Рішення

від 06.12.2016 по справі 917/1530/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 р. Справа № 917/1530/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЄвроМега Транс", 73000, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Магістраль-Транзит", 39800, Полтавська область, м.Горішні Плавні, вул.Будівельників, буд.32

про стягнення 42 000,00 грн. збитків.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №1 від 20.09.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 дов. б/н від 10.10.2016р.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та оголосив дату складання повного рішення (ст.85 ГПК України).

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення 42000,00 грн. збитків за порушення строків доставки вантажу.

Ухвалою суду від 28.11.2016 року, за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду справи на п"ятнадцять днів.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, вказуючи на те, що ТОВ Підприємство з іноземними інвестиціями "Магістраль-Транзит" порушило строки поставки товару, внаслідок чого з ТОВ "Торговий Дім "ЄвроМега Транс" за рішенням суду були стягнуті штрафні санкції.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та посилається на те, що у Договорі №25/09 від 25.09.2014 року не визначено чіткої дати поставки товару, а відповідно до Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.1956р. ТОВ Підприємство з іноземними інвестиціями "Магістраль-Транзит" являється добросовісним перевізником, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ЄвроМега Транс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Магістраль-Транзит» 25 вересня 2014p. було укладено договір перевезення вантажів № 25/09 (далі -Договір).

За умовами Договору Перевізник (ТОВ Підприємство з іноземними інвестиціями «Магістраль-Транзит») організовує міжнародне перевезення товару Експедитора (ТОВ «Торговий Дім «ЄвроМега Транс») у відповідності з правами, обов"язками та відповідальністю, передбаченими даним Договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, Перевізник надає транспортні послуги за допомогою власних транспортних засобів або шляхом укладення договорів про надання транспортних послуг з третіми особами

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що Перевізник приймає вантажі до перевезення на підставі заявки, яка є невід'ємною частиною Договору.

Послуги перевезення надаються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.1956р., Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів з застосуванням книжки МДП (TIR) та відповідно до умов даного Договору, Законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажу", "Про транспортно -експедиторську діяльність" (п.2.3 Договору).

Послуги надаються у всі дні тижня по заявці Експедитора, що включає в себе кількість та тип необхідного перевижного складу , дату, час та місце загрузки, термін доставки та інші умови необхідні для здійснення якісної доставки вантажу (п. 5.1 Договору). Перевізник повинен письмово підтвердити заявку Експедитора по факсу чи електронній пошті (п.5.2 Договору).

Відповідно до п. 5.11 Договору, підтвердженням факту надання послуг являється оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR), з відмітками Грузовідправника, Перевізника, Отримувача та Митних органів країни призначення.

У випадку невиконання чи неналежного виконання Стороною зобов"язань за даним Договором вона зобов"язана відшкодувати іншій стороні спричинені невиконанням чи неналежним виконання збитки (п.8.1 Договору).

25 вересня 2014 р. між ТОВ Підприємство з іноземними інвестиціями «Магістраль-Транзит» та ТОВ «Торговий Дім «ЄвроМега Транс» було укладено дві разові заявки №38 15 та №38 15/1 на перевезення вантажів двома вантажними автомобілями, що належать Перевізнику, з м. Запоріжжя до м. Актюбінськ (Казахстан). Сума фрахту за кожен автомобіль складала 34000 грн.

У вказаних заявках зазначено дату доставки груза не пізніше 5-6 з моменту митного оформлення, адреса розвантаження Казахстан, м.Актюбинськ.

Між Перевізником та Експедитором були складені Акти прийому-здачі виконаних робіт послуг перневезення вантажу.

Судом встановлено, що відповідно до рішення господарського суду Херсонської області від 26.05.2015р. по справі №923/412/16 між товариством з обмеженою відповідальністю "Муравейник-Транс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЄВРОМЕГА ТРАНС" 25 вересня 2014 року було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 069-01. ТОВ "Муравейник-Транс" направив на адресу ТОВ "ТД "ЄВРОМЕГА ТРАНС" заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 065 та № 066 від 25.09.2014 р. Відповідно до заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 065 від 25.09.2014 р., № 066 від 25.09.2014 р. місцем доставки вантажу є м.Актобе Республіка Казахстан, Актобе-ЦТО 50417 не пізніше 16.10.2014 р. Актами виконаних робіт № ОУ-0000053 від 06.11.2014 р., № ОУ-0000054 від 06.11.2014 р., складеними відповідачем та направленими позивачу 06.11.2014 р., а також копіями СМR А№061474, А№ 061475 підтверджується, що фактично відповідач доставив вантаж на адресу отримувача 06.11.2014 р., чим порушив вимоги п. 2.2.6. договору, яким передбачено, що відповідач зобов'язаний доставити вантаж з моменту оформлення провізних документів до отримувача в строк, який вказаний експедитором в заявці. Заявками № 065 від 25.09.2014 р. та № 066 від 25.09.2014 р., які містяться в матеріалах справи, датою доставки зазначено 16.10.2014 р., за порушення строку доставки передбачено штраф в розмірі 3 000,00 грн. на добу. За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про стягнення з ТОВ "ТД "ЄВРОМЕГА ТРАНС" 126 000,00 штрафу. та 2 520,00 грн. витрати на сплату судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2015року рішення господарського суду Херсонської області було частково скасовано та присуджено до стягнення штрафні санкції в розмірі 42000,00 грн.

Вищий господарський суд України постановою від 15 грудня 2015 року касаційні скарги ТОВ "Муравейник-Транс" та ТОВ "ТД "ЄВРОМЕГА ТРАНС" залишені без задоволення, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року - без змін.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2015 року по справі №904/5669/15 встановлено, що для виконання перевезень за Договором №069-01 від 25.09.2014 року ТОВ "ТД "ЄВРОМЕГА ТРАНС" зафрахтував у ТОВ Підприємство з іноземними інвестиціями "Магістраль-Транзит" вантажні автомобілі, які виконали перевезення згідно міжнародних накладних CMR № 061474, № 061475, тобто вантаж вручено належному одержувачу, що засвідчено відбитком печатки та підписом відповідальної особи одержувача на вказаних накладних. ТОВ Підприємство з іноземними інвестиціями "Магістраль-Транзит" було залучено до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Фактично вищевказаними рішеннями встановлений факт порушення позивачем по справі своїх договірних зобов"язань по іншому договору.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вантаж було доставлено Перевізником з затримкою 30 діб, за що ТОВ «Торговий Дім «ЄвроМега Транс» був змушений сплатити Замовнику (за Договором №069/01 від 25.09.2014року) штрафні санкції. Договором між позивачем та відповідачем встановлено обов'язок відповідача здійснити доставку вантажу у визначений в заявці строк. Згідно п. 8.1 Договору у випадку невиконання чи неналежного виконання однією із сторін зобов'язань за Договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені цим збитки. Сплата неустойки, зазначеної в п. 8.8 Договору, а саме - 300 грн. за кожну добу затримки з доставкою вантажу - не звільняє Перевізника від обов'язку відшкодувати збитків, не покриті неустойкою (п. 8.6).

На підставі вищезазначеного та, посилаючись на ст.ст. 22, 623,1166 ЦК України, ст.224-225 ГК України, позивач просить суд постановити рішення, яким зобов'язати відповідача відшкодувати йому збитки у розмірі 44520 грн., які складаються з 42000 грн. штрафу за затримку доставки вантажу, що сталася внаслідок порушення ТОВ Підприємство з іноземними інвестиціями «Магістраль-Транзит» умов Договору та заявок на перевезення, укладених з ТОВ «ЄвроМега Транс», та 2520 грн. судових витрат.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. До виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору перевезення.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України , главою 64 Цивільного кодексу України , Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, м.Женева, до якої Україна приєдналась 1 серпня 2006 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України В«Про міжнародні договори УкраїниВ» , чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Пунктом 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

Відповідно до приписів ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цих збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню, включається неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов"язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, приймаючи до уваги загальні положення ст.ст.1166,1167 ЦК України, необхідною є наявність загальних умов деліктної відповідальності, тобто протиправної поведінки (дії або бездіяльності), шкідливого результату такої поведінки (шкоди, збитків), прямого причинно-наслідкового звя"зку між протиправною поведінкою й спричиненою шкодою та вини. При цьому відповідно до п.6 Роз"яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року Про деякі питання практики вирішення спорів пов"язаних з відшкодуванням шкоди, встановлення причинного звязку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи,- наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність чи відсутність причинного зв"язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Виходячи з цього, позивач повинен довести, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій відповідача, безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням шкоди та її розмір.

Відповідно до ст. 17 Конвенції, Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Статтею 18 Конвенції визначено що, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

У відзиві на позовну заяву ТОВ Підприємство з іноземними інвестиціями В«Магістраль-ТранзитВ» зазначає, що у заявках датованих 25 вересня 2014 року №3815 сторони погодили наступну умову: В«Дата доставки груза: Не позже 5-6 с момента таможенного оформленияВ» . Дата завантаження в заявках окрім дати містить місяць та рік: 05.10.2014.

Сторонам було добре відомо про складність отримання дозволу на перевезення до Казахстану та об'єктивну можливість необхідності очікування дозволу на протязі декількох місяців. Враховуючи відому практики видачі вказаних дозволів в двадцятих числа місяця сторони при визначенні строку доставки вантажу фактично не визначили період.

Зазначене тлумачення підтверджується і фактичною хронологією перевезення: 6 листопада 2014 року, тобто, з дотриманням строку доставки вказаного в договорі.

Факт доставки вантажу 6 листопада 2014 року встановлено судовими рішеннями по справі 923/412/15 та актами №№209ДШ прийому-здачі виконаних робіт від 06.11.2016, які в тому числі містять відомості про відсутність у сторін однієї до одної зауважень і скарг.

За положеннями ч.І ст. 313 ГК України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Пунктом 2.3. договору транспортного перевезення вантажу №25/09 від 25 вересня 2014 року сторони визначили, що послуги перевезення надаються в тому числі відповідно умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.1956р. (далі - Конвенція), до якого Україна приєдналась з 01.08.2006р. на підставі Закону України від 01.08.2006р. №57-V.

Відповідальність перевізника за порушення терміну доставки визначена пунктом 5 статті 23 Конвенції. Вона виникає, коли в процесі виконання договору має місце прострочення в доставці вантажу (стаття 19 Конвенції). Він може бути узгоджений сторонами і зазначений у Договорі (підпункт / пункту 2 статті 6).

Виходячи з положень Конвенції, якщо термін поставки сторонами не погоджено, вантаж повинен бути доставлений у розумний термін. Якщо термін доставки в накладній не зазначений, необхідно визначити час, розумний для виконання конкретного перевезення за конкретним маршрутом і за конкретних обставин. Для цього враховують найкоротшу відстань перевезення, норматив добового пробігу, черги на прикордонних переходах, ремонт і тимчасове закриття певних ділянок дороги, період очікування для введення транспортного засобу в конвой, вплив атмосферних явищ на стан дорожнього покриття і под.

Якщо перевізник, з урахуванням припущень найсприятливіших умов, не перевищить максимальних тимчасових параметрів за кожною фазою проходження маршруту, його дії будуть визнані належними. Добросовісним перевізником у цьому контексті потрібно вважати такого, котрий зможе довести, що він доклав усіх зусиль для мінімізації терміну доставки, повністю виконуючи вказівки й інструкції відправника чи одержувача, дотримуючись міжнародних і національних законів, процедур, правил, піклуючись про вантаж на користь правомочної за договором особи.

Відсутність порушення строків (термінів) доставки вантажу безпосередньо підтверджується відсутністю заяв на адресу ТОВ В«ПП В«Магістраль - ТранзитВ» , в тому числі у письмовій формі, від вантажовідправника, одержувача або експедиторів.

Таким чином, відповідач зазначає що ТОВ В«ПП В«Магістраль ТранзитВ» як перевізник діяв добросовісно докладаючи всіх зусиль для мінімізації термінів доставки.

Частиною 3 статті 30 Конвенції встановлено, що прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена в письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача.

Позивач не надав суду доказів направлення Перевізнику заяви щодо прострочення в доставці товару. В матеріалах справи міститься Вимога ТОВ В«ПП В«Магістраль Транзит,В» адресована Директору ТОВ Підприємство з іноземними інвестиціями В«Магістраль-ТранзитВ» про сплату штрафних санкцій та судових витрат підписана Директором ТОВ В«ПП В«Магістраль - ТранзитВ» 19 травня 2016 року. Крім того, подані в судовому засіданні міжнародні накладні CMR № 061474, № 061475 не містять дати митного оформлення.

За положеннями ч.ч. 5,6 ст. 23 Конвенції, у випадку прострочення доставки, якщо позивач доведе, що прострочення завдало збитку, перевізник компенсує такий збиток, який не може перевищувати плату за перевезення. Більша компенсація може вимагатися тільки у випадку, якщо відповідно до статей 24 і 26 була задекларована вартість вантажу або спеціальний відсоток при доставці.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи матеріали справи, пояснення представників сторін по справі, суд встановив, що в наданих позивачем заявках відсутня точна дата доставки товару, перевізником (відповідачем) було дотримано розумний термін доставки товару, позивач не довів суду належними та допустимими доказами фактичного розміру заподіяних відповідачем збитків, протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і заподіяними збитками.

За таких обставин позовні вимоги позивача у даній справі задоволенню не підлягають у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з"ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати згідно приписів ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 22, 32, 33,43,49, ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 13.12.2016 р.

Суддя Н.Г. Гетя