Рішення

від 29.11.2010 по справі 2-1191/2010

ВУГЛЕДАРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Вугледарський міський суд Донецької області

м. Вугледар, вул. Трифонова, 22, 85670, (06273) 6-44-66

м. Вугледар 29 листопада 2010 року

Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Жамбровського С.І., при секретарі Ходаковській Н.С., розглянувши в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про відшкодування моральної шкоди завданої пошкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої пошкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 25.06.1979 року по 27.02.2009 року, він працював на підприємстві вугільної промисловості, ДП «ШУ «Південнодонбаське № 1», з повним робочим днем у шахті, звідки був звільнений за станом здоров’я. 17 березня 2009 року рішенням Медико-соціальної експертної комісії, позивачу було первинно встановлено стійка втрата професійної працездатності на 50 %, строком до 01.04.2010 року, а 23.03.2010 року на 55 % безстроково, та III група інвалідності, у зв’язку з отриманим професійним захворюванням. Позивач просив суд стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» моральну шкоду у сумі 50 000 грн.

Позивач та його представник в судове засідання не з’явивилися, надали письмові заяви, в яких підтримали позовні вимоги, просили суд розглянути справу без їх участі, та задовольнити позов з підстав та обґрунтувань вказаних в позові.

Представник відповідача Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» в судове засідання не з’явився, надав письмові заперечення в яких позовні вимоги не визнав повністю, вважає що позивач знав в яких умовах він повинен був працювати, добровільно йшов на це. Крім того позивач отримує в відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України страхові виплати, з внесків які платить підприємство. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог, та розглянути справу у його відсутності, і винести рішення відповідно до закону та діючої судової практики.

Суд, дослідивши докази, надані сторонами в обгрунтування своїх вимог та заперечень, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідними документами встановлено, що позивач, працював з 25.06.1979 року по 27.02.2009 року на Державному підприємстві , «ШУ «Південнодонбаське № 1», де при виконанні трудових обов’язків, отримав професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, легеневу недостатність II ступеня (а. с. 7, 8, 11, 12)

17 березня 2009 року рішенням Медико-соціальної експертної комісії, позивачу було первинно встановлено стійка втрата професійної працездатності на 50 % та III група інвалідності строком на 1 рік, у зв’язку з отриманим професійним захворюванням (а. с. 13)

23 березня 2010 року рішенням Медико-соціальної експертної комісії, позивачу було повторно встановлено стійка втрата професійної працездатності на 55 % та III група інвалідності безстроково, у зв’язку з отриманим професійним захворюванням (а. с. 14)

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, яким і є відповідач.

Відповідно до ст.173 КЗпП України шкода заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

У відповідності до ч.3 ст.34 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатностіВ» (в редакції до 2007 року), моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від будь-яких інших страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів заробітної плати, встановленої на день виплати.

Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України В«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатностіВ» № 717 від 23.02.2007 року дія положень закону, які передбачали обов’язок Фонду ССНВНВ відшкодовувати моральну шкоду потерпілім на виробництві - скасовано.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року встановлено, що скасоване право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок професійного захворювання пошкоджено здоров’я позивача, чим завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров’я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП.

Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров’я тощо.

У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума є завищеною та не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності та групі інвалідності.

Тому суд, враховуючи вимоги розумності, справедливості і домірності завданої моральної шкоди, з огляду на важкі безстрокові наслідки професійних захворювань, постійний характер негативних наслідків, обмеження життєдіяльності, порушення та зміну звичайного укладу життя і особистих зв’язків, вважає за можливе та необхідне стягнути з відповідача Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на користь позивача 16 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, що буде еквівалентним завданим моральним стражданням.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача Державного підприємства «Шахтоуправління Південнодонбаське № 1, про те що позивач знав в яких умовах він повинен був працювати, добровільно йшов на це, суд не може, так як ці ствердження не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення, зокрема у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи.

Суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 8 гривен 50 копійок та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ 15 гривен 00 копійок.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.ст. 1167, 268, 1202 ЦК України та ст. ст. 173, 237-1 КЗпП України, ст. 9 Закону України «Про охорону праці», постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року, ст. 34 Закону В«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатностіВ» , Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп/2004, Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ст. З Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», керуючись ст. ст. З, 8, 10, 15, 60, 79, 81, 88, 212 - 215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на користь ОСОБА_1, одноразово, 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень, в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на користь держави судовий збір у розмірі 8 (вісім) гривен 50 копійок та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 15 (п’ятнадцять) гривень

Рішення може бути оскаржене сторонами та іншими особами, які приймали участь у справі, шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. , до Апеляційного суду Донецької області, через Вугледарський міський суд. Особи які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання рішення.

Суддя Вугледарського

міського суду ОСОБА_2