Ухвала

від 24.04.2017 по справі 809/1547/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 р. Справа № 876/3951/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тенмарк" до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про скасування постанови №09-04-105/273 від 27.10.2016,

В С Т А Н О В И В :

11.11.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Тенмарк" звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №09-04-105/273 від 27.10.2016.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Управління Держпраці в Івано-Франківській області оскаржило її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав, з посиланням на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції не вірно застосована дія нормативно-правового акту, а саме абз.6 ч.2 ст.265 КЗпП України. Апелянт не погоджується з висновком суду, що відповідальність на підставі абз.6 ч.2 ст.265 КЗпП України застосована до позивача не прив'язується до такої події як день звільнення гр. ОСОБА_2 (20.04.2015 року). Вважає, що в даному випадку недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених Законом України Про військовий обов'язок і військову службу являється порушенням, а відтак постанова про накладення штрафу уповноваженими особами Управління відповідає вимогам статті 265 КЗпП України та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 року із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ № 55 від 03.02.2016 року.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та перевірено судом апеляційної інстанції, що на підставі наказу від 06.10.2016 №1002-д та направлення на перевірку від 06.10.2016 №5246 головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інші нормативно-правові акти Управління Держпраці в Івано-Франківській області було проведено позапланову перевірку додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування товариством з обмеженою відповідальністю "Тенмарк", розташованого у м.Коломия, Івано-Франківської області, по вул. Л. Українки, 32А.

За результатами проведення позапланової перевірки 12.10.2016 було складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №09-04-0027/523, відповідно до якого виявлені порушення вимог частини третьої статті 36 та статті 119 Кодексу законів про працю України

27 жовтня 2016 року, відповідачем було проведено розгляд справи по вищевказаному питанню та на підставі акта перевірки, керуючись підпунктом 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, та на підставі абзацу 6 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, винесено постанову №09-04-105/273 про накладення штрафу, згідно якої накладено на ТОВ "Тенмарк" штраф у розмірі 1450 грн.

10 лютого 2016 року, набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 55, за якою внесено зміни до постанови від 17 липня 2013 року № 509 "Про затвердження порядку накладення штрафів за порушення законодавства про зайнятість населення". Так вказаною постановою затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України.

Згідно абз.2 п.2 Порядку накладення штрафів, штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та\або зайнятість населення складеного посадовою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п'ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що керівник ТОВ "Тенмарк" ОСОБА_3 при одержанні повідомлення військового комісара Коломийського ОМВК про призов на строкову військову службу з 22.04.2015 оператора спаювального пресу ОСОБА_2, видав наказ №87-к від 20.04.2015 про звільнення його з роботи у зв'язку з призовом на військову службу з 20.04.2015р

Статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до вимог статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, Конституція України закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

При цього колегія суддів зазначає, що з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду" від 14 травня 2015 року № 433-VІІ (який набрав чинності з 11.06.2015), за працівниками, призваними на строкову військову службу зберігається місце роботи, посада й середній заробіток, тобто зберігаються трудові відносини з працівником.

Крім того, статтями 36, 119 КЗпП України в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин, гарантувалось збереження місця роботи, посади і середнього заробітку лише працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено поняття військової служби та її види.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 вказаного Закону видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відтак колегія суддів вважає, що ні положення Закону України № 433, ані інші Закони України не передбачають надання зворотної сили Закону України № 433, в частині надання гарантій, передбачених ч.3 ст.36, ч. 3 та ч. 4 ст. 119 КЗпП України, а тому на працівників, призваних на строкову військову службу такі поширюються лише з 11 червня 2015 року, тобто після звільнення з роботи ОСОБА_2 (20.04.2015р).

Отже, нова редакція частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України, яка набрала чинності з 11.06.2015, узгодила між собою положення частини 3 статті 36 та статті 119 Кодексу законів про працю України, чітко визначила те, що гарантії поширюються і на працівників, які призвані на строкову військову службу, а також те, що ці гарантії діють на весь час служби до дня фактичної демобілізації.

Крім цього колегія суддів враховує, що постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.11.2016 по справі №346/5466/16-ц (провадження №3/346/1315/16), згідно якої провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 - директора ТОВ "Тенмарк", про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 7 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення в зв'язку з відсутністю події даного адміністративного правопорушення. Вказана постанова Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області стосувалася викладених вище висновків акту перевірки щодо видачі наказу №87-к від 20.04.2015 та набрала законної сили 19.11.2016.

Частиною четвертою ст.72 КАС України визначено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Одночасно необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що у постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12.10.2016 №09-04-0027/523 зазначено встановлення порушення вимог ч.3 ст. 36 та ст. 119 КЗпП України, при чому не вказано саме перелік порушень, за які передбачено відповідальність згідно вказаних норм.

Разом з тим, відповідно до абз. 2 п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення складається за формою, встановленою Міністерством соціальної політики України.

З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що накладення штрафу у розмірі 1450 грн за порушення товариством при звільненні гр. ОСОБА_2 положень ч.3 ст.36 та ч. 3 ст. 119 КЗпП України до якого призвело недотримання підприємством вимог ч. 2 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на підставі абз.6 ч. 2 статті 265 Кодексу Законів про працю України є безпідставним та необґрунтованим, а відтак судом першої інстанції підставно задоволено позовні вимоги.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 160 ч.3, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У ХВ А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.12. 2016 року у справі № 809/1547/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Р.В. Кухтей

С.П. Нос

Повний текс виготовлено 25.04.2017р.