Ухвала

від 14.12.2016 по справі 812/333/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року справа №812/333/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Челахової О.О., представника позивача - Якутко Л.О., представника відповідача - Корнієнко І.С., діючих за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі № 812/333/16 за позовом Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Головного управління ДФС у Луганській області до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання неправомірним та скасування рішення від 16 жовтня 2015 року № 0014621703, -

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2016 року, Державна податкова інспекція у м. Красному Лучі Головного управління ДФС у Луганській області звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання неправомірним та скасування рішення відповідача від 16 жовтня 2015 року № 0014621703 (а.с. 3-8).

14 липня 2016 року постановою Луганського окружного адміністративного суду позов Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Головного управління ДФС у Луганській області задоволено повністю. Визнано неправомірним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області від 16 жовтня 2015р.№ 0014621703 про застосування до позивача штрафу у розмірі 28 933,80 грн. за період з 22 листопада 2014 року по 20 січня 2015 року та пені у розмірі 12 955,70 грн., всього у сумі 41 889,50 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.71-76).

Не погодившись із судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», просила суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Законом України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено обов'язок сплати єдиного внеску незалежно від фінансового стану платника, своєчасно та у повному обсязі.

Вважає, що підстав для звільнення від відповідальності відповідно до положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669) у податкового органу відсутні.

На підставі вищевикладеного, апелянт вважає, що спірне рішення є правомірним та таким, що не підлягають скасуванню (а.с. 108-111).

Представник апелянта в судовому засідання надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, надала пояснення аналогічні викладеним в надісланих до канцелярії суду 13 грудня 2016 року запереченнях на апеляційну скаргу, просила суд залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Красному Лучі Головного управління ДФС у Луганській області є юридичною особою (код ЄДРПОУ 38696140), місцезнаходження: 93400, Луганська обл.., м. Сєвєродонецьку вул.. Енергетиків, 72 (а.с. 26). Податкова інспекція зареєстрована як платник єдиного внеску в Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області. Діє на підставі Положення (а.с. 27-33).

16 жовтня 2015 року Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області прийнято рішення № 0014621703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивачу нараховано штраф у розмірі 28 933,80 грн. за період з 22 листопада 2014 року по 20 січня 2015 року та пеню у розмірі 12 955,70 грн., загальна сума - 41 889,50 грн. (а.с.11).

Спірним питанням у справі, є правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску позивачем із урахуванням положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464) та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до позивача, не застосовуються, оскільки на час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Пунктом 10 ст. 1 Закону № 2464 страхувальники - роботодавці та інші особи відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464).

Відповідно до абз.1 п.1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Як вбачається з положень ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Проблемою даного спору є питання правомірності прийняття податковим органом рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято закон «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15 вересня 2014 року (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).

Підпунктом б) пункту 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9 3 наступного змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Унормування вищенаведеної статті згідно до Закону України «Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» відбулося зі зміною нумерації п. 9-3 на п. 9-4.

Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі збереглася в Законі № 2464.

Крім того, суд зазначає, що пункт 9.4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464 (після внесення змін до Закону № 1669-VII Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8) продовжує свою дію в часі.

З огляду на дію зазначеної норми, позивач звільнявся від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року по 01 січня 2016 року.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон № 1669 не скасовує обов'язків платника податків щодо сплати єдиного внеску, а надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, несвоєчасна сплата (перерахування) єдиного внеску виникла за період з 23.09.2014 року по 24.12.2014 року, тобто до часу повної сплати єдиного внеску, що підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, у зв'язку з чим нараховані штрафні санкції і пеня з 22 листопада 2014 року до 20 січня 2015 року. Спірне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску податковим органом прийнято лише 15 жовтня 2015 року (а.с. 11).

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 07 серпня 2014 року № 32 «Про роботу територіальних органів» в роботі Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Головного управління ДФС у Луганській області встановлено простій (а.с.12-13).

Наказом Державної фіскальної служби України № 142 від 25 вересня 2014 року функціональні обов'язки позивача покладено на Державну податкову інспекцію у м.Сєвєродонецьку (а.с.14).

Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 07 листопада 2014 року № 256 «Про переміщення та закінчення простою» скасовано, зокрема, Наказ Міністерства доходів і зборів України від 07 серпня 2014 року № 32 «Про роботу територіальних органів», простій у роботі Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Головного управління ДФС у Луганській області закінчено, функціональні обов'язки Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Головного управління ДФС у Луганській області з обслуговування платників податків покладено на Державну податкову інспекцію у м.Сєвєродонецьку (а.с. 15-17).

Державна податкова інспекція у м. Красному Лучі Головного управління ДФС у Луганській області приступила до виконання функціональних обов'язків з 30 квітня 2015 року, про що позивач зазначив в позовній заяві ( а.с.5.)

Відтак, позивач не працював у період часу з 07 серпня 2014 року по 30 квітня 2015 року, в цей період функціональні обов'язки позивача було покладено на Державну податкову інспекцію у м.Сєвєродонецьку, при цьому остання приймає рішення про застосування штрафних санкцій та нарахуванню пені позивачу саме за період виконання його обов'язків за період з 22 листопада 2014 року до 20 січня 2015 року.

Після отримання бюджетного фінансування позивач сплатив єдиний внесок, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 21-23).

При цьому суд зазначає, що позивача звільнено від відповідальності за неналежне виконання податкових зобов'язань в певний період часу, та вимоги Закону № 1669 не передбачають надання заяви та сертифікату ТПП України для звільнення від штрафних санкцій та пені, оскільки таке звільнення передбачене в силу Закону.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що для застосування положень Законів № 1669 та № 2464 необхідно дотримуватися двох чинників одночасно: періоду дії законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Щодо періоду, то Закон № 1669 продовжує свою дію в часі, оскільки Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/201 виданий 14 квітня 2014 року, а Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України не видавався, відтак суд апеляційної інстанції не приймає посилання апелянта на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911 від 24 грудня 2015 року щодо виключення п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким платники податку звільнялись від нарахування, сплати та застосування відповідальності за невиконання обов'язків по сплаті єдиного соціального внеску.

Щодо визначення території на якій проводиться антитерористична операція, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Краматорськ, (п/п 16 п. 1) та м. Волноваха (п/п 4 п.2).

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Кабінет Міністрів України 02 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та від 05 листопада 2014 року № 1079-р.

Позивач вважає, що є суб'єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати розпорядження КМУ, оскільки внаслідок його прийняття у нього виникає можливість застосувати п. 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Перелік від 02 грудня 2015 року підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки Законом № 1669 визначено коло суб'єктів і особливості застосування закону, а саме: з моменту початку АТО та до наступного часу , до коло яких відноситься позивач. Тим більше, що новий Перелік уточнює раніше прийнятий і не є остаточним.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, так як положення Закону № 1669 є нормами прямої дії і передбачають для платників єдиного внеску звільнення від виконання своїх обов'язків на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що Розпорядження Кабінету Міністрів є підзаконним нормативно-правовим актом., його юридична чинність не має такої ж загальності та верховенства, як безпосередньо Закон № 1669, проте воно забезпечує виконання закону шляхом конкретизованого нормативного регулювання всього комплексу суспільних відносин.

Юридична чинність підзаконних нормативних актів залежить від становища органів держави, які видають ці акти, Їх компетенції, а також характеру і призначення самих актів. Акт нижчої державної інстанції повинен знаходитися «під законом», якому він покликаний відповідати.

У даному випадку розпорядження містять вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання. Затверджений Урядом Перелік визначив суб'єктів, на яких розповсюджується спеціальне законодавство про проведення АТО. Само по собі розпорядження № 1275-р має певне правове навантаження встановлення суб'єктів застосування Закону № 1669 та не створює самостійних правових наслідків, а підлягає системному правозастосуванню у контексті положень Закону № 1669.

За змістом ч. 1 ст. 58 Конституції України термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку.

Преамбулою Закону № 1669 встановлено, що цей закон прийнятий з метою забезпечення підтримки в тому числі суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Спірне рішення податкового органу прийнято саме в період дії Закону № 1669 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах наявна заборона (в силу закону) щодо застосування штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 1669, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, що, в свою чергу, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірних рішень на момент їх складання, відтак, спірні рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправними на момент їх формування.

Посилання податкового органу на не надання сертифікату Торгово-промислової палати України про підтвердження форс-мажорних обставин відповідачу та заяви податковому органу для не нарахування штрафних санкцій та пені з єдиного внеску є неприйнятним з огляду на безумовне звільнення позивача від відповідальності за неналежне виконання податкових зобов'язань в певний період часу, оскільки вимоги Закону № 1669 не передбачають надання заяви та сертифікату ТПП України для звільнення від штрафних санкцій та пені та таке звільнення передбачене в силу Закону.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі № 812/333/16 за позовом Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Головного управління ДФС у Луганській області до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання неправомірним та скасування рішення від 16 жовтня 2015 року № 0014621703 - залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 14 грудня 2016 року.

Повний текст ухвали виготовлено 16 грудня 2016 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Г.М. Міронова