Постанова

від 08.12.2016 по справі 826/3480/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 грудня 2016 року № 826/3480/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язати вчинити дії,

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2015 р. № 0000921201 про стягнення суми грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 46999,17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 11749,79 грн.; №0000901201 про стягнення суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 59139,25 грн.; скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30 грудня 2015 року №Ф-19/26-50-12-01 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі 70312,57 грн.; скасувати рішення №0000911201 від 30 грудня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного соціального внеску у розмірі 3515,63 грн.

Позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями та зазначає, що висновки Контролюючого органу, які покладені в основу оскаржуваних рішень, ґрунтуються на начебто віднесенні Позивачем до складу витрат сум, які не підтверджуються первинними документами, а також заниженням Позивачем сум валового доходу. Між тим, як зазначає Позивач, задекларовані останнім суми доходів та витрат підтверджуються документально, проте Контролюючим органом було залишено поза увагою, у зв'язку з чим висновки Контролюючого органу, є безпідставними, а оскаржувані рішення - протиправними.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи, зазначивши при цьому, що ФОП у 2014 році було занижено валовий дохід у розмірі 11827,85 грн. та зі складу валових витрат у 2014 році було вилучено витрати на загальну суму 278446,03 грн., які не підтвердженні первинними, розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу на 290273,88 грн. та не перераховано єдиний внесок (у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску) в сумі 70312,57 грн., чим порушено п. 1 ст. 4, п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-У1 від 08.07.2010 року.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку суб'єкта господарювання - фізичної особи СПД-ФО ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.03.2014 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 07.03.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки було складено акт №68/1/26-50-17-01-2618320039 від 11.12.2015 р. (надалі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено наступні порушення: п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.1, п. 177.2 ст. 177, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу, та пп. 2.2, пп. 2.6 п.2 Постанови Національного Банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» №637 від 15.12.2004 р. із змінами і доповненнями та п. 1 ст. 4, п. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення: №0000921201 про стягнення суми грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 46999,17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 11749,79 грн.; №0000901201 про стягнення суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 59139,25 грн.; рішення №0000911201 від 30 грудня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного соціального внеску у розмірі 3515,63 грн.; вимога від 30 грудня 2015 року №Ф-19/26-50-12-01 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі 70312,57 грн.

Вважаючи дані податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу про сплату суми недоїмки від 30.12.2015 р. протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

В частині щодо скасування податкових повідомлень-рішень: №0000921201, №0000901201 від 30 грудня 2015 року, Судом встановлено наступне.

Як вбачається з Акту перевірки на підставі наданих до перевірки документів встановлено розбіжність між даними перевірки та даними декларацій про майновий стан та доходи за 2014 рік, а саме: заниження суми валового доходу на 11827,85 грн. (задекларована сума валового доходу - 406439,45, фактична сума валового доходу - 418267,30 грн.) Розбіжність у розмірі 11827,85 грн. виникла внаслідок того, що підприємцем до складу валового доходу за 2014 рік не включені кошти у розмірі 11827,85 грн., отримані ФОП ОСОБА_1 від здавання в оренду ТОВ «АХК Груп» (ЄДРПОУ 39141072) частину складу площею 40,0 кв.м. у жовтні та листопаді 2014 року.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець), з однієї сторони, та ТОВ «АХК Груп» (Орендар), з іншої сторони, укладено Договір оренди №001/14 від 01.10.2014 року (надалі - Договір №001/14).

У відповідності до умов Договору Орендодавець (ФОП ОСОБА_1) передав, а Орендар (ТОВ «АХК Груп») прийняв в строкове платне користування частину складу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в розмірі 40 кв. м.

Також, 27 листопада 2014 року між сторонами укладено Додаткову угодою №1 до Договору оренди №001/14 від 01.10.2014 року, якою визначено, що сторони вирішили припинити дії Договору з 26.11.2014 року.

Із банківських виписок, наявних в матеріалах справи, вбачається, що кошти по договору оренди на рахунок позивача не надходили.

Судом також встановлено, та сторонами не заперечується, що ФОП ОСОБА_1 в своїй діяльності не використовував РКА.

Таким чином, твердження Відповідача, що ФОП ОСОБА_1 отримав в готівковій формі кошти у розмірі 11827,85 грн. за Договором оренди №001/14 від 01.10.2014 р. нічим не підтверджені, а Відповідачем не надано суду жодних доказів.

Крім того, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Електросервіс» (Виконавець), з іншої сторони, 30.09.2014 року укладено Договір №55-09/14 на виконання робіт (надалі - Договір №55-09/14).

У відповідності до п. 2 та п. 3.1 - п. 3.3 Договору №55-09/14, згідно даного Договору Виконавець зобов'язується виконати наступні види робіт: Внутрішні електромонтажні роботи в приміщеннях хімскладу в с. Ківшовата Таращанського району Київської області. Роботи виконуються виключно інструментом та із матеріалів Виконавця. Вартість матеріалів Виконавця затверджується кошторисом на виконання даного виду робіт. Замовник зобов'язується забезпечити Виконавцю необхідні умови для виконання робіт та не втручатися в процес виконання робіт Виконавцем.

В підтвердження виконання умов договору Позивачем надану суду наступні документи: Акта наданих послуг №53 від 02.10.2014 року, банківські виписки по рахунку ОСОБА_1

Надані документи підтверджують факт віднесення Позивачем до складу валових витрат 2014 р., витрати пов'язані з оплатою внутрішніх електромонтажних робіт на суму 18018,05 грн.

Враховуючи викладене, витрати понесені Позивачем на внутрішні електромонтажні роботи складу є необхідними для провадження господарської діяльності, а тому вони були правомірно враховані при обчисленні оподатковуваного доходу.

У відповідності до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1статті 167 цього Кодексу..

Згідно п. 177.2 ст. 177 Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Таким чином, згідно законодавчого визначення витрат, до їх складу слід віднести всі витрати платника податків на придбання товарів чи послуг, які потім споживаються в його господарській діяльності.

При цьому, ст. 177 п.177.4 ПК України, яка передбачає особливості оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, визначає, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, згідно п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В свою чергу відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Склад таких витрат визначений у п. 138.8 ст. 138 цього ж Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПК України).

В силу норми п. 139.1.1 і пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності (зокрема, витрат фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу); витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також за приписами п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Одночасно судом враховується, що в силу норм абз. 1 і 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Визначення терміну первинний документ міститься в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та розуміється як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Також згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, «первинні документи» - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

За приписами положень ст. 9 Закону № 996-ХІV та п. 2.2 і 2.4 зазначеного Положення первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. А також первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положення п. 8 ст. 19 ГК України зобов'язують всіх суб'єктів господарювання (до яких відповідно до п. 2 ст. 55 Господарського кодексу України відносяться фізичні особи-підприємці) вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом.

Обов'язки підприємців-фізичних осіб у цьому Кодексі виділені окремо. Так, відповідно до ч. 6 ст. 128 ГК України громадянин-підприємець зобов'язаний: у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності; повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах; додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством; не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства; вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати органам доходів і зборів декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

В свою чергу нормою п. 177.10 ст. 177 ПК України за фізичною особою-підприємцем додатково закріплений обов'язок по введенню Книги обліку доходів і витрат (за встановленими формою і порядком, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику) та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Таким чином, з контексту вищенаведеного слідує, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на доходи фізичних осіб на суми понесених (нарахованих) витрат зі сплати вартості товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарських операцій та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій, а також її учасників. При цьому, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки це не спростовано контролюючим органом в установленому порядку.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо скасування податкових повідомлень-рішень: №0000921201 №0000901201 від 30 грудня 2015 року є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В частині позовних вимог щодо скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30 грудня 2015 року №Ф-19/26-50-12-01 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі 70312,57 грн. та скасування рішення №0000911201 від 30 грудня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного соціального внеску у розмірі 3515,63 грн., Суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2464-VI).

В силу приписів норм ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування -Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Зі змісту акту також вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень слугували висновки контролюючого органу про не включення до складу витрат у розмірі 5320,00 грн. без ПДВ - оплату за оренду генератора у ФОП ОСОБА_2

Судом встановлено, що між Позивачем (Орендар), з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_2 (Орендодавець), з іншої сторони, уклали Договір оренди обладнання №27102014 від 27.10.2014 р. (надалі - Договір №27102014).

У відповідності до п. 1.1 - п. 2.1 Договору №27102014, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування наступне майно (далі за текстом -"Об'єкт оренди"): Найменування об'єкту оренди: Дизель-генератор ТLW-25/3 у кількості 1 штука; Стан майна, що орендується, на момент передачі в оренду: стан задовільний, обладнання в робочому стані придатне для використання. Сторони визначили, що середня ринкова вартість Об'єкта оренди станом на дату підписання цього Договору, складає 150000 грн. 00 коп.

Об'єкт оренди передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням, а саме для забезпечення роботи електроприладів максимальною потужністю 352 кВт ( з урахуванням пускового навантаження).

Проте, Суд звертає увагу, що норми Податкового кодексу України не пов'язують можливість включення до складу собівартості продукції відповідних витрат із фактом підтвердження оплати за придбані товари (роботи, послуги).

Так само Відповідач не заперечує реальність здійснених позивачем господарських операцій та факту пов'язаності понесених витрат із господарською фізичної особи - підприємця.

Відповідно до підпункту 2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 березня 2013 року №395, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

Разом з тим, Суд звертає увагу, що за епізодом порушення щодо неправомірного формування витрат висновки акта перевірки викладені не чітко, не в повній мірі, та без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених порушень, що унеможливлює встановити які саме суми витрат, на підставі яких первинних документів і по відносинам із якими контрагентами ФОП ОСОБА_1 безпідставно включив до складу витрат за перевірений період.

Крім того, на підтвердження правомірності формування валових витрат за перевірений період відповідач надавав перевіряючим та надано до матеріалів справи копії первинних документів по взаємовідносинам із ТОВ «АХК ГРУП», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Електросервіс» щодо купівлі товару, послуг для провадження власної господарської діяльності, а саме видатних накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних та актів здачі-приймання виконаних робіт.

Враховуючи викладене, на думку суду, висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм пункту статті 164 пункту 177.4 статті 177, статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в частині завищення валових витрат, нормативно та документально не підтверджуються.

В частині висновків акта перевірки про порушення позивачем підпункту 1 пункту 2 статті 6, пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" що призвело до не нарахування та не доплати до бюджету єдиного соціального внеску у розмірі 7031,57 грн., Суд керується наступним.

Зазначені висновки про заниження єдиного соціального внеску зроблені відповідачем внаслідок порушень щодо заниження оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця, описаних вище.

За визначенням статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців нараховується на суму доходу, отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податок на доходи фізичних осіб.

У той же час, Суд звертає увагу, що враховуючи помилковість та недоведеність висновків акта перевірки про заниження отриманого позивачем доходу, підстави для донарахування єдиного внеску у межах спірних правовідносин відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення №0000911201 від 30 грудня 2015 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0000921201 та №0000901201 від 30 грудня 2015 року.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-19/26-50-12-01 від 30 грудня 2015 року.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення №0000911201 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого внеску від 30.12.2015 року.

5. Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) судові витрати в розмірі 1917,17 грн.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук