Постанова

від 09.03.2017 по справі 911/3307/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2017 р. Справа№ 911/3307/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників:

від позивача: Васюра С.В., довіреність б/н від 31.10.2016р.

від відповідача (апелянта): Попова Ю.В., довіреність № 633/03-УРБ-16 від 14.11.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2016р.

у справі №911/3307/16 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Приватного підприємства "Інтекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

про стягнення 97250,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2016р. позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" на користь Приватного підприємства "ІНТЕКС" 70791,16 грн. інфляційних втрат, 26459,81 грн. 3% річних та 1458,76 грн судового збору.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2016р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги частково.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, заявлені позовні вимоги є безпідставним та необґрунтованими, а невірно застосовані норми матеріального права, призвели до прийняття невірного рішення. При цьому, на думку скаржника, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про настання у відповідача обов'язку перед позивачем щодо сплати інфляційних витрат та 3% річних, оскільки не прийняв до уваги та не дослідив той факт, що заявлені до стягнення позивачем вимоги здійснено з порушенням положень процесуального законодавства.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017р. у складі суддів: головуючий суддя Куксов В.В., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до розгляду. Розгляд справи призначено на 01.03.2017р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2017р. виправлено допущену описку у резолютивній частині ухвали від 16.01.17р. по справі № 911/3307/16, шляхом внесення відповідних змін, а саме розгляд справи призначено на 09.03.2017р. о 10 год. 20 хв.

03.03.2017р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Інтекс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 16.01.2017р. по справі № 911/3307/16 без змін.

Присутній в судовому засіданні 09.03.2017р. представник скаржника підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити з підстав викладених у ній та просив рішення господарського суду Київської області від 08.12.2016р. скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Представник позивача, з урахуванням поданого 03.03.2017р. відзиву, заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Приватним підприємством "Інтекс" (надалі по тексту ПП Інтекс , позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (надалі по тексту ТОВ Фоззі-Фуд , відповідач, апелянт, скаржник) було укладено договір поставки № 3367 від 27 січня 2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Відповідно до. п. 2.1. договору асортимент і ціна товару, що поставляється за договором, відображається сторонами в специфікації. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник при поставці товару. Специфікація може бути змінена винятково за попереднім узгодженням сторін відповідно до умов п. 2.3. договору.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється протягом 60 календарних днів від дати поставки товару за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п.п. 2.5. договору. Якщо постачальник виконав вимоги п.п. 2.5. договору пізніше 7-денного строку термін відстрочення платежу рахується від дати належного виконання постачальником всіх умов п.п. 2.5. договору. В разі, коли останній день строку платежу припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язання є перший за ним робочий день. В першу чергу погашається вартість отриманого товару, в другу чергу всі інші платежі, передбачені договором.

На виконання вимог договору позивач поставив відповідачу товар за договором на загальну суму 4899381,12 грн, проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково на суму 3624000,00 грн, а також повернув товар на суму 6177,60 грн, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 1269203,52 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалів справи доказів, рішенням господарського суду Київської області від 09.03.2016р. у справі №911/5414/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" на користь Приватного підприємства "Інтекс" 1269203,52 грн боргу за поставлений згідно договору поставки №3367 від 27.01.2014р. товар, 17142,99 грн пені, 2811,45 грн 3% річних та 494,17 грн інфляційних втрат.

При цьому, постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2016р., рішення господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5414/15 скасовано частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" на користь Приватного підприємства "Інтекс" 1269203,52 грн. боргу за поставлений згідно договору поставки №3367 від 27.01.2014р. товар, 17142,99 грн. пені, 2811,45 грн. 3% річних за період з 16.09.2015р. по 07.12.2015р.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегією суддів встановлено, що відповідач оплатив суму основного боргу у розмірі 50000,00 грн. 09.08.2016р., суму основно боргу у розмірі 1219203,52 грн. 18.08.2016р., що підтверджується випискою по рахунку позивача від 08.09.2016р.

При цьому, враховуючи той факт, що відповідачем здійснено погашення основного боргу частками 09.08.2016р. та 18.08.2016р. з моменту винесення рішення господарського суду Київської області від 09.03.2016р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016р., позивач звертаючись до місцевого господарського суду просив стягнути з відповідача 70791,16 грн. інфляційних втрат за період з 08.12.2015р. по 08.08.2016р. та 26459,81 грн. 3% річних за період з 08.12.2015р. по 17.08.2016р.

Відповідно до приписів ст.ст. 33, 34, 35 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що встановлений постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016р. у справі №911/5414/15 обов'язок по сплаті суми основного боргу у розмірі 1269203,52 грн., який в силу приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційним та не потребує доказування, свідчить про обґрунтованість розміру заборгованості відповідача, несплата якої тягне за собою правові наслідки передбачені законом. Доказів спростування зазначеного, матеріали справи не містять. Ненадано відповідних доказів і апеляційному суду.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим кодексом або іншими законами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, звертаючись до суду першої інстанції з відповідіним позовом, позивач при розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, зазначав період з 08.12.2015р. по 08.08.2016р. для інфляційних втрат та з 08.12.2015р. по 17.08.2016р. для 3% річних.

В поданій апеляційній скарзі відповідач зазначив, що позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати та 3% річних, оскільки останнім не було зазначено на підставі яких саме первинних документів здійснюється розрахунок, розрахунок мав здійснюватись за кожним окремим первинним документом, а не на всю суму боргу, розрахунок не містить на періоди прострочення виконання зобов'язання, а відтак прийняте рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи, оскільки сума боргу у розмірі 1269203,52 грн. встановлена постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016р. у справі №911/5414/15, що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2016р. та в силу вимог ст. 35 ГПК України зазначена обставина є преюдиційним фактом, який не потребує доказування.

Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016р. у справі №911/5414/15 з ТОВ "Фоззі-Фуд" на користь ПП "Інтекс" стягнуто 2811,45 грн. 3% річних за період з 16.09.2015р. до 07.12.2015р.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних здійснюється позивачем на встановлену рішенням суду суму боргу за період, який не був предметом розгляду у справі №911/5414/15, з 08.12.2015р. по 17.08.2016р., а відтак, враховуючи той факт, що встановлення постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016р. у справі №911/5414/15 обов'язку по сплаті суми основного боргу у розмірі 1269203,52 грн, що в силу приписів ст. 35 ГПК України є преюдиційним та не потребує доказування, а також беручи до уваги те, що арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3% річних, обрахованих судом за 08.12.2015р. по 08.08.2016р. для інфляційних втрат та з 08.12.2015р. по 17.08.2016р. для 3% річних, з урахуванням вимог Закону становить 70791,16 грн. інфляційних втрат та 26459,81 грн. 3% річних, колегія судів приходить до висновку щодо обгрутнованості заявлених до стягнення вимог позивача в розмірі 70791,16 грн. інфляційних втрат та 26459,81 грн. 3% річних та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 08.12.2016 року у даній справі є обґрунтованим та таким, що прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі безпідставні, необґрунтовані та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2016р. у справі №911/3307/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2016р. у справі №911/3307/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/3307/16 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко