Постанова

від 14.12.2016 по справі 803/1601/16

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 803/1601/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Гуцалюк І.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Тимейчука К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся в суд з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Ковельська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 №160729-13.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Ковельською ОДПІ відповідно до п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було прийняте податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 №160729-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 25000,00 грн. Об'єктом оподаткування був автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER, рік випуску 2013, з об'ємом двигуна 4461 куб.см., державний номерний знак та серія транспортного засобу НОМЕР_2.

Ковельською міською радою 28.01.2016 року прийнято рішення за №4/46 "Про внесення змін та доповнень до Положення про транспортний податок у м. Ковелі, затвердженого рішенням міської ради №65/44 від 29.01.2015 року». Згідно з пунктом 2.1 зазначеного Положення у новій редакції об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля та розміщується на його офіційному сайті.

Згідно з методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, та згідно даних Мінекономрозвитку, середньоринкова вартість транспортного засобу позивача становить 964 614,42 грн., що є меншим ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, у зв'язку з чим такий транспортний засіб не підлягає оподаткуванню транспортним податком.

Вважає вказане податкове повідомлення-рішення, яким нараховано зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік, протиправним, а тому просить його скасувати.

Представник відповідача в поданих запереченнях на адміністративний позов та в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що Ковельською ОДПІ засобами електрокомунікаційного зв'язку через інформаційну систему «Податковий блок» отримано з ДФС України перелік фізичних осіб платників транспортного податку на 2016 рік. До вказаного переліку включено ОСОБА_3, який згідно інформації ДФС України отриманої з Мінекономрозвитку є власником автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER, 2013 року випуску. Додатково пояснив, що податковий орган керується нормами ПК України та не має повноважень звертатись до Міністерства економічного розвитку для уточнення інформації наданої згідно із даними ІС "Податковий блок" в системі облік платежів в підсистемі транспортний податок. Просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов заперечив з мотивів, наведених у письмових запереченнях та просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 №160729-13, прийняте відповідачем як суб'єктом владних повноважень, перевірялось на відповідність вимогам частини третьої статті 2 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки TOYOTA LAND CRUISER, рік випуску 2013, з об'ємом двигуна 4461 куб.см., дата реєстрації 19.03.2016, номерний знак та серія транспортного засобу НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.11).

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким введено новий податок - транспортний податок, який відповідно до ст.265, п.10.2 ст.10 Податкового кодексу України є місцевим податком.

В подальшому, 01.01.2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VІІІ (далі - Закон № 909-VІІІ), згідно з яким підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України викладено у такій редакції: "Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті".

Пунктом 7 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 909-VІІІ рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

Рішенням Ковельської міської ради від 28.01.2016 року №4/46 "Про внесення змін та доповнень до Положення про транспортний податок у м. Ковелі, затвердженого рішенням міської ради №65/44 від 29.01.2015 року", внесено зміни, якими пункт 2.1 Положення про транспортний податок викладено в наступній редакції: "Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля та розміщується на його офіційному сайті." (а.с.15-20).

30 червня 2016 Ковельською ОДПІ сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №160729-13, яким визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000 грн. (а.с.9).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішення, суд приходить до таких висновків.

з 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII (далі - Закон №909-VIII), яким викладено в новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Як передбачено, підпунктом 267.3.1 пункту 267.3, пунктом 267.4 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Пунктом 267.4 статті 267 ПК України встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно п.п. 267.6.1, 267.6.2 п. 267.6 статті 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (підпункт 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України).

З 19 лютого поточного року набула чинності Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабміну від 18 лютого 2016 року № 66, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком, та зазначено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Судом встановлено та не заперечувалось в судовому засіданні представником відповідача, що Ковельською ОДПІ при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було перевірено середньоринкову вартість транспортного засобу позивача відповідно до методики визнання середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, а лише взято інформацію з ІС "Податковий блок" в системі облік платежів в підсистемі транспортний податок (а.с.48-50).

Тобто, з вищевказаного слідує, що Ковельською ОДПІ не вживалися будь-які заходи для проведення звірки даних щодо вказаного об'єкта оподаткування, який перебуває у власності ОСОБА_3, що в свою чергу потягло за собою невірне визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля.

Згідно розрахунку середньоринкової вартості транспортних засобів, розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, вартість належного позивачу транспортного засобу марки TOYOTA, моделі LAND CRUISER, тип універсал - В легковий з об'ємом двигуна - 4,5 куб. см, пальне - дизель, 2013 року випуску із пробігом в 105492 км складає 983 250,00 грн. (а.с.73).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2016 року визначена у розмірі 1378,00 грн., а тому об'єктом оподаткування у 2016 році відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. (750 х 1378,00 грн.) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Виходячи з вищевказаного, доводи відповідача про те, що належний ОСОБА_3 транспортний засіб є об'єктом оподаткування у 2016 році, необгрунтовані.

Крім того, суд зазначає наступне.

Підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України встановлено, що до місцевих податків належить податок на майно, а згідно із пунктом 10.2 статті 10 цього ж Кодексу місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Пунктом 4.4 статті 4 цього ж Кодексу визначено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до підпунктів 12.1.1, 12.1.2, 12.1.4 пункту 12.1 статті 12 ПК України, Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає: перелік загальнодержавних податків та зборів; перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад; положення, визначені в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів.

Повноваження міських рад щодо встановлення місцевих податків і зборів визначені статтею 12 ПК України.

Так, згідно із пунктом 12.3, підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Отже, виходячи із вище викладених норм, приймаючи рішення про встановлення місцевих податків та зборів (в т.ч. транспортного податку) міська рада повинна враховувати обмеження, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України (в частині офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду) та підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 (в частині дотримання принципу стабільності: зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки).

Відтак, приймаючи рішення від 28.01.2016 року №4/46 "Про внесення змін та доповнень до Положення про транспортний податок у м. Ковелі, затвердженого рішенням міської ради №65/44 від 29.01.2015 року", Ковельська міська рада не дотримала обмежень, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 та підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, оскільки внесла зміни до елементу транспортного податку (об'єкту оподаткування) та прийняла відповідне рішення без дотримання шестимісячного строку до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, та офіційно не оприлюднила відповідне рішення до 15 липня року, що передує бюджетному періоду. При цьому, суд вважає, що застосування контролюючим органом даного рішення не може вважатися таким, що регулює порядок справляння транспортного податку на території міста Ковеля у 2016 році.

Згідно із пунктом 56.21 статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

На думку суду, чинні норми ПК України припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків контролюючих органів та платників податків в частині адміністрування та сплати транспортного податку в 2016 році, тому виходячи із положень пункту 56.21 статті 56 ПК України та закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України принципу презумпції правомірності рішень платника податків, при вирішенні цього спору рішення належить винести на користь платника податків.

Крім того, згідно із частиною другою статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Як передбачено статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-ІV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При вирішенні цього спору необхідно застосувати рішення Європейського Суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Сєрков проти України" (заява № 39766/05), яким було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податку, що призвело до накладення на заявника зобов'язання зі сплати податку.

Отже, з урахуванням, у тому числі, вищенаведеної практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалася з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського суду з прав людини як джерела права в Україні, суд приходить до висновку про протиправність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 №160729-13 та, як наслідок, про необхідність його скасування.

Суд критично ставиться до пояснень представника відповідача про те, що згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» отриманої з ДФС України та інформації отриманої з Мінекономрозвитку до переліку фізичних осіб платників транспортного податку на 2016 рік включено ОСОБА_3 як такого, який є власником автомобіля TOYOTA LAND CRUISER, 2013 року випуску з огляду на наступне.

Згідно наданого представником відповідача витягу з інформаційної системи «Податковий блок» (а.с. 48-50) слідує, що об'єктом оподаткування є належний ОСОБА_3 автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER, 2013 року випуску з номерним знаком НОМЕР_3 (а.с.48-50), тоді як позивачу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER, 2013 року випуску з номерним знаком НОМЕР_4 (а.с.11).

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду достатніх, належних та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 №160729-13, а тому позов слід задовольнити повністю.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на користь ОСОБА_3 слід присудити судовий збір в сумі 551,20 грн., сплачений відповідно до квитанції №ПН1231 від 15.11.2016 (а.с.26).

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 30 червня 2016 №160729-13.

Присудити на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в сумі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 19 грудня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук