Ухвала

від 13.02.2017 по справі 803/1601/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 р. № 876/629/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі №803/1601/16 за позовом ОСОБА_2 до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

01.11.2016 ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ОДПІ), просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №160729-13.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОДПІ подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Ковельською міською радою в 2015 році прийнято рішення №65/44 від 29.01.2015, яким встановлено транспортний податок та затверджено Положення про транспортний податок. Законом України від 24.12.2015 №909-VII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році визначено особливий порядок прийняття рішень органів місцевого самоврядування без застосування вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності . Апелянт зазначає, що з огляду на вказану норму права рішення прийняті органами місцевого самоврядування в 2016 році діють з моменту прийняття. Оскільки Закон України від 24.12.2015 №909-VII набув чинності з 01.01.2016 та ним не передбачено того, що транспортний податок у 2016 році не сплачується, то у спірному випадку базовим податковим періодом для сплати транспортного податку є 2016 рік. Також, апелянтом вказано, що всупереч нормам Методики визначення вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18.02.2016, суд першої інстанції проігнорував докази відповідача. Зауважує, що за 2015 рік ОСОБА_2 сплатив транспортний податок, про що свідчить виписка з картки особового рахунку платника по даному виду податку за 2015 рік.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, позивач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення представника відповідача, суд апеляційної інстанції доходить переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки TOYOTA LAND CRUISER, рік випуску 2013, з об'ємом двигуна 4461 куб.см., дата реєстрації 19.03.2016, номерний знак та серія транспортного засобу НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.11).

30.06.2016 ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №160729-13, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб на суму 25 000 грн. (а.с.9).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , яким введено новий податок - транспортний податок, який відповідно до ст.265, п.10.2 ст.10 Податкового кодексу України є місцевим податком.

Законом України від 24.12.2015 №909-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення, (далі - ПК України) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Законом України про Державний бюджет України на 2016 рік установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно). Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік та становить 25 000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Для фізичних осіб - платників транспортного податку не передбачено надання декларації. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб - резидентів здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (підпункт 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України).

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком визначено Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 (далі - Методика).

Відповідно до п.2 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн ) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Згідно з п.13 Методики Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Із заперечень ОДПІ на позовну заяву та апеляційної скарги вбачається, що відповідачем засобами електрокомунікаційного зв'язку через Інформаційну систему Податковий блок отримано з ДФС України перелік фізичних осіб платників транспортного податку на 2016 рік до якого включено ОСОБА_2, який відповідно до інформації ДФС України, отриманої з Мінекономрозвитку, є власником автомобіля TOYOTA LAND CRUISER, 200, 2013 року випуску (а.с.48-50).

При цьому, згідно з долученого до матеріалів справи представником відповідача витягу з інформаційної системи Податковий блок об'єктом оподаткування є автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER, 2013 року випуску з номерним знаком НОМЕР_4 (а.с.48-50), тоді як позивачу згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER, 2013 року випуску з номерним знаком НОМЕР_2 (а.с.11).

Окрім того, як вбачається з розрахунку вартості транспортного засобу з офіційного веб сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 28.11.2016р. середньоринкова вартість легкового автомобіля марка TOYOTA, модель LAND CRUISER, 200, 4,5 внутрішнього згорання, дизель, АТ, рік випуску 2013, пробіг 105492 км становить 983250 грн., а середньоринкова вартість легкового автомобіля марка TOYOTA, модель LAND CRUISER, 200, 4,6 внутрішнього згорання, бензин, АТ, рік випуску 2013, пробіг 105492 км становить 1026342 грн. (а.с.73-74).

Згідно з розрахунком середньоринкової вартості автомобіля позивача від 26.10.2016р., здійсненого на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, виходячи з марки, моделі, року випуску, пробігу легкового автомобіля, що перебуває у власності позивача, вартість такого становить 964 614,42грн., що менше визначеного законодавцем розміру середньоринкової вартості легкових автомобілів, що є об'єктами оподаткування транспортним податком, вартість яких має перевищувати 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тобто 1 033 500 грн.

Разом з тим, при визначенні середньоринкової вартості транспортного засобу, належного позивачу, контролюючим органом наведено параметри моделі LAND CRUISER, 200, 4,5 внутрішнього згорання, дизель, АТ та моделі LAND CRUISER, 200, 4,6 внутрішнього згорання, бензин, АТ, тоді як позивачу належить автомобіль моделі LAND CRUISER 200, об'єм двигуна 4461 куб. см.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Відповідно до підпункту 267.6.6 пункту 267.6 статті 267 ПК України за об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено суму податкового зобов'язання за весь базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, тоді як відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 дата реєстрації вказаного транспортного засобу - 19.03.2016 (а.с.11), що є порушенням підпунктів 267.6.2 та 267.6.6 пункту 267.6 статті 267 ПК України.

Водночас, щодо покликання апелянта на особливий порядок прийняття рішень органів місцевого самоврядування без застосування вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, то суд апеляційної інстанції вважає такі обґрунтованими з огляду на наступне.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п.4 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році №909 від 24.12.2015 встановлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені п.п.12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України та Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Пунктом 7 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 909-VІІІ рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

Рішенням Ковельської міської ради від 28.01.2016 №4/46 Про внесення змін та доповнень до Положення про транспортний податок у м. Ковелі, затвердженого рішенням міської ради №65/44 від 29.01.2015 року , внесено зміни, якими пункт 2.1 Положення про транспортний податок викладено в наступній редакції: Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля та розміщується на його офіційному сайті (а.с.15-20).

Таким чином, рішенням Ковельської міської ради від 28.01.2016 №4/46 не встановлювався новий транспортний податок та не змінювалась його ставка, а лише змінювались вимоги до об'єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до ПК України, чим фактично запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку, а тому саме 2016 рік і є базовим (звітним) періодом для оподаткування транспортним податком.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що наведені апелянтом покликання щодо обов'язковості рішення Ковельської міської ради від 28.01.2016 №4/46 є вірними, натомість, такі обґрунтування жодним чином не спростовують того факту, що належний ОСОБА_2 автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER, рік випуску 2013, з об'ємом двигуна 4461 куб. см, дата реєстрації 19.03.2016, номерний знак та серія транспортного засобу НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1 не є об'єктом оподаткування транспортним податком, оскільки його середньоринкова вартість є меншою за 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, а тому відповідач неправомірно нарахував позивачу суму транспортного податку у 2016 році у розмірі 25000,00 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №160729-13 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа Руїз Торіха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі №803/1601/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Ухвали складено 15.02.2017р.