Ухвала

від 20.12.2016 по справі 198/339/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7769/16 Справа № 198/339/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року м. Дніпро

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Єлізаренко І.А.,

суддів Свистунової О.В., Красвітної Т.П.,

за участі секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення ОСОБА_3'ївського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, Юр'ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, відділ Держгеокадастру в Юр'ївському районі Дніпропетровської області, Варварівська сільська рада Юр'ївського району Дніпропетровської області, Юр'ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, припинення права власності на 3/4 частки земельної ділянки, визнання права власності на 1/4 частку земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася з позовними вимогами до ОСОБА_4 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, припинення права власності на 3/4 частки земельної ділянки, визнання права власності на 1/4 частку земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених та уточнених позовних вимог позивач посилалася на те, що 20 жовтня 2004 року помер її батько ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина на майно у вигляді земельної ділянки площею 5,766 га, розташованої на території Варварівської сільської ради Юр'ївського району, яка належала померлому на праві власності. На час смерті батька 20 жовтня 2004 року вона була неповнолітньою. За життя її батько ОСОБА_7 не склав заповіту, а із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулася лише батькова мати ОСОБА_8, нею і було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_7, до складу якої увійшла вказана земельна ділянка. У квітні 2014 року померла ОСОБА_8 Після смерті ОСОБА_8 земельну ділянку площею 5,766 га, розташовану на території Варварівської сільської ради Юр'ївського району успадкувала донька ОСОБА_8 - ОСОБА_4 Оскільки на час смерті батька ОСОБА_7 вона була неповнолітньою, приймаючи до уваги, що у спадкодавця були дружина та діти - ОСОБА_5, ОСОБА_6, просила визнати частково недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 лютого 2006 року, видане держаним нотаріусом Юр'ївської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області на ім'я ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_7, померлого 20 жовтня 2004 року, а саме в частині визнання за нею права власності на ? частки земельної ділянки площею 5,766 га, яка розташована на території Варварівської сільської ради Юрївського району Дніпропетровської області; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 травня 2015 року видане державним нотаріусом Юр'ївської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області на ім'я ОСОБА_4, після смерті ОСОБА_8, померлої 23 квітня 2014 року, а саме в частині визнання за нею права власності на ? частки земельної ділянки площею 5,766 га яка розташована на території Варварівської сільської ради Юрївського району Дніпропетровської області; припинити право власності ОСОБА_4 на 3/4 частки спірної земельної ділянки та визнати за нею, ОСОБА_2, право власності на 1/4 частку спірної земельної ділянки (т.1 а.с.3-6, 25-28, 91-92, 150-153).

ОСОБА_3'ївського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (т.2 а.с. 51-59).

Додатковим рішенням ОСОБА_3'ївського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2016 року вирішено питання щодо судових витрат (т.3 а.с.30-32).

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог (т.2 а.с.89-93).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив та батьки.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину крім випадків, встановлених ч. ч. 2-4 ст. 1273 цього Кодексу, при цьому щодо осіб, які є частково дієздатними, неповністю дієздатними або недієздатними, а також щодо осіб, які обмежені у дієздатності, то вони вважаються такими, що прийняли спадщину незалежно від сумісного проживання зі спадкодавцем, крім випадків відмови від спадщини їх представників.

Як вбачається з матеріалів справи батьками позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.7, 8).

Батькові позивача ОСОБА_7 за життя на праві власності належала земельна ділянка площею 5,766 га, яка розташована на території Варварівської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області (т.1 а.с.93).

20 жовтня 2004 року батько позивача ОСОБА_7 помер (т.1 а.с.16).

Спадкоємицею майна померлого ОСОБА_7, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом є його мати, яка є бабусею позивача - ОСОБА_8 (т.2 а.с.7).

23 квітня 2014 року бабуся позивача ОСОБА_8 померла (т.1 а.с.177).

Після смерті ОСОБА_8 земельну ділянку площею 5,766 га, яка розташована на території Варварівської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області успадкувала її донька - ОСОБА_4 (т.2 а.с.178).

Відповідно до довідки Варварівської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області №712 від 15 серпня 2016 року ОСОБА_7 на момент смерті, а саме 20 жовтня 2004 року, був зареєстрований і проживав в домоволодінні №127 по вул.Вербова, с.Вербське Юр'ївського району Дніпропетровської області, де також проживали дружина померлого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, син померлого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.2 а.с. 47).

26 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Юр'ївської держнотконтори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7, померлого 20 жовтня 2004 року (т.1 а.с.11).

Постановою Юр'ївської держнотконтори від 11 квітня 2016 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_7, померлого 20 жовтня 2004 року (т. 1 а.с.10).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 267 ЦК України ч.3, ч.4 визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом було правильно встановлено та вбачається з матеріалів справи, на час смерті батька позивача - ОСОБА_7 20 жовтня 2004 року, позивач ОСОБА_2 була неповнолітньою.

Спадкоємицею майна померлого ОСОБА_7, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом є лише його мати, бабуся позивача - ОСОБА_8, яка 28 лютого 2006 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті сина ОСОБА_7 (т.2 а.с.7).

Дружина померлого ні в своїх інтересах, ні в інтересах неповнолітньої доньки, ні син померлого у встановлені законом строки не зверталися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7

Позивач досягла повноліття 15 квітня 2009 року (т.1 а.с.7, 8).

23 квітня 2014 року бабуся позивача - ОСОБА_8 померла (т.1 а.с.177).

На час смерті бабусі - 23 квітня 2014 року позивачу виповнилося 23 роки.

З матеріалів справи вбачається спірна земельна ділянка знаходиться території Варварівської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області. Батько за життя, бабуся за життя, позивач та відповідач проживали і проживають на теперішній час в одному селі: с.Вербське Юр'ївського району Дніпропетровської області.

Судом було встановлено та не заперечувалося сторонами, позивач не зверталася до суду зі вказаними позовними вимогами раніше тому, що бабуся за життя обіцяла успадковану нею земельну ділянку після смерті батька позивача ОСОБА_7 залишити у спадок брату позивача, з чим позивач погоджувалася.

З матеріалів справи вбачається відповідач ОСОБА_4 звернулася до суду першої інстанції, до винесення ним рішення, із заявою про застосування строків позовної давності у даному спорі (т.2 а.с.31, 32).

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності у випадку, якщо позов є обґрунтованим.

Отже, позивач ОСОБА_2, знаючи про своє порушене право щодо успадкування земельної ділянки після смерті батька ОСОБА_7 лише бабусею ОСОБА_8, на той період часу, коли вона була неповнолітньою, та обчислення строку позовної давності у даному випадку має відраховуватися з дати досягнення позивачем повноліття, тобто - з 15 квітня 2009 року, із вищезазначеними позовними вимогами звернулася до суду - 20 травня 2016 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

З матеріалів справи вбачається із заявою про поновлення пропущеного строку позовної даності позивач до суду взагалі не зверталася.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у зв'язку пропуском строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необгрутованості рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду апелянтом не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення ОСОБА_3'ївського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді