат за період з 08.12.2015 по 08.08.2016 та 26 459,81 грн 3% річних за період з 08.12.2015 по 17.08.2016.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 35 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Таким чином, встановлений постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі №911/5414/15 обов'язок по сплаті суми основного боргу у розмірі 1 269 203,52 грн грн, що в силу приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційним та не потребує доказування, свідчить про обґрунтованість розміру заборгованості відповідача, несплата якої тягне за собою правові наслідки передбачені законом.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим кодексом або іншими законами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач при розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, зазначає період з 08.12.2015 по 08.08.2016 для інфляційних втрат та з 08.12.2015 по 17.08.2016 для 3% річних.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати та 3% річних, оскільки позивачем не було зазначено на підставі яких саме первинних документів здійснюється розрахунок, розрахунок мав здійснюватись за кожним окремим первинним документом, а не на всю суму боргу, розрахунок не містить на періоди прострочення виконання зобов'язання.

Господарський суд критично оцінює зазначені заперечення відповідача, оскільки сума боргу у розмірі 1 269 203,52 грн встановлена постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі №911/5414/15, що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2016.

В силу вимог ст. 35 ГПК України зазначена обставина є преюдиційним фактом, який не потребує доказування.

Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі №911/5414/15 з ТОВ «Фоззі-Фуд» на користь ПП «Інтекс» стягнуто 2 811,45 грн 3% річних за період з 16.09.2015 до 07.12.2015.

Обрахунок інфляційних втрат та 3 % річних здійснюється позивачем на встановлену рішенням суду суму боргу за період, який не був предметом розгляду у справі №911/5414/15, з 08.12.2015 по 17.08.2016.

Враховуючи встановлення постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі №911/5414/15 обов'язку по сплаті суми основного боргу у розмірі 1 269 203,52 грн, що в силу приписів ст. 35 ГПК України є преюдиційним та не потребує доказування, а також беручи до уваги те, що арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3% річних, обрахованих судом за 08.12.2015 по 08.08.2016 для інфляційних втрат та з 08.12.2015 по 17.08.2016 для 3% річних, з урахуванням вимог Закону становить 70 791,16 грн інфляційних втрат та 26 459,81 грн 3% річних, вимоги позивача про стягнення 70 791,16 грн інфляційних втрат та 26 459,81 грн 3% річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ-ФУД» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова буд. 5; ідентифікаційний код 32294926) на користь Приватного підприємства «ІНТЕКС» (36039, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Рози Люксембург, буд. 64; ідентифікаційний код 31034726) 70 791 (сімдесят тисяч сімсот дев'яносто одну гривню) 16 коп. інфляційних втрат, 26 459 (двадцять шість тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень) 81 коп 3% річних та 1 458 (одну тисячу чотириста п'ятдесят вісім гривень) 76 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 19.12.2016

Суддя В.М. Антонова