Рішення

від 15.05.2007 по справі 5/188-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

15.05.2007                                                             

  Справа №  5/188-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді

 Пінтеліної Т.Г. при секретарі

Чернявській О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу             

за позовом

Багатогалузевого приватного 

підприємства  

"Авто-стоп" м.  Херсон

до

Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Херсон 

про

стягнення 181000,21 грн.  

за участю

представників сторін:

Від   позивач:  

-  Крутієнко  О.С. -керівник                                 

Від 

відповідача: - ОСОБА_2 -  адвокат

представник  по  довіреності 

від  07.05.2007р.                                                                                                                                     

           НОМЕР_1.

в с т а н о в

и в:

Ухвалою по справі  від 

13.04.2007р.  суддею  Ситюком 

В.Г. (а.с.39) провадження у справі 

було  поновлено,   розгляд 

справи  призначено  на  

04.05.2007р.

На підставі заяви Відповідача про

відвід судді Ситюка В.Г. (а.с.40),                   ухвалою Голови

господарського суду  Херсонської області

Литвинової  Г.П. (а.с.41)                     заяву про відвід судді

Ситюка В.Г. відхилено,  справу вилучено з

провадження судді                Ситюка

В.Г. і передано  на розгляд судді

Пінтеліної Т.Г.

Справу прийняла до свого

провадження суддя Пінтеліна Т.Г. Засідання, призначене відповідно  до 

ухвали  від   13.04.2007р. 

на  04.05.2007р.  проведено суддею Пінтеліною Т.Г.  В судовому засіданні були присутні  представники 

Позивача  Крутієнко О.С.  та Долгполов О.В.,  Відповідач 

був присутній особисто.

В судовому засіданні 04.05.2007р.

задоволено усне клопотання Відповідача                  про оголошення  перерви 

для ознайомлення з матеріалами  

справи.  Оголошено перерву  до 10.05.2007р.

В судове засідання 10.05.2007р.

прибули ті ж представники Позивача                                і

представник  Відповідача  адвокат 

ОСОБА_2, що діяла на підставі 

довіреності                          

від 07.05.2007р. НОМЕР_1. Представник відповідача надала письмовий

відзив по                             

суті заявленого позову   та   раніше 

витребувані  судом  документи. 

Оголошено перерву до  15.05.2007р.

Вивчивши матеріали справи,

заслухавши представників  сторін,

судом  встановлено  наступне.  

В 

провадженні  господарського суду

Херсонської області знаходилась 

справа  №  5/30 - Б про банкрутство ТОВ “Авто-Стоп-2”,

де одним з кредиторів  було

багатогалузеве приватне підприємство “Авто-Стоп”, м. Херсон (Позивач у даній

справі),  а  ліквідатором 

був приватний підприємець арбітражний керуючий ОСОБА_1,  м. Херсон  

(Відповідач  у  даній 

справі).

Ухвалою господарського суду

Херсонської області від 02.08.2004 року 

(а. с. 7 - 10)  по   справі  

№ 5/30- Б   ( про   банкрутство  

ТОВ  “Авто -Стоп-2”)  було визнано грошові вимоги   кредиторів 

до ТОВ „Авто - Стоп-2"   і

затверджено реєстр кредиторів по справі.  

У відповідності з п. 3 вказаної  

ухвали,   вимоги   Позивача 

у розмірі 181000 гривень 21 коп. були включені до першої черги.

При цьому, вказаною ухвалою, а

також Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.12.2004

року по справі № 5/30-Б (а. с. 11 - 16), був встановлений той факт, що до

Позивача  перейшли  усі права заставодержателя по договору

застави укладеного між ТОВ ,,Авто-Стоп-2" і Державним експортно-імпортним

банком України від 15.02.1999 р., тобто вимоги БПП „Авто -Стоп" у сумі

181000 гривень 21 коп. забезпечені заставою нерухомого майна Боржника.

Відповідно  до статті 35 

Господарського процесуального кодексу 

України  факти, встановлені

рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи  не 

доводяться  знову  при вирішенні 

інших спорів, в  яких беруть  участь 

ті  самі  сторони. Отже,  факти,  

встановлені рішеннями судів 

(ухвалою господарського суду Херсонської області від 02.08.2004

року   по   справі  

№ 5/30- Б  та Постановою Запорізького

апеляційного господарського суду від 17.12.2004 року по справі  № 5/30-Б ) які набрали законної сили,  згідно зі ст. 35 ГПК України,  повторному доказу  не 

підлягають.

