Ухвала

від 20.12.2016 по справі 812/1218/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року справа №812/1218/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

судді: Василенко Л.А.

ОСОБА_2

при секретарі

судового засідання ОСОБА_3

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю від 29.09.2016 № 12845/12-14-10

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку

Головного управління ДФС у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 10 листопада 2016 року

по адміністративній

справі № 812/1218/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс

Дистрибьюшн»

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку

Головного управління ДФС у Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.09.2016 р., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс Дистрибьюшн» (далі - позивач, товариство) у жовтні 2016 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, податкова інспекція, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.09.2016 р. (т.1, а.с.3-9).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.09.2016 № НОМЕР_1, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 64 727 грн. (шістдесят чотири тисячі сімсот двадцять сім гривень 00 копійок), яке прийняте державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області з мотивів протиправності його прийняття (т.5, а.с.74-78).

Постанова суду першої інстанції мотивована неправомірністю прийнятого податкового повідомлення-рішення, і як наслідок цього, безпідставністю заниження визначених у трьох звітних періодах сум від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового ) періоду.

Не погодившись з вказаним рішенням, податковий орган (відповідач у справі) подав апеляційну скаргу на постанову суду та, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог (том 5, а.с.84-85).

Заявник апеляційної скарги, посилаючись на положення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), п. 201.10 ст. 201 ПК України, зазначає, що суми заявленого товариством податкового кредиту не підтверджені, оскільки неможливо встановити фактичне проходження товару за ланцюгом від контрагента-постачальника позивача - ТОВ «Сєвєр-В-Сервіс» до нього. В ході перевірки встановлено крім іншого, що у квітні - травні 2016 року відсутні податкові накладні, виписані на користь ТОВ «Сєвєр-В-Сервіс» з номенклатурою газ природний. Крім того, кількість газу природного, придбаного ТОВ «Сєвєр-В-Сервіс» у березні 2016 року є значно меншою, ніж кількість газу природнього, реалізованого протягом березня, квітня та травня 2016 року на адресу споживачів.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 КАС України.

Представник відповідача під час судового засідання доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхилене судом, з огляду на те, що явка позивача не визнавалась обов'язковою та достатність всіх долучених до матеріалів справи документів для розгляду апеляційної скарги по суті.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс Дистрибьюшн» зареєстровано в якості юридичної особи, ЄДРПОУ 39415430, є платником податку на додану вартість з 01.11.2014 року, ІПН 394154312149 (т.5 а.с.10).

Податковою інспекцією (відповідачем у справі) на підставі п.п. 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, у порядку статті 76 глави 8 розділу ІІ ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за період березень, квітень, травень 2016 року товариства (позивача у справі), за результатом якої складено акт від 07 вересня 2016 року №1378/12-14-12-01/39415430 (далі - акт перевірки), (т.1 а.с.13-15).

При перевірці використано: податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року від 11.04.2016 з додатком № 5, за квітень 2016 року від 12.05.2016 з додатком № 5, за травень 2016 року з додатками №1, 5, Єдиний реєстр податкових накладних та бази даних Державної фіскальної служби України.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, а саме: завищення суми податкового кредиту, заявлену у податковій декларації з ПДВ за березень 2016 року на суму 18029,87 грн., за квітень 2016 року на суму 26071,67 грн., за травень 2016 року на суму 20625,34 грн., та як наслідок - завищення сум від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2016 року на суму 18030 грн., за квітень 2016 року на суму 26072 грн., за травень 2016 року на суму 20625 грн., та відповідальність платника передбачено пунктом 123.1 статті 123 ПК України.

На підставі акту перевірки згідно з п.54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України, відповідно до п.п.75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 76 ПК України відповідачем 22 вересня 2016 року винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу за порушення п.198.1, 198.3, 198.6 статті 198 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2016 року у розмірі 18030 грн., за квітень 2016 року у розмірі 26072 грн., за травень 2016 року у розмірі 20625, усього в розмірі 64727 грн. (т.1 а.с.12).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за три звітних періоди внаслідок його взаємовідносин з TOB «Сєвєр-В-Сервіс».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачу на підставі договору оренди №905/5 від 02 грудня 2014 року та додаткових угод до зазначеного договору оренди надані у строкове користування вантажні автомобілі, що підтверджено зазначеними договорами, ОСОБА_2 прийому-передачі вантажних автомобілів (т.1 а.с. 36-43).

