Постанова

від 27.09.2016 по справі 810/2673/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 року м. Київ           810/2673/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом           Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклін»

про                     стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклін» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 148 059,80 грн. та пені у розмірі 8 661,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача внаслідок невиконання ним визначеного статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2015 році виник обов`язок зі сплати адміністративно – господарських санкцій у сумі 148 059,80 грн. Враховуючи, що вказані грошові кошти відповідачем у строк, визначений цим Законом, добровільно на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не перераховано, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення адміністративно – господарських санкцій у наведеному вище розмірі, а також пені за порушення термінів їх сплати у сумі 8 661,51 грн.

В судове засідання призначене на 27.09.2016 належним чином повідомлені про дату, час, та місце розгляду справи представники позивача та відповідача не з'явилися.

Водночас, 27.09.2016 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання в якому він підтримував позовні вимоги у повному обсязі та просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Від представника відповідача 21.09.2016 до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідач з позовними вимогами позивача не погоджується та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів заперечень відповідач посилається на те, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклін» у 2015 році вчинено усі визначені законодавством дії, направлені на забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, передбаченого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з підприємства адміністративно – господарських санкцій та пені є необґрунтованими.

Крім того, в запереченнях на позов, відповідач просив суд здійснювати розгляд справи без представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклін».

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи. Які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоклін» (ідентифікаційний код 37082754), зареєстроване, як юридична особа 13.05.2010, що підтверджується відомостями, наведеними в Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.          

Відповідач є працедавцем, який відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII зобов`язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

У січні 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоклін» подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми № 10-ПІ, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві у 2015 році становила 214 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства України встановлена інвалідність – 2 особи (а.с. 6).

Розмір адміністративно – господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідачем у звіті визначено у сумі 148 057 грн.

На підставі даних поданого відповідачем звіту форми № 10-ПІ Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів зроблено висновок про незабезпечення Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоклін» працевлаштування 7 інвалідів у 2015 році, оскільки на його підприємстві в силу вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII повинно бути створено 9 робочих місць, які призначені для забезпечення працевлаштування інвалідів, проте працювало лише 2 особи.

Відтак, позивач вважає, що відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 148 059,80 грн., виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника на підприємстві у 2015 році та 7 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними (4 526 400 грн. (фонд оплати праці штатних працівників) : 214 х 7 = 148059,80 грн.).

У зв`язку з порушенням відповідачем терміну сплати вказаних адміністративно-господарських санкцій, позивачем на підставі приписів частини другої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII нараховано пеню у загальному розмірі 8 661,51 грн. (а.с. 7).

Суму адміністративно – господарських санкцій та пені відповідачем добровільно не сплачено, у зв`язку з чим Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з даним позовом.

Відповідач із висновками позивача про наявність у підприємства обов`язку сплачувати адміністративно – господарські санкції та пеню у зв`язку з порушенням вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII не погоджується та зазначає, що у 2015 році ним вчинено усі визначені чинним законодавством дії, направлені для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до передбаченого цим Законом нормативу, у тому числі були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, надано державній службі зайнятості і Фонду соціального захисту інвалідів інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів та звітність про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі – Закон України № 875-XII) передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інвалідів.

Частиною третьою статті 18 Закону України № 875-XII встановлено обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (частини друга та п`ята статті 19 Закону України № 875-XII).

Згідно з приписами пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Цим же Порядком визначено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" від 31.05.2013 № 316, який набрав чинності 12.07.2013, затверджено певний перелік форм звітності, зокрема, форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Суд звертає увагу на те, що вказана форма звітності використовуються для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як таких, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Крім того, зазначена у наведеній вище формі звітності інформація про наявність на підприємстві вільних робочих місць (вакантних посад) сприяє у працевлаштуванні громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у тому числі інвалідів.

Таким чином, за своїм змістом вказана звітність є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

У свою чергу, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, в силу приписів частини першої статті 18 Закону України № 875-XII здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань (частина третя статті 18 1 Закону України № 875-XII).

Під час судового розгляду справи, судом було встановлено, що відповідно до Штатного розпису ТОВ «Екоклін» на 2015 рік, який затверджений Наказом від 01.01.2015 № 2 та від 01.03.2015 № 9 на ТОВ «Екоклін» впродовж 2015 року (крім грудня 2015 року) передбачалось 10 посад робітників з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями для працевлаштування інвалідів.

Також судом встановлено, що в 2015 році відповідачем подавалась звітність по формі 3-ПН (вакансії для осіб з обмеженими фізичними можливостями), а саме: 14.01.2015, 14.02.2015, 18.03.2015, 20.04.2015, 21.05.2015, 22.06.2015, 23.07.2015, 25.08.2015, 25.09.2015, 26.10.2015.

Так, відповідно до змісту звітності за вказані періоди, позивачем в кожній з них наводились дані про 8 вакантних посад «робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями, однак відповідно до змісту листа білоцерківського міського центру зайнятості від 17.05.2016 № 546-05 про надання інформації ТОВ «Екоклін», направлені центром для працевлаштування особи з обмеженими можливостями відмовились від працевлаштування.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до наказу директора ТОВ «Екоклін» від 01.11.2015 № 30 Про внесення змін до штатного розпису, було виведено з штатного розпису ТОВ «Екоклін» з 23.11.2015 на ступні посади: «Майстер» в кількості 9 штатних одиниць, «Інженер з охорони праці» в кількості 0,5 штатних одиниць, «Електрогазозварник 5р.» в кількості 8 штатних одиниць, «Слюсар-сантехнік 4р.» в кількості 72 штатні одиниці, «Маляр 4р.» в кількості 2 штатних одиниць, «Покрівельник» в кількості 1 штатної одиниці, «Водій автотранспортних засобів 3кл.» в кількості 1 штатної одиниці, «Робітник з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями» в кількості 178 штатних одиниць.

Наказами директора ТОВ «Екоклін» від 23.11.2015 № 350-к та № 351-к особи, що займали вказані посади, були звільнені.

Наказом директора ТОВ «Екоклін» від 01.11.2015 № 31, затверджено штатний розпис ТОВ «Екоклін», який введено в дію 23.11.2015 та згідно якого кількісний склад штатних одиниць на підприємстві складає 10,5 (осіб/окладів).

Крім того, наказом директора ТОВ «Екоклін» від 30.11.2015 № 32 Про внесення змін до штатного розпису було у зв'язку з виробничею необхідністю було виведено з штатного розпису ТОВ «Екоклін» з 30.11.2015 на ступні посади: « 1-й заступник директора» в кількості 1 штатної одиниці, «Заступник директора» в кількості 1 штатної одиниці, «Бухгалтер» в кількості 1 штатної одиниці, «Економіст» в кількості 1 штатної одиниці, «Інспектор з кадрів» в кількості 0,5 штатної одиниці, «Комірник» в кількості 1 штатної одиниці,

Наказом директора ТОВ «Екоклін» від 30.11.2015 № 352-к особи, що займали вказані посади, були звільнені.

Відповідно до наказу директора ТОВ «Екоклін» від 30.11.2015 № 33, затверджено штатний розпис ТОВ «Екоклін», який введено в дію 30.11.2015 та згідно якого кількісний склад штатних одиниць на підприємстві скаладає 5 (осіб/окладів).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що ТОВ «Екоклін» впродовж 2015 року (крім листопада - грудня) до позивача подавалась звітність форми № 3-ПН з проханням направити на підприємство осіб з обмеженими можливостями у кількості 8 осіб. У вказаних звітах підприємством відображено інформацію про характеристики вакантних місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та основні вимоги до претендентів на вакансії.

Стосовно листопада – грудня 2015 року, судом встановлено, що кількість робочих місць на підприємстві та зайняті посади не створювали для відповідача обов'язку подавати звіт форми № 3-ПН та додатково створювати робочі місця для осіб з обмеженими можливостями.

Жодних доказів того, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів не надано та не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку підприємства у спірний період.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем було виконано вимоги статті 18 Закону України № 875-XII щодо обов`язку створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, надання державній службі зайнятості і Фонду соціального захисту інвалідів інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів та звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 20 Закону України № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оцінюючи доводи позивача про наявність у відповідача обов`язку сплачувати адміністративно – господарські санкції внаслідок невиконання ним визначеного статтею 19 Закону України № 875-XII нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2015 році суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що адміністративно – господарські санкції за своєю правовою природою є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно – господарські санкції за незабезпечення працевлаштування інвалідів у кількості, що відповідає нормативу, не можуть застосовуватись до суб`єкта господарювання у разі, якщо такий суб`єкт вжив усіх передбачених законодавством заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях немає складу правопорушення.

Аналогічна правова позиція висвітлена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.12.2009 по справі № 21-2151во009 та від 16.04.2013 у справі № 21-81а13.

В силу приписів абзацу другого частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи приписи наведених вище правових норм та зважаючи на те, що відповідач вжив у 2015 році усіх залежних від нього заходів, направлених на працевлаштування інвалідів, доводи Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів стосовно наявності у відповідача обов`язку сплатити адміністративно – господарські санкції та пеню у визначеному позивачем розмірі суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки спір вирішено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, а доказів понесення нею витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 167 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Панова Г. В.