В подальшому ТОВ „Авто -

Стоп-2" було визнано банкрутом і ліквідатором підприємства, у

відповідністю з Постановою Господарського суду Херсонської                 області від 22.03.2005 року по

справі № 5/30-6 призначено ОСОБА_1 (Відповідач 

у  даній  справі), який є приватним підприємцем.

У відповідності з вимогами Закону

України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом" (в подальшому Закон) після визнання підприємства банкрутом

ліквідатор здійснює інвентаризацію і оцінку майна, яке належить боржнику і

розпочинає його реалізацію з метою задоволення вимог  кредиторів, включених до реєстру.

У відповідності з п. 2 ст. 26

Закону майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу

ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового

задоволення вимог заставодержателя. Кошти, одержані від продажу майна банкрута,

спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією

статтею у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою (ст. 31

Закону). Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на

рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог

попередньої черги (ч. 2 ст. 31 Закону).

Однак, не зважаючи на вказані

вимоги закону Відповідачем  29.09.2005

року здійснена реалізація заставленого Позивачу 

майна  Боржника,  а отримані від реалізації грошові кошти    Відповідачем   направлені на погашення вимог кредиторів,

включених в наступні черги. У тому числі, платіжним  дорученням 

НОМЕР_2  від  25.11.2005р.    перераховано   суб'єкту 

підприємницької діяльності  

ОСОБА_1 195 245,18 грн. оплати послуг 

та  додаткової  винагороди. 

Згідно  ст.23  та 25 

Закону  України  “Про відновлення платоспроможності боржника

або визнання  його банкрутом”, з дня

визнання  підприємства  банкрутом 

права  керівних органів та

органів, уповноважених                  

управляти майном переходять до 

арбітражного керуючого-ліквідатора. Отже, саме  Чернишенко Д.В. як ліквідатор ТОВ “Авто

-Стоп-2” розпоряджався майном і грошовими коштами банкрута, мав  право 

і  підписував  договори 

та платіжні документи.

Підписуючи  платіжне 

доручення НОМЕР_2  від  25.11.2005р. 

про перерахування  одержувачу

коштів  СПД  ОСОБА_1 додаткової винагороди  195 245,18 грн.,  відповідач діяв без  законних 

підстав, оскільки  станом  на 

25.11.2005р. господарським 

судом  розмір  додаткової 

винагороди  судом не

затверджувався.   Відповідно 

до    пунктів 10, 11, 13  статті 

3-1 Закону  України  “Про відновлення платоспроможності

боржника  або визнання  його банкрутом”, кредитори  мають право встановити розмір оплати послуг

та  додаткової  винагороди арбітражному керуючому, але  ці 

розміри  встановлюються лише

комітетом кредиторів і підлягають 

обов'язковому   затвердженню  судом. Додаткова  винагорода  

ліквідатору  ОСОБА_1 у справі №

5/30-Б  була   затверджена  

судом  лише   ухвалою 

від  03.04.2007р. Отже,  підписуючи 

платіжне доручення НОМЕР_2 

від  25.11.2005р. про

перерахування одержувачу коштів СПД 

ОСОБА_1 додаткової винагороди  195

245,18 грн., відповідач   діяв  без 

законних  підстав, оскільки  станом 

на  25.11.2005р.

господарським  судом  розмір  

додаткової  винагороди  судом не затверджувався.

Враховуючи  порушення  

Відповідачем  вимог ст. ст. 26, 31

Закону України  “Про відновлення

платоспроможності боржника  або

визнання  його банкрутом”   про 

порядок  розподілу  коштів 

від  реалізації  заставленого 

майна, вимоги Позивача  у розмірі

181000 гривень 21 коп., включені до першої черги, до теперішнього моменту не

погашені. Більш того, вказана заборгованість погашена на даний час вже не  може 

буде у зв'язку з тим, що ліквідатором фактично завершена процедура

ліквідації  Боржника і реалізоване усе

його майно.  Звіт  ліквідатора 

і ліквідаційний  баланс  затверджено ухвалою  від 

03.04.2007р.  у  справі 

№ 5/30-Б,  провадження  припинено.

Вказані вище обставини,  неправомірність  дій ліквідатора-арбітражного керуючого  ОСОБА_1 при 

розподілу коштів  від  реалізації активів  ТОВ “Авто-Стоп-2”,  встановлено  

ухвалою  господарського суду

Херсонської  області  від 

20.01.2006 року   по   справі № 5/30-6 і  у відповідності    зі 

ст. 35 ГПК України  

повторного  доказування не

потребують.

З наведеного вище вбачається, що

неправомірними діями ліквідатора ОСОБА_1, які виразилися в порушенні вимог ст.

ст. 26, 31 Закону, нанесено збитки    

підприємству-Позивачу   у  розмірі 

181000 гривень 21 коп. Згідно 

позовної заяви,   Позивач просить

суд стягнути   з  Відповідача 

на свою користь  збитки у розмірі

181000, 21 грн., які   були спричинені

неправомірними діями щодо реалізації майна - банкрута ТОВ «Авто-Стоп-2»у ході

ліквідаційної процедури останнього.

У відповідності зі ст. 1166 ЦК

України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю

особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також  шкода, 

завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному

обсязі особою, яка її   завдала.         

Відповідач надав відзив по

суті  позовних вимог, заявлений до нього

позов не визнаю та   вважає, що він не

підлягає задоволенню з наступних підстав. 

Згідно ст. 1166 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування

своїх вимог, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи

бездіяльністю майну юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою,

яка її завдала.

У відповідності до п. 2. Постанови

Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.92р. «Про практику застосування

судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»с послідуючими

змінами, відшкодування шкоди можливо лише за наявністю делікту, а саме: дії

особи, що завдала шкоду, повинні бути неправомірними; між ними і шкодою має

бути безпосередній причинний зв'язок, а також є вина зазначеної особи. При

цьому, як вбачається з ч.2 ст. 1166 ЦК України, відсутність вини повинна бути

доведена особою, що спричинила шкоду.

Відповідач  вважаю, що зазначені законодавством підстави

для притягнення його  до  відповідальності у вигляді відшкодування

шкоди позивачу, відсутні. Постановою господарського суду Херсонської

області   від 22.03.05р. по справі №

5/30-Б ТОВ «Авто-Стоп-2»було визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура

та  призначено ліквідатором   Відповідача  

у даній  справі.

Як вбачається з тексту ст. 25

Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом»(далі-Закон), ліквідатор, при здійснені своїх повноважень у ході

ліквідації, повинен керуватися відомостями про вимоги, включеними до Реєстру

вимог кредиторів.

Відповідно до п.2. ст. 26 Закону

майно банкрута, що є предметом застави, включається до ліквідаційної

маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог

заставодержателя.

Ведення реєстру вимог кредиторів до

ТОВ «Авто-Стоп-2», надання його для затвердження суду   здійснювалося арбітражним керуючим ОСОБА_3 ,

який ухвалою   господарського суду

Херсонської області від 16.04.04р. по справі 5/30-Б був призначений

розпорядником майна ТОВ «Авто-Стоп-2». Згідно п.6. ст. 14 Закону, розпорядник

зобов'язаний   окремо внести до

реєстру  вимоги кредиторів , які   забезпечені заставою  майна  

боржника,  згідно з їх  заявами, 

а  за  їх 

відсутності, - згідно з даними обліку 

боржника,  а  також 

окремо внести відомості про майно боржника (тобто його перелік,

найменування), що є предметом застави згідно державного реєстру застав.  Однак, вказані дії розпорядником

майна  (попереднім   арбітражним 

керуючим  у справі  про 

банкрутство ) зроблені не були. Це 

твердження   Відповідача  не відповідає 

матеріалам справи  і  вимогам  

Закону  України  “Про відновлення  платоспроможності  боржника 

або  визнання його  банкрутом”, 

оскільки   кредитор   у 

справі  № 5/9-30-Б  БПП 

“Авто-Стоп”  (Позивач   у 

даній  справі )

Враховуючи вказані обставини, а

також той факт, що  ухвалою  господарського  суду від 02.08.04р. по справі 5/30-Б, на яку

посилається позивач в обґрунтування наявності своїх вимог до боржника у розмірі

181000,21 грн., не було визначено заставлене майно, яким забезпечені вказані

вимоги позивача,   Відповідачем   в

ході проведення інвентаризації майна банкрота, для встановлення наявності його

майна , що е предметом застави, були проаналізовані дані бухгалтерського обліку

банкрута та зроблений запит в порядку ст.3-1 Закону до державного реєстру

застав.

Згідно бухгалтерського обліку

банкрута, відомостей про заставлене майна, заставодержателем  якого 

є БПП  «Авто-Стоп»встановлено не

було, як і не було отримано такої інформації з Державного реєстру застав, на

відміну від відомостей про майно банкрута, 

заставодержателем якого був «Трансбанк», та який в подальшому в порядку

ст.26 Закону   отримав  першочергово 

кошти  від  продажу 

цього  майна.

Крім того,   відповідач 

посилається на ту  обставину,   що  в   його 

розпорядженні були листи Херсонської філії ВАТ «Державний

експортно-імпортний банк України»від 10.11.03р. за № 69-07/2019, в якому було

вказано, що заборгованість перед банком                       погашена   в повному обсязі,  заставлене 

за договором застави від 15.02.99р. майно ТОВ «Авто-Стоп-2», як

забезпечення зобов'язань за кредитною угодою № 01-УК від 26.01.99р., з

Державного реєстру застав виведено.

Згідно ст. 16 Закону основним

органом, що представляє інтереси усіх кредиторів в справі про банкрутство є

комітет кредиторів, який має право вирішувати організаційні питання, питання

щодо застосування до боржника судових процедур, наділення ліквідатора

додатковими повноваженнями щодо реалізації майна, встановлення порядку

погашення боргу, контролю за діями ліквідатора, тощо.

Відповідно до  ч. 11 , 13 ст. 30   Закону, ліквідатор не рідше одного разу на

місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про

фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури

та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а

також іншу інформацію на вимогу кредиторів.

Вся 

робота  ліквідатора   у процесі ліквідації ТОВ «Авто-Стоп-2»,

порядок продажу майна, використання коштів, тощо, були предметом розгляду

комітету кредиторів, визначалися та погоджувалися комітетом кредиторів, в тому

числі і щодо укладених договорів купівлі-продажу майна банкрута.

Так, з метою направлення коштів,

отриманих від реалізації майна на задоволення вимог кредиторів першої

черги,  відповідач  надав інформацію комітету кредиторів, а

останній прийняв рішення віднести вимоги БПП «Авто-Стоп»до вимог четвертої

черги, в зв'язку з відсутністю встановлених Законом відомостей щодо наявності

майна, що є предметом застави позивача (Протокол засідання комітету кредиторів

№ 11 від 27.10.05р). Вказані обставини підтверджуються також письмовими

поясненнями голови комітету кредиторів по справі № 5/30-Б.

Тобто, рішення про віднесення вимог

позивача до четвертої черги, а також про розподіл коштів, отриманих від

реалізації майна банкрута, приймалося не    

ліквідатором, а колегіальним органом-комітетом кредиторів, а тому

твердження позивача про збитки, які йому були спричинені  діями   

ліквідатора, а саме не направленням грошових коштів, отриманих мною, як

ліквідатором, від реалізації заставленого майна банкрута, є , на  думку  

Відповідача безпідставними .

Таке  твердження 

Відповідача  не відповідає  вимогам 

п.8 статті 16 Закону  України “Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його  банкрутом”, яким  встановлені 

повноваження  комітету  кредиторів. 

Ні  за  яких обставин 

комітет  кредиторів не

наділений  правом   змінювати 

черговість  задоволення  вимог кредиторів, встановлених  ухвалою 

господарського суду   від

02.08.2004р. у справі № 5/30-Б.

Крім того, згідно п.4 ст.25 Закону

дії ліквідатора або ліквідаційної комісії, можуть               бути  оскаржені кожним кредитором або комітетом

кредиторів. Відповідач  повідомив,  що у листопаді 2005 року БПП «Авто-Стоп»була

подана скарга до суду ї дії  

ліквідатора, в якій  просили   усунути  

Чернишенка  Д.В.   від виконання повноважень ліквідатора .

Ухвалою суду від 20.01.06р. в

справі №5/30-Б у задоволенні вказаної скарги позивачу було відмовлено,

постановою Запорізького апеляційного  

господарського суду від 12.04.06р. апеляційна скарга позивача на вказану

ухвалу залишена без задоволення; аналогічне рішення щодо касаційної скарги БПП

«Авто-Стоп»було прийняте постановою Вищого господарського суду України від

05.07.06р.

При цьому ВГСУ у своїй постанові

зазначено, що робота ліквідатора, порядок продажу майна, використання коштів

були предметом розгляду комітету кредиторів, визначалися та

погоджувалися комітетом кредиторів, в тому числі щодо укладених ліквідатором

договорів купівлі-продажу майна банкрута, а тому , відповідно до ст. 25 Закону

мною належним чином виконувалися обов'язки ліквідатора. Крім того,  Відповідач повідомив, що жодних зауважень з

боку комітету кредиторів щодо здійснення  

ним повноважень ліквідатора, за весь час ліквідаційної процедури, на мою

адресу не надходило.

Дійсно,  Кредитором 

БПП "Авто-стоп" у 

справі  № 5/30-Б   було 

подано до                     

суду скаргу на дії ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_1 За

результатами   розгляду  скарги 

було винесено  ухвалу  від  

20.01.2006р.  (аркуш справи  17 

-  18),  в 

якій  йшлось про наступне.

Відповідно до ст. 25 Закону України

"Про відновлення платоспроможності                          боржника або визнання

його банкрутом"  ліквідатор з дня

свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно

боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з

управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку

майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута;

виконує повноваження керівника банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук,

виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує

майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у

порядку передбаченому цим Законом, виконує інші повноваження, передбачені цим

Законом. Дії ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду

власником  майна (органом уповноваженим

управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута;

кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка посилаючись на

свої права власника або іншу підставу передбачену Законом або  договором, оспорює правомірність віднесення

майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Відповідно до ч. 11, 13 ст. 30

цього Закону ліквідатор не рідше одного разу на місяць надає комітету

кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове                  становище і майно боржника на

день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної

процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на  вимогу кредиторів. У разі невиконання або

неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за

клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і, за

пропозицією комітету кредиторів, призначає нового ліквідатора.

Постановою господарського суду

Херсонської області від 22.03.05р. боржника визнано  банкрутом, 

відкрито ліквідаційну  процедуру і

призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_1

Ліквідатором, згідно поданого до

суду звіту, проведено роботу з ліквідаційної                    процедури, в ході якої

проведено інвентаризацію майна, сформовано ліквідаційну масу,                 проведено оцінку та реалізацію

майна . Кошти отримані від продажу майна, ліквідатором                 використані на погашення вимог

кредиторів, погашення боргу по заробітній платі, покриття витрат, пов'язаних з

проведенням ліквідаційної процедури.

При цьому робота ліквідатора,

порядок продажу майна, використання коштів, були предметом розгляду комітету

кредиторів, визначалися та погоджувалися комітетом                      кредиторів, в тому числі

і щодо укладених ліквідатором договорів купівлі-продажу майна                  банкрута.  

Зазначені обставини свідчать про

виконання ліквідатором повноважень             

  передбачених ст. 25 Закону

України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом" та визначення порядку продажу майна банкрута, погодження                     укладених угод і витрат,

комітетом кредиторів.

У зв'язку з чим доводи скаржника

щодо порушення ліквідатором порядку продажу майна судом    не  

були   прийняті до уваги.       

Доводи заявника в частині порушення

ліквідатором черговості погашення вимог кредиторів, а саме використання коштів

отриманих від реалізації заставленого майна не на погашення   вимог заставодержателя, а на погашення вимог

кредиторів інших черг та  покриття   витрат   

господарський  суд  ухвалою 

від  20.01.2006р.  визнав 

цілком    обгрунтованними,   оскільки, як вбачається зі звіту

ліквідатора,  пояснення ліквідатора та

заявника БПП "Авто-стоп", вимоги останнього в сумі 181000,21грн., які

судом (ухвала від 02.08.04р.) віднесені до І черги, як вимоги, що                    забезпечені  заставою майна  (договір застави від 15.02.99р.) не погашені,

тоді як                      

заставлене   майно  реалізовано 

-  договір від 29.09.05р.

Відповідно ж до ч.2 ст. 26 Закону

України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом" майно банкрута, що є предметом застави,                           включається до складу ліквідаційної

маси, але використовується виключно для                      першочергового

задоволення вимог заставодержателя. 

Ця  вимога  Закону 

Відповідачем  була  порушена.

Відповідно до ст. 31 цього Закону у

першу чергу задовольняються вимоги,                  забезпечені   заставою  

майна. 

Посилання ліквідатора на

відсутність даних щодо заставленого майна відповідно до бухгалтерського обліку

та витягів з єдиних державних реєстрів рухомого та нерухомого майна, безпідставне   і  

судом    при   винесенні 

ухвали  від  20.01.2006р.  не прийнято                до уваги, т. я. вимоги

кредитора БПП "Авто-стоп" були визнані і включені до реєстру вимог

кредиторів до І черги, як такі, що забезпечені заставою майна, згідно договору

застави від 15.02.99р. і зазначена обставина, - наявність вимог забезпечених

заставою майна за вказаним договором є відомим фактом як для боржника,

кредиторів, так і ліквідатора.

Відсутність же даних щодо застави

за бухгалтерським обліком боржника чи в єдиному державному реєстрі обтяжень, не

свідчить про відсутність вимог забезпечених                        заставою майна та не

робить договір застави не дійсним, оскільки, відповідно до ст. 16                      Закону України "Про

заставу" реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права

застави та не впливає на чинність договору застави.

Вказані обставини свідчать про

допущення ліквідатором порушення вимог ст.ст. 26, 31 Закону України "Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в

частині погашення вимог кредиторів.

В ухвалі від  20.01.2006р. 

суд  зазначив неправомірне

використання ліквідатором коштів від продажу майна банкрута на виплату

додаткової винагороди, розмір якої   

судом   не  затверджено.            

Щодо обвинувачень з боку позивача

відносно неправомірності отримання 

ОСОБА_1  винагороди за проведення

ліквідаційної процедури, оскільки вона не була затверджена судом,  Відповідач   

пояснив   наступне.

Згідно з п. 13 ст. 3-1 Закону,

кредитори мають право встановлювати та виплачувати додаткову винагороду

ліквідаторові, розмір якого затверджується господарським судом.

Рішенням комітету кредиторів від

24.11.06р. (протокол № 12) була встановлена додаткова винагорода мені у розмірі

20 % від суми грошових коштів, які надійшли від реалізації рухомого та

нерухомого майна банкрута.   Ухвалою   суду  

від   03.04.07р. у справі №

5/30-Б було зазначено, що встановлення додаткової винагороди відповідає вимогам

Закону, в зв'язку з чим суд затвердив її у запропонованому кредиторами розмірі.

На підставі викладеного, приймаючи

до уваги відсутність  вини у виникненні

зазначених позивачем збитках ,  що

свідчить про відсутність підстав для притягнення  до відповідальності у вигляді відшкодування

шкоди позивачу, Відповідач просить у задоволенні позову БПП «Авто -Стоп»-

відмовити.

Положення  Закону 

України  “Про відновлення  платоспроможності   боржника 

або визнання  його банкрутом

”  та матеріали  справи свідчать, що  Позивач не отримав коштів, на які мав право

як кредитор першої черги і заставодержатель, через  невиконання 

саме Відповідачем  вимог

Закону  щодо порядку розподілу

коштів  від   продажу 

майна  банкрута   і   

ухвал   господарського суду  від 02.08.2004р.  та від 20.01.2006р.

В судовому  засіданні 

15.05.2007р. за згодою представників сторін  оголошено вступну  та  

резолютивну   частину  рішення.

На 

підставі викладеного, керуючись 

ст.ст. 3-1,16,  23, 25, 26, 31

Закону  України  “Про відновлення  платоспроможності   боржника 

або визнання  його банкрутом ”,  ст.1166 

Цивільного  кодексу України,

ст.ст. 35, 44 -49, 82 - 85 

Господарського процесуального кодексу України,   суд -

в и р і ш и

в:

1.Позов задовольнити  у повному розмірі.

2.Стягнути з  Відповідача - приватного  підприємця арбітражного керуючого  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_3 в ХФ  Західінкомбанку, МФО 352327 , код ідент.

НОМЕР_4)  на користь  Позивача багатогалузевого приватного

підприємства “Авто-Стоп” ( м. Херсон, вул.9 Січня,7,  код ЄДРПОУ 21283290, п/р 26005301001378, код

банку 342252) 181 000,21 грн.  шкоди,

1810,00грню держмита, 118 грн. судових витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

3. Ухвалу направити  сторонам по справі до відома та виконання.

    Суддя                                                     

                                Т.Г. Пінтеліна

           Дата підписання рішення

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК

України                              15.05.07р.