Між ТОВ «Сєвєр-В-Сервіс» (постачальник) та ТОВ «Фенікс Дистрибьюшн» (замовник) 1 березня 2016 року укладено договір купівлі-продажу № 25, згідно якого постачальник зобов'язується поставити природний газ-метан шляхом заправки балонів встановлених на автотранспорті замовника, а замовник зобов'язується прийняти його та здійснити оплату на умовах цього договору (т.1 а.с. 31-32).

Позивачем здійснено оплату постачальнику природнього газу в безготівковій формі згідно видаткових накладних: №РН-0000072 від 10 березня 2016 року на суму 33139,19 грн., з них ПДВ 6627,84 грн., №РН-0000132 від 20 березня 2016 року на суму 32010,12 грн., з них ПДВ 6402,03 грн., №РН-0000227 від 31 березня 2016 року на суму 42751,71 грн., з них 8550,34 грн., № РН-0000049 від 9 квітня 2016 року на суму 34301,80 грн., з них 6860,36 грн., № РН-0000184 від 20 квітня 2016 року на суму 35403,82 грн., з них ПДВ 7080,76 грн., № РН-0000346 від 30 квітня 2016 року на суму 42901,01 грн., з них ПДВ 8580,20 грн., №РН-0000179 від 20 травня 2016 року на суму 43186,79 грн., з них 8637,36 грн., № РН-0000072 від 10 травня 2016 року на суму 26422,15 грн., з них ПДВ 5284,43 грн., № РН-0000322 від 31 травня 2016 року на суму 33517,74 грн., з них 6703,55 грн. (т.1 а.с.24-30).

Контрагентом ТОВ «Сєвєр-В-Сервіс» складені та надані позивачу податкові накладні за договором поставки від 01.03.2016 року № 25 загальна сума податку на додану вартість за якими складає 64726,88 грн., всі податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1, а.с.66-86).

В основу спірного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом покладено порушення позивачем п.198.1., п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до яких до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з придбання товару.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товару.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, положеннями Податкового кодексу чітко встановлено правило віднесення сплачених сум до складу податкового кредиту, які позивачем у межах спірних правовідносин повністю дотримані.

Аналіз долучених до матеріалів справи копій первинних документів на підставі яких позивачем визначена сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду доводить їх відповідність вимогам первинних документів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Сєвєр-В-Сервіс» підтверджено належними документами, що свідчить про наявність права позивача на включення сум за цією господарською операцією до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи податкового органу щодо відсутності реально вчиненої господарської операції, оскільки ТОВ «Сєвєр-В-Сервіс» не реєструвало операції з придбання груп товарів, які в подальшому реалізувало покупцям, не має зареєстрованого нерухомого майна, а саме земельних ділянок, виробничих, складських, адміністративних приміщень колегія суддів не бере до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податковий зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності та відсутності у них основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Крім того, позивач як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни.

Таким чином, у разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції відносно того, що податковий орган, використовуючи при перевірці товариства позивача податкову інформацію відносно іншого підприємства, вийшла за межі своїх повноважень в рамках проведення саме камеральної перевірки, оскільки Податковим кодексом України визначений виключний перелік документів, які підлягають перевірці при даному виді перевірки, та цей перелік не містить податкову інформацію стосовно інших постачальників, відповідно до положень пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України така інформація повинна використовуватися при проведенні документальної перевірки, яка в межах даних правовідносин податковою інспекцією не проводилась.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Під час апеляційного провадження встановлено, що податковим органом досліджені документи та інформацію в межах можливостей камеральної перевірки, натомість висновки зроблені з аналізу обставин, які знаходяться за межами такого дослідження, в наслідок чого має невідповідність висновків податкового органу обсягу власного дослідження. Посилання на обсяг газу, отриманий контрагентом позивача в певний період без аналізу його залишку на початок такого періоду не доводить фактичний обсяг газу, яким розпоряджався контрагент позивача.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. 24, ст. 41, ст. 167, ст. 184, ч.1 ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року по справі № 812/1218/16 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року по справі № 812/1218/16 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 грудня 2016 року. Повний текст ухвали складений та підписаний 20 грудня 2016 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя : Р.Ф. Ханова

Судді: Л.А.Василенко

ОСОБА_2