Постанова

від 14.12.2016 по справі 809/1547/16

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р. Справа № 809/1547/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Дубінській І.В.,

за участю: представника позивача - Петріва М.Й., представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тенмарк" до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №09-04-105/273 від 27.10.2016, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенмарк" звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №09-04-105/273 від 27.10.2016.

Позовні вимоги мотивовано тим, що постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №09-04-105/273 від 27.10.2016 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області прийнято без з'ясування всіх обставин, які мали значення для її прийняття, оскільки не враховано редакції Кодексу Законів про працю України, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема - Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» №433-VIII від 14.05.2015. Разом з цим, звернуто увагу на те, що порушення процедури розгляду справи про накладення фінансових санкцій за порушення вимог законодавства про працю, визначеної Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, зокрема неналежне сповіщення позивача про дату, час і місце розгляду справи про накладення фінансових санкцій за порушення вимог законодавства про працю, є підставою для скасування оскаржуваної постанови, яка прийнята за результатами розгляду такої справи. Також, зазначено, що відсутність події адміністративного правопорушення встановлена постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.11.2016 по справі №346/5466/16-ц (провадження №3/346/1315/16).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та письмовому пояснення (а.с.58-62). Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином (а.с.53). Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні (а.с.38-43). У задоволені позову просив відмовити.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, - судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Прийняття рішення суб'єктом владних повноважень з порушенням одного із пунктів, передбачених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для визнання протиправним та його скасування.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно Положення про Управління Держпраці, затвердженого наказом Держпраці від 04.02.2016 №8, управління Держпраці в Івано-Франківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується.

У відповідності до підпункту 8 пункту 4 Положення, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, згідно покладених на нього завдань, здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

На підставі наказу від 06.10.2016 №1002-д та направлення на перевірку від 06.10.2016 №5246 головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інші нормативно-правові акти Управління Держпраці в Івано-Франківській області було проведено позапланову перевірку додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування товариством з обмеженою відповідальністю "Тенмарк", розташованого у м.Коломия, Івано-Франківської області, по вул. Л. Українки, 32А.

За результатами проведення позапланової перевірки 12.10.2016 було складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №09-04-0027/523, відповідно до якого виявлені порушення вимог частини третьої статті 36 та статті 119 Кодексу законів про працю України (а.с.11-32).

Зокрема, у пункті 1 детального опису щодо порушення частини третьої статті 36 та статті 119 Кодексу законів про працю України вказано, що директором товариства з обмеженою відповідальністю "Тенмарк" ОСОБА_5. при одержанні повідомлення військового комісара Коломийського ОМВК підполковника Пархоменка О.М. про призов на строкову військову службу з 22.04.2015 оператора спаювального пресу ОСОБА_4, був виданий наказ №87-к від 20.04.2015 про звільнення його з роботи у зв'язку з призовом на військову службу з 20.04.2015, чим порушено вимоги статті 119 та частини третьої статті 36 Кодексу законів про працю України (а.с.30).

Підпунктом 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, визначено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п'ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Так, за результатами розгляду акта перевірки №09-04-0027/523 від 12.10.2016, керуючись підпунктом 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, на підставі абзацу 6 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, начальником управлінням Держпраці в Івано-Франківській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12.10.2016 №09-04-0027/273, згідно якої встановлено порушення вимог частини третьої статті 36 та статті 119 Кодексу законів про працю України (а.с.9-10).

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509.

Відповідно до пункту 8 цього Порядку, під час розгляду справи про накладення штрафу заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

Однак, відповідачем не надано доказів, які б спростовували неналежне сповіщення позивача про дату, час і місце розгляду справи про накладення фінансових санкцій за порушення вимог законодавства про працю, водночас позивачем надано копії: повідомлення, журналу реєстрації вхідної кореспонденції та конверту, що свідчить про порушення пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, зокрема щодо заслуховування особи, яка бере участь у розгляді справи (а.с.33,70-74).

Щодо підставності прийняття постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №09-04-105/273 від 27.10.2016 суд зазначає наступне.

На дату звільнення ОСОБА_4 редакція пункту 3 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України передбачала таку підставу для звільнення як призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 оголошено часткову мобілізацію, а в пункті 7 Указу зазначено, що згідно зі статтею 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статтею 119 Кодексу законів про працю України за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи на термін, що не перевищує одного року.

При цьому, на дату звільнення ОСОБА_4 частиною 3 статті 119 Кодексу законів про працю України передбачалися гарантії призваних на військову службу, зокрема: «За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігається місце роботи, посада і компенсуються із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форм власності».

Однак, на дату звільнення ОСОБА_4 редакція пункту 3 статті 36 та частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України не передбачала гарантії для працівників, призваних на строкову військову службу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 14.05.2015 №433 внесено зміни до пункту 3 частини 1 статті 36 та частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України, які набули чинності з 11.06.2015.

Зокрема, пункт 3 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Частина третя статті 119 Кодексу законів про працю України викладена в наступній (новій) редакції: «За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігається місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З наведеного вбачається, що у порівнянні з редакцією частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України, яка діяла на дату звільнення ОСОБА_4, у нову редакцію цієї частини включено поняття гарантії для працівників, призваних на строкову військову службу.

Отже, нова редакція частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України, яка набрала чинності з 11.06.2015, узгодила між собою положення частини 3 статті 36 та статті 119 Кодексу законів про працю України, чітко визначила те, що гарантії поширюються і на працівників, які призвані на строкову військову службу, а також те, що ці гарантії діють на весь час служби до дня фактичної демобілізації.

Разом з цим, позивачем на підтвердження своїх доводів надано копію постанови Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.11.2016 по справі №346/5466/16-ц (провадження №3/346/1315/16), згідно якої провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 - директора товариства з обмеженою відповідальністю "Тенмарк", про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 7 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення в зв'язку з відсутністю події даного адміністративного правопорушення (а.с.66-69). Вказана постанова Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області стосувалася викладених вище висновків акту перевірки щодо видачі наказу №87-к від 20.04.2015 (а.с.30) та набрала законної сили 19.11.2016.

Отже, Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області безпідставно, за відсутності правопорушення, прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №09-04-105/273 від 27.10.2016.

Крім того, встановлено, що наказом №356к від 10.10.2016 скасовано наказ №87-к від 20.04.2015 і поновлено на роботі ОСОБА_4 на посаді оператора спаювального пресу з 20.04.2015, нараховано та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.04.2015 по 10.10.2016 в розмірі 42886,48 грн. (платіжне доручення №1404 від 11.10.2016).

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до абзацу 2 пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення складається за формою, встановленою Міністерством соціальної політики України.

Однак, у постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12.10.2016 №09-04-0027/523 зазначено встановлення порушення вимог частини третьої статті 36 та статті 119 Кодексу законів про працю України, при чому не вказано саме перелік порушень, за які передбачено відповідальність згідно вказаних норм.

Таким чином, порушень вимог частини третьої статті 36 та статті 119 Кодексу законів про працю України, щодо видачі наказу №87-к від 20.04.2015 про звільнення оператора спаювального пресу ОСОБА_4 з роботи у зв'язку з призовом на строкову військову службу з 20.04.2015 судом не встановлено, тому оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №09-04-105/273 від 27.10.2016 винесена необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що протиправність постанови №09-04-105/273 підтверджена відповідними доказами, тому позовні вимоги слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код 39784625) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тенмарк" (код 32874062) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1450,00 гривень.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №09-04-105/273 від 27.10.2016.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код 39784625) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тенмарк" (код 32874062) сплачений судовий збір у розмірі 1450 (одну тисячу чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 19.12.2016.